Постанова № 24231708, 15.05.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/7509/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьовій В.І.

при секретарі Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк - отель «Марат» до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення від 14.03.11 №0000511701

за участю представників сторін

від позивача: Усенко О.І.

від відповідача: не з'явився

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк - отель «Марат» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим про скасування податкового повідомлення - рішення від 14.03.11 №0000511701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 58062,60 грн., з яких основний платіж 35044,88 грн. штрафні (фінансові) санкції у сумі 23017,72 грн. Позовні вимоги обґрунтовують наступним.

На підставі акту перевірки відповідача прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.03.11 №0000511701 про збільшення позивачем грошових зобов'язань сплати податку з доході фізичних осіб на загальну суму 58062,60рн.

Відносно нарахування, утримання і сплати податку з доходів ОСОБА_2 в сумі 1500грн., позивач зазначає що не має права порушуючи Закон нараховувати, утримувати і сплачувати до бюджету податок з доході найнятих працівників. За нарахування і утримання податку з доходів фізичних осіб з порушенням Закону передбачена відповідальність від адміністративної до кримінальної залежно від суми збитку. Пояснення ОСОБА_2 не є документом первинного бухгалтерського та податкового обліку. Це пояснення може служити підставою для проведення фактичної перевірки з питань дотримання законодавства про працю, але не є документом на підставі якого робиться донарахування податку, тим більше, що твердження ОСОБА_2 не знайшли під час перевірки підтвердження.

Відносно відсутності підстав (документів) для застосування податкової соціальної пільги по донарахованому платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати, в наслідок чого було занижено податок з доходу найнятих робітників в січні 2011 року в сумі 1036,71 грн., позивач зазначає, що підставою для цього висновку було те, що в поясненні головного бухгалтеру вказано, що заяви про застосування пільги платників податку не надані перевіряючим, у зв'язку з відсутністю форми такої заяви. На підставі цього пояснення відповідач зробив висновок, що на підприємстві взагалі відсутні заяви найнятих робітників про застосування податкової соціальної пільги. Цей висновок не вірний, оскільки головним бухгалтером дано пояснення, що відсутні заяви нової форми. Нормативні акти що регулюють оподаткування доходів фізичних осіб, не передбачають того, щоб з 01.01.11, у зв'язку з набуттям чинності ПК України, найняті робітники наново подавали працедавцеві заяви про застосування податкової пільги.

Відносно не нарахування, неутримання і не сплати до бюджету податку з доходу, який встановлює позитивну різницю між рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, та фактично нарахованою сумою заробітної плати найнятим працівникам позивача в сумі 29188,96 грн., позивач зазначає, що висновок помилковий, відповідачем не прийнято до уваги, що за перевіряє мий період, згідно штатним відомостям про видачу заробітної плати розміри окладів, встановлених на підприємстві вище за мінімальний. Об'єм робіт, виконується працівниками, залежить від пори року у зв'язку з чим змінюються розміри ставки (норми праці).

Представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справу без його участі. Позовні вимоги не визнав, надав заперечення у яких зазначив,

В порушення п.8.1.1 п.8.1 ст.8 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон) позивачем не нараховане, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходу ОСОБА_2 в сумі 1500,0 грн., у т.ч. у квітні 2010 року в сумі 300,0 грн., у травні 2010 в сумі 300,0 грн., у червні 2010 в сумі 300, у липні в сумі 300,0 грн., у серпні 2010 року у сумі 300,0 грн. Порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податкова соціальна пільга неправомірно застосовувалась до нарахованих доходів у січні 2011 року, внаслідок чого був занижений податок з доходів найманих працівників за січень 2011 року у сумі 1036,71 грн..В порушення п.п 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону не нарахований, не утриманий та не сплачений до бюджету податок з доходу, що становить позитивну різницю між рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати найманим працівникам в сумі 29188,96 грн. В порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України не нарахований не утриманий та не сплачений до бюджету податок з доходу, що становить позитивну різницю між рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати найманим працівникам в сумі 3319,21 грн.

Вважає що діяв в межах законодавства, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк - отель «Марат» є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №663971 (т.2 а.с. 78)

Державною податковою інспекцією у м. Ялта Автономної республіки Крим було проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства про працю на підприємстві за період з 01.01.09 по 24.02.11. За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 25.02.11 №273/17-1/34121601. (т.1 а.с. 18) В ході перевірки встановлені наступні порушення.

В порушення п.8.1.1 п.8.1 ст.8 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон) позивачем не нараховане, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходу ОСОБА_2 в сумі 1500,0 грн., у т.ч. у квітні 2010 року в сумі 300,0 грн., у травні 2010 в сумі 300,0 грн., у червні 2010 в сумі 300, у липні в сумі 300,0 грн., у серпні 2010 року у сумі 300,0 грн.

Порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податкова соціальна пільга неправомірно застосовувалась до нарахованих доходів у січні 2011 року, внаслідок чого був занижений податок з доходів найманих працівників за січень 2011 року у сумі 1036,71 грн..

В порушення п.п 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону не нарахований, не утриманий та не сплачений до бюджету податок з доходу, що становить позитивну різницю між рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати найманим працівникам в сумі 29188,96 грн.

В порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України не нарахований не утриманий та не сплачений до бюджету податок з доходу, що становить позитивну різницю між рівнем мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати, встановленої законодавством та фактично нарахованою сумою заробітної плати найманим працівникам в сумі 3319,21 грн.

На підставі встановлених актом перевірки порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.11 №0000511701 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 58062,60 грн., з яких основний платіж 35044,88 грн., штрафні фінансові санкції у сумі 23017,72 грн. (т.1 а.с. 27 ).

В акті перевірки вказано, що у межах проведених заходів ГВПМ ДПІ м. Ялта прийнято пояснення від ОСОБА_2, яка мала трудові відносини з позивачем у періоді що перевірявся. Згідно цього пояснення найманий працівник працював у позивача в періоді з квітня по серпень 2010 року із нарахуванням заробітної плати та утриманням податку з доходів фізичних осіб (що підтверджується розрахунковими відомостями із заробітної плати за вказаний період). Також у поясненні вказано, що крім заробітної плати ОСОБА_2 отримувала дохід у розмірі 2000, 0 грн на місяць «неофіційно», тобто без сплати встановлених законодавством податків та зборів. У розрахункових відомостях із заробітної плати нарахування цього доходу не відображено.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була прийнята на посаду адміністратора їдальні с 22 квітня 2010 року з оплатою згідно штатного розпису, на неповний робочий день (0,4 ставки), з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (наказ від 19.04.10 №44к (т.1 а.с. 179 ). Була звільнена наказом від 17.08.10 №67/1-к(т. 2 а.с. 4).

Керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, п.п.78.1.13 у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Відповідно до ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Згідно п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 кодексу, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом;

Керуючись п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

В п.18.1 ст.18 цього ж кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. (п.18.2 ст.18 Податкового кодексу)

Пунктом 162.1 статті 162 кодексу передбачено, платниками податку є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Також в п.163.1 ст.163 Податкового кодексу, зазначено, що об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

В статті 164 кодексу передбачено, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ставка податку передбачена пунктом 167.1 статті 167 кодексу, а саме становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Податковий агент як учасник податкових правовідносин зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Порядок нарахування та сплати податку деталізовано в п. 168.1 ст. 168 ПК.

На податкового агента покладається обов'язок подавати у встановлені ПК для податкового кварталу строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Цей обов'язок податкового агента продубльовано і в ст.51 Податкового кодексу «Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам».

Податковий розрахунок складається та подається відповідно до наказу ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу ДПС за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу ДПС в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

В п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Крім того, стаття 67 Конституції України наголошує, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Тобто з урахуванням викладеного, платник податків повинен був своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки до бюджету та нести відповідальність за свої дії.

Відповідно до ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Згідно п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 кодексу, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом;

Керуючись п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

В п.18.1 ст.18 цього ж кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. (п.18.2 ст.18 Податкового кодексу)

Пунктом 162.1 статті 162 кодексу передбачено, платниками податку є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Також в п.163.1 ст.163 Податкового кодексу, зазначено, що об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

В статті 164 кодексу передбачено, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ставка податку передбачена пунктом 167.1 статті 167 кодексу, а саме становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Податковий агент як учасник податкових правовідносин зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Порядок нарахування та сплати податку деталізовано в п. 168.1 ст. 168 ПК.

На податкового агента покладається обов'язок подавати у встановлені ПК для податкового кварталу строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Цей обов'язок податкового агента продубльовано і в ст.51 Податкового кодексу «Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам».

Податковий розрахунок складається та подається відповідно до наказу ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу ДПС за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу ДПС в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

В п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Крім того, стаття 67 Конституції України наголошує, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Тобто з урахуванням викладеного, платник податків повинен був своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки до бюджету та нести відповідальність за свої дії.

В ході судового розгляду справи, позивачем доведено, що за перевіряємий період, а саме з 19.04.10 по 17.08.10 громадянка ОСОБА_2 працювала у позивача. За зазначені звітні періоди позивачем надано до Державної податкової інспекції у м. Ялта податковий розрахунок та уточнюючий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (т.2 а.с. 124 - 171).

Перевіркою підтверджено відомості про те що ОСОБА_2, працювала у позивача, та що отримувала офіційно заробітну плату, тому цей факт не потребує доказування, в той же час відповідач не надав жодного доказу підтвердження того факту що ОСОБА_2, отримувала будь які інші кошти у позивача крім заробітної плати зазначеної у звітності.

Дослідивши матеріали справи та зробивши їх аналіз, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В акті перевірки вказано, що згідно розрахункової відомості з заробітної плати за січень 2011 року до нарахованих доходів найманих працівників застосовувалась податкова соціальна пільга. З акту перевірки вбачається, що соціальна пільга позивачем застосовувалась без наявності заяв про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Позивачем до відповідача були направлені заперечення до акту перевірки від 03.03.11 №59 у додатку до заперечень надавались 15 засвідчених копій заяв працівників про застосування податкової соціальної пільги.

Вказані заяви відповідачем не досліджувались та їм не надана оцінка ні під час перевірки, ні під час розгляду заперечень.

Позивачем до матеріалів справи надано заяви працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,ОСОБА_17, про застосування податкової соціальної пільги (т.1 а.с.32-45 ).

Відповідно до ст..169 податкового Кодексу України з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від

одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Пунктом 169.2. статті 169 Кодексу встановлено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування

податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Щодо форми заяви, то до встановлення Державної податкової службою форми заяви, для забезпечення реалізації платниками податків права на податкову соціальну пільгу, заява може подаватися платником податку у довільній формі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

В акті зазначено, що згідно розрахункових відомостей із заробітної плати за період з січня 2010 року по січень 2011 року заробітна плата нараховувалась нижче мінімального рівня, встановленого законодавством.

Судом встановлено, що відповідно до штатних розписів на 01.04.10, 01.06.10, 01.10.10, 01.12.10, у позивача були введені посади розмір ставки посадового окладу були встановлені менш одиниці. (т.1 а.с. 173,194, 215,235 т.2 а.с. 9, 18, 37,95, 77). Вказане також підтверджується наказами про прийняття на роботу працівників, де оговорювався розмір ставки, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (т.1а.с.137-193,196 - 214, 216 - 234, 336-243, т.2 а.с. 5-8, 10-17, 19-36, 37-44, 46-76). Аналіз вказаних документів під час проведення перевірки не проводився. Будь яких пояснень з цього приводу відповідачем не надано.

Відповідно до ст..ст.1, 2, 4 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Аналіз норм законодавства свідчить, що заробітна плата не може бути менше за мінімальну заробітну плату, але ж законодавством не встановлено обмеження, щодо встановлення тарифної ставки пропорційно обсягу роботи що виконується.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 159, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк - отель «Марат» до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення від 14.03.11 №0000511701 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 58062,60 грн., з яких основний платіж 35044,88 грн., штрафні фінансові санкції у сумі 23017,72 грн., задовольнити.

Визнати недійсним податкового повідомлення - рішення від 14.03.11 №0000511701 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 58062,60 грн., з яких основний платіж 35044,88 грн., штрафні фінансові санкції у сумі 23017,72 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк - отель «Марат» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3грн.40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 15 травня 2012 року в присутності представника позивача.

Постанову у повному обсязі складено 21травня 2012року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.