Ухвала суду № 2421998, 20.08.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Панченка О.Н.,

Бутенка В.І. (доповідач),

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2006 року Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі НАК “Нафтогаз України”) звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві) № 0000651606/0 від 26.10.2005р., № № 0000651606/1 від 25.11.2005р., № 0000651606/2 від 02.02.2006р. та № 0000651606/3 від 06.04.2006р., якими позивачу визначено штраф у розмірі 20% в сумі 60880 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, а також рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві № 12295/10/16-611 від 18.11.2005р. за наслідками розгляду скарги.

Постановоюгосподарського суду м. Києва від 21 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року, позов НАК “Нафтогаз України” задоволено.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову НАК “Нафтогаз України” у задоволенні позову.

Позивач надав заперечення на цю касаційну скаргу, в якій заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, з 29 вересня 2005 року по 12 жовтня 2005 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання НАК “Нафтогаз України” вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку за період з 05 листопада 2004 року по 31 грудня 2004 року.

За результатами перевірки було складено акт № 590/16-6/20077720 від 12.10.2005 року, яким зафіксовано, що НАК “Нафтогаз України” несвоєчасно сплатила до бюджету суму податкового зобовязання за платежем "частина прибутку(доходу)" в розмірі 304400 грн., при цьому затримка сплати становила 82 календарних дня.

На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000651606/0 від 26.10.2005р., яким до позивача застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 60889 грн. за платежем: частина прибутку (доходу) відповідно до ст. 72 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" та згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

На підставі рішення про результати розгляду скарги від 17.11.2005р. відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення та винесено аналогічно попередньому податкове повідомлення-рішення № 0000651606/1 від 25.11.2005р.

Під час процедури апеляційного оскарження відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 02.02.2006р. № 0000651606/2 та від 06.04.2006р. № 0000651606/3.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що застосування податковим органом до НАК “Нафтогаз України” штрафних санкцій за платежем: частина прибутку (доходу) відповідно до ст. 72 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" та згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є неправомірним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" визначено вичерпний перелік загальнодержавних, а також місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до абз. З ч. 1 ст. 14 вказаного Закону встановлено, що до загальнодержавних податків належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судами, що НАК "Нафтогаз України" не є казенним, комунальним чи некорпоратизованим підприємством, оскільки згідно довідки № 8581 Київського міського управління статистики НАК "Нафтогаз України" створено в організаційно-правовій формі "Відкрите акціонерне товариство", а відтак НАК "Нафтогаз України" є господарським товариством та не може одночасно бути і державним підприємством.

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст. 72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" господарські організації - це державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. З Постанови Кабінету Міністрів України № 405 від 30.03.2004р. „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році" доручено Державній податковій адміністрації здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю сплати відрахувань частини прибутку (доходу) господарськими організаціями відповідно до Порядку і нормативу, затверджених цією постановою, та інформувати до 28 числа місяця, що настає за звітним періодом, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів та Державне казначейство про обсяги їх надходжень.

На підставі наведених правових норм судами зроблено правильний висновок про те, що зазначений платіж, а саме: частина прибутку (доходу) господарських організацій, у статутних фондах яких є державна частка, що сплачується до бюджету, не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування", а тому вказаний платіж не є податком чи збором (обов'язковим платежем) в розумінні законодавства України.

Враховуючи наведене та положення п. 1.5 ст. 1 та п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно яких штрафні санкції можуть накладатись на платників податків лише у випадку порушення ними податкового законодавства, судами попередніх інстанцій обґрунтовано було визнано, що у відповідача не було в даному випадку підстав застосувати штрафні санкції, оскільки спірний платіж не є податковим зобов'язанням.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. 2201, ч.1 ст.224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 23 0 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 21 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і :