Рішення № 24229892, 18.05.2012, Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 104/715/12

Провадження № 2/104/235/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Лущеко Л.Г.

при секретарі - Бубновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білогірську, без фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису у порядку ч.2 ст. 197 ЦПК України, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сімферополя, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Гомель Білорусії, ІПН НОМЕР_2, на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит»(МФО 300131, ОКПО 09807856) в особі Філії «Кримське регіональне управління»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»(МФО 384889, ОКПО 26537861, р/рахунок № 290992621) заборгованість за період з 20 вересня 2008 року по 04 листопада 2011 року за Кредитним договором №2213/05/ИО-189 від 06.10.2005 року у розмірі 131596,13 грн, з яких 90077,33 грн (сума непогашених відсотків) + 41518,80 грн (сума комісії);

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Кримське регіональне управління»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»витрати по сплаті судового збору в сумі 1315,96 грн (одна тисяча триста п'ятнадцять грн 96 коп).

Свої вимоги мотивує тим, що 06 жовтня 2005 року між Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ, правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит»(надалі -Банк/кредитор) та ОСОБА_1 (надалі -Відповідач 1/Позичальник) був укладений Кредитний договір №2213/05/ИО-189, згідно якому Банк-кредитор надав Відповідачу кредит у сумі 242 800,00 гривень (двісті сорок дві тисячі вісімсот грн 00 коп) (далі -Кредитний договір).

Відповідач 1 свої зобов'язання за Кредитним договором виконував неналежне, неодноразово допускав прострочення по внесенню щомісячних платежів та сплаті відсотків.

У відповідності до пункту 6.1. Кредитного договору, за прострочення повернення Кредиту та/або сплаті процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% річних від простроченої суми за кожен день прострочки.

У забезпечення виконання зобов'язань між позивачем, ОСОБА_2 (надалі- Відповідач 2) та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №1 від 06 жовтня 2005 року.

Згідно п. 1.1. Договору поруки Відповідач-2 зобов'язався перед Позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань за Кредитним договором №2213/05/ИО-189 від 06.10.2005 року.

Згідно п. 2.1. Договору поруки, у випадку невиконання Відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором, Відповідач-1 та Відповідач-2 відповідають перед Позивачем як солідарні боржники.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором Банк звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості до Залізничного районного суду м. Сімферополя.

18.09.2008 року Залізничним районним судом м. Сімферополя винесене заочне рішення, згідно якого суд задовольнив позовні вимоги Банку до відповідачів та стягнув заборгованість станом на 18.09.2008 року.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст.526 ЦК України).

Статтею 599 ЦК встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним нележним чином, що підтверджується п. 7.3. Кредитного договору.

Станом на 04.11.2011 року зобов'язання сплатити суму кредиту та щомісячні платежі відповідачем не виконано, а тому зобов'язання не можна вважати таким, що припинило своє існування. Не зважаючи на існування судового рішення, оскільки главою 50 ЦК такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 року наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Тому за період з 20 вересня 2008 року по 04 листопада 2011 року за Кредитним договором №2213/05/ИО-189 від 06.10.2005 року склалася заборгованість на загальну суму 131 596,13 грн, з яких:

- заборгованість непогашених відсотків у розмірі 90 077,33 грн;

- сума нарахованої та непогашеної комісії у розмірі 41 518,80 грн.

Не внесення у повному обсязі кредитних коштів, несплата щомісячних платежів, а також одностороння відмова від виконання умов договорів є істотним порушенням умов Кредитного договору, оскільки позивач внаслідок цього позбавляється доходів, на які він розраховував при укладенні договору, що дає позивачу підстави стягнути заборгованість за Кредитним договором.

Відповідно ч.2 ст.108 ЦК України, у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

В результаті перетворення юридичної особи Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ, всі права і обов'язки перейшли до нової юридичної особи АТ "Банк «Фінанси та Кредит», правонаступництво сторін підтверджується статутом АТ «Банк «Фінанси та Кредит», зареєстрованим Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 30.09.2009 року.

У судове засідання представник позивача не з'явилася, надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, на позові наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 53-54).

Відповідачі у попереднє судове засідання не з'явилися з невідомої суду причини, сповіщені були належно, своєчасно (а.с. 40, 41-42, 47, 51-52, 56-57, 58).

Дотримуючись вимог ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

06 жовтня 2005 року між Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ, правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №2213/05/ИО-189, згідно якого, позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 242 800,00 грн (двісті сорок дві тисячі вісімсот грн 00 коп), з кінцевим терміном погашення до 05.10.2015 року включно, що підтверджується копією кредитного договору (а.с. 9-11).

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором Банк зобов'язується надати кредит позичальникові в розмірі і на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов"язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, що прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за заподіяні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково наступила після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором передбачений обов'язок боржника повернути суму позики (кредиту) частинами (з розстрочкою), у разі прострочення повернення чергової частини боргу, кредитор має право вимагати дострокового повернення частини позики (кредиту), яка залишилася та сплати процентів.

У відповідності до пункту 6.1. Кредитного договору, за прострочення повернення Кредиту та/або сплаті процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% річних від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно ст.ст. 549- 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (ст.617 цього Кодексу). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

У зв'язку з цим, дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на них не поширюється (Постанова від 15.11.2010 року №3-11гс10 (Постанова №3-11гс10)).

Відповідно до ст.ст. 1046, 1049, 192 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначеними родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до

умов договору.

У забезпечення виконання зобов'язань між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №1 від 06 жовтня 2005 року (а.с. 12-13). Згідно п. 1.1. Договору поруки, ОСОБА_2 зобов'язався перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань за Кредитним договором №2213/05/ИО-189 від 06.10.2005 року. Також, згідно п. 2.1. Договору поруки, у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором, відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники (а.с. 12).

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості до Залізничного районного суду м. Сімферополя. 18.09.2008 року Залізничним районним судом м. Сімферополя винесене заочне рішення, згідно якого суд задовольнив позовні вимоги до відповідачів та стягнув заборгованість станом на 18.09.2008 року (а.с. 14).

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України).

Статтею 599 ЦК встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним нележним чином, що підтверджується п. 7.3. Кредитного договору.

Станом на 04.11.2011 року зобов'язання сплатити суму кредиту та щомісячні платежі відповідачем не виконане, а тому зобов'язання не можна вважати таким, що припинило своє існування. Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 року, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання (а.с. 15-16).

Тому за період з 20 вересня 2008 року по 04 листопада 2011 року за Кредитним договором №2213/05/ИО-189 від 06.10.2005 року склалася заборгованість на загальну суму 131596,13 гривень, з яких:

- заборгованість непогашених відсотків у розмірі 90077,33 грн;

- сума нарахованої та непогашеної комісії у розмірі 41518,80 грн, що підтверджується розрахунком (а.с. 6-8).

Як убачається з матеріалів справи, в результаті перетворення юридичної особи Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ всі права і обов'язки перейшли до нової юридичної особи АТ "Банк «Фінанси та Кредит», правонаступництво сторін підтверджується статутом АТ «Банк «Фінанси та Кредит», зареєстрованим Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 30.09.2009 року (а.с. 18-26).

Відповідно ч.2 ст.108 ЦК України, у разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Крім того, позивачем сплачений судовий збір у сумі 1315,96 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.1).

Відповідно до вимог ст. 88 ч.1 ЦПК України, державне мито у сумі 1315,96 грн слід стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 108, 525, 526, 554, 599, 549-551, 625, 653, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 197 ч.2, 212-215, 224-228, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сімферополя, ІПН НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Гомель Білорусії, ІПН НОМЕР_2, на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (МФО 300131, ОКПО 09807856) в особі Філії «Кримське регіональне управління»АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (МФО 384889, ОКПО 26537861, р/рахунок № 290992621) заборгованість за період з 20 вересня 2008 року по 04 листопада 2011 року за Кредитним договором №2213/05/ИО-189 від 06.10.2005 року у розмірі 131 596 (сто тридцять одна тисяча п"ятсот дев"яносто шість) грн 13 (тринадцять) коп, з яких 90 077,33 грн (сума непогашених відсотків) + 41 518,80 грн (сума комісії).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сімферополя, ІПН НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Гомель Білорусії, ІПН НОМЕР_2, на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (МФО 300131, ОКПО 09807856) в особі Філії «Кримське регіональне управління»АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (МФО 384889, ОКПО 26537861, р/рахунок № 64997011500980) витрати по сплаті судового збору в сумі 1315,96 грн (одна тисяча триста п'ятнадцять грн 96 коп).

Відповідачами заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня одержання його копії в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Білогірській районний суд АР Крим.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Головуючий