Рішення № 24232684, 24.05.2012, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 1606/354/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Новака Д. І

при секретарі Бурлига Н. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Диканька цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 24 вересня 2006 року відповідач по справі ОСОБА_2 на підставі заяви позичальника № plaORX06760100 від 24 вересня 2006 року та Умрв надання споживчого кредиту фізичним особам одержав від ПАТ КБ "Приват Банк" споживчий кредит в сумі 2142 грн. 80 коп. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 вересня 2007 року.

Вказуючи на те, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 30 грудня 2011 року виникла заборгованість перед позивачем в сумі 23 547 грн. 49 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1 452 грн. 89 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 8 901 грн.76 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом -115 грн. 72 кп., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -11 479 грн. 62 коп., а також з фіксованої частини штрафу в сумі 500 грн. 00 коп. та процентної частини штрфу в сумі 1 097 грн. 50 коп., позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму заборгованості 23 547 грн. 49 коп. та сплачені позивачем судові витрати по справі в сумі 235 грн. 47 коп.

Представник позивача -ПАТ КБ "Приват Банк" в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити. При цьому вказав, що при складанні заяви позичальника відповідач був повністю ознайомлений також з Умовами надання кредиту розстрочка / стандарт/, про що він засвідчив це своїм підписом у зазначеній заяві. Цими умовами, на які своїм підписом погодився відповідач, передбачено двостороння згода на збільшення строку позовної давності до п"яти років. Позивачем вимоги до відповідача заявлені у ці визначені строки позовної давності і без їх пропуску, тому твердження відповідача щодо їх пропуску є безпідставним. Також представник позивача вказав, що не буде заперечувати якщо суд відмовить у стягненні штрафів, нарахованих відповідача, а також визначить пеню за порушення строків виконання зобов"язання у розмірі не 11 479 грн. 52 коп., а в розмірі суми кредиту, що надавався відповідачу, що становить суму 2 142 грн. 80 коп.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Вказали на те, що кредитний договір, за яким позивач просить стягнути заборгованість із відповідача, є нікчемним, оскільки вчинений з порушенням норм чинного законодавства, не має чіткої письмової форми з усіма необхідними відомостями в порушення вимог ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг". Крім того, пояснили, що ОСОБА_2, являючись недостатньо юридично обізнаною особою, 24 вересня 2006 року підписав лише заяву позичальника. При цьому був впевенений, що він укладає договір купівлі-продажу мобільного телефону з розстрочкою платежів в рахунок його вартості, а з Умовами надання кредиту він не був ознайомлений, бо їх не підписував.

Також представник відповідача та відповідач в судовому засіданні просили застосувати до вимог позивача позовну давність, посилаючись на зміст ст.ст. 256-258 ЦК України, оскільки заява позичальника була підписана відповідачем 24 вересня 2006 року, строк дії договору закінчився 24 вересня 2007 року, а згідно чинного законодавства загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки - у один рік. Зазначили, що домовленість між сторонами щодо зміни позовної давності у письмовому вигляді не укладалася.

Представник відповідача в судовому засіданні вказала на користування банком своїм становищем з метою збагачення, оскільки ОСОБА_2 сплачував кошти в рахунок сплати вартості мобільного телефону в більшому розмірі, ніж це було передбачено домовленістю протягом тривалого періоду часу. Коли відповідач звернувся до ПАТ КБ "Приват Банк" з проханням надати йому відповідний розрахунок із вказівкою на залишкову суму кредиту, йому безпідставно було відмовлено, лише в усному порядку повідомлено, що залишилося сплатити близько 300-400 грн., що на думку відповідача вже на той час не відповідало дійсності. Згодом, відповідач ніяких коштів в рахунок сплати заборгованості взагалі не вносив. Тому, просила суд врахувати той факт, що банк з метою накопичення більших відсотків, пені та штрафів, протягом досить тривалого часу не скористався можливістю дострокового розірвання договору, не звернувся до суду із відповідним позовом відразу, коли став явним факт несплати відповідачем коштів. З урахуванням викладених обставин представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у зв"язку з пропуском позивачем трирічного строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та наявні докази, вислухавши пояснення представників сторін та відповідача ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2006 року відповідач ОСОБА_2 згідно заяви позичальника № plaORX06760100 від 24 вересня 2006 та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам /далі -Умови/ одержав від ПАТ КБ "Приват Банк" кредит на придбання мобільного телефону в сумі 2 142 грн. 80 коп. з процентною ставкою за користуавння кредитом в розмірі 2,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 вересня 2007 року. Вищезазначеною заявою позичальника було визначено, що відповідач повинен вносити щомісячні платежі з 01 до 08 числа кожного місяця.

