Постанова № 24212555, 08.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2012 року 09:33 № 2а-19365/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Недашківської О.В.,

від відповідача: Піскуна І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної акціонерної компанії «Хліб України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними дій, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2009 року № 0001932309/0, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна акціонерна компанія «Хліб України»(далі -позивач, ДАК «Хліб України») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4 168 768,00 грн. та визнати податкове повідомлення-рішення № 0001932309/0 від 06 березня 2009 року нечинним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Печерському районі м. Києва безпідставно дійшло висновку про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року сум нарахованих процентів за користування кредитом за період з ІІ кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2007 року, що призвело до заниження ДАК «Хліб України»суми зобов'язання з податку на прибуток.

Позивач зазначив, що відповідно до вимог пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою та нарахуванням процентів за будь-якими кредитами протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності. При цьому факт використання в господарській діяльності ДАК «Хліб України»отриманих від «HSH Nordbank»AG кредитних коштів під час проведення планової виїзної перевірки органом державної податкової служби не заперечувався та не ставився під сумнів. Висновок відповідача про ненадання ДАК «Хліб України»доказів нарахування кредитором процентів за кредит саме у ІІІ кварталі 2007 року та ненадання підтвердження, що за період з 2004 року кредитор не нараховував ДАК «Хліб України»процентів за користування кредитів, на думку позивача, є необґрунтованим та суперечить положенням чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на ту обставину, що до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року ДАК «Хліб України»могло включити лише суму нарахованих відсотків на суму неповернутого кредиту у ІІІ кварталі 2007 року, яка складала 858 629,52 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 4 336 079,06 грн. Відповідно до розрахунків ДПІ у Печерському районі м. Києва, наведених у Акті перевірки, сума відсотків на залишок неповернутої суми кредиту, які можна віднести до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року, становить 122 797,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 30.12.2008 року по 16.02.2009 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ДАК «Хліб України»(код ЄДРПОУ 20047943) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 110/23-9/20047943 від 23.02.2009 року (далі -Акт перевірки, Акт).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся (за 9 місяців 2007 року), на загальну суму 2 084 384 грн.

Суть виявленого перевіркою порушення полягає у тому, що позивачем включено до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2007 року нараховані відсотки за кредитним договором від 20.10.2004 року № 8622, укладеним з кредитором - «HSH Nordbank»AG (Німеччина, Кіль), в сумі 8 460 330,20 грн.

Водночас, за даними перевірки, розмір неповернутої суми кредиту у ІІІ кварталі 2007 року складав 858 629,52 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало 4 336 079,06 грн. За висновком податкового органу, саме зазначена сума боргового зобов'язання використовувалася ДАК «Хліб України»в господарській діяльності в податковому періоді ІІІ кварталу 2007 року.

Тому позивачем, за висновком перевіряючих, правомірно включено до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2007 року лише суму нарахованих відсотків на залишок неповернутої суми кредиту, що згідно з розрахунком, наведеним в Акті перевірки, складає 122 797,00 грн. Інша сума перехованих відсотків на залишок неповернутої суми кредиту була неправомірно включена до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2007 року.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001932309/0 від 06 березня 2009 року, яким позивачу за порушення підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 084 384,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 084 384,00 грн., а разом - в сумі 4 168 768,00 грн.

Позивачем не надано суду доказів оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює порядок справляння податку на прибуток підприємств є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (тут і далі -в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій).

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент віднесення позивачем до складу валових витрат спірних сум нарахованих відсотків за користування кредитом.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначено пунктом 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що проценти -дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

З наведених норм права вбачається, що обов'язковою умовою віднесення до складу валових витрат буд-яких витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями є здійснення таких витрат у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку та віднесення їх до складу валових витрат протягом звітного періоду на основну суму заборгованості.

Як встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, 20 жовтня 2004 року між позичальником ДАК «Хліб України»та кредитором Nordbank»AG (Німеччина, Кіль) було укладено кредитний договір № 8622 (далі -Кредитний договір № 8622 від 20 жовтня 2004 року), відповідно до умов якого кредитор погодився надавати позичальникові кредит у розмірі до 25 мільйонів доларів США, що будуть надаватись одним або декількома траншами, для фінансування кредиторської заборгованості позичальника за поставлене зерно.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Кредитного договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року позичальник сплачує проценти, які нараховуються на неповернуту основну суму кожного кредиту, починаючи з першої дати надання кредиту (включно) і до дати повного погашення кредиту, збільшеного на суму нарахованих процентів, комісійних та будь-яких інших сум, що підлягають сплаті позичальником за договором. Всі проценти, комісійні та інші платежі за договором нараховуються щоденно.

