Постанова № 24212279, 24.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2012 року № 2а-17203/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

Іванівни

про стягнення заборгованості у розмірі 28891,50 грн.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва (далі - Позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 28891,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, Відповідач, порушуючи чинне законодавство про оподаткування, заборгував до бюджету 28891,50 грн. Зазначена заборгованість виникла у Відповідача у зв'язку з несплатою ним податку з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна та надання нерухомості в оренду.

Відповідач до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позову до суду не надавав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) за відомостями адресного бюро зареєстрована за адресою: 04210, АДРЕСА_2

Співробітниками ДПІ встановлено, що Відповідач, порушуючи чинне законодавство про оподаткування, заборгував до бюджету 28891,50 грн.

Зазначена заборгованість виникла у Відповідача у зв'язку з несплатою ним податку з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна та надання нерухомості в оренду.

19.01.2009 року Відповідачем подано до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкову декларацію про одержані доходи з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. або за інший період звітного року №2192 (визначено попередній договір купівлі-продажу земляної ділянки), в якій задекларовано суми доходу у розмірі 577830,00грн., але податку з доходів фізичних осіб з одержаного доходу Відповідачем сплачено не було.

На підставі вищезазначеного заступником начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове - повідомлення рішення від 07.02.2009 №0000021702/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 28891,50 грн.

Вказане повідомлення рішення було направлено поштою на адресу Відповідача, та вручено 06.08.2009 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення.

Нараховані за вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням суми Відповідач повинен був сплатити протягом 10 днів з моменту їх отримання. Однак, у встановлений законодавством строк, нараховані за рішеннями суми Відповідач не сплатив.

Вказана вимога була вручена Відповідачу 17.09.2009 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення.

Оскільки після направлення першої податкової вимоги Відповідач не погасив податкового боргу, до нього було направлено другу податкову вимогу № 2/68 від 19.10.2009р. на суму 28891,50 грн., що, в свою чергу, є доказом знаходження майна в податковій заставі.

Згідно п. 8.1. 8.2 ст. 8 Закону №2181-ІІІ податкова застава виникає з виникнення податкового боргу і зазначене право не потребує письмового оформлення.

Вказана вимога було вручена Відповідачу 21.10.2009 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні про вручення.

Враховуючи, що після проведених ДПІ заходів податковий борг Відповідача залишається несплаченим, керуючись п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону №2181-ІІІ, заступником начальника ДПІ в Оболонському районі м. Києва було прийнято рішення № 135 від 23.11.2009р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

У відповідності до пункту 4.1. статті 4 Закону України №889-ІУ від 22.05.2003 року загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. Згідно пункту 4.2. Закону України №889-ІУ до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: 4.2.6. частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.

У відповідності до статті 11 Закону №889-ІУ дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів.

У разі якщо площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта нерухомого майна.

Згідно пункту 11.1.2.статті 11 Закону №889-ІУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

У такому ж порядку оподатковується дохід від продажу об'єкта незавершеного будівництва.

Дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону №889-ІУ ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом.

В матеріалах справи містяться Попередній договір №2009 про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, Попередній договір №2010 про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, Попередній договір №1011 про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, Попередній договір №504 про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, Попередній договір №506 про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, що підтверджує вчинення Відповідачем право чинів щодо відчуження земельних ділянок.

Відповідно п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 5.3.1 Закону" України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -III від 21.12.2000 року платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім: відповідного граничного строк, передбаченого для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

У підпункті 2.3.1. пункту 2.3 статті 2 цього Закону передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Статтею 16.1. ПКУ № 2755-VI закріплено обов'язки платника податків, зокрема платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПКУ № 2755-VI платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені(крім випадків, передбачених податковим законодавством), яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 31.1 ст. 31 ПКУ № 2755-VI строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства та наявних в матеріалах справи документів, Суд приходить до висновку щодо порушення Позивачем встановлених законодавством правил сплати податку з доходів фізичних осіб підтвердженні в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-ХІІ) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно ст. 62 ПКУ № 2755-VI податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.14.1.137. ст. 14 ПКУ № 2755-VI орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 41.5 статті 41 ПКУ № 2755-VI передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Податковий борг (виходячи з положень п. 14.1.175. ст. 14 ПКУ № 2755-VI) - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПКУ № 2755-VI орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 ПКУ № 2755-VI органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) на рахунок: УДК у Оболонському районі м. Києва, 26077916, МФО 820019, р/р 33212854700006) суму податкового боргу в сумі 28891,50 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто одна грн. 50 коп.).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук