Рішення № 24245726, 14.05.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1181/2012 року

Провадження № 2/0907/3628/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

14 травня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді: Барашкова В.В.

секретаря: Мельник Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору. В подальшому уточнив свої позовні вимоги, просив суд визнати недійсним зобов,язати приватного нотаріуса Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_2 записи про реєстрацію іпотеки та реєстрацію заборони обтяження обєкта нерухомого майна - земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та застосувати двосторонню реституцію.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився проте подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, просить заводолити позов у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 14.05.2012 року не зявився та не повідомив суд про причини неявки, хоча повідомлявся судом про час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду до участі в справі залучено приватного нотаріуса Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_2 на стороні відповідача, яка до суду не зявилась, але подала письмову заяву, якою просить розглядати справу у її відсутність.

Виходячи з наведеного, суд ухвалив провести заочний розгляд на підставі наявних матеріалів справи та зібраних доказів, з урахуванням особливостей передбачених ст.197 ЦПК України.

Ознайомившись з позовною заявою, та дослідивши зібрані докази у їх сукупності суд встановив, що 10 серпня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (надалі назву змінено на ПАТ КБ "Приватбанк"), з одного боку та Богданом В,ячеславом Вікторовичем укладено кредитний договір №240К (надалі - кредитний договір) для придбання земельної ділянки та пилорами в сумі 300 000,00гривень. Термін кінцевого повернення кредиту встановлений 09.08.2012 року.

ЗУ «Про захист прав споживачів», як зазначено в його преамбулі, регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товар виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживача, також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Оскільки, надання коштів за вказаним кредитним договором, відповідає всім ознак споживчого кредиту, а саме: Відповідач є банком; Позивач є споживачем, так як є фізичною особою, яка придбалає продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукт що набувається, тобто кредит, який є предметом договору, відповідає ознакам продукту передбаченим Законом України «Про захист прав споживачів» і використовується на придбання продукції (споживчі цілі), остільки правовідносини, породження яких є регулюється Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 215 Цивільному Кодексу України (ЦКУ), підставою недійсного правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 628 ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до акт цивільного законодавства.

В даному випадку спірний Договір є договором про надання банком фінансової послуги-споживчого кредиту, тому правовідносини які виникають на підставі цього Договору регулюються ЦКУ, Законами України: «Про банки та банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», Постановою НБУ, від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Зміст спірного кредитного договору, суперечить актам цивільного законодавства виходячи з наступного: в порушення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Розділ 2. «Права і обов'язки сторін», містить п. 2.3.3, згідно якого Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань або змінити умови договору в одностороньому порядку, у разі якщо інформація і документи, які повинен надати Позичальник Банку відповідно до цього Договору, виявились недостовірними або Позичальник приховав важливу інформацію про свій фінансовий або правовий стан...

Вказаний пункт 2.3.3. кредитного договору, суперечить ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», де відсутня підстава щодо вимоги на дострокове повернення кредиту як надання недостовірної інформації.

В супереч ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням Договору, ні протягом його дії, Відповідач не повідомив Позивача в письмовій або в усній формі щодо: наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому чи між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, з обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позивач має право, відомості про те, від кого позивач може одержати докладнішу інформацію;переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно пунктів 2.4 та 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та скупну вартість кредту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.07 р. № 168, банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. Для цього вони розробляють форму (бюлетень, довіді повідомлення тощо). Проте Позичальник не був повідомлений в повній мірі про вищеназвану інформацію ні в усній ні в письмовій формі.

Всупереч ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», Позивач взагалі неотримав необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформації про продукцію-кредит, що мала забезпечити можливість його свідомого і компетентного вибору. Хоча відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», стосовно продукції, яка за певні умов (криза, різкі скачки курсу валют) може бути небезпечною для майна споживача виконавець зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію, можливі наслідки її споживання (використання). Така інформація повинна бути надана споживачеві до замовлення послуги. В Банку Позивач не отримав цю інформацію ні до замовлення послуги, ні після. Ця обставина не спростована під час розгляду справи відповідачем.

Банк спонукав Позивача дати згоду на укладення Договору, на який в іншому випадку останній нізащо не погодився б, ввів Позивача в оману стосовно небезпеки, яка йому загрожує.

Кредитний договір є договором приєднання (ст. 634 ЦК України), оскільки складений в стандартній формі, повністю розробленій Банком. Всі умови Договору запропоновані Банком і є типовим догором для клієнтів даного Банку (відпоідача). Однак, Банк включив в Договір незаконні умови, які прямо порушують законодавство про захист прав споживачів та створюють дуже несприятливі умови для Позичальника, переконавши при цьому споживача, що Договір складено правильно.

Дана обставина є доказом намагання ввести споживача в оману, тим більше, що споживачу не було надано всієї необхідної інформації про умови кредитування, яка має бути надана відповідно до вимог законодавства про захист прав споживачів. Банк свідомо спонукав споживача на укладання договору на несправедливих та незаконних умовах, які істотно порушують баланс договірних прав та обов'язків на корить Банку. При цьому Позивач не був попереджений про ризики, які він несе у разі укладання такого договору, та про обмеження його прав, яке матиме місце.

Не маючи спеціальної юридичної освіти, або освіти в галузі кредитування Позичальник не міг в повній мірі оцінити відповідність Договору вимогами законодавства, а також юридичні та фінансові ризики для себе. І лише проконсультувавшись з юристами дізнався, наскільки несприятливими є для нього такі умови договору, які до тог ж є незаконними. Натоміть, необізнаність споживача із законодавством у галузі кредитування та попередня довіра до кредитодавця не давали Банку право укладати договір на незаконних умовах, обмежувати права споживача на інформацію тощо.

Крім того, відповідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» , вважаються несправедливими такі умови договору, що встановлюють вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобовязань за договором.

В силу статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Пунктом 4.3. Кредитного договору передбачено сплату банку 40 % річних відсотків за користування кредитом від суми напогашеної заборгованості та в представленому відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором зазначено пеня в розмірі 0,057% в день (20,8% річних), що в сумі складає 60,8% річних. Внаслідок чого, відповідачем вказано, що станом на 21.12.2011 року сума плати за користуваня кредитом (відсотки) складає 201 981,82 гривень. (а.с. 10)Зазначений кредитний договір, через значну кількість несправедливих умов по відношенню до позивача, як споживача, є в цілом несправедливим, зазначений Договір, в своїх умовах порушує принцип рівності сторін договору, на шкоду споживача.

Згідно ст. 230 ЦК України такі дії розцінюються як введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення для правочинну. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч. 2 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» будь-яка діяльність, що вводить споживача в оману є нечесною підприємницькою практикою.

Натоміть законодавство забороняє продавцям послуг включати в договори із споживачами умови, які є несправедливими. Перелік таких умов міститься в цій же статті а також ч 5 ст. 11 цього Закону. Проте, такий перелік не є вичерпним (ч. 4 ст. 18 цього Закону). Під визначення несправедливих умов потрапляють будь-які умови, які в супереч принципу добросовісності, та ставлять споживача в вочевидь невигідне положення порівняно із продавцем послуги.

Згіднно ч.5 та ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у раз, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Якщо ж зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента га визначенні умов договору.

Отже, можна зробити висновок, що укладаючи кредитний договір Позичальник не був ознайомлений з усією необхідною інформацією (в тому числі з вини Банку), яка зазвичай потрібна для прийняття свідомого і обміркованого рішення щодо укладання кредитного договору.

Крім того, слід врахувати і ту обставину, що кредитний договір є публічни договором. Позичальник не мав можливості пропонувати свої умови на етапі укладання договору (ст. 633 ЦК України).

Відповідно, Банк від початку знаходився в більш вигідних умовах, ніж позичальник.

Скориставшись своїми перевагами та довірою з боку Позичальника Банк, не надавши Позичальнику необхідної інформації про договір, що укладається, спонукав його до укладання договору на дуже невигідних, а в деяких випадках навіть незаконних, умовах.

Враховуючи кількість пунктів кредитного договору, які носять дискримінаційний, несправедливий характер, невідповідності його змісту актам законодавства України, ці невідповідності свідомо допущені Банком і націлені проти прав та інтересів позивача, суд приходить до переконання, що несправедливим є характер договору в цілому. Всі спірні умови договору надають перевагу Банку, і жодна не надає перевагу Позивачу. Тому, є всі підстави важати, що даний договір має бути визнаний судом недійсним в цілому на підставі ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 217 ЦКУ, якщо вимогам закону суперечать істотні умови правочину, то він є або має бути визнаним судом недійсним у цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання зобовязаннь за кредитним договором №240-К 15.08.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанком" та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки. Згідно договору в іпотеку передано земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 7262кв.м.(а.с.7-9)

Оскільки вимога про зобовязання приватного нотаріуса Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об,єктів нерухомого майна записи про реєстрацію іпотеки та реєстрацію заборони обтяження обєкта нерухомого майна - земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є похідною від первісної вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним, то вона також підлягає до задоволення.

Верховний Суд України, висловлюючи свої правові позиції з приводу розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року вказав, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло в момент вчинення правочину. Правочин, може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За змістом статті 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосовувати реституцію, як наслідок недійсності правочину.

Реституція, як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ) застосовується лише в разі наявності між сторонами одного укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Судом встановлено, що ПАТ КБ "Приватбанк" видано кредитні кошти в розмірі 300, 000 гривень, а Позивачем сплачено на рахунок банку 20 486,58 тіла кредиту, 69245,52грн. відсотків за користування кредитом та 2055,93 пені.(а.с.31-36)

За таких обставин, враховуючи представлені сторонами та оцінені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що є позовні вимоги позивача обґрунтовані, а тому в позов слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 627, 628, 629, 633 ЦК України, ст.ст. 1,11,15, 18, 19, ст. 22, ст. 23, ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів", розділу 10 та ст. 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та ринок фінансових послуг в Україні», ст. ст. 88, 208, 209,212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати недійсним кредитний договір № 240- К від 10.08.2007року укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та Богданом В,ячеславом Вікторовичем з моменту його заключенння.

Зобов,язати приватного нотаріуса Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об,єктів нерухомого майна записи про реєстрацію іпотеки та реєстрацію заборони обтяження обєкта нерухомого майна - земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню реституцію, а саме зобовязати ПАТ КБ "Приватбанк" повернути Богдан В,ячеславу Вікторовичу сплачені по кредитному договору №240-К від 10.08.2007р. відсотки та пеню в розмірі 71 301,45 грн та зобов,язати Богдан В,ячеслава Вікторовича повернути ПАТ КБ "Приватбанк" залишок неповернутого тіла кредиту в сумі 279 513,42 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільно-Процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя : Барашков В.В.