Відповідно до умов, визначених пунктами 3.2 та 3.3 статті 3 Кредитного договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року проценти на неповернуту суму кожного кредиту нараховуються на основі одного, трьох або шести місяців -періодів, за які нараховуються проценти. Якщо позичальник не вибирає період нарахування процентів, відповідний період нарахування процентів складатиме 6 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Кредитного договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року кредитором було надано ДАК «Хліб України»25 мільйонів доларів США.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ДАК «Хліб України»заборгованість по кредитному договору з Нордбанк (Німеччина) складала з 16.11.2004 року по 31.03.2006 року 25 000 000,00 доларів США, з 31.03.2006 року по 30.09.2008 року -858 629,52 доларів США (а.с. 231-233).

Як встановлено перевіркою та не заперечувалось сторонами, станом на кінець другого півріччя 2007 року залишок непогашеної суми по Кредитному договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року складав 858 629,52 доларів США.

Отже, станом на третій квартал 2007 року нарахування на проценти за кредит в сумі 24 141 370,48 доларів США (25 000 000,00 долари США -858 629,52 доларів США) не повинно було здійснюватися, оскільки за даними обліку позивача вказана сума уже була погашена, а відповідно до наведених положень Кредитного договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року, нарахування процентів повинно було здійснюватися лише на неповернуту основну суму кредиту, що за даними обліку складало 858 629,52 доларів США.

У своїх поясненнях представник позивача посилається на ту обставину, що розмір нарахованих процентів за користування кредитом, отриманим за Кредитним договором № 8622 від 20 жовтня 2004 року в сумі 1 675 312,91 доларів США, що еквівалентно 8 460 330,20 грн. за період, починаючи з І кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2007 року, було доведено кредитором - «HSH Nordbank»AG (Німеччина, Кіль) листами лише у ІІІ кварталі 2007 року.

Проте, незважаючи на вимогу суду, таких листів позивачем суду надано не було.

До перевірки позивачем надано листи «HSH Nordbank»AG, в яких банк зі свого боку визначає основну суму неповернутого кредиту в розмірі 21 900 818,48 доларів США та розраховує суми нарахованих відсотків по Кредитному договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року з урахуванням власних даних на основну суму неповернутого кредиту в розмірі 21 900 818,48 доларів США.

Однак, як зазначалось вище, залишок непогашеної суми по кредитному договору від 20.10.2004 року № 8622 відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача станом на 01.07.2007 року складав 858 629,52 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало 4 336 079,06 грн.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. №996-ХІУ сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).

Таким чином, враховуючи непідтвердженість даними бухгалтерського обліку ДАК «Хліб України»станом на третій квартал 2007 року суми заборгованості перед «HSH Nordbank»AG у розмірі 21 900 818,48 доларів США, суд вважає безпідставним віднесення до складу валових витрат підприємства суми відсотків, нарахованих на вказану суму.

За наведених обставин суд погоджується з висновком органу державної податкової служби про те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року лише проценти за користування кредитом в сумі 122 797,00 грн., які були нараховані на непогашену суму основного кредиту в розмірі 858 629,52 доларів США.

В іншій частині, суд вважає, що позивачем не було доведено факт наявності заборгованості на кінець 3-го кварталу 2007 року перед «HSH Nordbank»AG у розмірі 21 900 818,48 доларів США та доказів використання даних кредитних коштів протягом звітного податкового періоду.

Враховуючи викладене суд вважає, що висновки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва викладені в Акті перевірки № 110/23-9/20047943 від 23.02.2009, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 084 384 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 084 384 грн., а разом 4 168 768 грн., є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству України.

Відповідно до п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06 березня 2009 року № 0001932309/0 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. ст. 17 - 19, 158 - 163, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Постанова у повному обсязі складена та підписана:

15 травня 2012 року.