Постанова № 24235099, 16.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 травня 2012 р. № 2-а- 3087/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Смірнова І.Ю.,

представника відповідача - Головко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний дім ім. Горького», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень скасувати податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 29.11.2011 року №№0000252300, 0000262300, 0000272300, 0000361720 у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з висновками акту перевірки від 15.08.2011 року №851/23/30772496 та спірними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі таких висновків, не погоджується, вважає, що вони не відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам справи, зроблені внаслідок невірного тлумачення норм матеріального права. При цьому, позивач вважає, що висновок податкових органів щодо порушення ним вимог Закону України «Про плату за землю» та Податкового кодексу України стосовно несплати орендної плати за землю є безпідставним, оскільки відсутній факт проведення та встановлення грошової оцінки земельних ділянок, а також факт визначення та встановлення площ земель згідно даних земельного кадастру на підставі укладених та зареєстрованих в установленому порядку договорів оренди землі, яких позивач взагалі не укладав та у нього відсутні відповідні правовстановлюючі документи на право користування земельними ділянками. Позивач також вважає неправомірним висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обґрунтовуючи тим, що ліквідація необоротних активів не розглядається яка постачання для цілей оподаткування, якщо така ліквідація здійснюється через обставини, які перешкоджають їх подальшому використанню за первісним призначенням, що може бути підтверджено, зокрема, документом, який підлягає поданню до державної податкової служби відповідно до абз. 2 п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, а саме актами форми ОЗГС-3 «Акти списання основних засобів», які надавались позивачем під час проведення перевірки. Крім того, позивач вважає неправомірними висновки акту перевірки в частині виплати ним доходу без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб, оскільки виплачений ним дохід - це сума заробітної плати працівників підприємства виплаченої авансом в грошовій та натуральній формі (в рахунок оплати праці майбутніх періодів) в травні 2011 року, які покрилися нарахованою заробітною платою працівників в травні, липні та серпні 2011 року, з якої в свою чергу було здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві просив суд їх задовольнити.

Ухвалою суду від 29.03.2012 року відповідача - Красноградську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області, по справі замінено його правонаступником - Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. При цьому посилався на те, що під час проведення перевірки позивача було встановлено, що позивачем в порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України не включено до складу податкових зобов'язань Загальної декларації податок на додану вартість при здійсненні списання основних фондів, а саме не нараховано податок на додану вартість на залишкову вартість списаних основних засобів в сумі 23570,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що позивач має в користуванні земельні ділянки державної та комунальної власності на території Лебедівської сільської ради, Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, але в порушення ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» та п.п. 14.1.136 ст. 136 Податкового кодексу України позивачем не нараховано орендну плату за вказані земельні ділянки в загальній сумі 85451,46 грн. Також, під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем ст.ст. 167, 168, 169 Податкового кодексу України, а саме проведення виплат 54 працівникам підприємства доходів в сумі 39858,41 грн. без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 5978,76 грн. Представник відповідача зазначив, що до моменту ознайомлення та підписання акту перевірки від позивача ніяких пояснень та копій підтверджуючих документів стосовно заробітної плати працівників підприємства виплаченої авансом в грошовій та натуральній формі (в рахунок оплати праці майбутніх періодів) в травні 2011 року, які покрилися нарахованою заробітною платою працівників в наступних місяцях, з якої в свою чергу здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб, та до заперечень не були надані. Таким чином, висновки акту перевірки відповідач вважає правомірними, а донараховані суми грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями - рішеннями такими, що підлягають сплаті до бюджету.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний дім ім. Горького» (далі - ТОВ «Аграрний дім ім. Горького») зареєстровано Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області 14.03.2001 року (код ЄДРПОУ 30772496) згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ від 895091 (арк. справи 19-20 том 1), перебуває на податковому обліку в Красноградській міжрайонній державній податковій інспекції Харківської області (правонаступником якої є Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби (далі - Красноградська МДПІ) та є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 04.10.2009 року.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями Красноградської МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2010 року по 31.05.2011 року, на підставі якої було складено акт від 15.08.2011 року №851/23/30772496 (арк. справи 184-226 том 1).

Висновками акту перевірки від 15.08.2011 року №851/23/30772496 встановлено, що позивачем, зокрема, порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання на 23764,00 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 23722,00 грн., за лютий 2011 року на суму 30,00 грн., за квітень 2011 року на суму 12,00 грн.; ч. 1 ст. ст. 2 Закону України «Про плату за землю» та п.п. 14.1.136 ст. 136 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано орендну плату за земельні ділянки, що знаходяться у державній та комунальній власності в загальній сумі 85451,46 грн., в тому числі по Лебедівській сільській раді в сумі 32303,98 грн. та по Шевченківській сільській раді в сумі 53147,48 грн.; ст.ст. 167, 168, 169 Податкового кодексу України за проведення виплат працівникам підприємства доходу в сумі 39858,41 грн. без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 5978,76 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 15.08.2011 року №851/23/30772496 позивач надав до Красноградської МДПІ свої заперечення №36 від 15.08.2011 року (арк. справи 180-183 том 1), на які отримав відповідь листом №4033/10/23-013 від 21.08.2011 року, якою підтверджено висновки акту перевірки (арк. справи 168-179 том 1).

