Постанова № 24229336, 15.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 травня 2012 р. № 2-а- 2794/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Машир В.О.,

представника відповідача - Вєтрової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛДІ" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛДІ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції № 0010032340 від 20.10.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ведення господарських правовідносин з контрагентом, щодо якого виявлено порушення, з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства та з метою отримання прибутку, а також зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить законодавству з питань оподаткування, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві просив суд їх задовольнити.

Ухвалою суду від 07.05.2012 року відповідача - Харківську об'єднану Державну податкову інспекцію, по справі замінено його правонаступником - Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні. При цьому, послався на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6, п. 201.4 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість у червні 2011 року на загальну суму 990000,00 грн., оскільки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаного суб'єкта господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. А тому відповідач вважає, що позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛДІ» (далі - ТОВ «ОЛДІ») пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку (код 33197800), зареєстровано платником податку на додану вартість з 19.10.2004 року та перебуває на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції (правонаступником якої є Харківська об'єднана Державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби (далі - Харківська ОДПІ) з 18.10.2004 року за № 3213, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 від 559085, свідоцтвом № 100039540 НБ № 021168 від 08.05.2007 року, довідкою про взяття на облік платника податків від 14.05.2008 року №904 (а.с. 61-63).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності ТОВ «ОЛДІ» за КВЕД є орендна інших машин та устаткування (71.34.0), виробництво плит, штаби, труб та профілі з пластмас (25.21.0), виробництво тари з пластмас (25.22.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20.0) (а.с. 70).

Судом встановлено, що Харківською ОДПІ була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за червень 2011року, по операціям з ТОВ НВП "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" (код 33067821), за результатами якої складено акт перевірки від 30.09.2011 року № 2008/234/33197800 (а.с. 6-17).

Перевіркою позивача встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у червні 2011 року на загальну суму 990 000 грн.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.10.2011 року № 0010032340, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 990 000 грн. (а.с. 18).

Суд зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2010 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання і електрообладнання» (Постачальник) був укладений договір № 03-09/10, відповідно до умов якого Продавець поставляє, а Покупець приймає і сплачує суперконцентранти для полімерів (Мастербатч) Antistatic виробництва компанії Polyone, tag1Matix, Cloriant та інші, в подальшому - товар (а.с. 105-107, 178).

Умови поставки передбачені розділом 4 Договору. Відповідно до якого Продавець передає товар в кількості, вказаній в заявці, Покупцю на умовах СРТ- Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, в'їзд Орешково, 1А. При цьому Продавець назначає Перевізника.

Відповідно до п. 4.1 Договору Продавець зобов'язується надати Покупцю наступні документи: оригінали відгрузочних документів (рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, копію листа безпеки (Material Safety Data Sheet) завод - виробника, копію гігієнічного сертифікату МОЗ України.

Відповідно до п. 5.6 Договору Покупець використовує тільки якісний товар, параметри якого вказуються в сертифікатах якості і відповідності. Товар використовується Покупцем тільки згідно Інструкції до виконання, розробленої Продавцем і обов'язково прийнятою в роботу Покупцем, яка є невід'ємною частиною даного Договору і вказаною в Додатку № 1. Дана Інструкція включає в себе порядок використання товару. Виконання Покупцем Інструкції є обов'язковою умовою даного Договору.

Згідно п. 7.1 Договору здача-прийомка товару здійснюється за кількістю - відповідно до товаросупровідних документів - видаткової накладної, яку видає Продавець; за якістю - відповідно до сертифіката якості/аналізу заводу -виробника.

08.09.2011 року між сторонами Договору була підписана додаткова угода до Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року (а.с. 178), згідно якої п. 4.1 Договору викладений у наступній редакції: «Продавець передає товар у кількості, вказаній в заявці, Покупцю на умовах СРТ-Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, в'їзд Орешкова, 1А. При цьому Покупець визначає Перевізника. Продавець зобов'язується надати Покупцю наступні документи: оригінали відгрузочних документів (рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна; сертифікати якості Постачальника; копію гігієнічного сертифіката МОЗ України)». Пункт 5.6 виключений з даного Договору. Пункт 7.1 Договору згідно додаткової угоди від 08.09.2010 року необхідно читати у наступній редакції: «Здача-прийомка товару здійснюється за кількістю - відповідно до товаросупровідних документів - видаткової накладної, яку видає Продавець; за якістю - відповідно до сертифікату якості Постачальника».

На виконання умов договору №03-09/10 від 03.09.2010 року позивач отримав від ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» товар відповідно до видаткових накладних № РН-0000053 від 03.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн., № РН-0000052 від 01.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн. (номенклатура постачання товару - суперконцентрат для полімерів (Antistatic) (а.с. 110-111).

На підставі договору 03-09/10 від 03.09.2010 року ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 1 від 01.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн., № 2 від 03.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., в т.ч. ПДВ -495000,00 грн. (а.с. 112-113), що були включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року (а.с. 116-121).

У податковому обліку з податку на додану вартість податкові накладні відображені у складі податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 990000,00 грн., що не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Доказами фактичного постачання товару є наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних № 39 від 03.06.2011 року на суму 2970000,00 грн., № 38 від 01.06.2011 року на суму 2970000,00 грн. (а.с. 114-115), з яких вбачається, що Автопідприємством ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача (вантажовідправник - ТОВ «НВП «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», вантажоодержувач - ТОВ «ОЛДІ») з пункту навантаження - м. Харків, вул. Біологічна, 6 до пункту розвантаження - с. Васищеве, в'їзд Орешкова, 1А, автомобілем МАН НОМЕР_3, було здійснено транспортування товару суперконцентрат для полімерів (Antistatic), де його і було оприбутковано (а.с. 122-123).

Оплата за отриманий товар здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №859 від 15.07.2011 року та №1060 від 23.08.2011 року (а.с.108-109).

На виконання умов п. 4.1 Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року в матеріалах справи наявні Сертифікати якості Суперконцентрата для полімерів (Мастербатч) Antistatic та Висновок державної санітарно-епідіоміологічної експертизи від 13.10.2009 року № 05.03.02-03/64018 (а.с. 179-182).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача придбаний позивачем суперконцетрат необхідний йому у власній господарській діяльності з метою виготовлення полімерів.

В підтвердження викладених ним фактів в матеріалах справи наявні копії остаточних калькуляцій вартості виробництва продукції, підписаних Головним бухгалтером ТОВ «ОЛДІ», затверджених керівником підприємства, з яких вбачається, що в склад витрат для виробництва продукції входить суперконцентрат для полімерів Antistatic (а.с. 124-129).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що враховуючи зазначені вище положення п. 4.1, п. 5.6 Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року та додаткової угоди від 08.09.2011 року до Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача листа безпеки Заводу-виробника, а також Інструкції по застосуванню не випливає на реальність здійснення господарських операції позивача та на формування його податкового обліку, оскільки не є умовами Договору № 03-09/10 від 03.09.2010 року, у зв'язку з чим обґрунтування відповідача на висновки суду не впливають.

Крім того, суд зазначає, що під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірним правочином, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

Суд також зазначає, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов'язань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З аналізу норм Податкового Кодексу України вбачається, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Ані акт перевірки контрагента позивача, ні рішення податкового органу не містить таких посилань і не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях позивач свої зобов'язання за договором виконав, розрахунки за отримані товари здійснені безготівковим шляхом, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у червні 2011 року позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 990000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару, що підтверджується наданими позивачем до суду доказами: видатковими, податковими накладними, банківськими виписками з рахунку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Проте, позивачем було доведено обґрунтованість позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції № 0010032340 від 20.10.2011 року, а тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛДІ" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції № 0010032340 від 20.10.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21.05.2012 року.

Суддя Піскун В.О.