Крім того, заявою позичальника визначена обов'язкова щомісячна сума для погашення заборгованості за кредитом, що складає 231 грн. 90 коп. При цьому одноразова винагорода за надання фінансового інструменту становить 194 грн. 80 коп., а щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту -28 грн. 93 коп.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ "Приват Банк" було перераховано на рахунок № 26009101750001 ЗАТ "Альфа-Банк" кошти в сумі 1948 грн. 00 коп. на придбання відповідачем мобільного телефону у Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть", а 194 грн. 80 коп. було списано на рахунок ПАТ КБ "Приват Банку" на сплату одноразової винагороди за надання фінансового інструменту за кредитним договором (заявою) № plaORX06760100 від 24 вересня 2006.

З наявних у справі документів видно, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання по договору спочатку виконував належним чином, а потім перестав вносити платежі для погашення кредиту і внаслідок цього станом на 30.12.2011 року позивач визначив йому загальну суму заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 23 547 грн. 49 коп., з яких 1 452 грн. 89 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту, 8 901 грн. 76 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 115 грн. 72 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 11 479 грн. 62 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. 00 коп. та 1097 грн. 50 коп. - штрафи, які позивач і просить стягнути з відповідача.

Оцінивши зібрані та перевірені в судовому засідання докази в їх сукупності, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що правочин щодо укладення кредитного договору є нікчемним через відсутність письмової форми його укладення та не відповідності нормам чинного законодавства з наступних підстав.

24 вересня 2006 року ОСОБА_2 підписав Заяву позичальника № plaORX06760100 на надання споживчого кредиту, в якій наявна вказівка на основні умови надання кредиту /а.с. 3/. У Заяві зазначена сума кредиту, строк погашення кредиту, відсоток за користування кредитом, сума щомісячної та одноразової винагороди (комісії), сума щомісячного обов'язкового платежу та інші умови.

Крім того, у Заяві наявна вказівка на те, що позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов. Також наявна ще одна вказівка на те, що позичальник ознайомився і згоден з умовами кредитування, які були надані йому в письмовій формі, та згоден, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка""Стандарт"), тарифами складає між позичальником та Банком кредитно-заставний договір.

Аналізуючи ці обставини, суд приходить до висновку, що відповідач по справі належним чином був ознайомлений як із заявою позичальника, так і Умовами надання споживчого кредиту " розстрочка, стандарт", бо підтвердив ці свої дії своїм підписом у вказаній вище заяві позичальника.

Не відповідає дійсності також твердження відповідача стосовно того, що він вважав, що укладає лише договір куплі-продажу мобільного телефону, а не укладає кредитний договір, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.5 Умов Заява Позичальника - це документ, який підписується позичальником та передається ним в Банк для укладення кредитно-заставного договору.

Пунктом 4.2. Умов надання споживчого кредиту передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від розміру, зазначеному в Заяві позичальника, які сплачуються позичальником окремо понад зазначену в Заяві суми щомісячного платежу по кредиту, разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчить ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 91) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту;10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Фактичні обставини справи, наявні в матеріалах справи документи вказують на те, що укладений сторонами кредитний договір на підставі заяви позичальника № plaORX06760100 від 24 вересня 2006 року з ознайомленням відповідача при її складанні з Умовами надання кредиту відповідає загальним вимогам чинності правочину, при підписанні вказаної заяви позичальника всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, заява позичальника та Умови містять усі передбачені діючим законодавством відомості. Крім того, Умови надання споживчого кредиту не порушують співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавляють заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки укладаючи кредитний договір, відповідач зобов'язувався повернути позивачу кредит, сплатити відсотки, комісію (одноразову та щомісячну) за користування кредитом.

З цими умовами кредитного договору та настанням відповідальності у разі порушення умов повернення кредиту був ознайомлений та був згоден з ними відповідач ОСОБА_2, підписавши особисто заяву позичальника на укладення кредитного договору. Проте належним чином не виконував умови договору, що призвело до заборгованості відповідача по сплаті кредиту.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги представника відповідача стосовно застосування до позовних вимог ПАТ КБ "Приват Банк" позовної давності на підставі ст. 257, 258, 267 ЦК України з наступних підстав.

Так, ОСОБА_2 24 вересня 2006 року була підписана заява позичальника plaORX06760100 на надання споживчого кредиту з вказівкою на те, що кредит надається на підставі Заяви та Умов надання споживчого кредиту, з якими він ознайомився, що особисто зазначив у цій заяві. Таким чином, відповідач дав свою повну згоду на вказані умови отримання кредиту.