На підставі зазначених висновків акту перевірки 02.09.2011 року Красноградською МДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000192300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за землю на загальну суму 48455,97 грн. (у тому числі за основним платежем 32303,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16151,99 грн.); а 05.09.2011 року прийняті податкові повідомлення - рішення №0000202300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за землю на загальну суму 79721,22 грн. (у тому числі за основним платежем 53147,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26573,74 грн.); №0000182300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 29705,00 грн. (у тому числі за основним платежем 23764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5941,00 грн.); №0002211700, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7473,45 грн. (у тому числі за основним платежем 5978,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1494,69 грн.). (арк. справи 161-167 том 1).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 02.09.2011 року №0000192300, від 05.09.2011 року №0000202300, №0000182300, №0002211700 позивач звернувся зі скаргою №773 від 15.09.2011 року (арк. справи 153-160 том 1) до Державної податкової адміністрації у Харківській області, за результатами розгляду якої скасовані податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 року №0000192300 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю (штрафні санкції) у сумі 12328,15 грн., від 05.09.2011 року №0000202300 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю (штрафні санкції) у сумі 21357,84 грн., №0000182300 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) у сумі 5940,00 грн., №0002211700 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (штрафні санкції) у сумі 1493,69 грн., в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення (арк. справи 146-151 том 1).

29.11.2011 року з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 16.11.2011 року №5151/10/25-103 Красноградською МДПІ були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000252300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 23765,00 грн. (у тому числі за основним платежем 23764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.); №0000262300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за землю на загальну суму 36127,82 грн. (у тому числі за основним платежем 32303,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3823,84 грн.); №0000272300, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за землю на загальну суму 58363,38 грн. (у тому числі за основним платежем 53147,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5215,90 грн.); №0000361720, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5979,76 грн. (у тому числі за основним платежем 5978,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.). (арк. справи 128-135 том 1).

Не погодившись з рішенням ДПА у Харківській області від 16.11.2011 року №5151/10/25-103 позивач оскаржив його та вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, надіславши скаргу №1055 від 25.11.2011 року та додаткові заперечення до цієї скарги №1077/1 від 09.12.2011 року (арк. справи 137-139, 141-145 том 1), за результатами розгляду яких Державною податковою службою України прийнято рішення №1709/6/10-2315 від 26.01.2012 року про залишення без змін податкові повідомлення - рішення від 02.09.2011 року №0000192300, від 05.09.2011 року №0000202300, №0000182300, №0002211700 з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 16.11.2011 року №5151/10/25-103 (арк. справи 121-127 том 1).

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю за податковими повідомленнями - рішеннями №0000262300, №0000272300 від 29.11.2011 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 15.08.2011 року №851/23/30772496 нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю відбулось на підставі висновків про несплату позивачем до бюджету за період з 01.09.2010 року по 31.03.2011 року сум орендної плати за землі, що знаходяться у державній та комунальній власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», в межах та за межами населених пунктів на території Лебедівської сільської ради та Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області в сумі 85451,46 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», що діяв до 31.12.2010 року, передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У ст. 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом ст. 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

З 01.01.2011 року відносини щодо справляння плати за землю регулюються Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.ст. 269-270 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або

користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1 ст. 287 цього Кодексу передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288 вказаного Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в

оренду.

У частинах 1, 2 ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право

користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, статті 125, 126 Земельного кодексу України регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України .

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» в межах та за межами населених пунктів на території Лебедівської сільської ради та Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області має у власності відповідні будівлі, що підтверджується наданими до суду свідоцтвами про право власності (арк. справи 65-150 том 2), використання яких позивачем не заперечується.

Отже, право користування земельними ділянками під вказаними будівлями у позивача виникло внаслідок придбання цих будівель.

Використання земельних ділянок державної і комунальної власності в межах та за межами населених пунктів на території Лебедівської сільської ради та Шевченківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області під вказаними будівлями позивачем здійснюється без оформлення відповідних договорів оренди та технічної документації, що також позивачем не заперечується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повинен був нараховувати та сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», а тому суд погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем ч. 1 ст. ст. 2 Закону України «Про плату за землю» та п.п. 14.1.136 ст. 136 Податкового кодексу України та збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю в загальній сумі 85451,46 грн. за податковими повідомленнями - рішеннями №0000262300, №0000272300 від 29.11.2011 року.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23765,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000252300 від 29.11.2011 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відбулось на підставі висновків про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, а саме не включення позивачем до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість при здійсненні списання основних фондів в сумі 23570,00 грн. та п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання на 194,00 грн.

