Рішення № 24213695, 24.05.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/782/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"24" травня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді -Вуїва О.В.

при секретарях -- Кашарайло А.А., Фінько О.П.,

за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування в якому вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат та батько відповідача -ОСОБА_7.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 Миколаївської області.

Сторони звернулися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявами про її прийняття.

Також позивач зазначав, що спадкодавець за життя мав тяжке захворювання, а саме 04 лютого 2011 року йому було встановлено діагноз: рак легень 3-4 стадії в зв'язку з чим з грудня 2010 року до дня смерті останній перебував у безпорадному стані та потребував постійного стороннього догляду та допомоги, що надавалася ОСОБА_3 та членами його сім'ї.

В той же час відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, яку той потребував.

Враховуючи вказані обставини, позивач на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України просив усунути ОСОБА_5 від права на спадкування після смерті ОСОБА_7

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, додатково пояснивши, що після погіршення стану здоров'я спадкодавця, а саме в грудні 2010 року позивач перевіз його до свого будинку.

За період перебування спадкодавця за місцем проживання позивача до дня смерті останній отримував усю необхідну йому допомогу, яку надавала сім'я позивача та сторонні особи, однак до відповідача ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_7 з приводу надання додаткової допомоги не зверталися.

Разом з тим ОСОБА_5, знаючи про стан здоров'я батька, протягом цього періоду жодного разу його не відвідав та жодної допомоги не надавав.

В іншій частині надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

Свої заперечення обґрунтовували безпідставністю позовних вимог, зокрема відсутністю всіх передбачених нормами ст. 1224 ЦК України обставин, що в сукупності дають підстави для усунення спадкоємця від права на спадкування, в тому числі відсутністю доказів щодо потреби спадкодавця в сторонній допомозі, в тому числі допомозі сина за умови отримання такої допомоги від брата та доказів, що б вказували на ухилення відповідача від надання такої допомоги спадкодавцеві.

При цьому пояснили, що відповідач до вересня 2010 року (включно) періодично, хоча й рідко навідував батька.

В зв'язку з сімейними обставинами та матеріальним станом більш тісно підтримувати зв'язки з батьком не міг, оскільки проживав в іншому населеному пункті, створив сім'ю, яку самостійно утримував за рахунок заробітків, однак ні коштів, ні вільного часу йому не вистачало.

В той же час ОСОБА_7 мав задовільний стан здоров'я, працював, проживав з жінкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу, сторонньої допомоги не просив та не потребував.

Про те, що у батька було виявлено тяжке захворювання та останній потребував допомоги, ОСОБА_5 дізнався незадовго до його смерті.

Дізнавшись про це, намагався його відвідати, однак сім'я позивача не допустила його до будинку, де на цей час проживав спадкодавець.

Враховуючи такі обставини, не вбачали підстав для задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача та батько відповідача -ОСОБА_7.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 Миколаївської області.

Сторони, як спадкоємці за законом, звернулися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявами про її прийняття.

Чинний Цивільний кодекс України передбачає право спадкоємців за заповітом або законом отримувати у власність спадщину, тобто майно, що належало спадкодавцю на час його смерті.

Разом з тим, законодавство України встановлює підстави за якими спадкоємець може бути усунений від права на спадкування.

Зокрема, ч. 5 ст. 1224 ЦК України (на яку посилається позивач) вказує на те, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Зі змісту зазначеної норми закону, роз'яснень, наданих Верховним Судом України в постанові Пленуму за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», а також правової позиції Верховного Суду України, викладеної при розгляді аналогічних справ вказаної категорії вбачається те, що особа може бути усунена від права на спадкування лише в разі встановлення судом в сукупності ряду обставин, а саме перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, його потреба в отриманні сторонньої допомоги, відсутність такої допомоги з боку спадкоємців або осіб, що не входять до кола спадкоємців або ж недостатність такої допомоги в зв'язку з чим спадкодавець потребував додаткової допомоги з боку спадкоємця, про усунення від спадкоємства якого ставиться питання, звернення спадкодавця із проханням про надання допомоги до такого спадкоємця та відмова останнього від надання допомоги або іншим чином свідоме ухилення від її надання, фізична та матеріальна спроможність спадкоємця надавати допомогу спадкодавцеві.

Зокрема, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим вона потребує догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується виключно умисною формою вини.

При цьому підлягає врахуванню питання чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Як вбачається з вищевказаних роз'яснень, відсутність таких обставин в сукупності унеможливлює застосування наслідків положень ч. 5 ст. 1224 ЦК України

В судовому засіданні з пояснень сторін, показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи (а.с. 16-17) вбачається те, що до грудня 2010 року ОСОБА_7 мав задовільний стан здоров'я, працював, проживав з жінкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу, сторонньої допомоги не потребував.

В грудні 2010 року його стан здоров'я різко погіршився в зв'язку з чим ОСОБА_3 з власної ініціативи перевіз брата до свого будинку і 04 лютого 2011 року ОСОБА_7 було встановлено діагноз: рак легень 3-4 стадії.

Протягом грудня 2010 року - січня 2011 року спадкодавець періодично, а з лютого 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня смерті) постійно потребував стороннього догляду та допомоги і таку допомогу йому надавала сім'я позивача.

З пояснень сторін, показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_18 та частково з показань свідка ОСОБА_19 (матері відповідача) до яких суд ставиться критично і приймає їх частково в частині, що підтверджуються іншими доказами вбачається, що ОСОБА_5 до захворювання батька його навідував рідко, після захворювання не навідував, допомогу не надавав при цьому про хворобу спадкодавця та його стан дізнався в 2011 році незадовго до його смерті.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами зазначені відповідачем обставини щодо того, що сім'я позивача створювала йому перешкоди в спілкуванні з батьком, а також того, що незадовільний матеріальний стан та сімейний стан перешкоджав йому виконувати обов'язки щодо утримання та догляду спадкодавця.

Однак з наданих в судовому засіданні сторонами пояснень та показань допитаних свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 вбачається те, що позивач з власної ініціативи в період хвороби спадкодавця повністю взяв на себе обов'язок по догляду за братом, забезпечив його всім необхідним, в зв'язку з чим спадкодавець не потребував додаткової сторонньої допомоги.

Ні спадкодавець, ні позивач не зверталися до ОСОБА_5 з проханням про отримання такої допомоги та відмову відповідача в наданні такої допомоги або його ухилення від її надання.

Оскільки вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні, а тому в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Таким чином в судовому засіданні підтвердилися обставини щодо перебування спадкодавця в безпорадному стані через тяжку хворобу, його потреба в отриманні сторонньої допомоги, фізична та матеріальна спроможність відповідача, як спадкоємця надавати таку допомогу.

Проте в судовому засіданні також було встановлено, що спадкодавець отримував в повному обсязі необхідну допомогу з боку позивача та інших осіб, не потребував додаткової допомоги від інших спадкоємців, зокрема відповідача, не звертався до нього із проханням про надання допомоги та як наслідок ОСОБА_5 - не вчиняв дій, що б свідчили про відмову від надання такої допомоги або іншим чином свідомо ухилявся від її надання.

Встановлені судом обставини свідчать лише про факт ненадання відповідачем допомоги батьку, а не про ухилення від неї, що є суттєвою обставиною.

Та обставина, що позивач фактично утримував спадкодавця власними силами та за власні кошти, доглядав за ним, створював всі необхідні умови для життя та лікування останнього за певних умов та у передбачених законом випадках може бути для ОСОБА_3 підставою для зміни черговості спадкування або для відшкодування витрат на догляд, лікування, поховання спадкодавця, а не для усунення відповідача від права на спадкування.

Тому, суд приходить до переконання, що передбачені ч.5 ст. 1224 ЦК України підстави для усунення відповідача від права на спадкування відсутні, а тому в позові слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В.Вуїв