Ухвала суду № 24239264, 21.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року справа №2а/0570/493/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

21 березня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі прокурора Вартанової О.М.

представника позивача Макотченко Л.М.

представника відповідача Майдикова С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області та заяву заступника прокурора Донецької області про приєднання до апеляційної скарги на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2011 р. в справі № 2а/0570/493/2011 за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю „Донбаскераміка" до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області, управління державного казначейства України у Волноваському районі Донецької області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2011 р. задоволений позов ТОВ „Донбаскераміка" до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ „Донбаскераміка" заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 706939 грн. у тому числі, у тому числі за березень 2008р. - 63 222 грн., червень 2009р.- 202 451 грн., липень 2009р. - 111 613 грн., лютий 2010р. - 89 623 грн., квітень 2010р. - 98 235 грн., травень 2010р. - 42 337 грн., червень 2010р. - 46 372 грн., липень 2010р. - 29 774 грн., серпень 2010р. - 23 312 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просив скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, порушення полягають у неправильному застосуванні положень Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки в ході розгляду справи не підтверджена надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету, а тому у позивача не виникло права на отримання бюджетного відшкодування податку. Крім того, апелянт зазначає, що податковим органом не отримані відповіді щодо проведення зустрічних звірок з підприємствами-постачальниками.

Заступник прокурора Донецької області приєднався до апеляційної скарги, подавши заяву.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 р.

В судовому засіданні представник відповідача та прокурор підтримали апеляційну скаргу та заяву про приєднання до апеляційної скарги, просили задовольнити.

Представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представники відповідачів Головного управління Державного казначейства у Донецькій області, управління державного казначейства України у Волноваському районі Донецької області до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за їх відсутністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем подані до ДПІ у Волноваському районі декларації з податку на додану вартість за лютий 2010р. та квітень 2010р., якими визначені суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, в тому числі, за лютий 2010р. в розмірі 89 623грн., за квітень 2010р. - 98 235грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який був чинним на час дії спірних правовідносин.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Відтак, для отримання бюджетного відшкодування необхідна наявність сукупності підстав, а саме, наявність від'ємного значення звітного податкового періоду; зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг); здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді; включення залишку від'ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Законом України „Про податок на додану вартість" обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку-продавця товару. Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку-покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачає, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов'язок покупця товару-платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту „а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами лютого 2010 року позивач задекларував і заявив до повернення суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 89 623 грн., про що органу державної податкової служби було подано 15.03.2010 р. податкову декларацію з податку на додану вартсіть за лютий 2010 року разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи строки, визначені пп. 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідачі зобов'язані були вчинити дії, пов'язані із поверненням позивачу задекларованої суми бюджетного відшкодування, у такі строки: ДПІ у Волноваському районі завершити перевірку заявлених у декларації даних - не пізніше 15.04.2010 р. та надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу із бюджету, - не пізніше 20.04.2010 р.; орган Державного казначейства повинен перерахувати суму бюджетного відшкодування на рахунок позивача не пізніше 27.04.2010 р.

На час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі встановленого законом обов'язку не виконали, заявлена сума бюджетного відшкодування позивачу не повернута.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2010 року складає 89 623 грн.

ДПІ у Волноваському районі проведена перевірка достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що було складено довідку від 13.05.2010 р. №2664/23-30/30942491, якої вбачається, що за наслідками перевірки податковим органом не встановлено невідповідності суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем у податковій декларації за лютий 2010 року. Податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2010 р. податковим органом не приймалось.

За результатами квітня 2010 року позивач задекларував і заявив до повернення суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 99 735 грн., про що ДПІ у Волноваському районі було подано 13.05.2010 р. податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування і оригіналами п'ятих основних аркушів вантажних митних декларації.

Враховуючи строки, визначені пп. 7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", та дату одержання декларації відповідачі зобов'язані вчинити дії, пов'язані із поверненням позивачу задекларованої суми бюджетного відшкодування, у наступні строки: податковий орган повинен завершити перевірку заявлених у декларації даних не пізніше 21.06.2010 р., надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу із бюджету, не пізніше 28.06.2010 р.; орган Державного казначейства повинен перерахувати суму бюджетного відшкодування на рахунок позивача не пізніше 05.07.2010 р.

На час розгляду справи у суді першої інстанції справи відповідачі встановленого законом обов'язку не виконали, заявлена сума бюджетного відшкодування позивачу не відшкодована.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що розмір бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2010 року складає 99 735 грн.

ДПІ у Волноваському районі проведена перевірка достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що складено довідку від 14.09.2010 р. №4559/23-30/30942491. За наслідками перевірки не встановлено порушень у формуванні суми бюджетного відшкодування, заявленій позивачем у податковій декларації за квітень 2010 року, податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 р. не приймались.

З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність бюджетної заборгованості перед ТОВ „Донбаскераміка" з відшкодування податку на додану вартість по податковим деклараціям за лютий 2010 р. в розмірі 89623 грн. та за квітень 2010 р. в розмірі 98235 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що підставою для невідшкодування податку на додану вартість ТОВ "Донбаскераміка" за лютий 2010 р. є повернення управлінням Державного казначейства у волноваському районі висновку у зв'язку з неотриманням реєстру суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з посиланням на невиконання податковим органом вимог п.7 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України від 03.08.2004 року N 451/501/132, згідно з яким Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками, про що протягом двох днів з моменту отримання реєстру інформує Державну податкову адміністрацію України про здійснені відшкодування податку, оскільки такі доводи суперечать вимогам Закону України „Про податок на додану вартість".

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України „Про податок на додану вартість", а не інші нормативно-правові акти, які суперечать закону.

Також колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно того, що не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами позивача, а тому відсутні підстави для надання бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Суми, сплачені постачальникам товарів (послуг) позивачем з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені належними доказами.

Думка відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару, не ґрунтується на податковому законодавстві.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Закон України „Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану ва ртість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. „а" пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З вказаних підстав колегія суддів вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України „Про податок на додану вартість", іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2011 р. в справі № 2а/0570/493/2011 та заяву заступника прокурора Донецької області про приєднання до апеляційної скарги залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2011 р. в справі № 2а/0570/493/2011 за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю „Донбаскераміка" до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області, управління державного казначейства України у Волноваському районі Донецької області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2012 р.

Головуючий: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.