Постанова № 24209660, 16.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-4848/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 15-50 год. адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №37»,

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

секретаря судового засідання -Канюки І.І.,

представників:

позивача -Коваленка І.В.,

відповідача -Івашкіна О.В.,

Публічне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона №37»звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0001512330 від 20.10.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 43 163,00 грн. основного платежу та 10 791,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0001502330 від 20.10.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 34 531,00 грн. основного платежу та 8 633,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Дані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства.

Позивач вказує, що ПАТ «Пересувна механізована колона №37»придбано послуги та ремонтні роботи у ПП «Єлісаветград-Кіровоград», ПП «Некс-Кіровоград», а також товарно-матеріальні цінності у ПП «Електропроммаш», що підтверджується податковими накладними, а тому дані операції є реальними.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі оскільки ПП «Єлісаветград-Кіровоград», ПП «Некс-Кіровоград»та ПП «Електропроммаш»створені без наміру здійснення господарської діяльності та мають ознаки фіктивності, а господарські операції позивача з ними не носять реального характеру. Відносно їх засновників та посадових осіб порушено кримінальну справу, а тому позивачем неправомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 16.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 26.12.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 04 жовтня 2011 року по 06 жовтня 2011 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №37»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Регіон Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград», ПП «Альянс-Кіровоград», ПП «Ямбо», ПП «Алегра», ТОВ «Діаскури», ПП «Арна-Кіровоград», ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Алегра Кіровоград», ПП «2008-Кіровоград»та ПП «Стандарт-2009», ПП «Електропроммаш»за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №115/23-30/01036595 від 07.10.2011 р., висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, ПАТ «Пересувна механізована колона №37»:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 43 163,00 грн., у тому числі:

- за ІІ квартал 2009 року в сумі 6 250,00 грн.;

- за ІІІ квартал 2009 року в сумі 35 143,00 грн.;

- за IV квартал 2009 року в сумі 1 770,00 грн.;

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 34 521,00 грн., в тому числі:

- травень 2009 року -5 000,00 грн.;

- липень 2009 року - 2 564,00 грн.;

- серпень 2009 року -7 500,00 грн.;

- вересень 2009 року -18 050,00 грн.;

- листопад 2009 року -1 417,00 грн. (а.с.12-25).

20.10.2011 р. Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки №115/23-30/01036595 від 07.10.2011 р. винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.10).

Податкове повідомлення-рішення №0001512330 від 20.10.2011 р. з податку на прибуток.

Як встановлено в судовому засіданні, податкове зобов'язання (основний платіж), за податковим повідомленням-рішенням в сумі 43 163,00 грн. визначено, на думку відповідача, у зв'язку з завищення позивачем валових витрат за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 р. в сумі 172 652,00 грн., а саме:

- 25 000,00 грн. у зв'язку з включенням у ІІ кварталі 2009 року до складу валових витрат вартості транспортних послуг ПП «Некс-Кіровоград»;

- 12 820,00 грн. у зв'язку віднесенням у ІІІ кварталі 2009 р. до складу валових витрат вартості послуг з ремонту та наладки бульдозера ПП «Некс-Кіровоград»;

- 127 750,00 грн. у зв'язку віднесенням у ІІІ кварталі 2009 р. до складу валових витрат вартості послуг екскаватора, оренди екскаватора та автопослуг ПП «Єлісаветград-Кіровоград»;

- 7 082,00 грн. у зв'язку віднесенням у ІV кварталі 2009 р. до складу валових витрат вартості придбаних у ПП «Електропроммаш»товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем до податкового органу подано декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009 року, за ІІІ квартали 2009 року та за 2009 рік (а.с.58-64).

Згідно п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Разом з тим, підставою для включення до валових витрат будь-яких витрат є пов'язаність таких витрат із господарською діяльністю, згідно пункту 5.1 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, вказані правові норми визначають, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 вказаного закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До матеріалів справи позивачем надано копію договору №5 від 15.04.2009 року, за умовами якого ПП «Некс-Кіровоград»(перевізник) взяло на себе зобов'язання перед позивачем (замовником) надати транспортно-експедиційні послуги, а саме -доставляти вантажі замовника автомобілями в міських, міжміських та міжнародних сполученнях (а.с.86).

