Постанова № 24208913, 23.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/16986/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТулянцевої Інни Василівни при секретаріБубенець Т.А. за участю: представника позивача представника відповідача Аверянової Є.В. Синиці Ж.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд» до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 серпня 2011 року № 0000178814 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44 830,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 08.12.2011 року надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 серпня 2011 року № 0000178814 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44 830,60 грн.

В обґрунтування позову позивач (далі - ТОВ «Біотрейд») зазначив, що викладені в акті перевірки від 03.08.2011 р. № 1291/08-02/4-30502509 висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, 201 Податкового кодексу України та неправомірного включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 44 830, 60 грн., є помилковими. Вважає, що господарські відносини між позивачем і Приватним підприємством «ЛФ Чиж-2010», ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексім-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт» відбувались в межах правочину, який повністю відповідає всім вимогам закону, означені господарські відносини мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами. У повній відповідності до норм діючого податкового законодавства позивач визначив суму податкового кредиту за лютий, березень та квітень 2011 р., відобразивши в його складі ПДВ по операціях з придбання транспортно-експедиційних послуг у вказаних підприємств. Тому, зменшення податковим органом від'ємного значення по деклараціям з ПДВ за лютий, березень, квітень 2011 р. на загальну суму 44 830,60 грн. та винесення податкового повідомлення - рішення від 12 серпня 2011 року № 0000178814, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 06.04.2012 р. відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську було замінено на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - СДПІ ВПП у м. Дніпропетровську) проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи. В судовому засіданні пояснив, що в ході перевірки було встановлено порушення позивачем статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, 201 Податкового кодексу України та зроблено висновок про неправомірне включення до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ПП «ЛФ Чиж-2010», ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексім-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт», що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ в лютому, березні, квітні 2011 року на загальну суму - 44 830,60 грн. Враховуючи той факт, що в ході перевірок контрагентів позивача - ПП «ЛФ Чиж-2010», ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексім-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт» контролюючими органами встановлено укладання угод без мети настання реальних наслідків та зроблено висновки про нікчемність укладених правочинів, тому вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено правомірно і підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

З 07.07.2011 р. по 27.07.2011 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біотрейд» (код ЄДРПОУ 30502509) з питань правильності формування від'ємного значення податку на додану вартість по деклараціям за лютий, березень, квітень і травень 2011 року.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено Акт від 03.08.2011 р. № 1291/08-02/4-30502509, згідно з висновками якого встановлено, що: «Перевіркою правомірності формування податкового кредиту по податку на додану вартість у звітних періодах, які підлягають перевірці, встановлено порушення статей 215, 216, 203 Цивільного кодексу України, пункту 198.3 статті 198, статті 201, 200 Податкового кодексу України щодо неправомірного включення в деклараціях з ПДВ до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 44 830,60 грн., в тому числі:

у лютому 2011 року в сумі 15 005,34 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ (р. 18 декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року)

у березні 2011 року в сумі - 28 496,02 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ (р. 19 декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року)

у квітні 2011 року - 1 329,24 грн., що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ (р. 19 декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року)» ( т. 1 а.с.12-85).

З урахуванням висновків викладених в акті СДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року № 0000178814 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у лютому 2011 року в сумі 15 005,34 грн., у березні 2011 року в сумі - 28 496,02 грн., у квітні 2011 року - 1 329,24 грн., а всього на суму 44830,60 грн. ( т. 1 а.с.102).

Не погоджуючись з підставами винесення СДПІ податкового повідомлення-рішення, ТОВ «Біотрейд» розпочало процедуру досудового урегулювання спору - адміністративне оскарження рішення відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПКУ.

23 серпня 2011 р. ТОВ «Біотрейд» була подана первинна скарга до ДПА у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року № 0000178814. Рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 31.08.11 р. № 25813/10X25-008 термін розгляду вказаної скарги був продовжений до 22 жовтня 2011 року. За результатами розгляду скарги рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 20 жовтня 2011 року № 30736/10/25-008 податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга - без задоволення (т. 1 а.с.104-116).

ТОВ «Біотрейд» була подана повторна скарга № 604 від 31.10.2011 р. до Державної податкової адміністрації України. 29 листопада 2011 р. отримане рішення № 5993/6/10-2115 від 21.11.2011 р. про результати розгляду повторної скарги. За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга - без задоволення (т. 1 а.с.117-128).

