Постанова № 24212733, 11.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 травня 2012 року 10:59 № 2а-1607/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Рибченка О.Г.,

від відповідача: Колодяжної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер-Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербукс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Інтеріорз» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним (недійсним) податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2012 року № 0000042303, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись Товариство з обмеженою відповідальністю «Слайдер-Плюс»(далі -Позивач-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербукс»(далі -Позивач-2), Товариство з обмеженою відповідальністю «Про Інтеріорз»(далі -Позивач-3) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання протиправним (недійсним) податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2012 року № 0000042303 щодо нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилались на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування ТОВ «Слайдер-Плюс»податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 157 988,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Інтербукс», оскільки податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагента, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість. Як вказували позивачі, господарські операції з поставки книжкової продукції між ТОВ «Слайдер-Плюс»та ТОВ «Інтербукс», яке в свою чергу отримало книжкову продукцію у ТОВ «Про Інтеріорз», мали реальний характер, про що свідчить наявна у позивачів фінансова та бухгалтерська документація.

Також позивачі вказували на безпідставність посилання відповідача на висновок спеціаліста № 265 від 12.08.2011 р., яким встановлено, що підписи на виписаних Позивачем-3 за фактом поставки друкованої продукції Позивачу-2 податкових накладних виконані ймовірно не директором Позивача-3, оскільки при проведенні такого дослідження було використано лише ксерокопії податкових накладних. Крім того, такий експертний висновок не є конкретним та остаточним.

В судових засіданнях представник позивачів позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Інтербукс»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім осам. Таким чином, ТОВ «Слайдер-Плюс»безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 157 988,00 грн. за рахунок податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інтербукс», чим порушено вимоги п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Окрім того, під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Інтербукс»сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від «Про Інтеріорз», підписи на яких згідно висновку спеціаліста виконані не директором цього підприємства.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 28.12.2011 р. по 04.01.2012 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Слайдер-Плюс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтербукс»(код ЄДРПОУ 34578440) за березень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 37/23-322-34727625 від 06.01.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -том І, а.с. 17-30.

25 січня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000042303, яким ТОВ «Слайдер-Плюс»за порушення п.198.1, п.198.2, ст.198 Податкового кодексу України, було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 157 989,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 157 988,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. (том І, а.с. 16).

Доказів оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку суду не надано.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Слайдер-Плюс» було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за березень 2011 року у розмірі 157 988,00 грн., сплаченого у складі вартості товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «Інтербукс», яке в свою чергу уклало з ТОВ «Про Інтеріорз»фіктивні правочини з метою надання податкової вигоди третім особам.

Як вказано в Акті перевірки, підписи на податкових накладних за березень-квітень 2011 року виписаних ТОВ «Про Інтеріорз», з яким мав взаємовідносини постачальник позивача (ТОВ «Інтербукс»), виконані не директором підприємства - гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Таким чином, за висновком податкового органу в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Інтербукс»підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Інтербукс»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Внаслідок вищеописаного ТОВ «Слайдер-Плюс», на думку податкового органу, неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 157 988,00 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вказаний період.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 30 квітня 2010 року між ТОВ «Інтербукс»(Продавець) та ТОВ «Слайдер-Плюс»(Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу друкованої продукції № 16, згідно якого Продавець зобов'язувався передати, а Покупець прийняти та оплатити товар (книжкову продукцію) у кількості, за ціною, в терміни та на умовах передбачених цим Договором та додатками до нього (том ІІ, а.с. 43-44).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 29.04.2011 року до Договору купівлі-продажу друкованої продукції № 16, даний Договір вважається дійсним з моменту підписання сторонами і діє один рік до 30.04.2012 року.

Згідно умов Договору поставка товару здійснюється партіями, асортимент товару, що постачається, його кількість та ціна, визначається за окремими накладними, що є додатками до цього Договору.

