Постанова № 24211315, 05.04.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/910/12

"05" квітня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Мушія А.Б.,

прокурор -Марцун А.А.,

представника позивача -Мартинюка Т.Б.,

за відсутності належним чином повідомленого відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Прокурора Підволочиського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ»про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся прокурор Підволочиського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області, з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ»про стягнення заборгованості з податку на прибуток підприємства у сумі 21113,51 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач як платник податків у встановлений законом строк не сплатив узгоджені суми податкових зобов'язань, у зв'язку з чим станом на час звернення позивача до суду у нього виник податковий борг з податку на прибуток підприємства, що складає 21113,51 грн. У зв'язку з несплатою вищезазначеної податкової заборгованості в добровільному порядку, прокурор, звернувшись до суду із даним позовом, просить стягнути цей борг до державного та місцевого бюджету з відповідача в судовому порядку - за рахунок готівки та з рахунків відповідача в обслуговуючих його банках.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 14.03.2012 року та повторна повістка про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача рекомендованими листами за місцем реєстрації, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та щодо якої не вносились зміни на час надходження зазначеного позову до суду. Однак, вказані поштові відправлення повернулось на адресу суду з відміткою пункту поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з положеннями статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів,- суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію Серії А01 №291021 та витягу з ЄДРЮФОП від 02.02.2012р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ»(ідентифікаційний код - 35969900) зареєстроване як юридична особа з 22.08.2008 року.

Крім того, згідно довідки ДПІ в Підволочиському районі №47/11 від 20.06.2011 року - відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції Підволочиського району Тернопільської області як платник податків.

Згідно матеріалів справи, відповідач самостійно визначив суми своїх податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року -шляхом подачі до контролюючого органу - ДПІ в Підволочиському районі декларації з податку на прибуток підприємства №9010525746 від 08.11.2011 року.

Таким чином, податкове зобов'язання, самостійно визначене відповідачем як платником податків в поданій ним податковій декларації з податку на прибуток підприємства у розмірі 21118,00 грн. - є узгодженим та не може бути ним оскаржені в судовому або адміністративному порядку, та, відповідно, - є обов'язковим до сплати.

З метою погашення податкового боргу по податку на прибуток підприємства, з врахуванням існуючої станом на 22.11.2011 року переплати, - ДПІ в Підволочиському районі було виставлено ТОВ «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ»податкову вимогу форми «Ю»№208 від 22.11.2011 року із визначенням суми податкового боргу за основним платежем у розмірі 21113,51 грн.

Разом з тим, покладений на нього законом обов'язок щодо сплати податкових зобов'язань відповідач у добровільному порядку - не виконав, та суми податку на прибуток підприємства у розмірі 21113,51 грн. у встановлений законом строк -не сплатив.

У зв'язку із зазначеним вище, станом на час розгляду даної справи, за ТОВ «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ»рахується несплачена у встановленому законом порядку заборгованість з податку на прибуток підприємства - у сумі 21113,51 грн., яка виникла внаслідок несплати в повному обсязі узгодженого податкового зобов'язання, визначеного у самостійно поданій відповідачем декларації за 2-4 квартали 2011 року, та яку прокурор, звернувшись до суду в інтересах ДПІ в Підволочиському районі, і просить стягнути в судовому порядку за рахунок готівки та з рахунків відповідача в обслуговуючих його банках.

Заявлена до стягнення у позові сума заборгованості підтверджуються наявними в матеріалах справи: копією податкової вимоги форми «Ю»№208 від 22.11.2011 року із визначенням суми податкового боргу за основним платежем у розмірі 21113,51 грн., довідкою по розрахунку (станом на 27.01.2012 року) заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами по платнику від 23.01.2012 року, обліковими картками платника податку, а також - безпосередньо самою податковою декларацією з податку на прибуток підприємства №9010525746 від 08.11.2011 року.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, який є чинним на даний час, - на платника податків покладено обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом.

Відповідно до частини 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положення пункту 14.1.175. частини 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 20.1.28. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 6, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій віднесено, зокрема: забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу зазначено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державі виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 стаття 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з положеннями пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України - орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на систему органів прокуратури України покладена функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що представництво прокуратурою інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурорами процесуальних та інших дій від імені держави, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, порушення адміністративним судом справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений на платників податків законом обов'язок щодо сплати існуючого податкового боргу - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення боргу та спростовували б доводи позивача, відповідачем - не надані, а судом -не здобуті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги -є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Водночас, суд вважає недоцільним визначення та зазначення в судовому рішенні конкретних рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ», - оскільки, з огляду на положення статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків органом державної податкової служби здійснюється за рішенням суду, яким встановлено наявність податкового боргу або його частини, в той час як визначення та зазначення у судовому рішенні конкретних рахунків для стягнення такого боргу, - не виключає можливості відкриття відповідачем інших, не зазначених у рішенні рахунків у банківських установах, що в свою чергу, може призвести до неможливості виконання судового рішення чи утруднити його виконання, а також позбавити податковий орган самостійно, у разі необхідності, вжити заходів, направлених на погашення податкового боргу платника податків -з інших, не визначених у рішенні рахунків.

Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Прокурора Підволочиського району Тернопільської області в інтересах держави, в особі: Державної податкової інспекції в Підволочиському район Тернопільської області - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ»(ідентифікаційний код - 35969900) у рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємства кошти у розмірі - 21113,51 грн. (двадцять одна тисяча сто тринадцять гривень 51 копійка), - шляхом стягнення вказаних коштів за рахунок готівки платника податків та з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Енергія-КВ».

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 квітня 2012 року./

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.