Постанова № 24210034, 11.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2012 р. № 2а-14395/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючої -судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, згідно довіреності,

представників відповідача ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000430804/14792, № 0000420804/14790 від 25.07.2011 року та № 0000600804/0/2094, № 0000610804/0/2095 від 31.08.2011 року та стягнення заборгованості з податку на додану вартість, -

встановив:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»(надалі -ДП "ЛДАРЗ") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі -СДПІ в м. Львові), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000430804/14792 та № 0000420804/14790 від 25.07.2011 року, № 0000600804/0/2094 та № 0000610804/0/2095 від 31.08.2011 року та стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 940204,13 грн.

Заявами про уточнення позовних вимог, поданими 11.05.2012 року, позивач просить суд зменшити суму стягнення бюджетної заборгованості за квітень 2011 року на 161,88 грн., а податкове повідомлення рішення № 0000420804/14790 від 25.07.2011 року скасувати в частині 619763,90 грн. В іншій частині позовні вимоги залишились без змін.

Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 23.01.2012 року.

За відповідними клопотаннями сторін суд допустив до участі у справі правонаступника позивача - Державне підприємство «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», а також правонаступника відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог. Ствердив, зокрема, що висновки акту СДПІ у м. Львові не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ПП «Юрма Плюс», ПП «Стимул», МПП «Шаір В», ТзОВ «Соломія-Текс», ПП «Фірма «Кадекс і К», ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «Авіаремонт «Аір», ТзОВ «Пласт Трейд»цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Податковим кодексом України. Підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, реальні та пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Сама по собі несплата податків продавцем послуг в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового зобов'язання покупцем. З урахуванням наведеного, ДП «ЛДАРЗ»має право на відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 619763,90 грн. та травень 2011 року на суму 329278,35 грн., а всього на суму 940042,25 грн. в зв'язку з правильним формуванням податкового кредиту квітня-травня 2011 року. Крім того, представник позивача зазначив, що сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього та сплачується за підсумками відповідного періоду. Необґрунтованим вважає і висновок СДПІ в м. Львові, згідно з яким сума ПДВ, утримана комісіонером у складі вартості послуг, не враховується до суми податку, сплаченого позивачем постачальникам товарів у попередніх податкових періодах. В зв'язку з наведеним просив позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Львові № 0000430804/14792 від 25.07.2011 року та № 0000600804/0/2094, № 0000610804/0/2095 від 31.08.2011 року повністю; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000420804/14790 від 25.07.2011 року в частині завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 619763,90 грн.; стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 940042,25 грн.

В судових засіданнях представник відповідача позов заперечила повністю з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву від 07.02.2012 року, суть яких зводиться до наступного. Позивачем не підтвердженого реального здійснення операцій з ТзОВ "Автотехніка", ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ПП «Юрма Плюс», ПП «Стимул», МПП «Шаір В», ТзОВ «Соломія-Текс», ПП «Фірма «Кадекс і К», ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «Авіаремонт «Аір», ТзОВ «Пласт Трейд»в зв'язку з неподанням до перевірки товарно-транспортних накладних на поставку товарів. Відтак, податковий кредит квітня, травня 2011 року сформовано неправомірно. За таких обставин не підлягають бюджетному відшкодуванню суми ПДВ за квітень 2011 року на суму 619763,90 грн. та травень 2011 року на суму 329278,35 грн., а всього - на суму 940042,25 грн. Також відповідач також вказує, що при утриманні комісіонером винагороди, за відсутності платіжного доручення на перерахування суми ПДВ в ціні послуг, така винагорода не враховується до суми податку, сплаченого позивачем постачальникам товарів у попередніх податкових періодах. В зв'язку з наведеним у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

СДПІ у м. Львові проведено документальні позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень-травень 2011 року. За результатами перевірок складено акти за №822/08-04/07684556 від 14.07.2011 року та № 950/08-04/07684556 від 19.08.2011 року

На підставі зазначених актів винесено відповідні їм податкові повідомлення-рішення № 0000430804/14792 та № 0000420804/14790 від 25.07.2011 року та № 0000600804/0/2094 та 0000610804/0/2095 від 31.08.2011 року.

Зі змісту акту перевірки № 950/08-04/07684556 від 19.08.2011 року вбачається, що між ДП «ЛДАРЗ»(покупцем) та ТзОВ «Тіком»(продавцем) було укладено договір купівлі-продажу запасних частин та комплектуючих виробів до літаків за № 11-АР від 26.05.2010 року та додаткову угоду до нього №1. На підставі вказаного договору, ТзОВ «Тіком»у травні 2011 року, відвантажило обумовлений договором товар, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними на загальну суму 4548508,04 грн., у т.ч. ПДВ 758084,67 грн. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено ТзОВ «Тіком»до податкових зобов'язань відповідного періоду та відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень 2011 року (с. 6-7 акту перевірки). На підставі отриманих податкових накладних, ДП «ЛДАРЗ»сформувало податковий кредит у травні 2011 року на суму 758084,67 грн. Однак, за результатами аналізу даних картки особового рахунку ТзОВ «Тіком»та показників декларацій з ПДВ за відповідні періоди, податковим органом було встановлено, що внаслідок наявної у ТзОВ «Тіком»суми податкового кредиту в розмірі 737785,00 грн., фактично сплачено до державного бюджету лише 20300,00 грн. На підставі наведеного, а також того, що до перевірки не було представлено товарно-транспортних накладних на перевезення товарів, в акті перевірки зроблено висновок, що ДП «ЛДАРЗ»завищено розмір податкового кредиту за травень 2011 року по контрагенту ТзОВ «Тіком»на суму 758084,67 грн.

До аналогічних висновків прийшов податковий орган і щодо взаємовідносин ДП «ЛДАРЗ»у травні 2011 року із ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ПП «Юрма Плюс», ПП «Стимул», МПП «Шаір В», ТзОВ «Соломія-Текс», ПП «Фірма «Кадекс і К», ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «Авіаремонт «Аір». При цьому, сума завищеного податкового кредиту ДП «ЛДАРЗ»у травні 2011 року по вказаних контрагентах склала 22975,40 грн., 43609,60 грн., 15584,75 грн., 7144,48 грн., 11353,73 грн., 2171,62 грн., 41502,74 грн., 241 грн., 640,77 грн., 44809,05 грн. відповідно. Загальна сума завищеного податкового кредиту у травні 2011 року ДП «ЛДАРЗ»склала 1188876,86 грн. Також в акті зазначається, що утримана Державною компанією «Укрспецекспорт»у попередніх податкових періодах сума ПДВ у складі комісійної винагороди в розмірі 126292,79 грн., не підлягає включенню до суми бюджетного відшкодування, оскільки у ДП «ЛДАРЗ»відсутні платіжні доручення про таку сплату. Окрім того, податковим органом встановлено здійснення ДП «ЛДАРЗ»оплати завищеного залишку від'ємного значення попередніх періодів (березень-квітень 2011 року) на загальну суму 193985,56 грн. Такий, із наведених вище підстав, також було неправомірно задекларовано ДП «ЛДАРЗ»по взаєморозрахунках із контрагентами ТзОВ «Галілея», ТзОВ «Тіком», ПП «Юрма Плюс», ПП «Стимул», ТзОВ «Пласт Трейд». Вказане відповідач обґрунтовує висновками свого акту перевірки за № 822/08-04/07684556 від 14.07.2011 року. Враховуючи наведене, ДП «ЛДАРЗ»неправомірно (на думку податкового органу) заявило про здійснення бюджетного відшкодування у травні 2011 року суми 320278,35 грн. (126292,79 грн. + 193985,56 грн.). А також в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України також завищило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до суми податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації), за травень 2011 року на суму 380942,23 грн.

Аналогічні порушення встановлені відповідачем і в акті перевірки № 822/08-04/07684556 від 14.07.2011 року. Так, у квітні 2011 року ДП «ЛДАРЗ»отримало від постачальників ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ПП «Юрма Плюс», ПП «Стимул», ТзОВ «Пласт Трейд»товар, передбачений умовами відповідних договорів. На підставі отриманих податкових накладних, ДП «ЛДАРЗ»сформувало податковий кредит у вказаних періодах на загальну суму 647407,00 грн. Також з акту перевірки вбачається, що загальна сума оплати товару постачальникам склала 747680,00 грн. та була включена ДП «ЛДАРЗ»до суми бюджетного відшкодування у квітні 2011 року. За результатами аналізу даних особових рахунків у відповідних періодах постачальників товару та їх контрагентів по ланцюгах, податковим органом було встановлено що, отримана у ціні товару сума податку на додану вартість була лише частково перерахована останніми до державного бюджету. На підставі наведеного, а також того, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товарів, в акті перевірки зроблено висновок, що ДП «ЛДАРЗ»здійснило оплату завищеного залишку від'ємного значення попередніх періодів (лютий-березень 2011 року) на загальну суму 485215,51 грн., а також за відсутності платіжного доручення, безпідставно включило до бюджетного відшкодування суму 134710,27 грн., утриману Державною компанією «Укрспецекспорт»за договорами комісії, внаслідок чого завищило суму бюджетного відшкодування на 619925,78 грн. (485215,51 грн. + 134710,27 грн.). Окрім того, завищило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 83543,29 грн.

Оцінюючи в світлі поданих доказів наведені висновки СДПІ у м. Львові, суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього кодексу.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 193.1 ст. 193, п. 10 Підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування. За податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно, ставка податку становить 20 відсотків.

Статтею 194 Податкового кодексу України передбачено, що операції, зазначені у статті 185 Податкового кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а»пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу, яка є основною. Податок додається до ціни товарів/послуг.

Згідно із п.п. 201.1, 201.4 , 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

З актів перевірок вбачається та не заперечувалось представниками відповідача у судових засіданнях, що усі вище перелічені продавці товарів на час здійснення господарських операцій із ДП «ЛДАРЗ»були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право надавати покупцю (ДП «ЛДАРЗ») відповідні податкові накладні. Надані продавцями податкові накладні містять усі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Належних доказів зворотного суду не надано.

Згідно із п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування платнику податку необхідне від'ємне значення суми податку та фактична сплата податку в ціні товару (послуг) їх постачальникам у попередніх податкових періодах в розмірі, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Матеріалами справи встановлено (акти перевірок, декларацій позивача з податку на додану вартість) що, у позивача протягом квітня -травня 2011 року було наявне від'ємне значення податку на додану вартість. Також, із наявних у матеріалах справи розрахунків сум бюджетного відшкодування, доданих до декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, вбачається що позивачем було сплачено у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) кошти, що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в загальному розмірі 1466259,12 грн., у т.ч. за квітень 2011 року -747518,12 грн., за травень 2011 року -718741,00 грн.

Окрім того, позивачем вірно визначені у відповідних податкових періодах суми податкового кредиту, а також залишки від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, не заслуговує на увагу твердження відповідача, про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування подарку на додану вартість, оскільки сплачена до державного бюджету продавцями товару ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ПП «Юрма Плюс», ПП «Стимул», МПП «Шаір В», ТзОВ «Соломія-Текс», ПП «Фірма «Кадекс і К», ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «Авіаремонт «Аір», ТзОВ «Пласт Трейд»та їх контрагентами по ланцюгах, сума податку була меншою, ніж сума податку отримана ними в ціні товару від позивача.

Так, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, який визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит, не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Податковий кодекс України не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів по ланцюгах. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за надходження від продавців товару чи їх контрагентів до державного бюджету суми податку на додану вартість у меншому від сплаченого ним розміру. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів/послуг, при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, і, відповідно, на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому ст. 200 Податкового кодексу України.

Частина друга п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, митними деклараціями чи іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу. Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, згідно до ст. 198 Податкового кодексу України, правомірно включив вищезазначені суми податку на додану вартість до податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що податковий орган, у даному випадку, не вправі відмовляти у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, внаслідок стверджуваного надходження від продавців товару чи їх контрагентів по ланцюгах до державного бюджету суми податку на додану вартість у розмірі, меншому від сплаченого позивачем в ціні товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що не відповідає фактичним обставинам та не підтверджується матеріалами справи припущення представників відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних спростовує реальність здійснених операцій між ДП «ЛДАРЗ»та ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ПП «Юрма Плюс», ПП «Стимул», МПП «Шаір В», ТзОВ «Соломія-Текс», ПП «Фірма «Кадекс і К», ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «Авіаремонт «Аір», ТзОВ «Пласт Трейд». Дане твердження, спростовується умовами укладених між вказаними сторонами договорів, згідно яких обов'язок поставити товар покладено на продавців товару. Посилання відповідача на обов'язок позивача оформляти товарно-транспорті накладні за формою та порядком, передбаченому наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»є безпідставним, оскільки вказаний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому його вимоги не є обов'язковими для підприємств, що не знаходяться у сфері управління міністерств. Крім того, відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, правилами визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В актах перевірки зазначається, та не заперечується у судових засіданнях представниками відповідача, що в ході проведення перевірок ревізору було представлено накладні на отриманий товар з відмітками про повне отримання товару та прийняття такого на склад комірниками із зазначенням відповідної дати приходу. Жодних зауважень щодо правильності оформлення накладних на отриманий товар, у т.ч. щодо наявності усіх необхідних реквізитів передбачених чинним законодавством, податковим органом висловлено не було, і зі змісту накладних така обставина не вбачається.

У зв'язку з наведеним, вказані накладні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та контрагентами ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ПП «Юрма Плюс», ПП «Стимул», МПП «Шаір В», ТзОВ «Соломія-Текс», ПП «Фірма «Кадекс і К», ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «Авіаремонт «Аір», ТзОВ «Пласт Трейд»укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами. Відтак, суд вважає, що ДП "ЛДАРЗ" правомірно відобразив отримані податкові накладні у податковому обліку.

Суперечить чинному законодавству і висновок відповідача про те, що утримана Державною компанією «Укрспецекспорт»у попередніх податкових періодах (березень-квітень 2011 року) сума ПДВ у складі комісійної винагороди в розмірі 126292,79 грн. та 134710,27 грн., за відсутності платіжних доручень, не враховується до суми податку, сплаченого позивачем постачальникам товарів у попередніх податкових періодах.

Відповідно до пп. «а» п. 200.4 Податкового кодексу України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. При цьому, згідно із ст. 1020 Цивільного кодексу України, комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові. Таким чином, законодавчою підставою для здійснення бюджетного відшкодування є фактична оплата за товари/послуги у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг, а не наявність платіжного доручення. При цьому, факт проведення оплати послуг комісіонера підтверджується договорами комісії, звітами комісіонера, виданими ним податковими накладними, які відображені в актах перевірки та не заперечується самим відповідачем.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними податкові повідомлення-рішення № 0000430804/14792 від 25.07.2011 року та № 0000600804/0/2094, № 0000610804/0/2095 від 31.08.2011 року повністю, № 0000420804/14790 від 25.07.2011 року частково, в сумі 619763,90 грн.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що всупереч вимогам діючого законодавства, суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за квітень 2011 року в розмірі 619763,90 грн. та травень 2011 року в розмірі 320278,35 грн. не відшкодовані.

Згідно із п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

У зв'язку з цим суд вважає, що у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Пунктом 200.14 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

Відповідно до ч.2 п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що також підлягає задоволенню вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 940042,25 грн. (619763,90 грн. + 320278,35 грн.).

Відтак, всі позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Оскільки позивачем документально підтверджено оплату судового збору, такий в сумі 1910,23 грн. слід стягнути в користь ДП "ЛДАРЗ" з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби № 0000430804/14792 від 25.07.2011 року повністю, № 0000600804/0/2094 та № 0000610804/0/2095 від 31.08.2011 року повністю, № 0000420804/14790 від 25.07.2011 року в частині суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 619763,90 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»(ЄДРПОУ 07684556, м. Львів, вул. Авіаційна, 3) бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 940042 (дев'ятсот сорок тисяч сорок дві) гривні 25 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»(ЄДРПОУ 07684556, м. Львів, вул. Авіаційна, 3) 1910,23 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16.05.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.