Згідно п.5.5 Умов надання споживчого кредиту терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років, що відповідає положенням ст. 259 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін з фіксуванням цієї домовленності у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Виходячи з того, що відповідач, підписавши заяву позичальника на одержання споживчого кредиту, погодився із Умовами надання кредиту, а одним із пунктів вказаних умов є вказівка на збільшення позовної давності по вимогам про стягненню кредиту, відсотків, винагороди, нейустойки до п'яти років, суд приходить до висновку, що таким чином між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 була укладена письмова домовленість про збільшення позовної давності з дотриманням вимог чинного законодавства, і тому не вбачає підстав для відмови позивачу у задоволенні вимог про стягнення заборгованості у зв'язку із закінченням строків позовної давності, так як позивач подав позов до суду до закінчення п"ятирічного строку з часу, коли термін дії кредитного договору був припинений.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Визначаючи розмір завданих позивачу діями відповідача по неповерненню кредитних коштів збитків, суд виходить із наступного.

Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що до лютого місяця 2007 року відповідач по справі ОСОБА_2 в повному обсязі виконував зобов'язання за кредитним договором, а з березня місяця 2007 року відповідач по справі ОСОБА_2 став сплачувати в рахунок погашення заборгованості за кредитом кошти, менші за обов'язкову щомісячну плату, передбачену Заявою позичальника -231 грн. 90 коп., внаслідок чого банком стали нараховуватися прострочені суми. Крім того, з вересня 2007 року - взагалі не вносив ніяких платежів, спрямованих на погашення кредиту. Останній платіж в рахунок погашення кредиту відповідачем ОСОБА_2 був внесений 11 вересня 2007 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встанолено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюєються договором.

Так як відповідач до цього часу не повернув позивачу залишок кредиту в сумі 1 452 грн 89 коп., що він сам підтвердив в суді і це стверджується розрахунком кредитної заборгованості, відповідач при підписанні заяви позичальника погоджувався із умовою кредитного договору в частині щомісячної плати комісії (винагороди) в розмірі 28 грн. 93 коп., однак має заборгованість по комісії в сумі 115 грн. 72 коп. за користування кредитом, то вказані суми боргу підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання щодо стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом, пені та фіксованої і процентної складової штрафу, суд не вбачає підстав для повного задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 8 901 грн. 76 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені в розмірі 11 479 грн. 62 коп, фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. 00 коп. та процентної частини штрафу -1 097 грн. 50 коп. з наступних підстав.

Дійсно, згідно тексту заяви позичальника, підписаної відповідачем, у разі порушення зобов"язання з погашення кредиту боржник сплачує 11, 01 % в місяць від суми залишку непогашенї заборгованості.

Згідно ст. 5.3 Умов надання споживчого кредиту при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Суми неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченння виконання є не чим іншим як пенею.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Позивачем - ПАТ КБ "Приват Банк" застосовано до відповідача ОСОБА_2 два види відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді пені розміром 11 479 грн. 62 коп., та штрафу розміром 500 грн. та 1097 грн. 50 коп.

Виходячи з того, що згідно ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно застосовано два види відповідальності за порушення умов кредитного договору. Тому вимога ПАТ КБ "Приват Банк" про стягнення із ОСОБА_2 штрафів розміром 500 грн. та 1097 грн. 50 коп. не підлягає задоволенню у зв'язку з її безпідставністю, що не заперечував в суді і сам представник позивача..

Вирішуючи питання щодо стягнення пені з відповідача суд враховує наступне.

Згідно п.3.3.3 Умов надання споживчого кредиту при порушенні позичальником зобов'язань відповідно до договору банк на власний розсуд, має право: а) змінити умови договору -зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користуавння, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення; б) розірвати договір у судовому порядку; в) згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення.

Однак, цими положеннями позивач, незважаючи на наявність підстав своєчасно вжити заходів до вирішення питання погашення заборгованості відповідачем, без якихось поважних причин не скористався, що вбачається з наступного.

Як встановлено в суді, банку було відомо, що ОСОБА_2 порушуються умови договору. Адже, з розрахунку, наданого позивачем вбачається, що з березня місяця 2007 року він став сплачувати в рахунок погашення заборгованості за кредитом кошти, менші за обов'язкову щомісячну плату, а з вересня 2007 року - взагалі не вносив ніяких платежів, спрямованих на погашення кредиту. Останній платіж в рахунок погашення кредиту відповідачем ОСОБА_2 був внесений 11 вересня 2007 року. Незважаючи на те, що вже з березня 2007 року відповідач сплачував менші кошти ніж належало для їх сплати і з цього часу йому банком стали нараховуватися суми кредитної заборгованості у зв"язку з цим та було очевидним неналежне виконання своїх зобов"язань відповідачем, термін дії кредитного договору закінчився 24 вересня 2007 року щодо погашення кредиту і з наступного дня у позивача виникло право подати позов до відповідача про стягнення кредитної заборгованості, однак лише після спливу тривалого часу, а саме 29 березня 2012 року, тобто через чотири роки і шість місяців, протягом якого відповідачу нараховувалися проценти за користуавння кредитом та пеня за несплату заборгованості, позивач звернувся до суду із відповідним позовом до відповідача.

