Постанова № 24231037, 21.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3086/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Шевченко І.С.,

представника відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметалресурс»до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій противоправними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметалресурс», звернувся до суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій податкового органу щодо складання акту перевірки від 13.02.12 №295/253/32407444 противоправними. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в акті не зазначено, з якої підстави зроблено висновок про ненадходження підприємства за юридичною адресою та відсутності його посадових осіб внаслідок одноразової перевірки, адже посадові особи та засновники мають місце реєстрації, де мешкають постійно, але їх не було викликано та опитано з метою вилучення копій перинних документів. Висновки перевірки є поверховими та надуманими стосовно того, що позивач не мав можливості, а тому і не здійснював реальної господарської діяльності, не зважаючи на те, що перевіркою було встановлено, що покупці позивача отримували товари на складі постачальника контрагента позивача - ТОВ «НВП «Медтрейд». Також позивачем зазначено, що відповідач, зробивши висновок в Акті про нікчемність правочину, не мав права керуватись лише припущеннями щодо фіктивності укладеного договору, адже така думка податкового органу не підкріплена належними доказами чи рішенням суду. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові, зазначивши зокрема, що корегування податкового кредиту та податкових зобов'язань за перевірений період без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення вчинено не у спосіб, встановлений законом. Крім того останнім зазначено, що формування будь-яких висновків без вивчення документів бухгалтерського та податкового обліку є безпідставним та противоправним.

Відповідач, Криворізька центральна МДПІ, правом участі в судовому засідання не скористався, свого уповноваженого представника не направив, надавши до суду письмові заперечення проти позову про закриття провадження у справі, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже і не породжують правовідносини, що можуть бути предметом спору. Крім того, відповідачем зазначено, що акт складений податковим органом за результатами перевірки, проведеної на підставі наказу на перевірку від 08.02.12 №116 та пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПКУ. Копія наказу на перевірку та повідомлення про її проведення від 08.02.12 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 08.02.12 на податкову адресу платника податків - позивача. Також відповідачем зазначено, що перевірка була проведена на підставі бухгалтерських документів фінансово-господарської діяльності позивача, копії яких надані останнім та були використані під час проведення перевірки, що відображено в акті (п.2.9-2.11). В письмових запереченнях відповідач також зазначив про розгляд справи без участі представника податкового органу.

Враховуючи положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів за відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 15.05.12 відмовлено у задоволені клопотання МДПІ про закриття провадження у даній справі.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи 13.02.12 МДПІ була проведена документальна позапланова перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Медтрейд» за жовтень 2011р. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 13.02.12 №295/235/32407444.

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що позовні вимоги позивачем стосуються визнання противоправними дій відповідача зі складання акту перевірки від 13.02.12 №295/235/32407444.

Суд наголошує, що в силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту вищезгаданого акту вбачається, що спірна перевірка проводилась на виконання наказу керівника МДПІ від 08.02.12 №116, який виданий з посиланням на ст. 79 та відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПКУ. Як встановлено судом зі змісту позову та пояснень представника позивача, означене рішення МДПІ стосовно призначення такої перевірки, а також дії МДПІ по її проведенню позивачем не оскаржувались.

Суд відмічає, що положення ст. 79 ПКУ визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи МДПІ на адресу позивача надіслані рекомендованим листом із повідомлення про вручення Наказ на проведення перевірки від 08.02.12 №116 та повідомлення від 08.02.12 №70/235/32407444. Наведене підтверджується копіями повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскального чека, наданими відповідачем в обґрунтування доводів, викладених в заперечення проти позову. Оглядом означених документів встановлено, що зазначена кореспонденція направлена податковим органом платнику податків - позивачу за адресою : м. Кривий ріг, вул. Мануйлова, 22. Суд відмічає, що саме за такою адресою визначено місцезнаходження позивача як згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою, так і відповідно до даних, що містяться у Єдиному державну реєстрі підприємств та організації України (а.с23). За змістом п.45.2 ст.45 ПКУ місцезнаходження юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, є податковою адресою юридичної особи. Відповідно до п.42.2. ст.42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Наведене спростовує твердження представника позивача щодо необхідності направлення податковим органом виклику за місцем реєстрації посадових осіб та засновників товариства, де вони мешкають постійно.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає наступне. Положеннями п.86.1 ст.86 ПКУ визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (абз.1 п.86.1); акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати (абз.2 п.86.1); строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження) (абз.3 п.86.1); у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абз.4 п.86.1).

Крім того, правовідносини з приводу оформлення результатів проведених податковими органами документальних перевірок деталізовані також приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.11 за №34/18772 (далі - Порядок №984). Положенням п.3 Порядку №984 зазначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Враховуючи наведені обставини, з огляду на наявні у справі документи, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, оскільки проводив документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України, тобто здійснював покладену Законом України «Про державну податкову службу в Україні» владну управлінську функцію контролю за повнотою та правильністю справляння платниками податків податкових зобов'язань, діючи на підставі наказу на проведення перевірки, який не оскаржувався платником податку - позивачем, а відтак є чинним.

На противагу викладеним в позові доводам суд звертає увагу позивача на приписи п.86.7 ст.86 ПКУ, відповідно до яких у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (абз.1 п.86.7); у разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду (абз.2 п.86.7); участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки (абз.3 п.86.7); рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абз.4 п.86.7).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що законодавець чітко та безумовно визначив порядок дій платника податків у разі незгоди з суттю викладених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень - податкового органу. Втім викладення податковим органом в акті перевірки власних суджень, в тому числі щодо правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, відповідає повноваженням податкових органів щодо контролю за правильністю і повнотою визначення податкових зобов'язань та узгоджується з визначеним Законом України «Про державну податкову службу в Україні» способом дій податкових органів проведення перевірок діяльності платників податків.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів позивача наявними у справі доказами, суд відзначає, що діяльність відповідача у спірних правовідносинах, яка полягала у вчиненні дій по складанню акту перевірки від 13.02.12 цілком відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, адже відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Викладене зумовлює необхідність залишення без задоволення позовних вимог позивача.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 18.05.12.

Суддя А.О. Коренев