Постанова № 24209890, 17.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 р. № 2а-2089/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Дасюк О. С.

за участю представників:

позивача - Навроцького А.І.

представника відповідача - Кохана А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітсан»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000412320, №0000422320 та №0000432320 від 23.02.2012 року,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітсан»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0000412320, №0000422320 та №0000432320 від 23.02.2012 року. У судовому засіданні проведено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позивач посилається на те, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт № 8/22-60/37072898 від 10.02.2012р. На підставі даного Акту винесено податкові повідомлення-рішення №0000412320, №0000422320 та №0000432320 від 23.02.2012 року, які просить скасувати. Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що акт перевірки не містить прямих доказів недостовірності даних, зазначених в первинних документах, складених на виконання описаних в акті господарських операцій. Факт реалізації товару підтверджено податковими накладними, первинними документами та документами про оплату таких товарів. Відповідачем не наведено жодного доказу про відвантаження товарів іншим особам, що зазначені у первинних документах, підписаних з ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Віктор і Ко». ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Віктор і Ко»та ПП «Стройкомпанія Буфес»знаходились на час здійснення операцій в Єдиному державному реєстрі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому вважає, що позивачем належно сформовано податкові зобов»язання з податку на додану вартість та валові доходи по податку на прибуток. Відповідальність за недобросовісність контрагента не може покладатись на позивача. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає, що відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення-рішення. Пояснив, що під час проведення перевірки встановлено, що товаро - транспортні накладні про транспортування товару ПП «Стройкомпанії «Буфес» стосувались лише частини товару. Документів, які б свідчили про транспортування товарів за накладною від 20.07.11 р. №32 позивачем не надано. Із змісту товаро -транспортних накладних випливає, що товар був доставлений за місцезнаходженням ПП «Стройкомпанії «Буфес», однак останнє за місцем знаходження не знаходиться з 27.04.2011 року, що виключає можливість здійснення поставки товару на адресу підприємства в травні-червні 2011 року та його фактичну передачу. Крім того, позивачем не надано довіреностей на отримання товару. Вважає, що під час перевірки зроблений правомірний висновок щодо того, що оплату за товар слід рахувати попередньою, а відсутність на складі товару - безоплатною передачею іншим особам. Щодо господарських операцій з ПП «Спецпостачсервіс», то згідно пояснень керівника ОСОБА_3, відібраних в процесі розслідування кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, він господарською діяльністю не займався, лише отримував в банку гроші та підписував документи. Господарські операції фактично не відбувались, що виключає необхідність їх оподаткування та відображення їх у складі валового доходу та формування податкового зобов»язання по податку на додану вартість. Щодо господарських операцій з ТзОВ «Віктор Ко», то позивачем не надано товаро-транспортних накладних про транспортування товару та довіреностей на нього отримання. Просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі місті Львові проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Елітсан»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 27.04.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами даної перевірки складено Акт № 8/22-60/37072898 від 10.02.2012р яким встановлено порушення:

- в порушення п.1.23, п.1.31 ст.1 п.4.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та в порушення п.п.14.1.13, п.п. 14.1.202, п.14.1 ст.14 п. 135.1, п.135.4.1 п. 135.4 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на прибуток в сумі 146 109,00 грн, в тому числі по періодах: за 3 квартал 2010 року в сумі 136052,00 грн, за 4 квартал 2010 року в сумі 10057,00 грн.;

- в порушення п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та в порушення п.п.14.1.13, п.п.14.1.202, п.14.1 ст.14 п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 255 657 грн., в тому числі по періодах: 08.2010 на суму 59690 грн., 09.2010 року на суму 119 202 грн., 07.2011 року на суму 43354 грн., 08.2011 на суму 10211 грн., 09.2011 року на суму 23200 грн., та завищення залишку від»ємного значення по податку на додану вартість декларації по ПДВ на суму 149485 грн.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітсан»зареєстровано 26.04.2010 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Взято на податковий облік в ДПІ у Франківському районі м. Львова 27.04.2010 за № 28402.

Згідно усної домовленості, позивач реалізовував товар ПП «Спецпостачсервіс»на суму 164 800 грн. за накладними №12 від 28.10.2010 року, №15 від 01.11.2010 року, №17 від 10.11.2010 року. Позивач надав податкові накладні №13 від 28.10.2010 року, №16 від 01.11.2010р., №17 від 10.11.2010 року.

Оплата товару проводилась у безготівковій формі згідно банківських виписок №147 від 28.10.2010 року, №5 від 01.11.2010 року, №13 від 10.11.2010 року.

01.11.2010 року на керівника ПП «Спецпостачсервіс»- ОСОБА_3 виписана довіреність №9 на отримання товаро-матеріальних цінностей на суму 64 800 грн., 10.11.2010 року -товаро-транспортна накладна на транспортування ТМЦ згідно накладної №16 від 10.11.2010 на загальну суму 64800 грн. автомобілем д.н.з. ВС-0569 СІ, який належить позивачу.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено перевірку ПП «Спецпостачсервіс»(акт від 06.07.2011року), якою встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів. Відповідачем зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу ПП «Спецпостачсервіс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»..

Свідоцтво платника ПП «Спецпостачсервіс» анульовано 12.05.2011 року.

Згідно усної домовленості, позивач реалізовував товар ТзОВ «Віктор Ко»на суму 1266313,60 грн. за накладними №1 від 24.06.2010 року, №2 від 10.08.2010 року, №3 від 11.08.2010 року, №4 від 17.08.2010 року, №6 від 30.08.2010 року, №5 від 31.08.2010 року, №7 від 15.09.2010 року, №10 від 27.09.2010 року, №11 від 29.09.2010 року.

Позивач надав податкові накладні №1 від 24.06.2010 року, №2 від 04.08.2010 року, №3 від 11.08.2010 року, №4 від 17.08.2010 року, №6 від 31.08.2010 року, №5 від 30.08.2010 року, №7 від 15.09.2010 року, №10 від 23.09.2010 року, №11 від 29.09.2010 року.

Оплата товару проводилась у безготівковій формі згідно банківських виписок №279 від 04.08.2010 року, №279 від 11.08.2010 року, №279 від 17.08.2010 року, №545 від 08.09.2010 року, №566 від 10.09.2010 року, №599 від 15.09.2010 року, № 596від 15.09.2010 року, №668 від 23.09.2010 року, №751 від 06.10.2010 року, №803 від 13.10.2010 року.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено перевірку ПП ТзОВ «Віктор Ко» (акт від 30.12.2010року), якою встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів. Відповідачем зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу ТзОВ «Віктор Ко» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Свідоцтво платника ТзОВ «Віктор Ко» анульовано 29.03.2011 року.

ТзОВ «Елітсан»(продавець) з ПП «Стройкомпанія «Буфес»(покупець) уклали договір купівлі-продажу №109-скб від 04.05.2011 року про те, що Продавець бере на себе зобов»язання систематично постачати і передавати у власність Покупцю санітарно-технічні вироби (товар), а Покупець прийняти товар і оплатити його вартість в строки та порядку, передбачені договором. Обсяг, асортимент та термін поставки кожної партії погоджується сторонами окремо.

Позивач реалізував товар на суму 1047000 грн. згідно накладних №17 від 16.05.2011 р., №23 від 02.06.2011 р., №29 від 30.06.2011 р., №32 від 20.07.2011 р.

Позивач надав податкові накладні №2 від 13.05.2011 року, №4 від 16.05.2011 року, №3 від 02.06.2011 року, №5 від 25.06.2011 року, №2 від 05.07.2011 року.

Оплата товару проводилась у безготівковій формі згідно банківських виписок №11 від 13.05.2011 року, №12 від 16.05.2011 року, №17 від 09.06.2011 року, №18 від 20.06.2011 року, №20 від 25.06.2011 року, №21 від 25.06.2011 року, №22 від 25.06.2011 року, №23 від 04.07.2011 року.

Для перевірки позивачем надано товаро-транспортна накладна від 16.05.2011 року на транспортування ТМЦ згідно накладної №17 від 16.05.2011р на загальну суму 98000 грн., товаро-транспортна накладна від 02.06.2011 року на транспортування ТМЦ згідно накладної №23 від 02.06.2011р на загальну суму 250000 грн, товаро-транспортна накладна від 30.06.2011 року на транспортування ТМЦ згідно накладної №29 від 30.06.2011р на загальну суму 625000 грн, автомобілем д.н.з. ВС-0569 СІ, який належить позивачу.

Свідоцтво платника ПДВ ПП «Стройкомпанія «Буфес»анульовано 17.06.2011 року.

Перевіркою встановлено, що остання податкова звітність ПП «Стройкомпанія «Буфес» подана за лютий 2011 року з відсутністю фінансово-господарської діяльності, у підприємства відсутні основні фонди, чисельність працюючих - 1 особа. Відповідачем зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Віктор Ко»та ПП «Стройкомпанія «Буфес» не знаходяться за юридичними адресами, тому податковим органом неможливо провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності даних підприємств, що не дає можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій.

Відповідачем зроблено висновок, що господарські операції, відображені позивачем в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, а за даними бухгалтерського обліку вищевказаний товар списано з балансу позивача бухгалтерськими проведеннями Дт 901 «Собівартість реалізованих товарів»Кт28 «Товари» з подальшим віднесенням даних операцій на фінансовий результат основної діяльності підприємства по рахунку 79 «Фінансові результати», перевіркою встановлено заниження валового доходу за рахунок не включення до бази оподаткування податком на прибуток операцій з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним чи фізичним особам. Крім цього, відповідач вважає, що кошти, які були перераховані позивачу, є попередньою оплатою за правилом першої події та збільшує валові доходи.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (стаття 712 ЦК України).

Судом встановлено, що господарські зобов'язання, які виникли між ТзОВ «Елітсан» та ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Віктор Ко», ПП «Стройкомпанія «Буфес»були виконані, що підтверджують належним чином оформлені первинні документи та складенні згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704. Відповідачем не надано доказів про визнання будь-якого первинного документу недійсним.

Статтею 204 ЦК України, передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 135.2. статті 135 ПК України, передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів (пункт 135.3 статті 135 ПК України). Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (пункт 137.1 статті 137 ПК України).

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Пункт 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з підпунктом а) пункту 185.1. статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1. статті 188 ПК України, передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Аналогічна за змістом норма є в Законі України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати «призначення платежу», змінювати правові підстави перерахування коштів відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому відповідач помилково прийшов до висновку про надходження коштів від ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Віктор Ко», ПП «Стройкомпанія «Буфес» не як оплати за поставлені позивачем сантехнічні вироби, а як попередньої оплати за іншими господарськими зобов'язаннями. Відповідачем не надано суду доказів існування інших господарських зобов'язань між позивачем та ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Віктор Ко», ПП «Стройкомпанія «Буфес», а також не надано доказів передачі товарів іншим юридичним чи фізичним особам ніж тим, що вказані у первинних документах позивача.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», передбачено, що правочинами, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, Відповідачем не надано доказів про наявність вироку у будь-якій кримінальній справі, який би доказував вину ТзОВ «Елітсан», ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Віктор Ко»чи ПП «Стройкомпанія «Буфес».

Якщо ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Віктор Ко»чи ПП «Стройкомпанія «Буфес» не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (позивача) права на декларування податкових зобов'язання та податкового кредиту по ПДВ та формування валових доходів та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такого декларування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового зобов'язання та кредиту, валових доходів та витрат.

На позивача не може перекладатися відповідальність за недобросовісність його контрагентів (ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Віктор Ко»чи ПП «Стройкомпанія «Буфес»). Про це зокрема зазначено Європейським Судом з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03), а саме, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував валові доходи по поставлених ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Віктор Ко», ПП «Стройкомпанія «Буфес»сантехнічних виробах, а також правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість по даних операціях.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 23.02.2012 року № 0000412320 від 23.02.2012 року № 0000422320.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітсан»(код ЄДПОУ 37072898) 2 146 грн. судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 21 травня 2012 року.

Суддя Кухар Н.А.