Постанова № 24211250, 20.02.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/168/12

"20" лютого 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Хоростківського О.Я.,

представника позивача - Маркевич Х. М.,

представника відповідача - Задорожнього І. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго»(далі -позивач, ВАТ «Тернопільобленерго») з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач, ТОДПІ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ВАТ «Тернопільобленерго»посилається на те, що дії ТОДПІ з нарахування йому пені на податкове повідомлення-рішення №001262304 від 20.06.2011 року в розмірі 34557,62 грн. та з нарахування пені за період з 31.10.2011 року по 25.11.2011 року в розмірі 217,64 грн. -були неправомірними. З огляду на що позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати суми, що були неправомірно направлені та сплачені на погашення пені, в рахунок оплати податку на додану вартість.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві. При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилалась також на те, що

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що всі дії ТОДПІ були вчинені податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Водночас, представник відповідача посилався на те, що позивачем у встановлений законом строк самостійно не було вчинено відповідних дій, передбачених чинним законодавством.

Заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини.

У період з 04.03.2011 року по 22.04.2011 року посадовими особами Тернопільської ОДПІ на підставі положень ст.20, ст. 75, ст. 77, 82 Податкового кодексу України та відповідних направлень, було проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «Тернопільобленерго», за результатами якої був складений відповідний акт №4843/23-420/00130725 від 16.06.2011 року про результати документальної планової виїзної перевірки ВАТ «Тернопільобленерго»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, в якому відображено висновок про заниження ВАТ «Тернопільобленерго»ПДВ на суму 228772,00 грн.

За результатами перевірки, викладеними у вищезазначеному акті від 16.06.2011 року, ТОДПІ на підставі пп. 5.3.2 п.54.3 ст.54 та абз. 2 п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0001262304 від 20.06.2011 року, в якому ВАТ «Тернопільобленерго»визначена сума грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 228772,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 57193,00 грн. Для сплати вказаних у даному податковому повідомленні-рішенні сум грошового зобов'язання встановлено десятиденний строк з дня винесення (отримання) цього рішення.

При цьому, у вказаному вище податковому повідомленні-рішенні №0001262304 від 20.06.2011 року зазначено, що у разі виявлення податковим органом державної податкової служби заниження податкового зобов'язання, на суму такого заниження, нарахованого у цьому податковому повідомленні-рішенні, та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) у день настання строку погашення цього податкового зобов'язання буде здійснено нарахування пені.

Відповідно до платіжного доручення №33910 від 30.06.2011 року -ВАТ «Тернопільобленерго»здійснило сплату визначеної у вищезазначеному податковому повідомленні-рішенні №0001262304 від 20.06.2011 року заборгованості на загальну суму 285965,00 грн.

27.10.2011 року, на підставі пп.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України та Інструкції «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами ДПС», затвердженої Наказом ДПА України від 17.12.2010 року №953, - ТОДПІ після узгодження та сплати сум, визначених в податковому повідомленні-рішенні №0001262304 від 20.06.2011 року, - із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день заниження, - за весь період заниження податкового зобов'язання - у сумі 34557,54 грн.

31.10.2011 року ТОДПІ винесено податкову вимогу №1707, яка 28.11.2011 року податковим органом була відкликана.

Як вбачається з відповіді ТОДПІ №53590/7/24-0ІІІ від 09.12.2011 року, наданої на лист ВАТ «Тернопільобленерго»від 29.11.2011 року, нарахування пені у сумі 34557,54 грн. було здійснено після узгодження та сплати сум, визначених у податковому повідомленні-рішенні №0001262304 від 20.06.2011 року. При цьому, у цій же відповіді зазначено, що погашення вищезазначеного існуючого податкового боргу по пені у розмірі 34557,54 грн. -відбулось за рахунок коштів, сплачених платіжним дорученням від 28.10.2011 року.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закон України «Про систему оподаткування»втратили чинність.

Відповідно до п.п. 16.1.3. п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.п. 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків його оскарження в адміністративному чи судовому порядку.

Підпункт 14.1.175 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України визначає, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Так, нарахування пені, відповідно до вищезазначеної норми, розпочинається:

- при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

- при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків - у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до п.129.4 ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена п.п. 129.1.2 п. 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Крім того відповідно до п.129.5. ст.129 Податкового кодексу України, зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

З метою виконання, зокрема, статей 129, 130, 131 Податкового кодексу України, Державною податковою адміністрацією України було прийнято Наказ №953 від 17.12.2010 року «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», який був зареєстрований за №1350/18645 в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 року.

Згідно з пунктом 1.2 цієї Інструкції (далі- Інструкція №953), затвердженої вищезазначеним Наказом №953, - нею встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, та пені на податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом у разі виявлення його заниження та/або визначене податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

При цьому, відповідні положення вищезазначеної Інструкції №953 (п.п. 2.1 -2.2 п. 2) -аналогічні відповідним положенням пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України

Водночас, пунктом 5.3 Інструкції встановлено, що за бажанням платника податків органами державної податкової служби проводиться звірення нарахованих та погашених сум пені.

Щодо нарахування пені за актами документальних перевірок - то, нарахування такої пені здійснюється за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) у день настання строку погашення податкового зобов'язання нарахованого контролюючим органом (тобто у день узгодження).

Враховуючи вищенаведене, при складанні актів перевірок в актах перевірок суми пені не нараховуються і не зазначаються. Про обов'язок сплати платником податків сум пені зазначено у відповідних формах податкових повідомлень-рішень, які вручаються платнику під розписку. Передбачається нарахування зазначеної пені в автоматичному режимі та на підставі розрахунка податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, враховуючи те, що рішенням податкового органу, з яким закон пов'язує виникнення у платника податків відповідних податкових зобов'язань, - є податкове повідомлення-рішення, а також, враховуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, відповідно до яких нарахування податкового зобов'язання контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження ставиться в залежність саме від дня настання строку погашення податкового зобов'язання, а не від виконання чи невиконання платником податків обов'язку щодо сплати визначеного в податковому повідомленні-рішенні нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання, - суд приходить до переконання, що ВАТ «Тернопільобленерго», після винесення ТОДПІ податкового повідомлення-рішення №0001262304 від 20.06.2011 року та до дня узгодження (сплати) визначеного в цьому повідомленні-рішенні грошового зобов'язання, - не було позбавлене можливості самостійно у результаті виявлення заниження податкового зобов'язання здійснити нарахування та сплату пені на суму заниження, нарахованого у цьому податковому повідомленні-рішенні, за весь період заниження.

Разом з тим, як встановлено в ході розгляду справи, - ВАТ «Тернопільобленерго»вказаним правом -не скористалось -ані на час сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні -рішенні, ані до 27.10.2011 року, що в свою чергу, згідно з положеннями ст.129 Податкового кодексу України, і призвело до нарахування суми пені контролюючим органом після сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим же Кодексом.

Щодо посилань ВАТ «Тернопільобленерго»на необхідність застосування до даних правовідносин норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- який був чинним в обревізований період, за який проводилась перевірка (з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року), за результатами якої складено акт №4843/23-420/00130725 від 16.06.2011 року, а вподальшому винесено податкове повідомлення-рішення №0001262304 від 20.06.2011 року, - суд приходить до висновку про безпідставність таких посилань, з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 р. №1-рп/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Під час розгляду справи встановлено, що виявлення самого факту заниження ВАТ «Тернопільобленерго»ПДВ за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року було здійснене за результатами документальної планової виїзної перевірки, проведеної ТОДПІ у період з 04.03.2011 року по 22.04.2011 року на підставі положень ст.20, ст. 75, ст. 77, 82 Податкового кодексу України, і відповідно, визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями платника податків у податковому повідомленні-рішенні №0001262304 від 20.06.2011 року відбувалось в порядку і в строки, встановлені положеннями ст.54 та ст. 86 Податкового кодексу України, за формою, встановленою Додатком 2 (форма "Р") до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПАУ від 22.12.10 № 985, - а саме, з урахуванням періоду, за який встановлені факти, які свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що узгодження грошового зобов'язання на суму податкового боргу -відбувалось вже у період дії Податкового кодексу України.

І саме винесення податкового повідомлення-рішення за даними перевірки результатів діяльності позивача, які свідчать про неправильність визначення ним, як особою, діяльність якої перевірялась, сум податкових зобов'язань, - було головною передумовою для виникнення у позивача права самостійно визначити суму пені після виявлення заниження грошових зобов'язань - за весь період заниження на суму такого заниження.