Аналізуючи ці обставини суд приходить до висновку, що це свідчить про зловживання позивачем своїм правом тривалий час не вирішувавти у встановленому законом порядку питання стягнення з відповідача після закінчення терміну дії кредитного договору заборгованості по ньому з метою нарахування якнайбільшої суми пені й відсотків за його користування та стягнення після спливу значного часу через це найбільших сум фінансових санкцій з відповідача через суд. По суті саме з цих обставин представник позивача в суді не заперечував проти зменшення суми пені , що підлягає стягненню з відповідача, до суми 2 142 грн. 80 коп., тобто до розміру суми наданого відповідачу кредиту.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істостне значення.

Суд приймає до уваги той факт, що відповідачем по справі згідно кредитного договору 24 вересня 2006 року була отримана від банку незначна сума коштів, а саме в розмірі 2142 грн. 80 коп., з яких 194 грн. 80 коп. було одночасно перераховано на сплату одноразової винагороди за наданння банком фінансового інструменту, а на споживчі цілі відповідачем було витрачено лише 1948 грн. 00 коп., підтвердженням чого є рахунок-фактура № З005000081, наявний в матерілах справи /а.с. 4/.

Крім того, суд враховує те, що відповідач ОСОБА_2 до березня 2007 року в повному обсязі виконував зобов'язання за кредитним договором, навіть, вносив більші платежі за обов'язкову щомісячну плату, передбачену Заявою позичальника - 231 грн. 90 коп., а з того часу став сплачувати в рахунок погашення заборгованості за кредитом менші кошти, внаслідок чого банком стали нараховуватися прострочені суми, взагалі не став сплачувати кошти з вересня 2007 року. На звернення ОСОБА_2 до банку про надання інформації про стан заборгованості, йому було відмовлено.

Тому з урахуванням зазначених вище обставин та відповідно відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України суд вважає необхідним зменшити розмір пені, так як вона в шість разів перевищує розмір початково отриманого ОСОБА_2 кредиту, а також за наявності умисної бездіяльності позивача щодо прийняття своєчасно мір до повернення відповідачем грошових коштів, що призвела до нарахування значних сум пені. Тому суд приходить до висновку, що розмір пені за порушення відповідачем зобов"язання слід визначити в розмірі 2 142 грн. 80 коп. проти чого не заперечував і представник позивача.

Одночасно, суд вважає за необхідне взяти до уваги те, що строк дії договору від 24 вересня 2006 року закінчився 24 вересня 2007 року. Згідно розрахунку заборгованості за даним договором станом на 25 вересня 2007 року заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту становила 1452 грн. 89 коп., а заборгованість по процентам за користування цією частиною кредитом -600 грн. 93 коп., а тому, виходячи із зловживання позивачем своїм правом щодо своєчасного вирішення питання стягнення цієї суми відсотків за його користуванням та продовження ним проводити нарахування цих відсотків за користування зазначеною частиною кредиту до 31 грудня 2011 року з метою якнайбільшої суми їх стягнення, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума відсотків за користування частиною кредиту в розміріі 1452 грн. 89 коп, що відповідає сумі неповернутого тіла кредиту.

Виходячи з викладеного в сукупності суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають наступні суми: 1 452 грн. 89 коп. заборгованості за тілом кредиту: 1 452 грн. 89 коп. заборгованості за користування неповернутою частиною кредиту; 115 грн. 72 коп. заборгованості по комісії; 2 142 грн. 80 коп. пені за порушення виконання зобов"язання, а всього 5 164 грн. 30 коп.

З урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності у задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Приймаючи до уваги те, що позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог. Виходячи з зазначених вимог закону та положень Закону України " Про судовий збір", що судовий збір не може бути менший 0,2 мінімальної зарплати, що становить 214 грн. 60 коп. в даний час, то вказана сума витрат по сплаті судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 202, 205, 207, 208, 256-259, 525, 526, 549-551, 610-612, 623, 1048, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк", р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору № plaORX06760100 від 24 вересня 2006 року в сумі 5 164 /п'ять тисяч сто шістдесят чотири/ грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк", р/р 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, витрати по сплаті судового збору в сумі 214 грн. 60 коп. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Диканський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий