Постанова № 24211366, 13.03.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/486/12

"13" березня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Мушія А.Б.,

представника прокуратури - Свачій М.І.,

представника позивача -Іщука К. В.,

за відсутності належним чином повідомленого відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Прокурора Шумського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, до Шумського районного міжгосподарського підприємства по рибництву про стягнення заборгованості у сумі 14870,89грн., -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шумського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом до Шумського районного міжгосподарського підприємства по рибництву про стягнення заборгованості у сумі 14870,89грн.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що відповідачем, в порушення вимог чинного податкового законодавства, - не виконано обов'язку щодо сплати до бюджету орендної плати за землю з юридичних осіб та податку на додану вартість в установлені законом строки та розмірі. А тому, враховуючи наведене, прокурор, звернувшись до суду в інтересах держави, в особі: Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, просить стягнути з Шумського районного міжгосподарського підприємства по рибництву наявний податковий борг на загальну суму 14870,89 грн., з яких : борг по орендній платі -12424,56 грн. та борг по ПДВ -2446,33 грн. При цьому, вказаний податковий борг на загальну суму 14870,89 грн. прокурор просить стягнути за рахунок готівки відповідача - платника податків та з рахунків відповідача в обслуговуючих його банках.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Ухвала про відкриття провадження у справі, а також повторне повідомлення про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача рекомендованим листом за місцем реєстрації, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та щодо якої не вносились зміни на час надходження зазначеного позову до суду.

Однак, всі поштові відправлення повернулись на адресу суду з відміткою пункту поштового зв'язку «адресат не значиться».

Згідно з положеннями статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином відповідача про наявність судової справи з його участю та можливість реалізації ним права захисту у судовому порядку його прав та інтересів,- суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами.

Заслухавши в судовому засіданні представників прокуратури та позивача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини.

Відповідач - Шумське районне міжгосподарське підприємство по рибництву (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 05438215) - зареєстроване, як юридична особа Шумською районною державною адміністрацією Тернопільської області 12.05.1998 року.

Крім того, відповідач перебуває на обліку як платник податків - у Кременецькій МДПІ (Шумське відділення).

У зв'язку з наявністю у Шумського районного міжгосподарського підприємства по рибництву у 2009 році податкового боргу, Кременецькою МДПІ (Шумське відділення) виставлено відповідні податкові вимоги №1/43 від 07.05.2009 року та №2/49 від 10.06.2009 року із визначенням в них сум відповідних податкових зобов'язань.

Станом на час звернення прокурора до суду із даним позовом за відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість на загальну суму 2446,33 грн. Вказаний борг у відповідача виник внаслідок нарахування основного платежу на суму 2446,00 грн., а саме: по декларації - 2219,00 грн. та згідно уточнюючого розрахунку -227,00 грн., а також внаслідок нарахування пені за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання -1,18 грн. та здійсненням подальшого часткового погашення заборгованості -у розмірі 0,85 грн.

Крім того, у 2011 році відповідач самостійно обчислив суми своїх податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки, які він орендує на території Бриківської, Великодедеркальської Кордишівської, Людвищенської, Темногаєцької та Цеценівської сільських рад Шумського району Тернопільської області, - шляхом подачі у листопаді та грудні до податкового органу податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

У зв'язку із порушенням відповідачем встановлених строків погашення заборгованості та несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, податковим органом відповідачу була нарахована пеня та штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою станом на 01.12.2011 року податкової заборгованості та існуванням боргу -податковим органом відповідачеві виставлялись відповідні податкові повідомлення-рішення форми «Ш»із визначенням сум податкових зобов'язань по кожній з орендованих земельних ділянок на території відповідних сільських рад та сум пені і штрафних санкцій, які вручені відповідачу належним чином.

При цьому, у зв'язку з існуванням непогашеного (триваючого) боргу, податкові вимоги, у відповідності до чинного законодавства, податковим органом відповідачу у 2011 році - не виставлялись.

Будь-яких докази того, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення чи податкові вимоги №1/43 від 07.05.2009 року та №2/49 від 10.06.2009 року були оскаржені відповідачем у встановленому законом порядку в матеріалах справи -відсутні, відповідачем - не надані, а судом - не здобуті. А тому нараховані і відображені у них податкові зобов'язання відповідача як платника податків - є узгодженими в порядку і на умовах, визначених чинним законодавством, та підлягали сплаті.

Разом з тим, обов'язок щодо сплати заборгованості по податкових зобов'язаннях по податку на додану вартість та по земельному податку відповідачем у 2011 році у повному обсязі - не виконано, у зв'язку з чим на час звернення прокурора до суду із даним позовом за Шумським районним міжгосподарським підприємством по рибництву рахується податковий борг перед бюджетом на загальну суму 14870,89 грн. по наступних зобов'язаннях: по податку на додану вартість - у сумі 2446,33 грн. та з орендної плати за землю - у сумі 12424,56 грн.

Заявлена до стягнення сума підтверджується наявними матеріалами справи: самостійно поданими податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ш», самостійно поданою відповідачем декларацією по податку на додану вартість та уточнюючим розрахунком, а також здійсненим Кременецькою МДПІ (Шумське відділення) розрахунком заборгованості відповідача по платежах до бюджету та даними облікової картки платника податків.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, який є чинним на даний час, - на платника податків покладено обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом.

Пунктом 269.1.2. статті 269 та пунктом 270.1.1. статті 270 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку - є землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пункт 287.3. статті 287 Податкового кодексу України визначає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 20.1.28. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому, як передбачено статтею 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до підпунктів 6, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій віднесено, зокрема: забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу зазначено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державі виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України - орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

При цьому підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 стаття 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з положеннями пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України - орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений на платників податків законом обов'язок щодо сплати існуючого податкового боргу перед бюджетом на загальну суму 14870,89 грн. (по податку на додану вартість - у сумі 2446,33 грн. та по орендній платі за землю - у сумі 12424,56 грн.) - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення існуючого податкового боргу та спростовували б доводи позивача, відповідачем не надані, а судом -не здобуті, - суд приходить до висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Прокурора Шумського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, - задовольнити.

2. Стягнути з Шумського районного міжгосподарського підприємства по рибництву (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ -05438215) у рахунок погашення податкового боргу 14870,89 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 89 копійок), - шляхом стягнення вказаних коштів за рахунок готівки платника податків та з рахунків у банках, обслуговуючих Шумське районне міжгосподарське підприємство по рибництву.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 березня 2012 року./

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.