В обґрунтування виконання сторонами зазначеного договору позивачем до суду надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 12.05.2009 р. та №ОУ-0000002 від 15.05.2009 р. в яких зазначено, що ПП «Некс-Кіровоград»надано позивачу транспортні послуги за квітень 2009 р. -14 666,67 грн. та транспортні послуги за травень 2009 р. -10 833,33 грн. (а.с.88, 92).

Як доказ оплати вказаних транспортних послуг позивачем суду надано комп'ютерні роздруківки платіжних доручень №139 від 19.05.2009 р., №150 від 21.05.2009 р. без відміток банку про проведення оплати (а.с.90, 94).

У відповідності до діючого законодавства саме на платника податків покладається обов'язок щодо складання документів первинного бухгалтерського обліку, які згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»повинні містити не тільки назву операції щодо якої складено документ, але й її зміст.

Судом встановлено, що у зазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами зазначено лише різновид послуг без зазначення їх змісту, зокрема не вказано їх конкретного переліку, розрахунків обсягу та ціни кожної з них в розрізі їх кількості та видів.

Більш того, згідно п.2.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг, замовник надає перевізнику факсом, електронною поштою чи іншими видами зв'язку транспортну заявку, завірену підписами і печатками. Всі транспортні заявки між замовником та перевізником являються невід'ємною частиною даного договору.

У відповідності до п.2.2 договору в транспортній заявці замовник зазначає дату завантаження, адресу завантаження і розвантаження, контактні телефони і адреси відповідних осіб на місцях завантаження і розвантаження автомобіля, найменування і вагу вантажу, тип рухомого складу та інші відомості, не врегульовані даним договором.

Згідно до п.3.1 договору перевізник зобов'язаний доставити вантаж за адресою, вказаною в транспортній заявці та товарно-транспортній накладній.

Позивачем до суду не надано транспортних заявок, товарно-транспортних накладних, у відповідності до яких у квітні та травні 2009 р. ПП «Некс-Кіровоград»здійснювалося перевезення вантажів. В судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити суду які саме конкретно надавались послуги, не міг вказати їх зміст, перелік, обсяги та ціну кожної з них в розрізі їх кількості та видів.

Суд вважає, що валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем до складу валових витрат за ІІ квартал 2009 р. безпідставно віднесено витрати на транспортні послуги за квітень і травень 2009 р. в сумі 25 000,00 грн., а тому позовні вимоги в частині 6 250,00 грн. основного платежу (25 000,00 грн. х 25%) задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що у ІІІ кварталі 2009 р. позивачем до складу валових витрат віднесено витрати з оплати послуг ПП «Некс-Кіровоград»щодо ремонту і наладки бульдозера ДТ-75 в сумі 12 820,00 грн.

В обґрунтування виконання робіт з ремонту і наладки бульдозера ДТ-75 позивачем до суду надано копію акту №ОУ-0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.07.2009 р.

Даний акт не містить конкретного переліку виконаних ПП «Некс-Кіровоград»ремонтних та налагоджувальних робіт, розрахунків обсягу та ціни виконаних робіт в розрізі їх кількості та видів (а.с.98).

Як доказ оплати зазначених робіт позивачем до суду надано комп'ютерну роздруківку платіжного доручення №226 від 23.07.2009 р. без відмітки банку про проведення оплати (а.с.100).

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

У відповідності до змісту п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 зазначеного Закону амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Згідно п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 вказаного Закону під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

З огляду на зміст п.п.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону автомобільний транспорт відноситься до другої групи основних фондів.

Відповідно до п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

У відповідності до декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2009 р. вбачається, що балансова вартість основних фондів групи 2 з нормою амортизації нижче 10 відсотків на початок розрахункового кварталу становила 6 278,00 грн., згідно декларації за ІІІ квартали 2009 р. -5 886,00 грн., а згідно декларації за 2009 рік -5 518,00 грн. (а.с.58-64). Таким чином, судом встановлено, що в ІV кварталі 2009 р. балансова вартість основних фондів, до яких, зокрема, відноситься і бульдозер ДТ-75, не збільшилася, що суперечить посиланням позивача на проведення капітального ремонту зазначеного бульдозера.

В судовому засіданні представник позивача не зміг суду пояснити який саме ремонт здійснено ПП «Некс-Кіровоград», які матеріали використано, не вказано перелік робіт, обсяги та ціну кожної з них в розрізі їх кількості та видів, а тому на підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем до складу валових витрат за ІІІ кварталі 2009 р. безпідставно віднесено витрати на ремонт бульдозера в сумі 12 820,00 грн., а тому позовні вимоги в частині 3 205,00 грн. основного платежу (12 820,00 грн. х 25%) задоволенню не підлягають.

До матеріалів справи позивачем надано копію договору від 28.07.2009 р., за умовами якого ПП «Єлісаветград-Кіровоград»(Виконавець) взяло на себе зобов'язання перед позивачем (замовником) надати послуги екскаватора з оформленням актів за фактично відпрацьований час (а.с.103-105).

В судовому засіданні встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесено витрати з оренди екскаватора в сумі 37 500,00 грн. та в сумі 17 750,00 грн. згідно податкової накладної, а також витрати з оплати автопослуг в сумі 72 500,00 грн. (а.с.108, 111, 114).

Як доказ оплати оренди екскаватора позивачем суду надано комп'ютерні роздруківки платіжних доручень №262 від 06.08.2009 р., №265 від 07.08.2009 р. без відміток банку про проведення оплати (а.с.115).

В обґрунтування виконання сторонами зазначеного договору позивачем до суду надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №К-00000320 від 06.08.2009 р., відповідно до змісту якого ПП «Єлісаветград-Кіровоград»надав в оренду екскаватор на суму 45 000,00 грн. (а.с.107).

В обґрунтування правомірності віднесення до валових витрат 17 750,00 грн. позивачем до суду надано копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.09.2009 р., відповідно до змісту якого ПП «Єлісаветград-Кіровоград»надав одну послугу екскаватора на суму 17 750,00 грн. без ПДВ (а.с.113). Доказів оплати даних послуг в сумі 17 750,00 грн. суду не надано.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ПП «Єлісаветград-Кіровоград»надавало позивачу автопослуги на загальну суму 72 500,00 грн. без ПДВ, в обґрунтування чого позивачем надано акт б/н здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.09.2009 р. (а.с.110).

Як доказ оплати автопослуг позивачем суду надано комп'ютерні роздруківки платіжних доручень №163 від 07.09.2009 р., №178 від 08.09.2009 р. без відміток банку про проведення оплати (а.с.116).

Судом встановлено, що у зазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами зазначено лише види послуг без зазначення їх змісту, зокрема не вказано конкретного переліку наданих ПП «Єлісаветград-Кіровоград»послуг, розрахунків обсягу та вартості наданих послуг в розрізі їх кількості та видів, не ідентифіковано конкретного екскаватора, який передано в оренду, всупереч положенням договору в актах здачі-приймання робіт не вказано фактично відпрацьованого технікою часу із зазначенням ціни та загальної вартості, а тому суд приходить до висновку, що позивачем до складу валових витрат за ІІІ кварталі 2009 р. безпідставно віднесено витрати на оренду бульдозера, послуги бульдозера та автопослуги в сумі 127 750,00 грн., а тому позовні вимоги в частині 31 938,00 грн. основного платежу (127 750,00 грн. х 25%) задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем у в IV кварталі 2009 року віднесено до складу валових витрат 7 082,00 грн. з огляду на придбання листопаді 2009 року в ПП «Електропроммаш»товари для електроремонту на цю суму, у зв'язку з чим останнім видана видаткова накладна №12/11 від 12.11.2009 р. (а.с.124).

Оплата за придбаний товар проведена в повному обсязі згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 12.11.2009 р. (а.с.128).

Позивачем до суду надано звіт М-29 за грудень 2009 р., відповідно до змісту якого придбані у ПП «Електропроммаш»товари для електроремонту використані ПАТ «Пересувна механізована колона №37»у електромонтажних ремонтних роботах за адресою вул. Родимцева, 72 б та передане на баланс Кіровоградобленерго (а.с.125).

У матеріалах справи містяться копії договорів на виконання підрядних робіт від 06.11.2009 р. та від 12.11.2009 р., укладених між ВАТ ПМК-37 (замовником) та ЧП фірма «Корвет»(Підрядник), відповідно до умов яких останній взяв на себе зобов'язання на власний ризик виконати ремонтні роботи по відновленню електрощитової житлового будинку за адресою вул. Генерала Родімцева, 72-б (а.с.120-123).

В акті перевірки вказано, що правочини укладені між позивачем та ПП «Електропроммаш»є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки останнє має ознаки фіктивності -на підприємстві відсутні наймані працівники, транспортні засоби, рухоме та нерухоме майно (с.17-18).

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградська ОДПІ не довела суду фактів безтоварного характеру господарської операції з ПП «Електропроммаш»з придбання матеріалів для ремонту електрощитової, який здійснював для позивача ПП фірма «Корвет».

Всупереч наведеним вимогам та нормам ст.71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав протиправності віднесення позивачем до складу валових витрат за вказаною господарською операцією 7 082,48 грн. без ПДВ.

Таким чином податкове повідомлення-рішення №0001512330 від 20 жовтня 2011 р. підлягає скасуванню лише в частині збільшення грошового зобов'язання в сумі 1 770,00 грн. основного платежу (43 163,00 грн. -6 250,00 грн. -3 205,00 грн. -31 938,00 грн.), з огляду на зміст доказів в їх сукупності та підтвердження факту реальності господарської операції між позивачем та ПП «Електропроммаш»щодо придбання електроматеріалів.

В судовому засіданні встановлено, що штрафні (фінансові) санкції застосовані відносно ПАТ «Пересувна механізована колона №37» в сумі 10 791,00 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями згідно ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що Кіровоградською ОДПІ безпідставно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 770,00 грн., то відповідно до змісту п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у податкового органу були відсутніми також і підстави для застосування штрафних санкцій на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в сумі 442,50 грн. (1 770,00 х 25%).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення рішення №0001512330 від 20 жовтня 2011 р. підлягають задоволенню в частині збільшення грошового зобов'язання в сумі 1 770,00 грн. основного платежу та 442,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення №0001502330 від 20.10.2011 р. з податку на додану вартість.

Як встановлено в судовому засіданні основний платіж, визначений даними податковими повідомленнями-рішеннями в сумі 34 521,00 грн., визначений відповідачем у результаті завищення, на його думку, податкового кредиту, у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ за:

- травень 2009 року -5 000,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Некс-Кіровоград»згідно податкових накладних №91 від 13.05.2009 р., №110 від 15.05.2009 р. (а.с.89, 93);

- липень 2009 року - 2 564,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Некс-Кіровоград»згідно податкової накладної №74 від 23.07.2009 р. (а.с.99);

- серпень 2009 року -7 500,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Єлісаветград-Кіровоград»згідно податкової накладної №406 від 10.08.2009 р. (а.с.108);

- вересень 2009 року -18 050,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Єлісаветград-Кіровоград»згідно податкових накладних №492 від 07.09.2009 р. та №510 від 16.09.2009 р. (а.с.111, 114);

- листопад 2009 року -1 417,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Електропроммаш»згідно податкової накладної №70 від 12.11.2009 р. (а.с.129).

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Пересувна механізована колона №37»в деклараціях з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, листопад 2009 року (а.с.65-85) віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно вищевказаних податкових накладних (а.с.65-85, 89, 93, 99, 108, 111, 114, 129).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові №08-158 від 09.09.2008 року.

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оскільки судом вже встановлено обґрунтованість висновків податкового органу щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат за господарськими операціями з ПП «Некс-Кіровоград», ПП «Єлісаветград-Кіровоград»з огляду на їх безтоварність, а також встановлення правомірності формування у ІV кварталі 2009 року валових витрат в сумі 7 082,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Електропроммаш», суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001502330 від 20 жовтня 2011 р., з урахуванням вищевикладеного, підлягають задоволенню в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 1 417,00 грн. основного платежу та 354,25 грн. (1 417,00 грн. х 25%) штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати в сумі 1,70 грн. з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001512330 від 20 жовтня 2011 р., винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким ПАТ «Пересувна механізована колона №37»збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 43 163,00 грн. основного платежу та 10 791,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій в частині збільшення грошового зобов'язання в сумі 1 770,00 грн. основного платежу та 442,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001502330 від 20 жовтня 2011 р., винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким ПАТ «Пересувна механізована колона №37»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 34 531,00 грн. основного платежу та 8 633,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій в частині збільшення грошового зобов'язання 1 417,00 грн. основного платежу та 354,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити

Присудити Публічному акціонерному товариству «Пересувна механізована колона №37», код ЄДРПОУ?? 01036595 (25004, м. Кіровоград, вул. Генерала Родімцева, 94/А) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 14,11 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан