Постанова № 2423120, 15.08.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "15" серпня 2008 р. Справа № 18/3624а

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.

секретар судового засідання -Буднік А.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Дойчева Л.І.- представник за довіреністю,

від відповідача -представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне, м. Ватутіне, Черкаської

області

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Ватутіне, Черкаської області

про стягнення 236 грн. 82 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з адміністративним позовом звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості зі сплати фіксованого розміру страхового внеску в розмірі 236 грн. 82 коп.

Позов було мотивовано тим, що відповідач за період січень-березень 2005 року має заборгованість перед пенсійним фондом зі сплати страхових внесків в розмірі 236 грн. 82 коп., розрахованого як різниці між встановленою ставкою внеску та частиною внеску сплаченого відповідачем в І кварталі 2005 року.

На підставі ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідачу було направлено вимогу про сплату недоїмки, проте, відповідач зазначену вимогу до суду не оскаржив, суму недоїмки пенсійному фонду не сплатив.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.07.2008 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.07.2008 року.

Справа розглядається після відкладення.

В судовому засіданні представник управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не надав, клопотання про відкладення розгляду справи також не подавав.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.08.2008 року за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду Черкаської області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

З 01 січня 2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 ( далі Закон), котрий визначає порядок сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду України.

У відповідності до ст. 14 Закону страхувальниками є роботодавці-фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно ст.ст. 15, 17 Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, які зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, а також нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У відповідності до п. 3, 4 ст. 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Статтею 11 Закону передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Тобто, з приписів вищевикладених положень Закону вбачається, що суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування, повинні нараховувати та сплачувати страхові внески до Пенсійного Фонду України в установленому цим Законом порядку.

Крім того, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року ( далі Указ), суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.

У відповідності до п. 6 Указу, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Проте, Указ Президента України №727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Відповідно до вимог ст.15 Прикінцевих положень Закону 1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення ст.6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суперечать Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а відтак застосуванню не підлягають.

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовував свої вимоги зокрема тим, що відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і повинен сплачувати внески у розмірах встановлених Законом.

Відповідно до п.п. 4 п.8 Прикінцевих положень Закону 1058-ІV та у відповідності до ч.5 ст. 45 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", в редакції до внесення змін Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV ( яким даний закон викладено у новій редакції), було встановлено, що на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на місяць на кожну особу.

У відповідності до ст. 1 Закону України № 1058-ІV, мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

На період січня-березня 2005 року мінімальний розмір заробітної плати було встановлено у розмірі 262,00 грн., відповідно до вимог Закону України № 2285 від 23.12.2004 року.

У відповідності до пп. 1 п. 8 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.

Згідно ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідача встановлено ставку збору в розмірі 32%.

Таким чином, мінімальний страховий внесок становить для відповідача 83,84 грн. на місяць.

З 14.04.2006 року набув чинності Закон України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" № 3583 від 16.03.2006 року.

Даний нормативний акт регулює правовідносини, які виникли у зв'язку з дією норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV.

Нормами ст. 1 зазначеного Закону визначено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю.

Крім того, ст.2 Закону України від 16.03.2006 року передбачено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що службовою особою позивача було проведено перевірку СПД ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати фіксованого розміру страхового внеску за І квартал 2005 року, та складено акт перевірки за №108 від 12.06.2008 року (а.с.6).

В ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено, що відповідач зобов'язаний сплатити до пенсійного фонду, за період січня-березня 2005 року - 236 грн. 82 коп. фіксованого розміру страхового внеску (розрахованого як різниці між встановленою ставкою внеску та частиною внеску сплаченого відповідачем в І кварталі 2005 року в розмірі 12,00 грн.), відповідно до розрахунку наведеного в акті перевірки.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Також, статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі акту перевірки, та у відповідності до вимог ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачу було направлено вимогу від 12.06.2008 року про сплату недоїмки в розмірі 236,82 грн., яку було вручено 19.06.2008 року (а.с.8).

Проте, відповідач вимогу про сплату недоїмки в установленому Законом порядку до суду не оскаржив, та протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив суму недоїмки зазначену у вимозі.

З урахуванням викладеного суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими, а тому позов управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне слід задовольнити повністю.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки територіальні органи пенсійного фонду звільнені від сплати державного мита (судового збору), а також позивачем не було здійснено будь-яких інших судових витрат, тому кошти зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача в установленому розмірі .

Враховуючи вищенаведене, та керуючись статтями 94, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне, ідентифікаційний код 21366573, Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Леніна, 14, рахунок № 25605301354 в Черкаському обласному управлінні ВАТ “Державний Ощадний банк України”, МФО 354507 -236, 82 грн. заборгованості.

Видати виконавчий лист.

3. Стягнути з фізичної особи - суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1в доход Державного бюджету України -2 грн. 36 коп. державного мита.

Видати виконавчий лист.

Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено 19.08.2008 року

Суддя Васянович А.В.