Рішення № 2423078, 19.08.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.08 р. Справа № 33/272

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за травень 2007 року в розмірі 6 302 грн. 40 коп., пені в сумі 239 грн. 49 коп., штрафу за затримання повернення об'єкта суборенди в розмірі 31 512 грн.

із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінвест”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 31825318

за участю:

представника Позивача - ОСОБА_3. довіреність № б/н від 04.04.08;

представника Відповідача - ОСОБА_2. паспорт серія номер НОМЕР_2 виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області від 20.03.1996р;

представника Третьої особи - ОСОБА_3. довіреність № 30/08-07 від 04.08.08.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 05.08.2008р. на 14.08.2008р., у судовому засіданні 14.08.2008р. оголошувалась перерва до 19.08.2008р. для підготовки повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємць ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь (далі - Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінвест”, м. Маріуполь (далі Третя особа), з вимогами: вважати договір суборенди №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р. розірваним по завершенню строку дії, на який він був укладений, тобто 31.05.2007р., та про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 6 827,89 гривень, пені за прострочення платежу в сумі 265,55 гривень, штрафу за затримання повернення об'єкта суборенди в розмірі 31 515 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору суборенди №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р., звільнення об'єкту суборенди без його повернення за актом приймання-передачі, припинення суборендних правовідносин у зв'язку із закінченням строку дії договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №05/07-01 від 21.12.2006р. з додатками, лист №233 від 21.12.2006р., договір суборенди №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р. з додатками, повідомлення №4 від 28.04.2007р., претензію №01 від 22.05.2007р. з розрахунком, акт-приймання передачі від 01.01.2007р., рахунок-фактуру №Л-00000017 від 18.04.2007р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 174, 180, 193, 284, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 599, 615 Цивільного кодексу України.

Уточненнями до позовної заяви, що надходили до канцелярії суду 31.10.2007р., 16.11.2007р. та 03.12.2007р. Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінював розмір заявленої до стягнення суми та кількість вимог.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених в уточненнях, що надійшли до канцелярії суду 03.12.2007р., згідно з якими Позивач відмовився від вимоги вважати договір № ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р. розірваним по завершенню строку дії, на який він був укладений, тобто 31.05.2007р., та заявив до стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати за травень 2007р. у сумі 6302,4 гривень, пені за несвоєчасну оплату орендної плати у сумі 239,49 гривень та штрафу за затримку повернення об'єкту суборенди в розмірі 31512,00 гривень.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на припинення суборендних правовідносин із Позивачем з 01.05.2007р., фактичне звільнення приміщення 30.04.2007р. та ухилення Позивача від надання членів комісії для складання акту приймання-передачі приміщення.

Третя особа позовні вимоги підтримала та надала пояснення від 14.08.2008р. щодо укладання договору оренди із Позивачем та надання дозволу на передачу приміщень в суборенду.

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані учасниками справи документи, визначені в ухвалі від 05.08.2008р., не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2006р. між Третьою особою (Орендодавець) та Позивачем (Орендарем) був підписаний договір оренди №05/07-01, згідно умов п.п.1.1.-1.3. та 4.1. якого Третя особа передає, а Позивач приймає у строкове платне користування об'єкт оренди площею 192 кв.м., розташований на 0 поверсі (згідно плану поверхів) Торгового центру „Браво” за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1, строком до 30.06.2007р.

Згідно із п. 10.1.1. договору оренди №05/07-01 від 21.12.2006р. Позивач управнений здавати об'єкт оренди повністю або частково в суборенду. При цьому строк суборенди не може перевищувати строк дії договору оренди

Листом №223 від 21.12.2006р. ТОВ „Будінвест” надало згоду Позивачеві на передачу в суборенду третім особам об'єкт оренди площею 192 кв.м.

01.01.2007р. за актом приймання-передачі об'єкт оренди був переданий Третьою особою Позивачеві.

29.12.2006р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Суборендар) був підписаний договір №ЛЕЮ 02-07, згідно умов п.п.1.1.-1.3. та 4.1. якого Орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування об'єкт суборенди площею 26 кв.м., розташований на 0 поверсі (згідно плану поверхів) Торгового центру „Браво” за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1, строком до 31.05.2007р.

Як вбачається із матеріалів справи, об'єкт суборенди за договором №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р. (далі - договір суборенди) є частиною об'єкту оренди за договором оренди №05/07-01 від 21.12.2006р.

Виходячи із змісту п.п. 6.1., 6.2., 10.1 та 10.2 договору №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р. Відповідач, серед іншого, мав здійснювати на користь Позивача щомісячні орендні платежі в еквіваленті 1248$ USA (доларів США) без ПДВ в національній валюті за курсом НБУ на дату виставлення рахунку шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря або внесенням у його касу не пізніше кожного 5 числа поточного місця, за який здійснюється платіж. Щомісячні орендні платежі обраховуються з дати підписання сторонами акту приймання-передачі.

Пунктом 8.1. договору №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р. передбачено, що протягом 5 банківський днів з дати підписання договору Суборендар сплачує Орендарю суму щомісячного орендного платежу (за останній місяць суборенди) у якості авансу як гарантії належного виконання зобов'язань за договором. Згідно п.п.8.2., 8.4. договору суборенди за умов належного дотримання умов договору (за відсутністю відповідних утримань авансу) авансу зараховується в рахунок погашення орендної плати за останній місяць строку суборенди.

Пунктом 12.2.16 договору суборенди встановлений обов'язок Відповідача після закінчення строку договору передати об'єкт суборенди Позивачу за двостороннім актом у стані, в якому той знаходився на дату початку суборенди з урахуванням нормального зносу.

Розділом 5 договору суборенди сторони передбачили певні заходи відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Зокрема (виходячи з розглядуваних судом позовних вимог), за порушення строків здійснення щомісячних орендних платежів Суборендар сплачує на користь Орендаря пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючою у період нарахування пені (п.13.1.1.), а за затримання з поверненням об'єкту суборенди після закінчення строку дії договору - сплачує неустойку в розмірі 10 процентів від розміру щомісячної орендної плати за кожен день затримання.

Відповідно до п. 3.1. договору №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р. об'єкт суборенди 01.07.2007р. за актом приймання-передачі переданий Позивачем у користування Відповідача.

Листом № 3 від 18.04.2007р., надісланим на адресу Відповідача, Позивача повідомив про наявність заборгованості за квітень 2007р. у сумі 6302,40 гривень (послуги оренди) та у сумі 291,26 гривень (комунальні витрати) та надав розрахунок утримання зазначеної заборгованості за рахунок авансового платежу.

Відповідач у судовому засіданні 14.08.2008р. факт виникнення заборгованості за квітень 2007р.та її несплати згідно умов договору визнала, проти зарахування цієї заборгованості в частині послуг оренди не заперечила, зазначивши при цьому на безпідставності вимог про стягання заборгованості за травень 2007р. з огляду на фактичне не перебування в орендованому приміщенні.

Листом № 4 від 28.04.2007р., надісланим на адресу Відповідача, Позивач повідомив про наявність заборгованості з авансу за останній місяць у розмірі 6302,40 гривень, з комунальних витрат за березень і квітень 2007р. у розмірі 525, 49 гривень.

23.05.2007р. Позивач звернуся до Відповідача з претензією № 01 від 22.05.2007р., якою вимагав сплатити заборгованість з суборенди та компенсації витрат за спожиті комунальні послуги, пеню за несвоєчасну сплату рахунків та штраф у загальній сумі 8155,64 гривень з доданням розрахунку зазначеної суми.

12.09.2007р. Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача з вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати, пені і штрафу за затримання повернення об'єкту суборенди, а також вважати договір суборенди розірваним через закінчення строку дії, на який його було укладено, за результатами розгляду якої рішенням суду від 01.10.2007р. позовні вимоги задоволені в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 6302,4 гривень, пені в сумі 239,49 гривень, штрафу за затримання повернення об'єкту суборенди в розмірі 31512 гривень. В частини вимог щодо вважати розірваним договору суборенди через закінчення строку дії, на який його було укладено, провадження у справі було припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (прийняття відмови від позову).

08.04.2008р. Донецький апеляційний господарський суд своєю постановою рішення Господарського суду Донецької області скасував, а в позові відмовив.

Як вбачається із документів (рахунки-фактури від 08.01.2007р., від 31.01.2007р., від 27.02.2007р.; квитанції Ф№315 від 03.01.2007р., 09.01.2007р., 05.02.2007р., 12.03.2007р.), наданих Відповідачем до матеріалів справи під час її перегляду в апеляційний інстанції, Відповідачем були здійснено оплату (за оренду з урахуванням рекламних послуг) на користь Позивача за останній місяць та за січень - березень 2007р. на загальну суму 25209,6 гривень.

Факт отримання зазначених платежів Позивачем визнається та підтверджується його поясненнями від 14.08.2008р. (а.с.110 т. 2).

Крім того, разом із вказаними документами Відповідачем було надане листування, з якого вбачається, що Суборендар 26.03.2007р. звертався до Орендаря з проханням продовжити строк суборенди з 01.06.2007р., у задоволенні якого Орендар листом від 29.03.2007р. № 1 відмовив. У зв'язку із зазначеною відмовою Відповідач листом від 30.03.2007р. повідомив Позивача про припинення договору суборенди з 01.05.2007р. та про необхідність надання членів комісії для повернення об'єкту суборенди 30.04.2007р.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2008р. та рішення Господарського суду Донецької області від 03.12.2007р. у справі № 33/272 були скасовані, а справу було направлено на новий розгляд.

При цьому, в постанові касаційної інстанції в порядку ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України сформульовані вказівки, які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, щодо надання оцінки поданим Відповідачем доказам відсутності заборгованості та своєчасного повернення об'єкту суборенди.

22.07.2008 року Господарським судом Донецької області винесено ухвалу про прийняття справи №33/272 до провадження та призначення до розгляду.

В процесі нового розгляд Позивач підтримав у повному обсягу свою позицію, викладену в уточненнях, що надійшли до канцелярії суду 03.12.2007р.

Відповідач проти зазначених вимог заперечив з зазначених вище підстав.

Третя особа підтримала заявлені позовні вимоги.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором суборенди ( заборгованості за травень 2007р. у сумі 6302,4 гривень) та у застосування заходів відповідальності у зв'язки із порушенням зазначених зобов'язань (пеня у сумі 239,49 гривень) та обов'язків із своєчасного повернення об'єкту суборенди (штраф у сумі 31512,00 гривень).

Враховуючи статус сторін та об'єкту суборенди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Положення ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу зумовлюють правомірність застосування зазначених норм і до відносин суборенди (піднайму).

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір суборенди від 29.12.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем згідно умов п. 8.1. договору суборенди був здійснений на користь Позивача (квитанція № 2 від 03.01.2007р. - а.с. 11. т. 2) авансовий платіж у сумі 6302,40 гривень, який відповідно до п.8.4. договору зараховується у якості погашення орендної плати за останній місяць строку суборенди.

Згідно із домовленістю сторін, визначеною в п. 4.1. договору, строк суборенди закінчується 31.05.2008р.

Приймаючи до уваги, що згідно ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 15.1.1. договору суборенди, закінчення строку, на який було укладено договір, є підставою для його припинення, суд вважає, що останнім місяцем суборенди є травень 2007р., заборгованість за який є предметом розгляду у цій справі.

При цьому, аргументи Відповідача про припинення суборендних правовідносин починаючи з 01.05.2007р. у зв'язку з відповідним повідомленням про це Позивача та фактичним звільнення об'єкту суборенди, судом відхиляються як безпідставні, оскільки ні чинне законодавство, ні умови договору суборенди не пов'язують із цими фактами припинення суборендних правовідносин. Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України дострокове розірвання договору можливо за взаємною згодою сторін, а також - за наявністю підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Враховуючи, що Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності зазначених підстав для дострокового розірвання договору суборенди, повідомлення Позивача листом від 30.03.2007р. про припинення правовідносин з 01.05.2007р. (а.с. 9 т.2), вчинене Відповідачем з порушенням вимог п. 15.2. договору (необхідність попереднього повідомлення Орендаря про дострокове розірвання договору суборенди з боку Суборендаря за 2 календарних місяці до дати розірвання) кваліфікується судом як безпідставний односторонній акт, який з огляду на приписи ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України, а також встановлене ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, не призвів до припинення відповідних правовідносин з 01.05.2007р.

Однак, враховуючи факт порушення Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем за квітень 2007р., останнім згаданий авансовий платіж, який мав зараховуватися за травень 2007р., відповідно до п. 8.2. договору був зарахований у якості погашення заборгованості за квітень 2007р. (а.с.а.с. 111-113 т.2). Правомірність такого зарахування визнано Відповідачем у судовому засіданні 14.08.2008р.

З огляду на зазначене зарахування (утримання) авансового платежу і висновки суду щодо юридичної неспроможності тверджень Відповідача про припинення правовідносин суборенди із Позивачем з 01.05.2007р., суд вважає, що у Відповідача не було належних правових підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань із орендної плати за травень 2007р. При цьому судом враховується, що Відповідачем не тільки не надано жодних доказів неможливості користуватися об'єктом суборенди в травні 2007р. через дії Позивача, але й зазначено, що фактичне нездійснення прав суборендаря у зазначений період відбувалося із власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання грошових зобов'язань Відповідачем є порушенням зобов'язання. За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відтак, вимоги Позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за травень 2007р. у сумі 6302,4 гривень підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 13.1.1 договору №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.а.с.7, 84, 94 т.1) період стягнення пені Позивачем визначений з 06.05.2007р. (початок прострочення відповідно до п. 10.2 договору №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р.) по 20.07.2007р.

Між тим, заявлена до стягнення сума пені у розмірі 239,49 гривень, виходячи із арифметичного розрахунку, перевищує визначені п. 13.1.1. договору та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничний розмір - подвійна облікова ставка НБУ (12% - Постанова Правління НБУ від 21.04.2008р. № 107) за період стягнення (76 днів).

За таких обставин, суд частково задовольняє заявлені вимоги щодо пені у сумі 214,45 гривень - в межах граничного розміру.

Стосовно вимоги Позивача про стягнення штрафу за затримку повернення об'єкту суборенди в розмірі 31512,00 гривень позиція суду полягає у наступному.

Дійсно, п. 13.1.6. договору суборенди передбачає обов'язок Суборендаря у разі затримки повернення об'єкту суборенди після закінчення строку дії договору сплатити на користь Орендаря неустойку у розмірі 10 процентів від розміру щомісячної орендної плати за кожен день затримки.

Виходячи з характеру нарахування зазначеної неустойки (за кожен день), суд вважає за можливим її кваліфікувати саме як пеню у розумінні ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, а не як штраф, на чому наполягає Позивач.

Втім, незалежно від виду зазначеної неустойки, суд вважає, що за своїм характером вона спрямована на захист прав Позивача, пов'язаних із неможливістю реалізувати свої повноваження стосовно об'єкту суборенди внаслідок фактичного перебування останнього у безпідставному користуванні Відповідача.

Між тим, як вказує сам Позивач та вбачається із матеріалів справи, Відповідач повністю звільнив об'єкт суборенди навіть до закінчення строку договору, що зумовлює висновок суду про відсутність у Позивача будь-яких перешкод у реалізації своїх прав щодо об'єкту суборенди після 31.05.2007р.

Враховуючи, що всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України наявності зазначених перешкод, пов'язаних із Відповідачем, Позивачем до матеріалів справи не надано, посилання останнього на відсутність підписаного сторонами акту про повернення об'єкту суборенди судом у якості підстави для застосування стягуваного штрафу не вважається, оскільки протилежне суперечило б принципам справедливості та розумності, закріпленим п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення штрафу за затримку повернення об'єкту суборенди в розмірі 31512,00 гривень.

Натомість суд, враховуючи, що, з одного боку, вимоги Позивача вважати договір суборенди №ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р. розірваним по завершенню строку дії, на який він був укладений, тобто 31.05.2007р. опосередковують неналежний спосіб судового захисту, а, з іншого боку, відмова від зазначених вимог цілком відповідає закону і не призводить до порушення чиїх-небудь прав та законних інтересів, вважає за можливе прийняти зазначену відмову та припинити провадження у справі в цій частині.

Наслідки відмови від позовної вимог Позивачеві роз'яснені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь про стягнення з заборгованості з орендної плати за травень 2007р. у сумі 6302,4 гривень, пені за несвоєчасну оплату орендної плати у сумі 239,49 гривень та штрафу за затримку повернення об'єкту суборенди в розмірі 31512,00 гривень та вважати договір № ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р. розірваним по завершенню строку дії, на який він був укладений, тобто 31.05.2007р. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (87553, Донецька область, м. Маріуполь, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (87514, Донецька область, м. Маріуполь, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованості з орендної плати за травень 2007р. у сумі 6302,4 гривень, пені за несвоєчасну оплату орендної плати у сумі 214,45 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі щодо вимог вважати договір № ЛЕЮ 02-07 від 29.12.2006р. розірваним по завершенню строку дії, на який він був укладений, тобто 31.05.2007р.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (87553, Донецька область, м. Маріуполь, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (87514, Донецька область, м. Маріуполь, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію державного мита у сумі 66,10 гривень та витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 21,94 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення підписано та оголошено в судовому засіданні 19.08.2008р.

7.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня його прийняття.

Суддя