Постанова № 24231854, 16.05.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3349/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі: Григоренко-Тумасян А.М.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_1,

першого відповідача: не прибув,

другого відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 24.01.2012 № 15-22/2),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області про визнання відмови неправомірною та повернення сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області, у якому позивач просить:

- визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська у поверненні ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 4508,00 грн.;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити певні дії, а саме повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4508,00,00 грн., які згідно квитанції від 20 липня 2011 року № 20-360553 були сплачені до державного бюджету Ленінського району м. Луганська при укладенні угоди купівлі-продажу нерухомого майна, шляхом подання до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області відповідного подання про виплату.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки позивачем житло придбавалося вперше та він знаходиться на квартирному обліку, у черзі на отримання житла, що підтверджено довідкою управління житлово-комунального господарства Луганської міської ради від 27 березня 2012 року № 538.

Позивач звернувся до УПФУ в Ленінському районі м. Луганська з проханням повернути помилково сплачені кошти у розмірі 4508,00 грн., які згідно квитанції від 20 липня 2011 року № 20-360553 були сплачені до державного бюджету Ленінського району м. Луганська при укладенні угоди купівлі-продажу нерухомого майна.

Від УПФУ в Ленінському районі м. Луганська надійшов лист у якому було роз'яснено, що Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не має повноважень встановлювати осіб, які придбавають житло вперше. Рішення про повернення коштів може бути прийнято тільки за наявності рішення суду про визнання позивача тією особою, що придбаває житло вперше.

З такою відповіддю позивач не згоден та на підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року у справі № 2а/1270/3349/2012 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області.

Представник першого відповідача - управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 19), у яких зазначив, що п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено звільнення від сплати збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Такою інформацією стосовно позивача УПФУ в Ленінському районі м. Луганська не володіє. У зв'язку з чим позивач мав надати документи, які б підтверджували факт придбання житла вперше. Такі документи позивачем не надані.

У відповіді на заяву зазначено, що УПФУ в Ленінському районі м. Луганська будуть повернені кошти у сумі 4508,00 грн. в разі наявності рішення суду, щодо визнання позивачки особою, що придбала житло вперше. Також разом з відповіддю була надіслана копія роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України на звернення Луганської обласної державної адміністрації де зазначено: «Уразі надання органам Пенсійного фонду відповідного документу про визнання громадянина особою, що придбає нерухоме майно вперше, виданого органом до компетенції якого це належить, він буде звільнений від сплати збору. Враховуючи, що на даний час такого органу не існує, особою, що придбає житло вперше, громадянина може бути визнано у судовому порядку.

На підставі викладеного відповідач вважає, що позов є необґрунтованим, оскільки позивачу слід звернутися з позовом до суду про встановлення факту, що має юридичне значення.

Представник першого відповідача у судове засідання не прибув надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Другий відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області у судовому засіданні надав заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування регулюється Законом України від 26 червня 1997 року №400 «про збір та облік на обов'язкове державне пенсійне страхування». Цей Закон визначає обов'язковість сплати даного збору при відчужені нерухомого майна та іншого. Згідно п.9 ст.1 цього Закону підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ та організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 чітко визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної у договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ та організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

До компетенції Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не входить визначення осіб які придбавають майно вперше, до повноважень органів казначейства входять розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Оскільки не відомо вкотре позивач придбаває майно, вперше чи вдруге, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник другого відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області у судовому засіданні, надав пояснення аналогічні, викладеному у запереченнях проти позову, просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника першого відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 липня 2011 року позивачем придбано квартиру, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Генерала Лашина, 128/186, що підтверджено договором купівлі продажу від 20 липня 2011 року, укладеним між управлінням житлового будівництва державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 (а.с. 11-12).

Вказаний договір купівлі-продажу внесено до Державного реєстру правочинів 05 серпня 2011 року за № 27648639, що підтверджено витягом з Державного реєстру правочинів від 05 серпня 2011 року № 30864385 (а.с. 13).

ОСОБА_1 20 липня 2011 року сплачено 1 % від операції купівлі-продажу нерухомості до Державного бюджету Ленінського району, код отримувача 24046582, банк отримувача ГУДКУ у Луганській області м. Луганськ, код банку отримувача 804013, що підтверджено квитанцією від 20 липня 2011 року № 20-360553 (а.с. 7).

ОСОБА_1 згідно з рішенням шістдесят восьмої сесії п'ятого скликання Луганської міської ради від 06 липня 2010 року № 68/5 перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луганської міської ради з правом першочергового одержання жилих приміщень з 15 березня 2005 року, що підтверджено довідкою управляння житлово-комунального господарства Луганської міської ради від 27 березня 2012 року № 538 (а.с. 8).

28 березня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Ленінському районі м. Луганська із заявою про повернення грошових коштів у розмірі 4508,00 грн., які помилково були сплачені при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири (а.с.23).

До заяви позивачем було долучено копії таких документів:

- квитанції;

- довідки;

- паспорту;

- ідентифікаційного коду;

- договору купівлі-продажу;

- виписки про Державну реєстрацію права власності.

Позивачу УПФУ в Ленінському районі м. Луганська було направлено лист від 09 квітня 2012 року № 4906/03-1, у якому зазначено, що п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено звільнення від сплати збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. Таким чином, рішення щодо повернення коштів у сумі 4508,00 грн. може бути прийнято тільки при наявності рішення суду щодо визнання особою, що придбала житло вперше (а.с. 14).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.

Пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 16 вказаного Порядку визначено, що суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються платниками з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та з відчуження легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій), зараховуються в установленому порядку до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

З довідки управляння житлово-комунального господарства Луганської міської ради від 27 березня 2012 року № 538 вбачається, що ОСОБА_1 згідно з рішенням шістдесят восьмої сесії п'ятого скликання Луганської міської ради від 06 липня 2010 року № 68/5 перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луганської міської ради з правом першочергового одержання жилих приміщень з 15 березня 2005 року, складом сім'ї чотири особи, як інвалід ЧАЕС першої категорії (а.с. 8).

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 перебуває у черзі на одержання житла, при придбанні житла він є особою звільненою від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Посилання першого відповідача на те, що позивач у судовому порядку має встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити, що позивач є особою, яка придбаває житло вперше, судом до уваги не беруться, оскільки ОСОБА_1. є особою, звільненою від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за іншою підставою - особа, яка придбаває житло і перебуває у черзі на одержання житла.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що підстави звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», додаткового встановлення судовим рішенням не потребують.

Процедуру повернення коштів помилково зарахованих до бюджету визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказ Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 14 грудня 2008 року № 181), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288.

Пунктом 5 вказаного порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Оскільки позивачем помилково сплачено збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна, суд вважає, що УПФУ в Ленінському районі м. Луганська мало направити відповідне подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що УПФУ в Ленінському районі м. Луганська безпідставно відмовлено позивачу у складенні подання про повернення помилково зарахованого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, зміст якого викладено у листі управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 09 квітня 2012 року № 4906/03-1.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення УПФУ в Ленінському районі м. Луганська про відмову у складенні подання про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, зміст якого викладено у листі управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 09 квітня 2012 року № 4906/03-1.

Крім того, суд вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права в частині зобов'язання УПФУ в Ленінському районі м. Луганська здійснити певні дії, а саме повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4508,00 грн., які згідно квитанції від 20 липня 2011 року № 20-360553/С були сплачені до державного бюджету Ленінського району м. Луганська при укладенні угоди купівлі-продажу нерухомого майна, шляхом подання до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області відповідного подання про виплату.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права у даному випадку буде стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 помилково зарахований збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4508,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 21 травня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області про визнання відмови неправомірною та повернення сплачених коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про відмову у складенні подання про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, зміст якого викладено у листі управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 09 квітня 2012 року № 4906/03-1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) помилково зарахований збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4508,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісім гривень нуль копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 16,10 грн. (шістнадцять гривень десять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 21 травня 2012 року.

СуддяР.С. Твердохліб