Постанова № 24212522, 11.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 травня 2012 року № 2а-9090/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податківпроскасування податкового повідомлення-рішення № 0001114210 від 17.06.2011,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001114210 від 17.06.2011 Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків в частині донарахування суми податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 650698,21 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 162674,55 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

07.05.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.06.2011 за результатами планової виїзної перевірки ПАТ «МТС Україна»СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП складено Акт № 352/42-10/14333937 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

17.06.2011 на підставі Акту перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП винесено податкове повідомлення-рішення № 0001114210, яким у зв'язку з порушенням п. 3.4 ст. 3, пп.пп. 4.2.9, 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 652241,73 грн., а також нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 163060,43 грн.

Як видно з матеріалів справи, підставою для висновку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про порушення ПАТ «МТС Україна»вимог п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та, відповідно, для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 650698,21 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 162674,55 грн. стало утримання податку з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів громадянам Росії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, громадянину Великобританії ОСОБА_6, громадянину США ОСОБА_8 у 2010 році за ставкою 15 %, а не 30 %.

Відповідно до пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. «ї» п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно з абз. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

З системного аналізу п. 1.15 ст. 1, пп. «ї»п. 1.3 ст. 1, абз. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в контексті пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»видно, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб при наданні юридичною особою фізичним особам додаткових благ лежить на податковому агенті фізичної особи, яким в такому випадку є юридична особа, що надає вказані блага.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону (проценти, дивіденди та роялті), тобто і до заробітної плати нерезидентів.

Згідно із п. 1.1 та 1.3 "д" ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Також для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Статтею 8 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 08.04.2009 "Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства" суб'єкти господарювання - роботодавці можуть тимчасово використовувати працю іноземців та/або осіб без громадянства на конкретному робочому місці або певній посаді лише за наявності у таких роботодавців Дозволів на використання праці іноземців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому, згідно із ст. 1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому згідно із ст. 3 цього Закону відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документу з зазначенням адреси житла та внесення цих даних в реєстраційний облік, що здійснюється відповідним органом, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію»посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Судом встановлено, що громадянам Росії ОСОБА_2 з 16.04.2010 видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії КИ № НОМЕР_2, термін дії якої 07.05.2010 продовжено до 15.04.2012, ОСОБА_3 з 02.09.2009 видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії КИ № НОМЕР_3, термін дії якої 07.11.2009 продовжено до 17.09.2010 та 17.09.2011, ОСОБА_4 з 24.04.2009 видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії КИ № НОМЕР_4, термін дії якої 18.04.2010 продовжено до 18.04.2011, громадянину Великобританії ОСОБА_6 з 25.06.2009 видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії КИ № НОМЕР_5, термін дії якої 20.06.2010 продовжено до 28.03.2011. Водночас, з матеріалів справи видно, що у 2010 році громадянин США ОСОБА_8 перебував на території України більше 183 днів, крім того, з 29.04.2010 останньому видана посвідка на тимчасове проживання на території України серії КИ № НОМЕР_6.

Таким чином, враховуючи, що громадяни Росії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, громадянин Великобританії ОСОБА_6 мали право на постійне проживання на території України у 2010 році, а громадянин США ОСОБА_8 постійно проживав та має право на постійне проживання на території України у 2010 році, суд приходить до висновку, що вони є фізичними особами-резидентами в розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак на них не поширюється положення п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»про подвійний розмір ставки податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи викладене, утримання ПАТ «МТС Україна»податку з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів громадянам Росії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, громадянину Великобританії ОСОБА_6, громадянину США ОСОБА_8 у 2010 році за ставкою 15 % за висновком суду є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про заниження ПАТ «МТС Україна»податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 650698,21 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0001114210 від 17.06.2011 -безпідставне та неправомірне в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 650698,21 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 162674,55 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним податкового повідомлення-рішення № 0001114210 від 17.06.2011 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 650698,21 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 162674,55 грн.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001114210 від 17.06.2011, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків, в частині визначення Приватному акціонерному товариству «МТС Україна» податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 650698,21 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 162674,55 грн.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 3,40 грн. на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; код ЄДРПОУ: 14333937) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (03680, м. Київ, вул. Леванєвського, 2) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко