Рішення № 24217316, 25.05.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7041/2011 року

Провадження № 2/0907/2166/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретаря Кондратів Х.І.,

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, визнання ОСОБА_4 таким, який втратив право на користування жилим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі частки від заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

До початку розгляду справи по суті позивач подала заяву про зміну (доповнення) позовних вимог, в якій просила крім розірвання шлюбу між сторонами, стягувати з ОСОБА_4 на її користь по 1000,00 грн. щомісячно на утримання кожної з двох дітей до досягнення кожною дитиною повноліття, а також визнати ОСОБА_4 таким, який втратив право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

У позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог позовні вимоги обґрунтовано тим, що збереження шлюбу між сторонами та подальше спільне життя суперечить інтересам сім'ї, оскільки відносини призводять до постійних непорозумінь і сварок. Відповідач ухиляється від обов'язку утримувати дітей, які залишаються проживати з матір'ю, а позивач не має коштів для нормального забезпечення дітей всім необхідним. Вже понад сім місяців позивач не проживає та не з'являється у квартирі АДРЕСА_1, оскільки мешкає і працює в м. Київ, а тому втратив право на користування зазначеним житлом.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві і заяві про зміну позовних вимог, та суду пояснила, що не проживає з відповідачем однією сім'єю, оскільки подальше спільне життя неможливе через постійні сварки. Відповідач не утримує дітей, які зростають та потребують коштів для нормального всебічного розвитку. Вважає зазначені суми аліментів достатніми для якнайкращого забезпечення життя дітей, а також прийнятними та можливими до виплати для відповідача, оскільки його доходи є досить великими, хоча відповідач їх і приховує. Оскільки відповідач проживає та працює у м. Київ, він не проживає у квартирі, де зареєстрований понад сім місяців і його слід визнати таким, який втратив право на проживання у цій квартирі. Просила суд позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і заяві про зміну позовних вимог, та суду пояснив, що шлюб підлягає розірванню, оскільки подальше збереження сім'ї суперечить інтересам сторін. Оскільки відповідач приховує доходи, які у 2010 році були суттєво більшими, ніж у 2012 році, зазначені у позовних вимогах тверді грошові суми аліментів є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню. Спеціальними нормами статті 72 Житлового кодексу України передбачено визнання у судовому порядку особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад шість місяців. Вважає, що відсутність відповідача у квартирі АДРЕСА_1 доведена у судовому засіданні показаннями свідків та матеріалами справи, а тому відповідача слід визнати таким, що втратив право на користування квартирою. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині розірвання шлюбу та частково у стягненні аліментів, вказавши, що має незначні доходи, а тому не зможе сплачувати аліменти у зазначених позивачем сумах. Дохід у 2010 році був більшим у зв'язку з іншим зайняттям. Вважає, що не втратив право користування жилим приміщенням, оскільки, хоча й працює та проживає тимчасово у м. Київ, періодично приїздив у квартиру АДРЕСА_1 та надавав дітям матеріальну допомогу, купляючи їм речі та продукти. Показання свідків щодо його тривалої відсутності вважає безпідставними, оскільки свідки не могли бачити всіх його відвідувань дітей та випадків проживання у квартирі. Просив суд позов задовольнити в частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів у розумному розмірі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала в частині розірвання шлюбу і частково у стягненні аліментів, та суду пояснила, що відповідач на даний час має незначний дохід, що підтверджується довідкою з Держаної податкової інспекції у м. Івано-Франківську, яку представлено суду. У зв'язку з цим розмір аліментів слід розраховувати в межах розумного, виходячи з наявних на даний час у відповідача доходів. Вважає, що відповідач не є таким, що втратив право на проживання у квартирі АДРЕСА_1, оскільки частиною 2 статті 405 Цивільного кодексу України передбачена втрата права на житло користувача сім'ї власника цього житла у випадку його відсутності без поважних причин понад один рік. Посилання представника позивача на норми Житлового кодексу України вважає необґрунтованими, оскільки вони стосуються користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. Просила суд позов задовольнити частково.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні дала показання, відповідно до яких вона є подругою позивача та проживає поряд з нею у сусідній квартирі. Оскільки з травня-червня 2011 року не бачила автомобіля відповідача поряд з будинком, вважає, що відповідач у квартирі АДРЕСА_1 з того часу не проживає.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні дала показання, відповідно до яких знайома з позивачем і відповідачем, часто приходила і приходить до них додому. У січні 2011 року відповідач поїхав у м. Київ, а з червня 2011 року не приїздив.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні дала показання, відповідно до яких проживає поряд з позивачем з 2010 року, інколи ввечері заходить до неї у гості. Бачила відповідача у березні 2011 року у квартирі. У травні 2011 року відповідач поїхав у м. Київ та після цього приїхав тільки тепер. Між позивачем та відповідачем часто відбувались сварки, допомоги дітям відповідач не надавав.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні дав показання, відповідно до яких він перебуває з відповідачем у дружніх відносинах з 2007 року. Відповідач намагався допомагати дітям, перебуваючи в м. Київ, де він працює, однак позивач забороняла йому відвідувати дітей, про що дізнався з телефонної розмови відповідача і позивача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позову у зв'язку з наступним.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно свідоцтва про одруження від 07.08.2003 року НОМЕР_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі (а.с. 9).

Враховуючи, що сторони не бажають зберегти сім'ю, у даний час не підтримують сімейних відносин, позивач наполягає на розірванні шлюбу, вважаючи, що сім'я розпалась, відповідач не заперечує проти цього, що свідчить про його байдужість та небажання зберегти сім'ю, спір про майно відсутній, суд вважає, що подальше збереження подружжям шлюбу є недоцільним, оскільки стосунки між ними істотно суперечать їх інтересам та інтересам їхніх дітей, виходячи з чого є всі підстави розірвати шлюб, а неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити на проживання з матір'ю, якій залишити прізвище «ОСОБА_1».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19.01.2006 року, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 22.10.2003 року, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 8).

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів, які слід стягувати з відповідача на користь позивача, суд керувався положеннями статті 182 Сімейного кодексу України та ураховував стан здоров'я, матеріальне становище дітей і платника аліментів, відсутність на утриманні в останнього інших неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Враховуючи також встановлену частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини норму про приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, врахувавши всі наведені вище обставини та норми матеріального права, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_9 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень 00 копійок щомісячно до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання дитини ОСОБА_10 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень 00 копійок щомісячно до досягнення дитиною повноліття, розпочавши стягнення цих аліментів з дня подання позову про стягнення аліментів.

Згідно ч. 4 ст. 311 ЦК України, фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.11.2007 року, копія якого міститься в матеріалах справи, власниками квартири АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (а.с. 3).

У зв'язку з тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності зазначеним у свідоцтві фізичним особам, при вирішенні спору в частині позовної вимоги щодо визнання відповідача ОСОБА_4 таким, який втратив право на користування жилим приміщенням, суд керувався нормою частини 2 статті 405 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, та вважає безпідставними посилання позивача та його представника на норми ст. 72 Житлового кодексу України, якими регулюється порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду.

Відповідач ОСОБА_4 є членом сім'ї зазначених у свідоцтві осіб, а тому він може бути визнаний таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 тільки у випадку встановлення судом його відсутності у цій квартирі без поважних причин понад один рік або домовленості між ним і власником житла.

За таких обставин, враховуючи встановлену у судовому засіданні відсутність відповідача ОСОБА_4 у зазначеній квартирі протягом нетривалого періоду часу, що є значно меншим, ніж один рік, суд вважає, що вимога про визнання відповідача таким, що втратив право на користування квартирою є безпідставною, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому понесені позивачем судові витрати за вимогою про розірвання шлюбу слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідача слід стягнути в дохід держави судові витрати за вимогу про стягнення аліментів.

На підставі вищенаведеного, відповідних норм матеріального права, а саме, ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ст.ст. 3, 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 15-16, ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України,

керуючись ст. 124 Конституції України, нормами процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 57, 58, 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, визнання ОСОБА_4 таким, який втратив право на користування жилим приміщенням задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрований 07.08.2003 року у виконавчому комітеті Майданської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, актовий запис №5.

Неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишити на проживання з матір'ю ОСОБА_1.

При реєстрації розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище «ОСОБА_1».

Стягувати з ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, аліменти на утримання дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень 00 копійок щомісячно до досягнення дитиною повноліття, аліменти на утримання дитини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень 00 копійок щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягування аліментів розпочати з 02 вересня 2011 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 8,50 копійок сплаченого державного мита, 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 20,40 грн. витрат на оплату отримання довідки з ЄДР та 120,00 грн. витрат, сплачених за виклик відповідача в судове засідання через оголошення в пресі.

Стягнути з ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1 в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів - УДК у м. Івано-Франківську, код за ЄДРПОУ - 37952250, банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 214 грн. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бойчук О.В.