У відповідності до умов вказаного Договору ТОВ «Інтербукс»поставило на користь ТОВ «Слайдер-Плюс»товари (книжкову продукцію) на суму 947 926,43 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 864 від 01.03.2011 р. на суму 4 850,12 грн., в тому числі ПДВ -808,35 грн., № 865 від 01.03.2011 р. на суму 10 221, 59 грн., в тому числі ПДВ -1 703,60 грн., № 869 від 01.03.2011 р. на суму 37 894,79 грн., в тому числі ПДВ -6 315,80 грн., № 870 від 01.03.2011 р. на суму 2 207, 53 грн., в тому числі ПДВ -3 679, 42 грн., № 871 від 01.03.2011 р. на суму 427,34 грн., в тому числі ПДВ -71,22 грн., № 872 від 01.03.2011р. на суму 8 444,84 грн., в тому числі ПДВ -1 407,47 грн., № 873 від 01.03.2011 р. на суму 9 835,48 грн., в тому числі ПДВ -1 639,25 грн., № 874 від 01.03.2011р. на суму 19 759,91 грн., в тому числі ПДВ -3 293,32 грн., № 875 від 01.03.2011 р. на суму 5 500, 93 грн., в тому числі ПДВ -916,82 грн., № 876 від 01.03.2011 р. на суму 302 523,59 грн., в тому числі ПДВ -50 420,60 грн., № 877 від 01.03.2011р. на суму 41 824,34 грн., в тому числі ПДВ -6 970,72 грн., № 878 від 01.03.2011 р. на суму 202 752,73 грн., в тому числі ПДВ -33 792,12 грн., № 879 від 01.03.2011 р. на суму 113 746,49 грн., № 880 від 01.03.2011 р. на суму 63 859,92 грн., в тому числі ПДВ -10 643,32 грн. (том ІІ, а.с. 45-114).

Розрахунок за отримані товари ТОВ «Слайдер-Плюс»провело шляхом перерахування на рахунок ТОВ «Інтербукс»грошових коштів у розмірі 947 926,43 грн., що підтверджується банківськими виписками (том IV, а.с. 199-205).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтербукс»»виписало ТОВ «Слайдер-Плюс»податкові накладні на загальну суму 947 926,43 грн., в тому числі ПДВ -157 988,00 грн., а саме: від 01.03.2011 року № 93 на суму 4850,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 808,35 грн.); № 94 на суму 9169,46 грн. (в т.ч. ПДВ -1528,24 грн.); № 95 на суму 2925,95 грн. (в т.ч. ПДВ -487,66 грн.); № 96 на суму 92112,42грн. (в т.ч. ПДВ -15352,07 грн.), № 97 на суму 10221,59 грн. (в т.ч. ПДВ - 1703,60 грн.); № 98 на суму 37 894,79 грн. (в т.ч. ПДВ -6315,80 грн.); № 99 на суму 22076,53 грн. (в т.ч. ПДВ -3679,42 грн.); № 100 на суму 427,34 грн. (в т.ч. ПДВ - 71,22 грн.); № 101 на суму 8444,84 грн. (в т.ч. ПДВ -1407,47 грн.); № 102 на суму 9835,48 грн. (в т.ч. ПДВ -1639,25 грн.), № 103 на суму 19759,91 грн. (в т.ч. ПДВ -3293,32 грн.); № 104 на суму 5500,93 грн. (в т.ч. ПДВ -916,82 грн.); № 105 на суму 302523,59грн. (в т.ч. ПДВ -50420,60 грн.), № 106 на суму 41824,34 грн. (в т.ч. ПДВ -6970,7 грн.); № 107 на суму 202752,73 грн. (в т.ч. ПДВ -33792,12 грн.); № 108 на суму 113746,49 грн. (в т.ч. ПДВ -18957,75 грн.); № 109 на суму 63859,92 грн. (в т.ч. ПДВ -10643,32 грн.), які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Інтербукс» (тобто в момент оплати товарів) -том ІІ, а.с. 115-182.

Суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені Позивачем-1 до складу податкового кредиту за березень 2011 року в сумі 157 988,00 грн.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Слайдер-Плюс»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

З Акту перевірки вбачається, що Позивач-1 в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі видаткових накладних, виписаних ТОВ «Інтербукс», та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Інтербукс» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100096230 від 06.02.2008 року, що підтверджується листом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 16.03.2012 р. № 479/9/10-015 (том ІІ, а.с. 226). Інформації про можливе анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість вказаного підприємства відповідачем суду надано не було.

Згідно наданої на запит суду декларації з податку на додану вартість ТОВ «Інтербукс»за березень 2011 року (том ІІ, а.с. 231-235), останнім було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «Слайдер-Плюс»у розмірі 157 987,74 грн. (том ІІ, а.с. 234), що повністю відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, Позивачем-1 було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Окрім того, долученим до матеріалів справи Актом перевірки ТОВ «Інтербукс»встановлено, що загальна чисельність працюючих на вказаному підприємстві згідно звітів 1-ДФ в І кв. 2011 року становить 11 чол., в ІІ кв. 2011 року -15 чол. (том І, а.с.38-52).

Згідно декларації з податку на прибуток ТОВ «Інтербукс»за І кв. 2011 року останнім задекларовано наявність основних засобів 4-ої групи, у зв'язку з чим нараховані амортизаційні відрахування (том ІІ, а.с. 227-228).

Вказаним спростовуються доводи відповідача про відсутність у контрагента Позивача-1 трудових ресурсів, сировини, матеріалів та інших адміністративно-господарських можливостей, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд також зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг № 13093108 від 20.02.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «Інтербукс»зареєстроване як юридична особа 21.08.2006 року та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (том ІІ, а.с. 217-218).

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Інтербукс»не було ліквідоване, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність передачі ТОВ «Інтербукс»та отримання Позивачем-1 товарів та придбання таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 749850 від 14.02.2012 року, основним видом діяльності ТОВ «Слайдер-Плюс»є оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям (КВЕД 51.47.2) (том ІІ, а.с.211-213).

Зі змісту видаткових накладних, оформлених між Позивачем-1 та Позивачем-2 (том І, а.с.45-114), вбачається, що предметом поставки останнім на користь ТОВ «Слайдер-Плюс»була книжкова продукція, тобто розглядувані операції здійснено в межах звичайної діяльності Позивача-1.

Матеріали справи також свідчать, що товари, поставлені ТОВ «Інтербукс»на користь ТОВ «Слайдер-Плюс», фактично придбавались станнім з метою використання у власній господарській діяльності. Так, отримані за договором товари були відчуджені покупцям -ТОВ «РЕАЛ»Гіпермаркет Україна», ТОВ «Новус Україна»та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що підтверджується відповідними договорами, товарними накладними, транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи. ( том ІІІ, а.с. 106-221).

Як вбачається з товарних накладних на книжкову продукцію, складених між ТОВ «Слайдер-Плюс»та вищенаведеними контрагентами, загальна вартість товарів, переданих Позивачем-1 на користь своїх покупців включала в себе також суму податку на додану вартість.

Викладене підтверджує, що господарські операції Позивача-1 з ТОВ «Інтербукс»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ТОВ «Інтербукс», придбавалися з метою використання та були реалізовані позивачем в подальшому у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначає, що судам необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення. Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

За таких обставин судом встановлено факт здійснення господарської операції між ТОВ «Слайдер-Плюс»та ТОВ «Інтербукс» та встановлено рух активів у процесі здійснення господарської діяльності від ТОВ «Інтербукс» до позивача.

В обґрунтування своїх висновків щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту спірної суми ПДВ за відповідний період, податковий орган посилається на те, що відповідно до висновку спеціаліста № 265 від 12.08.2011 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на ПЗЗ встановлено, що підписи у податкових накладних, виписаних ТОВ «Про Інтеріорз»(первинна ланка постачання) на користь ТОВ «Інтербукс», від імені директора гр. ОСОБА_3 ймовірно виконані другою особою.

Такий висновок, на думку суду, не може бути доказом відсутності здійснення операцій з постачання товарів між ТОВ «Слайдер-Плюс» та ТОВ «Інтербукс», оскільки вказаний висновок не стосується виписаних ТОВ «Інтербукс» податкових накладних на користь ТОВ «Слайдер-Плюс». Стосовно податкових накладних та інших первинних документів, складених між «Слайдер-Плюс» та його безпосереднім постачальником - ТОВ «Інтербукс» почеркознавча експертиза не проводилась.

Крім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ «Про Інтеріорз» ОСОБА_3 пояснила суду, що нею особисто було підписано податкові накладні №№ 89-94 від 01 березня 2011 року на користь ТОВ «Інтербукс», які було складено за наслідками реально здійснених операцій з поставки книжкової продукції. Як пояснила суду свідок, про проведення почеркознавчої експертизи їй не було відомо, зразки підписів у неї не відбирались, а також не зрозуміло, за яких обставин експерт поставив під сумнів факт підписання нею податкових накладних.

Окрім того, наявними в матеріалах справи копіями вантажних митних декларацій підтверджується фактичне ввезення ТОВ «Про інтеріорс», що є первинною ланкою у ланцюгу постачання товарів на користь ТОВ «Слайдер-Плюс», книжкової продукції на миту територію України (том І, а.с. 63-250, том ІІ, а.с. 1-25).

Суд також звертає увагу на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, про що вказано також Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

З огляду на те, що Позивач-1 укладав безпосередньо договір поставки книжкової продукції з ТОВ «Інтербукс»та відношення до другого ланцюга взаємовідносин між ТОВ «Інтербукс»та ТОВ «Про Інтеріорз»він не має, висновок відповідача про неправомірне формування Позивачем-1 податкового кредиту з посиланням на порушення, що допускались у попередньому ланцюгу постачання, суд вважає помилковим.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), де зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

З врахуванням того, що ТОВ «Слайдер Плюс»надано первинні документи, що стосуються господарських операцій між ТОВ «Слайдер Плюс»та ТОВ «Інтербукс», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Інтербукс» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Отже, вищевказані припущення відповідача не можуть бути самостійною підставою для донарахування ТОВ «Слайдер-Плюс»податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Слайдер-Плюс»» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 157 989,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000042303 від 25.01.2012 р. є протиправним.

Відповідно до пп. 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача-1, то накладення штрафних санкцій на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 1,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000042303 від 25 січня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Слайдер-Плюс»- підлягає задоволенню.

В той же час, позовні вимоги інших позивачів у справі -ТОВ «Інтербукс»та ТОВ «Про Інтеріорз»задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, згідно пункту 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З вказаної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересів юридичних осіб, які є порушеними на момент розгляду справи в суді.

Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання спірних правовідносин.

Крім того, ч. 2 ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість надання судового захисту, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000042303 від 25 січня 2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Слайдер-Плюс»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 157 988,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 гривні.

Згідно п. 14.1.157. ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення -це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно по п. 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення (п. 56.18).

З вказаного вбачається, що податковим повідомленням-рішенням визначається сума грошового зобов'язання конкретному платнику податків, який в силу п. 56.2, п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України наділяється правом оскаржити таке рішення в адміністративному та/або судовому порядку.

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відносно конкретного платника податків - ТОВ «Слайдер-Плюс»та створює правові наслідки саме для вказаної юридичної особи, породжуючи підстави для змін у її майнового стану, таке рішення може бути оскаржене саме цією особою.

Стосовно інших співпозивачів у справі - ТОВ «Про Інтеріорз»та ТОВ «Інтербукс»- судом встановлено, що вказаним підприємствам спірним податковим повідомленням-рішенням жодних податкових зобов'язань нараховано не було. Спірне рішення не порушує їх права та інтереси, не створює для них жодних правових наслідків, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Про Інтеріорз»та ТОВ «Інтербукс»задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер-Плюс»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва № 0000042303 від 25 січня 2012 року.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтребукс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Інтеріорз»відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер-Плюс»судові витрати у розмірі 1 579,89 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 89 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 17 травня 2012 року.