Постанова № 24212458, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року № 2а-3781/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 13.03.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_4. (дов. від 26.03.2012р. №80)

розглянувши у порядку відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК ПРОМРЕСУРС» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення від 18.11.2011р., акту перевірки від 04.11.2011р.№ 12246/15-1-36274044.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.05.2012 року в 11 год. 47 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НВК ПРОМРЕСУРС» (надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України (надалі -Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення від 18.11.2011р., акту перевірки від 04.11.2011р.№ 12246/15-1-36274044.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що за другий квартал 201.1 року, Відповідачем була проведена камеральна перевірка Позивача зі звітності за декларацією з податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було складено акт перевірки за № 12246/15-1-36274044 від 04.11.2011 року ( в подальшому - акт) та на підставі якого Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року за № 0049601501, в якому було зроблено висновок про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 138 801, 00 грн.

Актом перевірки визначено, що в декларації за другий квартал 2011 року, Позивачем, в складі витрат звітного періоду відображено в рядку 06.6 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду на суму 172 591,00 грн. В декларації за перший квартал 2011 року рядок 08 (об'єкт оподаткування) становить «мінус»172 591,00 грн. В складі витрат першого кварталу 2011 року Позивачем відображено в р. 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду) суму 101344,00 грн., яка формується за рахунок збитків, що сформувались станом на 01.01.2011 року, а саме від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року - 101 344,00 грн., в р. 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів) суму 37 457,00 грн., яка формується за рахунок збитків, що сформувалися станом на 01.01.2011 року, а саме 80 % від'ємного значення об'єкта оподаткування 2009 року - 37 457,00 грн. Таким чином, від'ємне значення об'єкта оподаткування (збиток) відображене в першому кварталі (172 591,00 грн.) формується зі збитків, що утворились станом на 01.01.2011 року в сумі 138 801,00 грн. та збитку отриманого протягом діяльності за перший квартал 2011 року в сумі 33 790,00 грн. Виходячи з цього, Відповідачем зроблено висновок про те, що Позивачем безпідставно і протизаконно завищено р. 06.6 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду) на суму 138 801,00 грн. (172 591,00 -33 790,00 грн.), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування (р.07 декларації) за другий квартал 2011 року на суму 138 801,00 грн.

Проте дані доводи Відповідача спростовані матеріалами справи та нормами чинного законодавства України, з огляду про наступне.

Відповідно до підпункту 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі -Кодекс) норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього закону.

У І кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням І кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до яких сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами І календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положення пункту 150.1 статті 150 Кодексу передбачають таке:

"Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів за наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення".

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні

положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 p., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Окрім того, така позиція узгоджується з правовою позицією викладеній у Листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10.11.2011 року за № 04-39/10-1160 адресований Державній податковій службі України та судовою практикою.

При цьому, суд приймає до уваги лист Державної податкової служби України №2517/7/15-1217 від 25.01.12 року, у якому визначено, що збитки минулих періодів, а саме першого кварталу 2011 року, необхідно включати в другий і до повного їх погашення.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 18 листопада 2011 року за № 0049601501є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки від 04.11.2011р.№ 12246/15-1-36274044 та просить скасувати такі висновки Акта перевірки. Щодо даної позовної вимоги, суд прийшов до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.

Так, нормативно-правовий акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово; акт індивідуальної дії -виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Акт перевірки та висновки акта перевірки, які в них викладені, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

При цьому право прийняття за наслідками акта перевірки рішення органом митної служби відповідних правових актів індивідуальної дії -податкових повідомлень-рішень, належить до його дискреційних (виключних) повноважень, в т. ч. може бути не реалізовано.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо скасування Акту перевірки від 04.11.2011р.№ 12246/15-1-36274044 задоволенню не підлягає, оскільки чинне законодавство не передбачає його оскарження.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного повідомлення - рішення.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині та наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року за № 0049601501.

3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 176 грн. 95 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Промресурс»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

4. У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур