Рішення № 24226869, 08.05.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 2206/110/12

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого -судді Костенка А.М.

суддів: Фанди В.П., Ніколової Б.Ю.,

при секретарі: Гриньовій А.М.

за участю: представника ОСОБА_1, представника банку Галюка В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Дунаєвецького районного суду від 21 березня 2012 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ПАТ КБ «Надра» звернувся в суд із позовом про стягнення з відповідача заборгованості, зазначаючи, що 02.06.2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір за яким відповідач отримав кредит на суму 20000,00 грн., під 32,0 % річних, на строк до 03.12.2007 року. Того ж дня для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Однак взяті на себе зобов'язання по сплаті грошових коштів відповідач не виконує, в зв'язку із чим станом на 18.04.2011 року у нього утворилася заборгованність на суму в 31764 грн. 86 коп., в тому числі по непогашенному кредиту -9183 грн. 61 коп., по відсоткам -9490 грн. 75 коп. по пені -8421 грн. 91 коп., по штрафу за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків 4668 грн. 59 коп.. Банк просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Дунаєвецького районного суду від 21 березня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» 31764 грн. 86 коп. та судові витрати.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з рішенням суду не погоджуються просять його скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволені позову. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що позов ними не визнавався; суд не застосував до даних правовідносин строк позовної давності, хоча кожен з них клопотав про таке; вони не отримували від банку повідомлення про необхідність виконання вимог кредитного договору.

_____________

Головуючий у першій інстанції -Кучерява А.В. Справа № 22ц/2290/1077/12

Доповідач - Фанда В.П. Категорія 27

На апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги вважає, що їх слід задовольнити.

ОСОБА_3 до суду не з'явилася, повідомлена судом належним чином про день, час і місце слухання справи.

Представник ПАТ КБ «Надра»заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги, вважає що судом постановлено рішення відповідно до вимог діючого законодавства, а підстав до задоволення вимог про застосування строку позовної давності немає. Не зміг пояснити причини пред'явлення вимог до поручителя через чотири роки після закінчення строку дії кредитного договору.

Апеляційні скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності з ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення : у разі неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін. У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального права, оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 02.06.2006 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір за яким позичальник отримав 20 000 грн., під 32 % за користування коштами, з кінцевим терміном його погашення 03.12.2007 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору між банком та ОСОБА_3 02.06.06 року було укладено договір поруки. Даним договором передбачено, що дія договору поруки закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позичальником неналежним чином виконувалися вимоги кредитного договору і станом на 18.04.2011 року виникла заборгованість по непогашенному кредиту -9183 грн. 61 коп., по відсоткам -9490 грн. 75 коп..

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по кредитному договору солідарно з позичальника та поручителя, суд першої інстанції не врахував вимоги ч.4 ст.559 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про закінчення дії договору поруки виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору - не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України. Згідно із цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено.

Кінцевий термін повернення отриманих кредитних коштів сплив 03.12.2007 року, кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, позовні вимоги заявлені, в тому числі і до поручителя, 19.01.12 року. У зв'язку з наведеним у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя слід відмовити.

При укладенні кредитного договору сторони досягли домовленості по всіх істотних умовах, в тому числі і терміну його дії, вказавши, що він діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. З такими умовами позичальник погодився, підписав його. Повне виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором не відбулося. У зв'язку з цим не заслуговує на увагу посилання позичальника на необхідність застосування до кредитного договору строку позовної давності, оскільки з часу останнього платежу пройшло більше трьох років.

Таким чином, сума кредиту та відсотків за користування кредитними коштами підлягає стягненню з позичальника на суму -18 674,36 грн. (9183 грн. 61 коп. + 9490 грн. 75 коп.).

Визначаючи розмір пені, який підлягав стягненню з позичальника, суд першої інстанції не врахував вимоги ст.258 ЦК України щодо застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У суді першої інстанції відповідач ОСОБА_4 08.02.12 року наполягав на застосуванню до заявлених вимог (до яких входять і вимоги про стягнення суми пені) строку позовної давності. При прийнятті рішення по суті позовних вимог суд першої інстанції таке клопотання залишив поза увагою, не мотивував причину не застосування такого строку до вимог про стягнення пені.

Представник позивача на апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції не наддав належних та допустимих доказів поважності пропущення строку позовної давності щодо нарахування пені за період з 03.10.06 року по 01.01.12 року, тому підстав до захисту такого права не вбачається.

Клопотання позивача про застосування строку позовної давності до цієї частини вимог підлягають задоволенню, а розмір пені - зменшенню й стягненню, виходячи з річного строку позовної давності. При цьому стягненню підлягає розмір пені у сумі -3042,81 грн., що підтверджується відповідним розрахунком банку, наданим апеляційному суду.

Кредитним договором передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня та штраф. Наслідком порушення строків повернення кредиту (п.8.1 договору), відсотків (п.8.2 договору) передбачена відповідальність у виді пені. Разом з цим, за порушення строків повернення кредиту та\чи відсотків також встановлена відповідальність у виді штрафу. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання перебдачена подвійна відповідальність одного виду.

Відповідно до вимог ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягненний до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. Штраф та пеня є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій (ст.549 ЦК України).

З врахуванням цього, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафу.

При вирішенні спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, таке неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити повністю, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дунаєвецького районного суду від 21 березня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»до ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі - 21 717,17 грн., з яких: 9183,61 грн. непогашеного кредиту, 9490,75 грн. несплачені відсотки, 3042,81 грн. пеня за прострочення строків виконання зобов'язань, а також - 217,65 грн. судових витрат.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис): Судді (підписи):

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.П. Фанда