Щодо не включення позивачем до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість при здійсненні списання основних фондів в сумі 23570,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 5 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України у разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.

Згідно з абз. 8 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України у випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України у разі якщо основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.09.2007 року №701 «Про затвердження спеціалізованих форм первинних документів з обліку основних засобів і інших необоротних активів сільськогосподарських підприємств та методичних рекомендацій щодо їх застосування» затверджена форма ОЗСГ-3 «Акту списання основних фондів», яка застосовується для оформлення витрат на вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні (ліквідації).

Таким чином, ліквідація необоротних активів не розглядається як постачання для цілей оподаткування, якщо така ліквідація здійснюється через обставини, які перешкоджають їх подальшому використанню за первісним призначенням, що може бути підтверджено, зокрема, актом форми ОЗСГ-3 «Акту списання основних фондів», який підлягає поданню до державної податкової служби відповідно до абз. 2 п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказів №4-АГ від 04.01.2011 року «Про списання транспортних засобів, непридатних для подальшого використання, фізично зношених», №5-АГ від 04.01.2011 року «Про списання інструментів, приладів та с/г інвентаря, непридатних для подальшого використання, фізично зношених», №52-АГ від 30.01.2011 року «Про списання транспортних засобів та с/г інвентаря, непридатних для подальшого використання, фізично зношених», виданих ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», з рахунку 105, 106, 1091 на підставі Актів на списання основних засобів, списано основні засоби, залишкова вартість на момент списання яких становила 117852,50 грн. (а.с. 26-47 том 1).

З вказаних Актів на списання основних засобів вбачається, що підставою для списання основних засобів визначено - «не пригодний для подальшої експлуатації», що не відповідає передбаченим абз. 2 п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України обставинам, при наявності яких ліквідація необоротних активів не розглядається як постачання для цілей оподаткування.

Окрім цього, зазначені Акти на списання основних засобів позивачем до податкового органу подані не були, а були надані лише під час проведення перевірки, що не заперечується позивачем по справі.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для не включення до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість при здійсненні ним списання основних фондів.

Під час судового розгляду справи позивачем не заперечувалось, що податок на додану вартість на залишкову вартість списаних основних засобів ним не нараховувався.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, а саме не включення позивачем до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість при здійсненні списання основних фондів в сумі 23570,00 грн.

Щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання на 194,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24, 4101, 4102, 4103, 4301 УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до абз. в п.п. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) діяльність у сфері сільського господарства є надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Судом встановлено, що ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» у січні, лютому, квітні 2011 року надавались тракторні послуги та послуги з запліднення тварин населенню за готівку та в рахунок оплати праці, що позивачем не заперечується.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені наступним чином: Дт 661 (Розрахунки по заробітній платі), 301 (Каса) - Кт 703 (Дохід від реалізації робіт, послуг).

Відповідно до абз. б п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Проте, на порушення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України позивачем ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» позивачем занижено суму податкового зобов'язання по вказаним операціям на 194,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на загальну суму 23765,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000252300 від 29.11.2011 року.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5979,76 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000361720 від 29.11.2011 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 15.08.2011 року №851/23/30772496 нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб відбулось на підставі висновків про порушення позивачем ст.ст. 167, 168, 169 Податкового кодексу України, а саме проведення виплат 54 працівникам підприємства доходів в сумі 39858,41 грн. без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 5978,76 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 168.1.1., 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Згідно з п.п. 168.4.1, 168.4.2 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України. Такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ).

Відповідно до п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, в травні 2011 року позивачем виплачено 54 працівникам підприємства доходи в сумі 39858,41 грн.

Проте, нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб в період виплати вказаних доходів позивачем здійснено не було.

З наданих позивачем до суду податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2-3 квартал 2011 року (арк. справи 48-120 том 1) не вбачається сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб до бюджету під час здійснення ним виплат оподатковуваного доходу працівникам.

Окрім цього, як встановлено судом, до моменту ознайомлення та підписання акту перевірки від позивача ніяких пояснень та копій підтверджуючих документів щодо заробітної плати працівників підприємства виплаченої авансом в рахунок оплати праці майбутніх періодів надано не було.

Доказів надання під час проведення перевірки зазначених пояснень та копій підтверджуючих документів позивачем не надано.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача про порушення позивачем ст.ст. 167, 168, 169 Податкового кодексу України, а саме проведення виплат працівникам підприємства (доходів) без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 5978,76 грн.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання позивача з орендної плати за землю, з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб за спірними податковими повідомленнями - рішеннями, є обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено правомірності позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 29.11.2011 року №№0000252300, 0000262300, 0000272300, 0000361720, а отже, про їх відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 29.11.2011 року №№0000252300, 0000262300, 0000272300, 0000361720 у повному обсязі не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21.05.2012 року.

Суддя Піскун В.О.