При цьому, суд зазначає, що, аналіз положень ст. 129 Податкового кодексу України свідчить про те, що початок нарахування пені - ставиться в залежність саме від закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, в тому числі, - і від закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними податковим органом у відповідності до вимог п.п. 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України - за результатами перевірок результатів діяльності платника податків, -незалежно від періоду, за який такі перевірки проводились (у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом встановлено, що з боку платника податків вчинено порушення, які, як встановлено судом та не заперечувалось сторонами у справі, дійсно призвели до заниження його податкових зобов'язань, то дії ТОДПІ щодо подальшого нарахування пені, за відсутності з боку позивача протягом тривалого часу будь яких-дій щодо самостійного нарахування та сплати пені за весь період заниження на суму такого заниження, - не можуть бути визнані неправомірними, оскільки не спростовують факту ненарахування та несплати її самостійно позивачем. Таким чином, відповідачем правомірно та в межах повноважень органу державної податкової служби виявлено недотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо самостійного нарахування пені, а вподальшому - нараховано пеню на суму заниження грошових зобов'язань позивача.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

При цьому п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Положенням пп.131.1. ст.131 Податкового кодексу України та п. 3.1 Інструкції №953 визначено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Згідно з пп.131.2. ст.131 Податкового кодексу України та п. 3.2 Інструкції №953 - при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановлену цим пунктом черговість платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, з огляду на те, що у відповідності до положень п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ поняття податкового боргу, окрім узгодженої суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), - включає в себе також - пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання, - суд приходить до висновку, що дії ТОДПІ при зарахуванні коштів, сплачених платіжним дорученням від 28.10.2011 року, в рахунок погашення існуючого податкового боргу по пені у розмірі 34557,54 грн., - було правомірним, оскільки у ТОДПІ не було правових підстав для зарахування вказаних коштів за визначеним в платіжному дорученні призначенням платежу, - з огляду на наявність несплаченого самостійно платником податків податкового боргу по пені на визначену в податковому повідомленні-рішенні суму заниження за весь період заниження.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до вимог пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України - податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, пунктом 203.2 цієї ж статті визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається із матеріалів справи, строк сплати податкового зобов'язання визначеного у самостійно поданій позивачем податковій декларації №9009291735 від 20.10.2011 року (за вересень 2011 року), - закінчився, відповідно, 30.10.2011 року.

Разом з тим, сплату податкового зобов'язання по вищезазначеній податковій декларації від 20.10.2011 року -ВАТ «Тернопільобленерго»здійснило лише 25.11.2011 року, тобто, з порушенням десятиденного строку його сплати, встановленого статтею 203 Податкового кодексу України.

Таким чином, подальше нарахування податковим органом пені за період з 31.10.2011 року по 25.11.2011 року на уточнюючу декларацію №9009291735 від 20.10.2011 року в сумі 217,64 грн. -було правомірним, і подальше зарахування відповідної суми у рахунок сплати пені - було здійснене податковим органом у відповідності до вимог ст. 87 Податкового кодексу України (зокрема, п. 87.1 цієї статті).

При цьому суд критично оцінює посилання позивача на те, що нарахування пені у сумі 34557,54 грн. на суму заниження грошових зобов'язань позивача призвело до подальшого нарахування пені у сумі 217,64 грн., - з огляду на те, що вищезазначене нарахування пені у сумі 217,64 грн. - здійснювалось за наслідками порушення позивачем строку сплати грошових зобов'язань за декларацією №9009291735 від 20.10.2011 року, і, відтак, - жодним чином не залежало від попереднього нарахування пені у сумі 34557,54 грн., здійснену податковим органом на суму заниження грошових зобов'язань позивача.

Водночас, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що жодних вимог про визнання протиправними чи неправомірними дій податкового органу з підстав, які б свідчили про порушення відповідачем початку строків нарахування пені, визначених статтею 129 Податкового кодексу України, позовна заява - не містить, вимоги, викладені в ній, не уточнювались представником позивача і під час розгляду справи в судових засіданнях.

Вищезазначене, в силу положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, після з'ясування судом всіх обставин у справі, - не дозволяє суду вийти за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 ст. 69 та частиною 1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ВАТ «Тернопільобленерго»- є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, що викладені вище.

Враховуючи вимоги ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 лютого 2012 року./

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.