Постанова № 24231064, 25.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3362/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретарімосковська О.Г. за участю: розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ "Рудомайн" до Криворізької південної міжрайонної державної інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасуваня податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудомайн» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасувати податкових повідомленнь-рішеннь № 0002462301 від 01.11.2011р., № 0002452301 від 01.11.2011р., № 0002432301 від 01.11.2011р., № 0002442301 від 01.11.2011р., якими ТОВ «Рудомайн» визначена сума адміністративних штрафів та іншіх санкцій у розмірі п'ятсот десять грн.., податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі сімсот одна тисяча триста двадцять грн.., податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі триста сім тисяч чотириста сорок п'ять грн.., зменшено суму відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі двісті чотири тисячі сімсот дві грн..

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення складені за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рудомайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.05.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 11.05.2010 р. по 30.06.2011 р. на підставі акту № 1354/232/37064892 від 11 жовтня 2011 р, є протиправними та прийнятими всупереч чинного законодавства України, у зв'язку із тим, що позивач не допускав порушення Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями та Податкового кодексу України, а отже такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, позивач вважає протиправними дії Криворізької південної міжрайонної державної інспекції щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки жодних підстав для її проведення у відповідача не було.

Представник відповідача надав заперечення проти позову посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудомайн» з питань дотримання вимог податкового за період з 11.05.2012 по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 11.05.2012 по 30.06.2011 р., Криворізькою південною міжрайонною державною інспекцією було складено Акт № 1354/232/37064892 від 11.10.2011року та винесено податкові повідомлення - рішення: № 0002462301 від 01.11.2011р., яким ТОВ «Рудомайн» нараховані адміністративний штраф та інші санкції у сумі п'ятсот десять грн.. за ненадання в ході перевірки перевіряючим копій документів, які свідчать про заниження об'єктів оподаткування та фінансово-господарську діяльність підприємства.

Податкове повідомлення - рішення: № 0002442301 від 01.11.2011р., яким ТОВ «Рудомайн» визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 701320,00 грн. (за основним платежем 561056,00 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 140264,00 грн.) винесено за порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах з ТОВ «Ферімпекс», ТОВ «Ексім Транзит» та ст.. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) п.п. 14.1.3. п.14.1 ст.14, п.135.1 п.135.2 ст.135 п.137.1 ст.137 п.138.1 п.138.2 п.138.10 ст138, п.144.1 ст.144 п.1., п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу в результаті чого встановлено його заниження всього на суму 31642 грн., в т.ч. 3 квартал 2010 р. на суму 561056 грн.; 1 квартал 2011 року зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування на 204702 грн., 2 кв.2011р. заниження суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на 70394 грн.

Податкове повідомлення - рішення № 0002452301 від 01.11.2011 року яким ТОВ «Рудомайн» визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37445,00 грн. (за основним платежем 37444,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) 1 грн.) винесено за порушення п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4 п.7.3.1 п.7.3 п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. п.п.7.5.1 п.7.5. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством встановлено: за грудень 2010 р. завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по ПДВ на 283270 грн та до сплати в бюджет на 34210 грн. в січні занижено до сплати в бюджет 1400 грн., в лютому 2011 р. завищено від'ємне значення по ПДВ на 1667 грн., в результаті чого занижено рядок 27 «до сплати в бюджет» всього на суму 37444 грн., в т.ч.: березень 2011р. на 20063 грн., квітень 2011 р. на 16351 грн., червень 2011 р. на 1030 грн.

Податкове повідомлення - рішення № 0002432301 від 01.11.2011 року яким ТОВ «Рудомайн» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 204702,00 грн (штрафні санкції 1 грн.) за порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) п.п. 14.1.3. п.14.1 ст.14, п.135.1 п.135.2 ст.135 п.137.1 ст.137 п.138.1 п.138.2 п.138.10 ст138, п.144.1 ст.144 п.1., п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Будучі не згідним з рішенням відповідача, ТОВ «Рудомайн» звернулось до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Рудомайн» було укладено договір купівлі-продажу № 19/07 від 19.07.2010 року між ТОВ «Рудомайн» (Покупець) та ТОВ «Ферімпекс» (Продавець) на покупку товару згідно до специфікації (додаток № 1 до договору який міститься в матеріалах справи).

Позивачем також до суду були надані первинні документи щодо виконання вищевказаного договору, які залучені до матеріалів справи.

Позивач не погоджується з висновком відповідача, що до порушення ТОВ «Рудомайн» ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та вчинені правочини є нікчемними, й в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України). Законом встановлена презумпція правомірності правочину. Так, у відповідності з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не). Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, що вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України)

Як свідчать наявні у матеріалах справи первинні документи, зміст укладеного ТОВ «Рудомайн» договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також жодним чином не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а саме: продавець/виконавець за договорами передав товар покупцю/виконав роботу та передав її результат покупцю, та отримав за це обумовлену договорами суму, покупець - прийняв товар/роботу та здійснив їх оплату на користь продавця, зобов'язання сторонами виконані в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилається на ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладених ТОВ «Рудомайн» договорах в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України, бо такий висновок зроблений на підставі невірного тлумачення змісту вказаної норми матеріального права. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Також згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

В ході розгляду справи в судовому засіданні представник відповідача не надав суду жодного судового рішення, які набрали законної сили, за яким правочини, вчинені «Рудомайн», визнані відповідним судом недійсними.

Суд бере до уваги думку Пленуму Верховного суду України, яка викладена у Постанові від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Також, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Тобто факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, яких відповідач не навів.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено правомірності своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені. Дії відповідача щодо викладення висновків, зазначених в акті перевірки про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що вчинені за межами наданих відповідачу функцій та повноважень, передбачених ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.20 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що Податкове повідомлення - рішення: № 0002442301 від 01.11.2011р., яким ТОВ «Рудомайн» визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 701320,00 грн. (за основним платежем 561056,00 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 140264,00 грн.) та Податкове повідомлення - рішення № 0002432301 від 01.11.2011 року яким ТОВ «Рудомайн» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 204702,00 грн (штрафні санкції 1 грн.) є незаконними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог, а саме в скасуванні податкових повідомлень-рішень № 0002462301 від 01.11.2011р, та № 0002452301 від 01.11.2011 року суд виходив з наступного.

Повідомлення-рішення № 0002462301 від 01.11.2011р., яким позивачу було нараховано адміністративний штраф за не надання копій документів в ході проведення перевірки.

В судовому засіданні представник Позивача пояснив, що за зазначене правопорушення до посадових осіб ТОВ «Рудомайн» вже було застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу. (Постанова Центрально-Міського районного суду від 24.11.2011 по справі № 3-2440, справа № 3-2439 від 24.11.2011р., містяться в матеріалах справи).

Заперечуючи, Представник відповідача пояснив, що дані постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу стосуються конкретно посадових осіб, а адміністративний штраф та санкції були застосовані до ТОВ «Рудомайн», як юридичної особи.

Судом, під час дослідження акту перевірки від 11.10.2011 р. № 1354/233/37064892, а саме абз.2 стор.26, абз.3 стор.27, абз.6 стор.36 встановлено, що відповідачем зроблино запис про те, що посадовим особам підприємства запропоновано надати пояснення та їх документальне підтвердження у вигляді копій по питанням, які виникали в ході проведення перевірки, але підприємством не надано відповідачу запитуємих документів.

Згідно до статті 20.1.2. Податкового кодексу України під час проведення виїзних перевірок органи державної податкової служби мають право отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідченні підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 85.4. Податкового кодексу України встановлено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Положення статті 85.8. Податкового кодексу України передбачає, що посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмету перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Невиконання керівниками та другими посадовими особами підприємств, установ, організацій, законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, перерахованих в п.20.1.3, п.20.1.24, п.20.1.30, п. 20.1.31, п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України тягне за собою відповідальність передбачену ст.. 163-3 ч. 1 КУпроАП.

Згідно з вищевикладеним, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0002462301 від 01.11.2011р., яким позивачу Криворізькою південною міжрайонною державною інспекцією було нараховано адміністративний штраф за ненадання копій документів в ході проведення перевірки у сумі 510 грн., винесено законно та обґрунтовано, а тому задоволення позову в цій частині не підлягає.

Стосовно податкового-повідомлення рішення № 0002452301 від 01.11.2011 року яким ТОВ «Рудомайн» визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37445,00 грн. (за основним платежем 37444,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) 1 грн.) суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час проведення перевірки відповідачем було виявлено порушення ТОВ «Рудомайн» п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4 п.7.3.1 п.7.3 п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. п.п.7.5.1 п.7.5. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством встановлено: за грудень 2010 рр. завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по ПДВ на 283270 грн та до сплати в бюджет на 34210 грн.;

в січні занижено до сплати в бюджет 1400 грн.;

в лютому 2011 р. завищено від'ємне значення по ПДВ на 1667 грн., в результаті чого занижено рядок 27 «до сплати в бюджет» всього на суму 37444 грн., в т.ч.: березень 2011р. на 20063 грн., квітень 2011 р. на 16351 грн., червень 2011 р. на 1030 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти висновків відповідача пояснючи, що відповідач невірно застосовує підпункт 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України норми розділу ІІІ цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1. статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У 2010 році, згідно до твердження позивача, норми зазначеного пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону.

При дослідженні наданих позивачем декларацій судом встановлено, що розрахунок коригування від 30.06.2011 року вартості наданих послуг в березні 2011 року по збагаченню сировини в адресу ТОВ «Укрекологія» позивачем збільшено суму доходів на 64583 грн, та ПДВ 12916,67 грн. Сума ПДВ по даному коригуванню відображена ТОВ «Рудомайн» в декларації по ПДВ, але в декларації про прибуток дана сума не відображена (додаток до акту перевірки 4-11, міститься в матеріалах справи). Зазначене вище підтверджується також задекларованими показниками декларації по ПДВ за червень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укрекологія».

Представник відповідача зазначив, що стосовно віднесення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік віднесеного до складу витрат 2 кварталу 2011 року, то статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, та законами з питань митної справи.

Пунктом 1 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України норми розділу ІІІ Податкового кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, визначено, що пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу, застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Положення пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України дають підстави вважати, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно відємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування - відємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Суд, погоджується з твердженням відповідача та зазначає, що абзацом 2 пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року без врахувань будь-яких інших звітних періодів.

Таким чином, суд вважає, що у зв'язку із набранням 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України, та відсутності у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, відємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року ТОВ «Рудомайн» у відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94 - ВР до складу відємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

В порушення п.1. п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу позивачем - ТОВ «Рудомайн» завищено суму рядку 06.6 на 420217 грн., в зв'язку із тим, що дана сума утворилась за рахунок відображення валових витрат підприємства за 2010 рік та віднесена до складу декларації за 1 кв. 2011 р. шляхом коригування рядку 05 декларації про прибуток.

За таких умов суд, вважає що податкового-повідомлення рішення № 0002452301 від 01.11.2011 року прийняте відповідачем є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

Стосовно пояснення представника позивача про безпідставність проведення самої позапланової документальної виїзної перевірки, то суд звертає увагу позивача на те, що згідно до позовних вимог така позовна вимога, як визнання проведення перевірки незаконною або безпідставною, або такою що порушує діюче податкове законодавство немає, а всилу частини 2 статті 11 кодексу Адміністративного Судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Рудомайн» підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудомайн» до Криворізької південної міжрайонної державної інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002442301 від 01.11.2011 року; № 0002432301 від 01.11.2011року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ТОВ «Рудомайн» з державного бюджету України 16 грн. 50 коп витрати з судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 травня 2012 року

Суддя Н.В. Захарчук