Постанова № 2422619, 19.08.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2008 р. Справа № 7/382-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємцяОСОБА_1

до Фонду комунального майна м.Херсона, м. Херсон

про визнання незаконною відмови у здійсненні відчуження майна та зобов'язання вчинити дії.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, приватний підприємець, пасп. МР 187931 виданий Комсомольським ВМ ХМВ УМВС В Херсонськ. обл. 22.06.2006р.

від відповідача: ОСОБА_2, голова ФКМ, посв. №1009

Позивач ( приватний підприємецьОСОБА_1, м. Херсон, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернувся з позовом, в якому просить суд визнати незаконною відмову відповідача ( Фонд комунального майна м.Херсона) у здійсненні дій щодо включення нежилого приміщення площею 125,3 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1, до переліку об'єктів, що підгягають приватизації шляхом викупу.

Просить також суд зобов'язати Фонд комунального майна м.Херсона здійснити дії по включенню нежилого приміщення площею 125,3 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1 до переліку об'єктів, що підгягають приватизації шляхом викупу.

Обґрунтовуючи підстави позову, посилається на те, що нежиле приміщення використовується ним для розміщення молодіжного спортивно- оздоровчого комплексу на підставі укладеного з управлінням комунальної власності Херсонської міської ради договору оренди комунального майна міської територіальної громади від 20.05.2008р. №1434.

В процесі використання майна, з дозволу орендодавця, позивачем за рахунок власних коштів здійснено ремонтно-будівельні роботи з поліпшення стану орендованого майна, вартість яких перевищує 25% залишкової вартості, в зв'язку з чим має переважне право на приватизацію орендованого об'єкта нерухомості шляхом викупу.

Вважає безпідставною та незаконною відмову відповідача у включенні орендованого майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, оскільки має в наявності усі необхідні документи, що підтверджують правомірність його вимог.

Відповідач правом надання письмових заперечень не скористався, у наданих суду усних поясненнях зазначає, що орендовані приміщення є допоміжними житлового будинку і окремо приватизації не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

встановив :

Згідно з протоколом конкурсної комісії на право оренди комунального майна, що належить Херсонській міській територіальній громаді від 03.04.2008р. №15 між позивачем (орендар) та управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) укладено договір оренди комунального майна від 20.05.2008р. №1434, згідно з яким ППОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування окремо розташовану будівлю поАДРЕСА_1площею 125,3 кв.м. під розміщення молодіжного спортивно-оздоровчого комплексу.

На підставі проведеної ТОВ " НЕО плюс" (сертифікат ФДМУ №4648/06 від 02.03.2006р.) незалежної оцінки, ринкова вартість переданого в оренду приміщення складає 65630 грн., що підтверджується наданим у справу оцінним актом, затвердженим начальником управління комунальної власності.

У пункті 6.2 договору оренди сторони досягли домовленості щодо того, що орендар вправі з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Позивач в установленому порядку узгодив з орендодавцем проведення поліпшень, що підтверджується наданим у справу кошторисом на капітальний ремонт орендованих приміщень площею 125,3 кв.м. у будинку, що знаходиться уАДРЕСА_1

Кошторис узгоджений з міською радою та управлінням капітального будівництва міської ради.

Отже, невід'ємні поліпшення орендованого приміщення проведено з дозволу орендодавця.

Факт здійснення будівельних робіт, крім кошторису підтверджено договорами підряду №10 від 01.08.2008р. та договором №39 від 05.06.2008р. на надання послуг замовника, зведеними кошторисними розрахунками вартості будівництва №1-1, локальним кошторисом №1-1-1, відомістю ресурсів, дефектним актом, довідкою про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт.

Як встановлено з фактичних матеріалів справи, вартість майна значно підвищилась в зв'язку з проведенням орендарем невід'ємних поліпшень - капітального ремонту за рахунок власних коштів підприємця у сумі 23627 грн., що крім вищеперелічених документів, підтверджено також аудиторським висновком, поданим ПП " ПАФ Аудит-М" (свідоцтво АПУ № 1452), а також квитанцією про здійснення оплати від 14.08.2008р.

Листом від 23.06.2008р. за вих. №713 відповідач відмовив позивачу в реалізації права на приватизацію об'єкта оренди з огляду на те, що окреме приміщення, орендоване позивачем, є допоміжним житлового будинку і окремо приватизації не підлягає.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази та їх підтвердження, суд визнав позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Наданими доказами доведено, що позивач орендує окреме нежиле приміщення на підставі договору оренди комунального майна укладеного з уповноваженим органом - управлінням комунальної власності м. Херсона.

Об'єкт нерухомості передано в оренду за цільовим призначенням

- під розміщення молодіжного спортивно-оздоровчого комплексу для здійснення ППОСОБА_1 підприємницької діяльності.

Умовами договору передбачено право орендаря вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання з дозволу орендодавця.

Кошторис на капітальний ремонт як і його проведення було узгоджено з орендодавцем.

Згідно з висновком незалежної експертної оцінки, ринкова вартість об'єкта оренди складає станом на 16.05.2008р. 65630 грн.

Аудиторським висновком підтверджено факт проведення позивачем будівельних робіт, пов'язаних з капітальним ремонтом орендованого майна на суму 23627 грн. за рахунок власних коштів ППОСОБА_1

Відповідно до ст. 51 „Державної програми приватизації на 2000-2002 роки”, затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації” від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ встановлено, що в процесі приватизації орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартість яких складає не менше як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем за згодою уповноваженої особи було здійснено за рахунок власних коштів невід'ємні поліпшення орендованого приміщення, які неможливо відокремити від об'єкту без завдання йому шкоди, вартість яких перевищує 25% ринкової вартості орендованого приміщення, яка є значно вищою від залишкової вартості майна.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств” (малу приватизацію), Фонд державного майна України, Верховна Рада АРК, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності АРК та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом шляхом викупу.

Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення орендованого майна до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Частиною 5 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено, що відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем згідно з цим законом;

- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

- не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Матеріали справи свідчать про відсутність підстав, перерахованих у названій нормі закону, для відмови позивачу у включенні орендованого ним приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, тому суд визнає відмову Фонду у включенні окремого приміщення площею 125,3 кв. м. у будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу незаконною та зобов'язує відповідача включити зазначене майно до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу на користь позивача.

Суд не приймає доводи відповідача за їх безпідставністю, оскільки позивач мав усі необхідні документи та правові підстави для позитивного вирішення питання щодо включення орендованого позивачем майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Так, нежилі приміщення є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація -це відчуження квартир (будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках), де мешкають два і більше наймачів та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом частини 2 ст. 10 цього Закону власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” допоміжні приміщення багатоквартирного будинку -це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, при вирішенні питання щодо належності приміщення до допоміжного, слід виходити не лише з його місцерозташування у будинку, а також з того, чи є це приміщення допоміжним, в якому (чи в частині якого) знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до яких експлуатація житлового будинку не є можливою, чи використовувалось воно (чи частина його) для обслуговування будинку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в орендованому приміщенні наявні комунікації, які б забезпечували роботу та догляд за квартирами цього будинку.

Сам факт знаходження певних приміщень у підвалах, цокольних поверхах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень у контексті Закону України „Про приватизацію державного фонду”.

На теперішній час окреме нежиле приміщення використовується позивачем на підставі договору оренди під розміщення молодіжного спортивно -оздоровчого комплексу, отже не відповідає статусу допоміжного, є окремим об'єктом цивільно-правових відносин, який підлягає приватизації на загальних підставах.

Згідно з положенням про Фонд комунального майна міста Херсона до його основних функцій віднесено розроблення пропозицій щодо відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, внесення їх на розгляд міської ради для формування місцевої програми відчуження; розгляд заяв про включення підприємств до переліку об'єктів, що підлягають відчуженню, і в разі відсутності підстав для відмови, включення підприємства до відповідного переліку з наступним письмовим повідомленням заявників та адміністрації підприємств.

Відчуження об'єкта відбувається після розгляду цього питання міською радою та формування місцевої програми приватизації.

Позивачу присуджується з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату, час і місце складення її повного тексту -26 серпня 2008р. о 15год. 00хв., каб. 324, м. Херсон, вул. Горького, 18.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

постановив:

1.Позов задовольнити.

Визнати незаконною відмову Фонду комунального майна м. Херсона, код 24958630 у включенні окремого нежилого приміщення площею 125,3 кв. м. у будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 до переліку об'єктів програми приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Зобов'язати Фонд комунального майна м. Херсона, код 24958630 включити окреме нежиле приміщення площею 125,3 кв. м. у будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу на користь приватного підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_2 Ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

2. Присудити приватному підприємцю ОСОБА_1 Юрію Григоровичу,АДРЕСА_2 Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н.О. Задорожна

Постанову складено у повному обсязі 26.08.2008р.