Судом встановлено, що фактичною обставиною для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року № 0000178814 явилось твердження податкового органу щодо порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, ст. 200, 201 Податкового кодексу України, а також статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по взаємовідносинам з ПП «ЛФ Чиж-2010», ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексім-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт», що призвело до неправомірного включення до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 44 830,60 грн. і завищення від'ємного значення податку в деклараціях з ПДВ в лютому, березні, квітні 2011 року на загальну суму - 44 830,60 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

У періоді, за яким була здійснена перевірка, між позивачем та його контрагентами були укладені договори транспортного експедитування :

- з ПП «ЛФ «Чиж-2010» від 01.02.2011р. №18/11(т. 1 а.с.135-138);

- з ТОВ «ПКФ «Дельта» від 08.11.2010р. №145/10 (т. 1 а.с.139-142),

- з ТОВ «Ексим-Транзит» від 01.02.2011р. № 40 М (т. 1 а.с. 146-148);

- з ТОВ «ПО Енергоремонт» від 16.03.2011р. № 44 М (т.1 а.с. 143-145).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 зазначених договорів Експедитор (ПП «ЛФ «Чиж-2010»,ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексим-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт») зобов'язалось за плату та за рахунок ТОВ «Біотрейд» (Замовник) виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів - транспортно-експедиційні послуги, у зв'язку з чим, від свого імені або від імені Замовника міг укладати договори перевезення вантажів з перевізниками, або виконати перевезення самостійно.

Відповідно до п. 2.1 зазначених договорів Замовник (ТОВ «Біотрейд») направляв Експедитору (ПП «ЛФ «Чиж-2010»,ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексим-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт») заявки на перевезення, у яких окрім іншого відповідно до п. 5.2. вказаних договорів сторонами погоджувалась також загальна вартість транспортно-експедиторських послуг.

Ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. №1955-1У визначає транспортно-екпедиторську послугу як роботу, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс», фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів,здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю

Ст. 9 вказаного Закону передбачає, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту, або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, з наступними змінами і доповненнями, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктами 11.5, 11.6, 11.7 цих Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Юридичне значення товарно-транспортної накладної визначено в пункті 1 вказаних Правил, як єдиного для всіх учасників транспортного процесу юридичного документу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Виходячи із наведених правових норм, товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним документом для обліку транспортно-експедиційних послуг.

Згідно з частиною четвертою ст. 71 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», п. 1, 11.1, 11.5-11.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та ст. 71 КАС України транспортно-експедиційні послуги, надані ПП «ЛФ «Чиж-2010», ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексим-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт», повинні бути підтверджені товарно-транспортними накладними.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару ТОВ «Біотрейд» (Замовника) на адресу його філій або покупців. Суд відмічає, що зазначені товарно-транспортні накладні були досліджені посадовими особами податкового органу під час перевірки та відображені в акті перевірки, факт поставки товару за договорами в акті перевірки не заперечується.

На виконання вказаних договорів ПП «ЛФ Чиж-2010», ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексім-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт» на адресу ТОВ «Біотрейд» були оформлені: замовлення - додатки на перевезення товару; акти здачи-прийомки виконаних транспортно-експедиційних послуг по перевезенню товару (напоїв) та виписані податкові накладні. Розрахунки за надані послуги здійснені позивачем через розрахунковий рахунок, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (т.3 а.с.109-171). Відповідні підтверджуючі документи також були дослідженні податковим органом під час перевірки та факт часткової оплати послуг відображений в акті.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеними контрагентами, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи замовлення - додатки на перевезення товару, акти здачи - прийомки виконаних транспортно-експедиційних послуг по перевезенню товару (напоїв), податкові накладні, банківські виписки свідчать про факт реального здійснення господарських операцій з ПП «ЛФ Чиж-2010», ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексім-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт» та придбання позивачем вказаних послуг з метою використання в своїй господарській діяльності.

Судовим оглядом зазначених первинних документів встановлено, що вони відповідають вимогам до оформлення первинних документів, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операцій. Так, в товарно-транспортних накладних чітко вказано, який товар та яким експедитором перевезений, що підтверджує організацію виконання транспортно-експедиторських послуг ПП «ЛФ Чиж-2010», ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексім-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт».

Положеннями п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є податковим документом і одночасно має бути відображена у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (отримувача послуг). Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладних судом встановлена їх відповідність наведеним в п. 200.1 ст. 201 ПК України вимогам заповнення.

За викладених обставин, враховуючи наведені докази, у позивача наявний об'єкт оподаткування ПДВ за спірними правочинами, яким з огляду на положення п. 185.1 ст. 185 ПК України, є реально здійснена господарська операція з отримання транспортно-експедиторських послуг. Результати господарської діяльності позивача за лютий, березень, квітень 2011 року відображені ним у податкових деклараціях за вказані періоди (т.1 а.с.129-134, т. 4 а.с.1-38).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних ативів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ПП «ЛФ Чиж-2010», ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексім-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт», суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит по операціям з вказаним контрагентами за договорами: з ПП «ЛФ «Чиж-2010» від 01.02.2011р. №18/11; з ТОВ «ПКФ «Дельта» від 08.11.2010р. №145/10; з ТОВ «Ексим-Транзит» від 01.02.2011р. № 40 М; з ТОВ «ПО Енергоремонт» від 16.03.2011р. № 44 М, а також на формування від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у лютому 2011 року в сумі 15 005,34 грн. (р. 18 декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року), у березні 2011 року в сумі - 28 496,02 грн. (р. 19 декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року), у квітні 2011 року - 1 329,24 грн. (р. 19 декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року) (т.1 а.с.129-134, т. 4 а.с.1-38).

Щодо висновків в Акті перевірки про визнання правочинів, укладених позивачем з ПП «ЛФ Чиж-2010», ТОВ «ПКФ «Дельта», ТОВ «Ексім-Транзит», ТОВ «ПО Енергоремонт», нікчемними на підставі результатів невиїзних перевірок вказаних контрагентів, оскільки у підприємств відсутні необхідні умови для досягнення результатів проведення фінансово-господарських операцій з виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню в силу відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, виробничих приміщень, транспортних засобів (т.4 а.с. 44-102), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.2011 р.) правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, СДПІ не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано.

За викладених обставин висновки акту перевірки щодо порушення позивачем положень ЦК України також не доведені суду.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (далі - Порядок № 984), акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків тільки у тому випадку, якщо дані первірок результатів діяльності платника податків свідчить про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судовим оглядом наявних в матеріалах справи Акту перевірки від 03.08.2011 р. №1291/08-02/4-30502509 та спірного податкового повідомлення - рішення від 12 серпня 2011 року № 0000178814, судом встановлено, що в описовій частині Акту (стор. 27,47,63 Акту перевірки) та у висновках до Акту перевірки (стор. 71 Акту) зазначається про порушення ТОВ «Ботрейд» ст. 215,216,203 Цивільного кодексу України та п.198.3 ст. 198, ст. ст. 201,200 Податкового кодексу України щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 44 830,60 грн. (т. 1 а.с.12-85). Між тим, в податковому повідомленні - рішенні від 12 серпня 2011 року № 0000178814 визначено, що на підставі того ж самого Акту перевірки від 03.08.2011 р. №1291/08-02/4-30502509, встановлено порушення вже інших норм Податкового кодексу України, а саме: пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 ст. 198, пункту 200.1, абз. «б» пункту 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Ботрейд», та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 44 830,60 грн. (т. 1 а.с. 102).

Тобто, податкове повідомлення - рішення від 12 серпня 2011 року № 0000178814 прийняте у порушення п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, оскільки прийняте на підставі акту перевірки в якому факт порушення п. 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 ст. 198 ПК України позивачем, контролюючим органом не встановлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішен належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними та достовірними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З огляду на наведене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Обгрунтованість наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477 - IV. Так, зазначеним рішення визначено, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, зазначення в Акті перевірки про виявлені порушення з боку контрагентів ТОВ «Біотрейд» не може бути належним доказом незаконності дій Позивача та фіктивності спірних операцій.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 серпня 2011 року № 0000178814 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44 830,60 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби від 12 серпня 2011 року №0000178814 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44 830,60 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд» (код ЄДРПОУ 30502509, фактична адреса: м.Дніпропетровськ, вул. Берегова, 135) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 30,12 (тридцять грн. 12 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева