ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
18 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/1181/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Войнаровської Ірини Анатоліївни
позивача: Петрової І.М.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Могилів-Подільського міжрайпрокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Могилів-Подільського міжрайпрокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2010 року в сумі 284,82 грн., яку відповідач добровільно не сплачує.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2012 р. відкрито скорочене провадження по даній адміністративній справі.
28.03.2012 р. від відповідача надійшло письмове заперечення на позовну заяву.
В силу частини 4 статті 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Беручи до уваги положення вищевказаної норми закону та зважаючи на подане відповідачем заперечення обставин, що унеможливлює прийняття законного та обґрунтованого рішення у порядку скороченого провадження, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи за загальними правилами КАС України.
04.05.2012 р. відповідач подала до суду доповнення до заперечень на адміністративний позов, в якому зазначили, що позовні вимоги є безпідставними оскільки в 2010 році вона припинила підприємницьку діяльність, а тому не повинна сплачувати страхові внески, нараховані за липень 2010 року. Також відповідач просила провести розгляд справи за її відсутності.
В ході судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того, представник позивача надав докази здійснення фізичною особою-підприємця ОСОБА_2 підприємницької діяльності в липні 2010 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області з 20.07.1996 р. та була платником єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с. 5).
Відповідач 29.03.2011р. подала звіт за 2010р. до управління Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області. В даному звіті зазначено наведена Таблиця 2, відповідно до якої відповідач підтвердила, що за 2010 рік встановлений розмір страхових внесків складав 334,82 грн., а сплачено 50 грн. Таким чином за відповідачем рахується заборгованість в сумі 284,82 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
22.11.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області сформовано вимогу про сплату боргу №279, у відповідності з якою станом на 21.11.2010 року відповідач має недоїмку по сплаті страхових внесків на загальну суму 284,82 грн.
Дану вимогу відповідач отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Судом встановлено, що відповідач протягом десяти днів з моменту отримання вимоги №279 її не оскаржив та не сплатив заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено, що в даному випадку спірні правовідносини регулюються наступними нормами.
Відповідно до п.7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, на час виникнення спірних правовідносин, було визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 ст. 14 Закону встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3 ст. 11 даного Закону.
Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 1 ст. 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:
"Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".
Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений Законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Згідно до ст. 20 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
В поданих запереченнях відповідач вказує на відсутність обов'язку сплачувати страхові внески, нараховані за липень 2010 року, оскільки на той момент вона припинила підприємницьку діяльність.
Суд критично ставиться до даної позиції відповідача, оскільки доводи відповідача спростовуються довідкою Могилів-Подільської ОДПІ №13458/11 від 27.10.2010 року, відповідно до якої відповідач припинила підприємницьку діяльність згідно поданої заяви від 02.08.2010 року, а також самостійно поданим відповідачем звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік.
Таким чином, в липні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснювала підприємницьку діяльність, однак сплату страхових внесків, у розмірах, передбачений Законом, відповідач не проводила.
В зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 284,82 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Відповідачу направлялася вимога про сплату боргу №279 від 22.11.2010 року про сплату недоїмки в сумі 284,82 грн., яку відповідач отримала 27.11.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповідач не оскаржив дану вимогу і добровільно не сплатив суму недоїмки.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати зарплати та страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду достатні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку що адміністративний позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 284,82 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255,257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на рахунок управління Пенсійного фонду України в м.Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області (р/р 25607323390103 в філії ВОУ АТ "Ощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 37865377) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2010 р. в сумі 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 82 (вісімдесят дві) коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович
Судове рішення № 24230690, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 18.05.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/1181/12. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: