Постанова № 24210555, 15.05.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3284/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Бушанському А.В.

За участю сторін:

Представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Представника відповідача: Литвинчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 27.09.2010 року № 0072811701/0 та № 0072801701/0.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 6516/17-128/НОМЕР_1 від 05.09.2010 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року», а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з її боку відсутні порушення вимог Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Інструкції про прибутковий податок з громадян та Закону України «Про податок на додану вартість»..

Представники позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

21.03.2012 року ухвалою суду відповідача - державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси - замінено на державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси).

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, наполягала, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначила, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року встановлено порушення позивачем вимог ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та Інструкції про прибутковий податок з громадян, в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб на суму 16 006,00 грн., в тому числі за 2009 рік -на 7 826,00 грн. та за 1 півріччя 2010 року -на 8 180,00 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальному розмірі 30 264,00 грн., а саме: за квітень 2009 року -1928,00 грн., листопад 2009 року - 1 223,00 грн., грудень 2009 року -10 182 грн., січень 2010 року -7 641,00 грн., лютий 2010 року -2 380,00 грн., квітень 2010 року -833,00 грн., травень 2010 року - 6 077,00 грн.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ФОП ОСОБА_4 зареєстрована 29.05.2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 та знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

В період з 20.08.2010 року по 10.09.2010 року відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2010 року на підставі направлень на перевірку від 19.08.2010 року № 1165 та від 03.09.2010 року № 1216 (т.1 а.с. 169, 172), наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 794 від 03.09.2010 року (т.1 а.с. 170) головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ОСОБА_5 проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності -ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 6516/17-128/НОМЕР_1 від 05.09.2010 року, у висновках якого відображено порушення позивачем: ст. 14 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та Інструкції про прибутковий податок з громадян, в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб на суму 16 006,00 грн., в тому числі за 2009 рік -на 7 826,00 грн. та за 1 півріччя 2010 року -на 8 180,00 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальному розмірі 30 264,00 грн., а саме: за квітень 2009 року -1 928,00 грн., листопад 2009 року -1 223,00 грн., грудень 2009 року - 10 182 грн., січень 2010 року -7 641,00 грн., лютий 2010 року -2 380,00 грн., квітень 2010 року -833,00 грн., травень 2010 року -6 077,00 грн. (т.1 а.с. 132-163).

На підставі зазначеного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеса були винесені: 1) податкове повідомлення-рішення № 0072811701/0 від 27.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16 006,00 грн., у тому числі 16 006,00 грн. за основним платежем та 0,00 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.167); 2) податкове повідомлення-рішення № 0072801701/0 від 27.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45 396,00 грн., у тому числі 30 264,00 грн. за основним платежем та 15 132,00 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с. 166).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_4 оскаржила їх до ДПІ у Малиновському районі м. Одеса

За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Малиновському районі м. Одеса прийнято рішення про результати розгляду скарги від 09.12.2010 року № 55957/10/25-012, яким податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 року № 0072811701/0 та № 0072801701/0 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с. 47-51).

ФОП ОСОБА_4 було подано повторну скаргу до державної податкової адміністрації в Одеській області, за результатами розгляду якої ДПА в Одеській області прийнято рішення № 5677/К/25-0008 від 18.02.2011 року про результати розгляду повторної скарги, яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, рішення відповідача від 09.12.2010 року № 55957/10/25-012 про результати розгляду скарги позивача залишені без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с. 52-57).

Не погодившись із вищезазначеним рішенням ДПА в Одеській області, ФОП ОСОБА_4 звернулася із скаргою Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду якої ДПА України прийнято рішення № 2889/К/25-0315 від 24.03.2011 року про результати розгляду повторної скарги, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, рішення від 09.12.2010 року № 55957/10/25-012 про результати розгляду скарги, рішення ДПА в Одеській області № 5677/К/25-0008 від 18.02.2011 року залишені без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с. 58-64).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог пп. 9.12.1 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Платники податку зобов'язані у відповідності до вимог п.19.1 ст.19 цього ж Закону вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регулюється Декретом Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року (далі Декрет № 13-92) та розробленою відповідно до нього Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12 (далі Інструкція № 12).

Відповідно до вимог ст. 13 Декрету № 13-92 оподаткуванню підлягають, зокрема, доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ставка податку з доходів фізичних осіб у відповідності до п. 7.1 ст. 7 Закону України № 889-IV становить 15 % від об'єкта оподаткування.

Згідно пп. б) п.1 ст. 14 Декрету № 13-92 порядок обчислення і сплати податку з доходів проводиться податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році дохід або про фактично одержані у звітному календарному році доходи.

Відповідно до додатку 7 Інструкції № 12 фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати»і відповідно до статті 8 «Амортизація»вказаного Закону з деякими особливостями.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

До складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ), також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно.

Форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року, наведено у додатку № 10 до Інструкції № 12. Зазначена форма Книги обліку доходів та витрат передбачає внесення до неї відомостей щодо періоду обліку (графа 1), кількості виготовленої продукції, наданих послуг (графа 2), витрат на виробництво продукції (графа 3), кількості проданої продукції (наданих послуг) (графа 4), ціни продажу продукції (послуг) (графа 5), суми виручки (доходу) (графа 6), чистого доходу (графа 7).

Листом Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 року № 17-0117/10-8886 визначено порядок ведення Книги обліку доходів та витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) за формою № 10. Відповідно до п. 2 цього Порядку суб'єкти підприємницької діяльності забезпечують облік руху товарів і готівки (записи здійснюються кульковою або чорнильною ручкою чітко, розбірливо, підтирання або виправлення не допускаються) по кожній графі Книги у такому порядку:

Графи 1, 2, 3 та 7 Книги заповнюються громадянами на момент виготовлення продукції, наданих послуг, а також придбання усієї групи товарів і підраховуються лише в кінці кварталу для співвідношення сум між придбанням і реалізацією товарів для подання декларації про отримані суми доходу.

Громадяни, які самостійно (безпосередньо) здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі, графи 1, 2, 3, 4, 5 і 6 заповнюють за кожний день реалізації з виведенням підсумків по закінченні кожного дня, при цьому в графі 2 зазначається товар, який призначено для продажу в цей день.

Показники, що зазначаються у графах 4, 5 і 6, заповнюються підприємцем безпосередньо на місці реалізації після кожного факту продажу. Наприкінці робочого дня підбиваються підсумки всіх сум, отриманих за реалізований товар, і виводиться денна сума валового доходу.

Відповідно до усіх даних на кінець кварталу підраховуються суми між придбаним і реалізованим товаром та витрат і визначається сума отриманого чистого доходу, на підставі яких заповнюються квартальні декларації.

Як встановлено судом, податковим органом в акті перевірки № 6516/17-128/НОМЕР_1 від 05.09.2010 року зазначено, що, в порушення вимог пп. а) п.19.1 ст. 19 Закону України № 889-IV, ст. 14 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та Інструкції про прибутковий податок з громадян, ФОП ОСОБА_4 не належно проводився облік доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню, а саме: не заповнювалися графи Книги обліку доходів та витрат «чистий дохід»та не підводилися підсумки по графам за звітний період, записи заповнювалися нечітко, з виправленнями, до декларацій про отримані доходи за 2009 рік та 2010 рік внесені перекручені дані.

Так, перевіркою повноти визначення валового доходу, відображеного в декларації про доходи та даними Книги ф.10 за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року встановлено його заниження на загальну суму 65 730,00 грн., в тому числі за періодами: 2 квартал 2009 року -на 142 186 грн., 9 місяців 2009 року -116 363 грн., 2009 рік -на 87632 грн., 1 квартал 2010 року -на 38146 грн., півріччя 2010 року -на 21902,00 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат, які відображено у Книзі ф. 10 за перевіряємий період встановлено їх завищення всього у сумі 40 975 грн., в тому числі за періодами: 2 квартал 2009 року -на 119584,00 грн., 9 місяців 2009 року -на 79 866,00 грн., 2009 рік -на 35 460,00 грн., 1 квартал 2010 року -18 719,00 грн., півріччя 2010 року -на 76 435,00 грн.

Вказане порушення призвело до заниження відповідачем чистого доходу на суму 106 706 грн., та як наслідок податку з доходів фізичних осіб на суму 16 006,00 грн., в тому числі за 2009 рік -на 7 826,00 грн. та за 1 півріччя 2010 року -на 8 180,00 грн.

Як зазначила в судовому засіданні допитана в якості свідка головний державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_5 (т.1 а.с. 250-251), яка безпосередньо приймала участь у проведенні перевірки, зазначене порушення з боку позивача було встановлено шляхом співставлення сум валового доходу та валових витрат, відображених у Книзі ф. 10 та даних декларацій про доходи за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

Позивач у позові та представники позивача в судовому засіданні зазначали, що такий висновок відповідача є необґрунтованим, не відповідає дійсності та наявним обліковим даним, що містяться у Книзі ф. 10, та зроблений без дослідження первинних документів.

Представник відповідача на спростування цього твердження позивача та в обґрунтування правомірності висновку щодо заниження ФОП ОСОБА_4 податку з доходів фізичних осіб на суму 16 006,00 грн. надав до суду копію Книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року (т.1 а.с. 207-225; т.2 а.с. 5-15), декларації позивача про доходи за 1 півріччя 2009 року, за 9 місяців 2009 року, за 2009 рік, за 1 квартал 2010 року, за 1 півріччя 2010 року (т.2 а.с. 49-56; 124-125) та розрахунок перевірки правильності відображення ФОП ОСОБА_4 у деклараціях про доходи та у книзі ф.10 валового доходу та валових витрат за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року (т. 2 а.с. 127).

З огляду на надані докази суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про заниження позивачем чистого доходу за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, що підлягає оподаткуванню, на суму 106 706 грн. та як наслідок податку з доходів фізичних осіб на суму 16 006,00 грн., з огляду на заниження позивачем в деклараціях про доходи за зазначені періоди валового доходу та завищення валових витрат, відображених у книзі ф.10, та відповідно про правомірність прийнятого на підставі цих висновків податкового повідомлення-рішення № 0072811701/0 від 27.09.2010 року та необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог щодо його скасування.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0072801701/0 від 27.09.2010 року суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки № НОМЕР_4 від 05.11.2009 року, податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальному розмірі 30 264,00 грн., а саме: за квітень 2009 року -1928,00 грн., листопад 2009 року -1 223,00 грн., грудень 2009 року -10 182 грн., січень 2010 року -7 641,00 грн., лютий 2010 року -2 380,00 грн., квітень 2010 року -833,00 грн., травень 2010 року -6 077,00 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон України № 168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У відповідності з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року встановлено, що згідно платіжних доручень № 243 від 07.12.2009 року, № 245 від 11.12.2009 року, № 247 від 22.12.2009 року, № 17 від 10.03.2010 року ФОП ОСОБА_4 отримано від СПД ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок грошові суму коштів у розмірі 53 300,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8 833,00 грн. за зберігання товару, яку в порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР позивачем не віднесено до складу податкових зобов'язань з ПДВ відповідних періодів.

Вказане порушення призвело до заниження ФОП ОСОБА_4 податкових зобов'язань з ПДВ на суму 8 833,00 грн., у тому числі за грудень 2009 року -8 050,00 грн. та за березень 2010 року -833,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні зазначили, що такий висновок відповідача є необґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи. Так, грошові кошти у сумі 53 300,00 грн., у тому числі суми ПДВ у розмірі 8 833,00 грн. були сплачені позивачу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за товари, які були поставлені у попередніх звітних періодах, що підтверджується відповідними первинними документами. Зазначена сума ПДВ була віднесена позивачем до податкових зобов'язань минулих звітних періодів за першою подією -за фактом відвантаження товару. Зазначення в платіжних дорученнях «призначення платежу - сплата коштів за зберігання товару»є помилкою (т.2 а.с. 2-3), яка була допущена при оформленні зазначених платіжних доручень. Будь-яких господарських операцій по наданню послуг із зберігання товару між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не здійснювалось, що підтверджується відсутністю первинних документів, які б свідчили про її здійснення. Крім того, про це зазначає податковий орган в акті перевірки.

На підтвердження зазначених обставин представниками позивача під час судового розгляду справи було надано до суду податкові та видаткові накладні по господарським операціям з поставки товарів (т. 2 а.с. 90-111), а також акти звірки взаємних розрахунків між ФОП ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року (т.2 а.с. 47-48), які свідчать про наявність в зазначені періоди кредиторської заборгованості у СПД ОСОБА_1 перед ФОП ОСОБА_4

Представник відповідача у судовому засіданні жодних доказів на спростування тверджень представників позивача до суду не надала. Первинних документів, які б свідчили про здійснення між суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 господарських операцій із зберігання товару, а саме: договору про зберігання товару, податкових та видаткових накладних, актів приймання-передачі товару та інших документів, що свідчили б про здійснення господарської операції із зберігання товару, до суду надано не було. Про відсутність зазначених документів також було зазначено перевіряючою ОСОБА_5 в акті перевірки № НОМЕР_4 від 05.11.2009 року, яка в судовому засіданні зазначила, що висновок про наявність з боку позивача такого порушення нею був зроблений лише з огляду на зазначення у платіжних дорученнях призначення платежів та відсутності кредиторської та дебіторської заборгованості між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1, про що було зазначено в акті попередньої перевірки позивача від 23.06.2009 року № 2634/17-01/НОМЕР_2 (т.2 а.с.57-58). Разом з тим, як вбачається з копії цього акту, відсутність у ФОП ОСОБА_4 дебіторської та кредиторської заборгованості по постачальникам та покупцям зафіксовано станом на 31.03.2009 року, тобто у той період, який не був охоплений перевіркою, що проводилась головним державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_5 у 2010 році. Твердження цієї посадової особи ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо того, що позивач під час перевірки не спростувала відсутність у неї податкових зобов'язань за операціями зі зберігання товару шляхом надання документів бухгалтерського обліку, які б свідчили про наявність заборгованості за поставлений товар, суд вважає хибним та до уваги не приймає, з огляду на вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV, яким не передбачено обов'язку позивача, як фізичної особи-підприємця щодо ведення бухгалтерського обліку. Крім того податковим органом не надано до суду доказів щодо того, що такі документи витребовувались у позивача під час проведення перевірки.

Тому з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, суд не погоджується із висновком відповідача про порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, та вважає, що податковим органом неправомірно було донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8 833,00 грн., у тому числі за грудень 2009 року - 8 050,00 грн. та за березень 2010 року -833,00 грн.

Стосовно встановленого відповідачем порушення з боку ФОП ОСОБА_4 пп. 7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у включенні позивачем до складу податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість за січень 210 року та травень 2010 року сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Море», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2010 року у сумі 6 210,00 грн., за травень 2010 року у сумі 6 077,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки № НОМЕР_4 від 05.11.2009 року податковим органом під час проведення перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_4 неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 12 287,00 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ «Торговий дім «Море», а саме: від 31.12.2009 року № 2 на загальну суму 37 260,36 грн., у тому числі ПДВ - 6 210, 06грн.; від 17.03.2010 року № 90 на загальну суму 20 103,64 грн., у тому числі ПДВ - 3 350,61 грн.; від 05.05.2010 року за № 178 на загальну суму 16 360,00 грн., у тому числі ПДВ -2 726,67грн.

Висновки відповідача про встановлене порушення ґрунтуються на даних акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 02.07.2010 року № 3640/23-1/32780205 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім «Море» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року»(т.2 а.с. 70-76), у висновках якого встановлено нікчемність правочинів між ТОВ «Торговий дім «Море» та контрагентами-покупцями ФОП ОСОБА_4 згідно п.1, п. 5, ст.. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України. Також, перевіркою шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Торговий дім «Море» встановлено розбіжності, а саме: за березень 2010 року та травень 2010 року сума податкових зобов'язань по контрагенту ФОП ОСОБА_4 становить 0 грн., факт отримання податкових накладних ФОП ОСОБА_4 від ТОВ «Торговий дім «Море» не можливо підтвердити, у зв'язку з визнанням вказаного підприємства банкрутом.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначила, що ФОП ОСОБА_4 не було надано до перевірки договір з ТОВ «Торговий дім «Море»про постачання цукру, сертифікати якості на отриманий цукор та товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування товару, який отримано від ТОВ «Торговий дім «Море».

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «Торговий дім «Море» (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 2/12 від 02.12.2009 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а саме цукор-пісок білий, а покупець прийняти цей товар та оплатити його (т.1 а.с. 72).

Факт отримання ФОП ОСОБА_4 зазначеного товару та сплати відповідних грошових коштів за отриману продукцію, у т.ч. і сум ПДВ підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами податковими накладними від 31.12.2009 року № 2 на загальну суму 37 260,36 грн., у тому числі ПДВ - 6 210, 06грн.; від 17.03.2010 року № 90 на загальну суму 20 103,64 грн., у тому числі ПДВ - 3 350,61 грн.; від 05.05.2010 року за № 178 на загальну суму 16360,00 грн., у тому числі ПДВ - 2726,67грн. та відповідними видатковими накладними (т.1 а.с. 84-85, 105-108), реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (т.2 а.с. 225, 238) платіжними дорученнями та виписками «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ по рахунку позивача (т.1 а.с. 80-83, т.2 а.с. 160-167).

ТОВ «Торговий дім «Море»також було надано ФОП ОСОБА_4 посвідчення про якість цукру білого кристалічного та сертифікати відповідності на зазначений товар (т.1 а.с. 76-79).

Як зазначила представник позивача, отриманий від ТОВ «Торговий дім «Море»товар перевозився родичем позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_10 - на власному вантажному автомобілі.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що він за дорученням ФОП ОСОБА_4 на оптовому продовольчому ринку м. Одеси отримав цукор-пісок білий та документи на нього, завантажив та перевіз придбаний позивачем у ТОВ «Торговий дім «Море»товар на власному автомобілі марки MITSUBISI CANTER, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3. На підтвердження права власності на зазначений автомобіль надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т.2 а.с. 1, 4, 36).

За наслідками вказаних господарських операцій, на підставі отриманих податкових накладних ФОП ОСОБА_4 включила до податкового кредиту згідно декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року суму ПДВ у розмірі 6 210,06 грн., за травень 2010 року суму ПДВ у розмірі 6 077,33грн. (т.2 а.с. 16-20, 29-33).

В подальшому, придбаний у ТОВ «Торговий дім «Море»товар позивачем було використано в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності, а саме продано ВТК «Круасан», СПД Арутюнян, СПД Волкову, ПМПФ «Мирта», ПП «Комбінат харчування Політехнік», що підтверджується відповідними первинними документами (т.1 а.с. 101-115).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судом встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Море»на момент здійснення правовідносин з ФОП ОСОБА_4 було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва НОМЕР_5 НБ № НОМЕР_6 від 01.01.2009 року, виданого ДПІ у Суворовському районі м. Одеси (т.1 а.с.74), а отже податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за січень 2010 року та травень 2010 року, були видані належною особою та відповідали вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР. Крім того, всі податкові накладні за вказаними господарськими операціями відображені ФОП ОСОБА_4 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та відповідають даним, зазначеним у податковій декларації позивача за січень 2010 року та травень 2010 року, що перевірялася податковим органом.

Зазначені обставини не заперечувались перевіряючою в акті перевірки № НОМЕР_4 від 05.11.2009 року та не були спростовані представником відповідача у судовому засіданні, а висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Море»відповідач зробив лише на підставі акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 02.07.2010 року № 3640/23-1/32780205, відповідно до якого встановлено нікчемність правочинів між ТОВ «Торговий дім «Море» та контрагентами-покупцями за період 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, а також на підставі даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Торговий дім «Море», відповідно до яких ТОВ «Торговий дім «Море»у податковій звітності за березень-травень 2010 року не відобразило продаж зазначеного товару ФОП ОСОБА_7

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України № 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

При цьому Закон не ставить в залежність отримання платником податків права на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне негативні наслідки саме для нього та не є підставою для позбавлення платника податку права відшкодування податку на додану вартість шляхом віднесення до податкового кредиту вартості товарів (послуг) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права, а саме здійснив оплату товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість для здійснення власної господарської діяльності та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Представник ДПІ в обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову в цій частині зазначала, що ФОП ОСОБА_4 придбавала цукор-пісок на оптовому продовольчому ринку м. Одеси, що на думку суду не свідчить про те, що позивачу мало бути відомо про порушення податкового законодавства, що міг допускати її контрагент-постачальник та розбіжності у його податковій звітності, і, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, про те, що позивач у господарських відносинах з ТОВ «Торговий дім «Море»діяла без належної обачності й обережності.

Отже враховуючи те, що ФОП ОСОБА_7 сплатила контрагенту -ТОВ «Торговий дім «Море»податок на додану вартість в ціні придбаного товару, невиконання цим контрагентом свого зобов'язання зі декларування податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування цього податку шляхом формування податкового кредиту.

Крім того суд зазначає, що в силу приписів податкового законодавства України, відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними при перевірці діяльності платників податків.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновки ДПІ у Київському районі в акті перевірки № НОМЕР_4 від 05.11.2009 року про порушення позивачем вимог 7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не ґрунтуються на законі та зроблені без урахування усіх обставин, що мають значення та були встановлені відповідачем, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми сплаченого ним податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Море»у січні 2010 року та травні 2010 року.

Суд також вважає помилковим висновок податкового органу в акті перевірки про порушення ФОП ОСОБА_4 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо включення позивачем до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за квітень 2009 року сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним у минулих звітних періодах без надання уточнюючого розрахунку, в результаті чого було завищено податковий кредит за квітень 2009 року на суму ПДВ 1 927,00 грн.

Згідно акту № НОМЕР_4 від 05.11.2009 року під час перевірки встановлено факт включення ФОП ОСОБА_4 до податкового кредиту за квітень 2009 року сум ПДВ по податкових накладних минулих періодів, а саме: податкових накладних ВАТ «ХК «Краян»№ 505 від 11.09.2008 року на суму ПДВ 416, 67 грн., № 526 від 19.09.2008 року на суму ПДВ 10,80 грн., № 597 від 06.10.2008 року на суму ПДВ 416,67 грн., № 140 від 31.03.2009 року на суму ПДВ 296,50 грн.; податкової накладної ПП «Форум»№ 000472 від 03.03.2009 року на суму ПДВ 50,00 грн.; податкової накладної ЗАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика»№ 000000000089 від 19.01.2009 року на суму ПДВ 736,67 грн. (т. 1 а.с. 86-91).

З цього приводу позивач у адміністративному позові зазначила, що зазначені податкові накладні були отримані нею від контрагентів із запізненням у квітні 2009 року, та включені в реєстр отриманих та виданих податкових накладних саме за цей період (т.2 а.с 200), тому право на податковий кредит відповідно до податкових накладних, складених постачальниками товарів (робіт,послуг) виникло у неї у квітні 2009 року, що відповідає п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України №168/97-ВР.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця, покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Разом з тим, у відповідних періодах 2008 року та 2009 року ФОП ОСОБА_4 не зверталась до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зі скаргами про порушення контрагентами порядку виписування податкових накладних.

При цьому, представник відповідача не заперечувала проти того, що позивач фактично здійснила операції по придбанню товарів (послуг) у зазначених в акті контрагентів, але порушенням з її боку було включення до складу податкового кредиту ПДВ від цих операцій в декларації з ПДВ за квітень2009 року у той час, коли податкові накладні були виписані під час здійснення операцій у попередні податкові періоди. Саме у зв'язку з тим, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит у відповідний звітний період на підставах, визначених в Законі України №168/97-ВР, йому на цю суму ПДВ збільшена сума податкових зобов'язань.

Суд вважає, що такий висновок відповідача не відповідає вимогам Закону України №168/97-ВР, оскільки пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону є диспозитивною нормою і передбачає право, а не обов'язок платника податку, у разі відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг) надати податкову накладну, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника. Крім цього, відмова контрагента позивача не мала місця, у зв'язку з чим підстави для подання скарги були відсутні.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими платником податку від продавця із запізненням. Натомість, саме відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у ціні придбаних товарів та послуг.

Також суд критично відноситься до посилання представника відповідача в обґрунтування правомірності встановлення податковим органом вказаного порушення на вимоги п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, відповідно до якого якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, він має право надати уточнюючий розрахунок. Цією ж нормою визначено також право платника податків не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Ненадання до податкового органу позивачем уточнюючих розрахунків при включенні сум ПДВ за податковими накладними минулих періодів до податкового кредиту наступного періоду протягом 1095 днів не свідчить про порушення платником податку вимог Законів України № 2181-ІІІ та №168/97-ВР, з огляду на те, що підставою для відповідальності платника податку є лише не підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ на момент проведення перевірки. При цьому судом встановлено, що на час проведення перевірки таких порушень з боку позивача перевіряючим органом встановлено не було.

Оскільки позивач виконав всі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»вимоги щодо формування податкового кредиту, а правильність задекларованої позивачем суми і фактичність господарських операцій, з яких виникла ця сума, відповідачем не заперечувались, тому на думку суду, висновок ДПІ у Малиновському районі щодо завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2009 року на суму ПДВ 1 927,00 грн. є необґрунтованим.

Разом з тим під час судового розгляду справи було встановлено правомірність визначення відповідачем порушення ФОП ОСОБА_4 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді завищення податкового кредиту у січні 2010 року на суму 3 812,00 грн. внаслідок віднесення двічі суми ПДВ у розмірі 3812,24 грн. за податковою накладною від 11.12.2009 року № 580/16, виданою ТОВ «Агрокосм»; Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 20.05.1997 року № 166 у вигляді не відображення в уточнюючих розрахунках за листопад 2009 року та грудень 2009 року збільшення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2009 року на суму 1 223,00 грн. та за грудень 2009 року на суму 2 132,00 грн., внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість у сумі 3 355,00 грн. Факт допущення вказаних порушень ФОП ОСОБА_4 її представниками в судовому засіданні не заперечувався та підтверджений наданими до суду документами (т.2 а.с. 38-46, 212-224).

Заперечення щодо правомірності податкового-повідомлення рішення відповідача в цій частині представники позивача висловлювалися лише з огляду на те, що в акті перевірки № НОМЕР_4 від 05.11.2009 року, наказі про її проведення та направленні на проведення перевірки (т.1 а.с.169-170) невірно зазначені ініціали податкового ревізора-інспектора ОСОБА_5, яка здійснювала перевірку, як ОСОБА_11

Суд приймає до уваги пояснення представника відповідача щодо того, що зазначення неправильних ініціалів у акті перевірки є технічною помилкою при складанні цих документів, та вважає, що зазначена обставина не спростовує факту допущення позивачем вищезазначених порушень та правомірності визначення їх відповідачем.

Тому суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0072801701/0 від 27.09.2010 року в частині визначення ФОП ОСОБА_4 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 7 166,00 грн. та за штрафними санкціями, нарахованими на цю суму у розмірі 3 583,00 грн. є правомірним, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

В іншій же частині, а саме в частині визначення ФОП ОСОБА_4 податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 23 098,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 11 549,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0072801701/0 від 27.09.2010 року винесене, на думку суду, на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а вимоги позивача в цій частині - задоволенню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач у судовому засіданні не довів правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення № 0072801701/0 від 27.09.2010 року в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34 647,00 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 23 098,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 11 549,00 грн., у зв'язку з чим адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0072801701/0 від 27.09.2010 року у цій частині.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0072801701/0 від 27.09.2010 року в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 34 647,00 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 23 098,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 11 549,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 15 травня 2012 року.

15 травня 2012 року

.