Постанова № 24212170, 02.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

02 березня 2012 року Справа №2а-6116/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві в порядку письмового провадження справу

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО КОНТИНЕНТ» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києвапроскасування податкового повідомлення рішення,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО КОНТИНЕНТ»(далі - ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ», ПОЗИВАЧ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі, відповідач), в якому, з урахуванням заяв від 17 листопада 2011 року та пояснень від 22 грудня 2011 року, просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 жовтня 2010 року №0000972330/0.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є хибним висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по постачальниках ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт», оскільки господарські операції містять ознаки фіктивності, а також постачальникам не подано податкових декларацій, в яких відображено податкові зобов'язання по господарських операціях із позивачем. Звертає увагу суду на те, що, фактичність вказаних господарських операцій підтверджується первинними документами та фактом реалізації поставленого товару. Крім цього, зазначає, що законодавство не ставить у залежність права покупця щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість до відображення продавцем товару податкових зобов'язань у деклараціях.

ДПІ у Голосіївському районі стосовно задоволення заявленого позову заперечує. У судовому засіданні повноважні представники зазначали про те, що проведеною перевіркою встановлено, що укладені між позивачем та постачальниками ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт»договори містять ознаки фіктивності, оскільки ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»не подано декларацію з податку на додану вартість, в якій відображено податкове зобов'язання з ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ», а декларація з податку на додану вартість, подана ТОВ «Вторстандарт», не визнана податковою звітністю у зв'язку із чим у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту.

Ухвалою суду від 16 лютого 2012 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження до 02 березня 2012 року.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

04 жовтня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року, про що складено акт №849/1-23-30-34934919 від 05 жовтня 2010 року.

У вказаному акті зафіксовані допущені позивачем порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні 2010 року на суму 5629234грн.

19 жовтня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972330/0, яким визначено ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 5629234 грн. за основним платежем та 2814617грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Водночас, як вбачається з наявних у справі доказів, 01 квітня 2010 року між ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»(постачальник) та ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»(покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №01/04/2010/3-ПР, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати в обумовлені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, асортимент, кількість, ціна, умови поставки, яких зазначаються в додатках до цього договору і складаються на кожну окрему поставку товару, і також являються невід'ємною частиною цього договору.

Крім того, між сторонами за вказаним договором (від 01 квітня 2010 року) 02 квітня 2010 року укладено додатки до договору №№1-4, 03 квітня 2010 року - додаток №5, 06 квітня 2010 року - додатки №№6-11, 07 квітня 2010 року - додатки №№12-15, 12 квітня 2010 року - додатки №№16-22.

В зазначених додатках до договору сторони обумовили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну з врахуванням ПДВ, умови поставки.

ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»передало ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»товар: дизельне паливо згідно видаткових накладних:

- від 02 квітня 2010 року №23 на суму 865638грн. 86коп., №24 на суму 839149грн. 21коп., №25 -413584грн. 02коп., №27 -841572грн. 62коп.;

- від 03 квітня 2010 року №28 на суму 3656274грн. 34коп.;

- від 06 квітня 2010 року №30 на суму 408974грн. 09коп., №31 - 814341,38 грн., №32 - 805974грн. 55коп., №34 -747442грн. 02коп., №35 -1403887грн. 54коп., №37 -1163902грн. 18коп.;

- від 07 квітня 2010 року №38 на суму 402641грн. 57коп., №39 -767230грн. 80коп., №41 -401733грн. 36коп., №42 -813832грн. 80коп.;

- від 12 квітня 2010 року №43 на суму 1254045грн. 98коп., №44 - 1633603грн. 92коп., №46 -929444грн. 54коп., №47 -818932грн. 66коп., №49 -812458грн. 46коп., №50 -906219грн. 84коп., №51 - 54130грн. 32коп.

Відвантаження та перевезення товару відбувалось залізничним транспортом, що підтверджується залізничними квитанціями про приймання вантажу: №51764808, №51764809, №51764810, №51982607, №51982608, №51764809, №51764810, №51982609, №51982610, №51982611, №51982612, №51982614, №51982615, №51982616, №51982617, №51982626, №51982628, №51982619, №51982627, №51982620, №51982628, №51764812, №51764810, 51982631, 51982623, 51982624, 51982625, 51982629, 51982630, 52334747, 51982634, 51982635, 51982633, 51982637, 51982636, 51764821, 51764820, 51764817, 51764818, 51764819, 51764826, 51764825, 51764824, 51764822, 51764827, 51764828, 51764829, 51764830, 51764832, 51764831, 52411046.

ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»видало ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»податкові накладні: від 02 квітня 2010 року №23 на суму 865638грн. 86коп., ПДВ 144273грн. 14коп., №24 на суму 839149грн. 21коп., ПДВ 139858грн. 20коп., №25 -413584грн. 02коп., ПДВ 68930грн. 67коп., №27 -841572грн. 62коп., ПДВ 140262грн. 10коп., від 03 квітня 2010 року №28 -3656274грн. 34коп., ПДВ 609379грн. 06коп., від 06 квітня 2010 року №30 на суму 408974грн. 09коп., ПДВ 68162грн. 35коп., №31 на суму 814341грн. 38коп., ПДВ 135723грн. 56коп., №32 на суму 805974грн. 55коп., №134329грн. 09коп., №34 на суму 747442грн. 02коп., ПДВ 124573грн. 68коп., №35 на суму 1403887,54 грн., ПДВ 233981грн. 26коп., №37 на суму 1163902грн. 18коп., ПДВ 193983грн. 70коп., від 07 квітня 2010 року №38 на суму 402641грн. 57коп., ПДВ 67106грн. 93коп., №39 на суму 767230грн. 80коп., ПДВ 127871грн. 80коп., №40 на суму 401733грн. 36коп. ПДВ 66955грн. 56коп., №42 на суму 813832грн. 80коп., ПДВ 135638грн. 80коп., від 12 квітня 2010 року №43 на суму 1254045грн. 98коп., ПДВ 209007грн. 66коп., №44 на суму 1633603грн. 92коп., ПДВ 272267грн. 32коп., №46 на суму 929444грн. 54коп., ПДВ 154907грн. 42коп., №47 на суму 818932грн. 66коп., ПДВ 136488грн. 78коп., №48 на суму 812458грн. 46коп., ПДВ 135409грн. 74коп., №50 на суму 906219грн. 84коп., ПДВ 151036грн. 64коп., №51 на суму 54130грн. 32коп., ПДВ 75216грн. 72коп.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»розрахувалось за придбаний товар у повному обсязі. Також, це підтверджується копіями банківських виписок.

Також, ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»надало ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»сертифікати відповідності на поставлений товар.

ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманих від ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»податкових накладних при формуванні зобов'язання з ПДВ за квітень 2010 року.

Під час проведення перевірки податковий орган виходив з того, що при аналізі даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено розбіжності у задекларованих ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ» сумах ПДВ за квітень 2010 року з ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»у сумі 3525364грн. Також зазначено, що ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»не подано декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, сума зобов'язань не задекларована, у зв'язку із чим у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту.

Крім цього, 31 березня 2010 року між ТОВ «Вторстандарт»(постачальник) та ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»(покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №25/2/310310, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати в обумовлені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, асортимент, кількість, ціна, умови поставки, яких зазначаються в додатках до цього договору і складаються на кожну окрему поставку товару, і також являються невід'ємною частиною цього договору.

01 квітня 2010 року сторонами укладено додатки до договору №1-№3, 02 квітня 2010 року - додаток №4, 16 квітня 2010 року - додатки №5-№6, 17 квітня 2010 року - додатки №7-№9, 19 квітня 2010 року - додаток №10, 21 квітня 2010 року - додаток №11, 24 квітня 2010 року - додаток №12, 28 квітня 2010 року - додатки №13-№15, 30 квітня 2010 року - додаток №16.

В зазначених додатках до договору сторони обумовили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну з врахуванням ПДВ, умови поставки.

ТОВ «Вторстандарт»передало ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»товар - дизельне паливо - згідно видаткових накладних: від 01 квітня 2010 року №20104 на суму 465964грн. 88коп., №30104 -1241965грн. 69коп., №40104 -757046грн. 40коп., від 02 квітня 2010 року №40204 -796958грн. 21коп., від 16 квітня 2010 року №31604 -462382грн. 13коп., №41604 -818637грн. 12коп., від 17 квітня 2010 року №31704 -399884грн. 36коп., №21704 -414166грн. 03коп., №41704 -918726грн. 48коп., від 19 квітня 2010 року №11904 -408661грн. 78коп., від 21 квітня 2010 року №22104 -869047грн. 20коп., від 24 квітня 2010 року №32404 -1441580грн. 16коп., від 28 квітня 2010 року №32804 -406625грн. 64коп., №22804 -406625грн. 64коп., №12804 -1874615грн. 74коп., від 30 квітня 2010 року №23004 -931334грн. 33коп.

Відвантаження та перевезення товару відбувалось залізничним транспортом, що підтверджується залізничними квитанціями про приймання вантажу: №52334718, №52334714, №52334720, №52334724, №52334774, №52334777, №52334778, №52334780, №52334788, №52337169, №52334807, №52334808, №52334813.

ТОВ «Вторстандарт»видало ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»податкові накладні: від 01 квітня 2010 року №20104 на суму 465964грн. 88коп., ПДВ 77660грн. 81коп., №30104 -1241965грн. 69коп., ПДВ 126174грн. 40коп., №40104 -757046грн. 40коп., ПДВ 132826грн. 37коп., від 02 квітня 2010 року №40204 -796958грн. 21коп., ПДВ 132826грн. 37коп., від 16 квітня 2010 року №31604 -462382грн. 13коп., ПДВ 77063грн. 69коп., №41604 -818637грн. 12коп., ПДВ 136439грн. 52коп., від 17 квітня 2010 року №31704 -399884грн. 36коп., ПДВ 66647грн. 39коп., №21704 -414166грн. 03коп., ПДВ 69027грн. 67коп., №41704 -918726грн. 48коп., ПДВ 153121грн. 08коп., від 19 квітня 2010 року №11904 -408661грн. 78коп., ПДВ 68110грн. 30коп., від 21 квітня 2010 року №22104 -869047грн. 20коп., ПДВ 1448141грн. 20коп., від 24 квітня 2010 року №32404 -1441580грн. 16коп., ПДВ 240263грн. 36коп., від 28 квітня 2010 року №32804 - 406625грн. 64коп., ПДВ 67770грн. 94коп., №22804 -406625грн. 64коп., ПДВ 67770грн. 94коп., №12804 -1874615грн. 74коп., ПДВ 312435грн. 96коп., від 30 квітня 2010 року №23004 на суму 931334грн. 33коп., ПДВ 155222грн. 39коп.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»розрахувалось за придбаний товар у повному обсязі, що також підтверджується копіями банківських виписок.

Також, ТОВ «Вторстандарт»надало ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»сертифікати відповідності на поставлений товар.

В ході перевірки податковий орган дійшов висновку про нікчемність даної угоди, оскільки: у ТОВ «Вторстандарт»відсутня матеріальна база для виконання цієї угоди, працює всього 3 особи, не надано первинної документації, що підтверджує товарність господарської операції, а також податкова декларація з ПДВ, що подавалась ТОВ «Вторстандарт»за квітень 2010р. не визнана податковою звітністю у зв'язку із чим у ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»відсутні підстави включення до податкового кредиту суми 2103870грн. згідно виданих ТОВ «Вторстандарт»податкових накладних.

До матеріалів справи ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»в обґрунтування позовних вимог та на підтвердження факту реалізації придбаного позивачем у постачальників товару надано копії договорів поставки нафтопродуктів (у яких позивач виступає -постачальником нафтопродуктів), укладених з ТОВ «Фірма «Агроресурси», ТОВ «Кворум-Нафта», ТОВ «Ранг», ПП «Апрель», ТОВ «НК-Артеміда ОІЛ», ТОВ «Компанія Сіті Груп», ТОВ «Нафтопром Комплект», ТОВ «Чиста Криниця», ТОВ «Фьюіл Трейд», ТОВ «Лек-Ойл», ТОВ «Тафія-СК», ТОВ «Аргумент Ойл», ВП «Надежда», актів приймання-передачі, видаткових накладних, податкових накладних.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно їх задоволення, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Зазначене зумовлює досліджувати обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в інформаційному листі останнього від 06 травня 2011 року №742/11/13-11).

У частинах 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»16 липня 1999 року №996-ХІV (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон України №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичність виконання ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт»господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договорів поставки нафтопродуктів, додатків до договорів, видаткових накладних, залізничних квитанцій про приймання вантажу, податкових накладних, виписок із банку, сертифікатів відповідності та платіжних доручень.

Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, що був чинний на момент виконання господарських операцій, (далі -Закон України №168) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 статті 7 Закону України №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У підпункті 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У підпункті 7.7.1 статті 7 вказаного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Як встановлено судом, при придбанні товару -дизпалива - ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»сплатило у його ціні суми ПДВ, що є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України №168 зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної.

Відповідно вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, є необхідним враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суд має досліджувати насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в інформаційному листі останнього від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10).

Податковим органом не надано доказів того, що постачальники позивача - ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт»не були зареєстрованими платниками ПДВ на момент видачі податкових накладних, чи у них були анульовані Свідоцтва платників ПДВ.

Отже, є наявним висновок, що позивач мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку, у вартість якої була включена сума нарахованого продавцями ПДВ, ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»розрахувалось у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для неврахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Крім цього, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно зі статтею 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року №755-ІV (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, щодо наявності запису про відсутність ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт» за місцем реєстрації на момент здійснення господарських операцій.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано вироку суду, яким встановлено вину засновників/директорів ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт»за вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, - за створення товариства з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Голосіївському районі проводилась документальна невиїзна перевірка, первинні документи не досліджувались під час її проведення.

Посилання представника відповідача на те, що листами №20008/10/25-3011 від 21 вересня 2010 року та №22158/10/23-3011 від 19 жовтня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі пропонувалось ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»подати первинні документи для перевірки, не може бути судом враховано, оскільки листом №20008/10/25-3011 від 21 вересня 2010 року запропоновано позивачу надати документальне підтвердження стосовно задекларованих показників у податковій декларації за лютий 2010 року (в той час, як перевірка проведена за квітень 2010 року), а листом №22158/10/23-3011 від 19 жовтня 2010 року зобов'язано надати первинну документацію по взаємовідносинах із ТОВ «С.Дж.Р.Груп». Також в матеріалах справи містяться листи ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, в яких позивача зобов'язано надати первинну документацію по взаємовідносинах з ТОВ «Донтранском», ТОВ «Ажур-2000». Доказів витребування документації стосовно взаємовідносин між ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»та ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та/або ТОВ «Вторстандарт»не надано.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України №168 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності (узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в інформаційному листі останнього за №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року).

ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»в обґрунтування позовних вимог надано копії договорів поставки нафтопродуктів (у яких позивач виступає -постачальником нафтопродуктів), укладених з ТОВ «Фірма «Агроресурси», ТОВ «Кворум-Нафта», ТОВ «Ранг», ПП «Апрель», ТОВ «НК-Артеміда ОІЛ», ТОВ «Компанія Сіті Груп», ТОВ «Нафтопром Комплект», ТОВ «Чиста Криниця», ТОВ «Фьюіл Трейд», ТОВ «Лек-Ойл», ТОВ «Тафія-СК», ТОВ «Аргумент Ойл», ВП «Надежда», актів приймання-передачі, видаткових накладних, податкових накладних, які підтверджують факт реалізації придбаного позивачем у постачальників товару.

З копій залізничних квитанцій про приймання вантажу, одержувачами товару були покупці ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ», зазначені вище підприємства.

Є необхідним зауважити на наступному, що згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06 листопада 2009 року №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не надано доказів, які свідчать про визнання недійсними правочинів, укладених між ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»та ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»і з ТОВ «Вторстандарт».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено видані йому ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт»податкові накладні до податкових декларацій при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період. Тому, у податкового органу не було підстав для неврахування сум податкового кредиту, сформованого позивачем по податковим накладним, виписаним ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО КОНТИНЕНТ»задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000972330/0 від 19 жовтня 2010 року.

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути судові витрати в сумі 03грн. 40коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО КОНТИНЕНТ»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.