Постанова № 24235041, 22.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.05.2012р. справа № 2а- 5091/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проскасування рішення, -

встановив:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (а.с. 3-5) до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі) №5141702 від 03.02.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, на думку позивача, господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та контрагентом -ТОВ «Промспец Консалтинг»відбулись за правочином, котрий повністю відповідає вимогам закону, зобов'язання сторонами спірного правочину виконані належно, тобто в повному обсязі та своєчасно, будь-яких претензій між сторонами спірного правочину не існує, реальність господарських операцій підтверджується правильно оформленими первинними документами та фактом оплати вартості товару. Посилаючись на вказані мотиви, позивач стверджував про відсутність у ФОП ОСОБА_1 наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у спірних правовідносинах.

Відповідач, Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що за результатами перевірки діяльності контрагента позивача -ТОВ «Промспец Консалтинг»ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова було складено акт №251/23-03-05/37093551 від 13.12.2011 р., де викладено судження про неможливість здійснення даним суб'єктом права будь-якої господарської діяльності. На думку відповідача, згідно з законом згаданого висновку є цілком достатньо для судження про заниження ФОП податкових зобов'язань з з податку на додану вартість. До перевірки платником податків не подано ніяких документів про фізичне переміщення товару, що свідчить про нереальність господарських операцій. Наявні у платника податків первинні документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, позаяк складені лише «про людське око», а відтак, в розумінні ст.44 Податкового кодексу України не можуть бути визнані належними первинними документами.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, ФОП ОСОБА_1, пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - НОМЕР_1, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини згідно з ч.1 ст.11, ч.2 ст.49, ч.1 ст.71, ч.3 ст.72, ч.2 ст.76 КАС України перед судом додатково не доказуються.

З 10.01.2012 р. по 16.01.2012 р ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код -НОМЕР_1) з взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг»(ідентифікаційний код -37091549) за період вересень-жовтень 2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 23.01.2012р. №174/17-207/НОМЕР_1 (а.с.20-31).

03.02.2012р. з посиланням на даний акт ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №5141702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 53.306, 25 грн. (основний платіж -42.645,00 грн., штраф -10.661,25 грн.) (а.с. 6).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 23.01.2012р. №174/17-207/НОМЕР_1 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, ст. 3, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених у межах нікчемних правочинів з ТОВ «Промспец Консалтинг».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 23.01.2012р. №174/17-207/НОМЕР_1, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні-жовтні 2011р., коли правовідносини стосовно справляння податку на додану вартість були унормовані приписами Податкового кодексу України.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість», факт порушення яких було викладено суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, втратили чинність з 01.01.2011р. згідно з п.2 розділу ХІХ Податкового кодексу України, а відтак станом на вересень-жовтень 2011р. не діяли.

Отже, суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах виявив та виклав в акті перевірки факт порушення ФОП неіснуючої норми матеріального права, що суперечить закону та є цілком достатньою підставою для скасування спірного рішення.

З приводу судження ДПІ про порушення ФОП ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України суд зазначає, що 01.09.2011р.р. між позивачем, ФОП ОСОБА_1 (в якості покупця) та ТОВ «Промспец Консалтинг»(в якості постачальника) було укладено договір №1, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей: пиловника хвойного, сосни; будівельних матеріалів (а.с.32). 01.10.2011р.р. між позивачем, ФОП ОСОБА_1 (в якості покупця) та ТОВ «Промспец Консалтинг»(в якості постачальника) було укладено договір №2, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей: пиловника хвойного, сосни; будівельних матеріалів, кабельно-провідникової продукції (а.с.39).

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірні договори визнається судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Промспец Консалтинг»податкові накладні №112 від 07.10.2011 р. на суму 106.461,00 грн. (у т.ч. ПДВ -17.743,50 грн.) (а.с. 46), №266 від 14.09.2011 р. на суму 88.354,20 грн. (у т.ч. ПДВ -14.725,70 грн.) (а.с. 35), №294 від 25.10.2011 р. на суму 61.052,34 грн. (у т.ч. ПДВ -10.175,39 грн.) (а.с. 47) та видаткові накладні №266 від 14.09.2011 р. на суму 88.354,20 грн. (у т.ч. ПДВ -14.725,70 грн.) (а.с. 34), №294 від 25.10.2011 р. на суму 61.052,34 грн. (у т.ч. ПДВ -10.175,39 грн.) (а.с. 44), №112 від 07.10.2011 р. на суму 106.461,00 грн. (у т.ч. ПДВ -17.743,50 грн.).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У той же час суд зазначає, що на виконання вимог ст.11 КАС України судом були витребувані у позивача документи, що засвідчують факт виконання ним зобов'язань за спірними правочинами. ФОП ОСОБА_1 була надана копія платіжного доручення №4 від 25.01.2012 р. про перерахування безготівкових грошових коштів у сумі 50.000,00 грн. (а.с. 48). Документів, які б засвідчували виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, позивачем на вимогу суду надані не були.

Досліджуючи в ході розгляду справи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником податкового кредиту, так як факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а відтак, фізичне створення особою лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Суд вважає, що згідно з законом податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Втім, суд відмічає, що позивач на неодноразові вимоги суду не пояснив, яким чином відбувалося переміщення товару у спірних правовідносинах, жодних документів на підтвердження реальності господарських операції за ознакою фізичного переміщення товару, в тому числі і товарно-транспортних накладних, як те передбачено нормами Закону України «Про автомобільний транспорт», не надав.

З цього приводу суд зауважує, що ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Суд також відзначає, що в ході розгляду справи позивачем не подано жодних документів про зберігання товару.

Системно аналізуючи положення ст.ст.44 і 198 Податкового кодексу України в кореспонденції з приписами ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право віднести на збільшення валових витрат обігу та виробництва і на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми видатків та податків, що були сплачені на користь контрагентів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг), по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків, по-третє, за господарськими операціями, котрі фактично відбулись за правочинами, укладеними за наявності ділової мети та наміру отримати дохід.

Відсутність будь-якої з перелічених вище умов згідно з законом унеможливлює віднесення ПДВ до складу податкового кредиту.

Дослідивши наявні докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України та беручи до уваги встановлені у ході розгляду справи обставини спірних взаємовідносин, суд доходить висновку про те, що наявність у позивача видаткових та податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, позаяк факт реальності господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Промспец Консалтинг»не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Втім, оскільки суб'єктом владних повноважень при реалізації управлінської функції у спірних правовідносинах не було виявлено та викладено в акті перевірки фактів порушення ФОП норм Податкового кодексу України, котрі в період вересень-жовтень 2011р. врегульовували правовідносини з приводу справляння ПДВ, а в силу ст.ст.6, 8, 19 Конституції України суд не наділений законодавцем повноваженнями на підміну відповідного органу управління, а відтак, не може змінювати ані юридичних, ані фактичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення, то встановлені судом в ході вирішення спору по суті обставини спірних правовідносин не можуть бути підставою для відмови в позові.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено наявність факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №5141702 від 03.02.2012р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко