Постанова № 24208517, 03.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 травня 2012 р. Справа №2а-15989/11/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі"

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002711502 від 01.09.2011,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1, довіреність №34/13-13-18 від 07.02.12,

ОСОБА_2, довіреність №35/13-13-18 від 07.02.12,

представника відповідача-не з'явився.

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002711502 від 01.09.2011.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2011 відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2012 проведена заміна первинного відповідача у справі -Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Починаючи з 01.01.2011, повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені ПКУ.

Згідно до статті 15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АРК від 15.05.1992 №11411050002001017 як юридичну особу, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Загальний перелік обов'язків платників податків встановлений у статті 16 ПКУ, до яких належить (пункт 16.1.3.) подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції України і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до пункту 20.1.4. статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Позивачем 19.06.2009 року до податкового органу в порядку податкової звітності було подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 163506,00 грн., яка зареєстрована в податковому органі за № 18176.

Судом встановлено, що 18.08.2011 посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати податку на додану вартість по декларації за травень 2009 року Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі".

За результатами якої був вкладений акт від 18.08.2011 №218/15-2/19195199, в якому встановлено порушення п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181, у частку сплати Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначеної у податковій декларації за травень 2009 від 19.06.2009 №18176 у сумі 163506,00 грн. з затримкою сплати понад 30 календарних днів.

Так, за терміном сплати 30.06.2009 року по декларації № №18176 від 19.06.2009року узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163506,00 грн. фактично сплачена платіжними дорученнями:

№ 1127 від 30.03.2011 в сумі 17700,00 грн. з порушенням терміну сплати на 638 днів,

№ 1128 від 30.03.2011 в сумі 47610,63 грн. з порушенням терміну сплати на 638 днів,

№ 1165 від 01.04.2011 в сумі 18000,00 грн. з порушенням терміну сплати на 640 днів,

№ 1186 від 05.04.2011в сумі 18000,00 грн. з порушенням терміну сплати на 644 дні,

№ 1207 від 07.04.2011 в сумі 18000,00 грн. з порушенням терміну сплати на 646 днів,

№ 1252 від 13.04.2011 в сумі 18000,00 грн. з порушенням терміну сплати на 652 дні,

№ 1271 від 14.04.2011 в сумі 18000,00 грн. з порушенням терміну сплати на 653 дні,

№ 1276 від 15.04.2011 в сумі 8195,37 грн. з порушенням терміну сплати на 654 дні.

На підставі даних акту перевірки відповідачем зроблено розрахунок штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого зобов'язання, що становить 32701,20 грн..

На підставі акту від 26.07.2011 №865/15-2/03348028, 01.09.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002711502 про визначення позивачу грошового зобов'язання зі штрафних санкцій у сумі 32701,20 грн..

Рішенням Державної податкової адміністрації АР Крим від 10.10.2011 за вих. №3855/10/25-023, скарга підприємства залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Рішенням Державної податкової служби України від 11.11.2011 за вих.№5345/6/10-2215, скарга підприємства залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Згідно статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України (далі - законом);

зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - так звані "похідні повноваження".

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі -Закон 2181). Вказані нормативно-правові акти втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв'язку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовідношень, що є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування", платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов'язок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, відповідач є платником податків та зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування".

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону №2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що на підставі платіжного доручення № 868 від 10.07.2009 позивачем було сплачено податок на додану вартість за травень 2009 у сумі 30000,00 грн.

На перелічених вище платіжних дорученнях проставлена відмітка КРУ ВАТ "Державний Ощадний банк України" 4552 від 10.07.2009 про проведення операцій за призначенням платежу.

У своєму запереченні відповідач зазначив про те, що кошти, сплачені позивачем відповідно до вказаного платіжного доручення, були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача, що є правомірним відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд робить висновок про безпідставність виключення з рахунку платежів по податковому зобов'язанню травня 2009 року платежу позивача від 10.07.2009 у сумі 30000,00 грн.

Зважаючи на викладене, а також з огляду на те, що вирішення питання про накладення штрафних санкцій за невиконання податкового зобов'язання, а також встановлення розмірів таких санкцій є виключним та дискреційним повноваженням Державної податкової служби України, суд вважає, що з суми податкового боргу на який нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% підлягає виключенню сума 30000,00 грн., та відповідна нарахована сума штрафної санкції у розмірі 20% грошового зобов'язання сплаченого з затримкою більше 30 календарних днів у сумі 6000,13 грн.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Стаття 71 КАС України вбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів про сплату податкової заборгованості за травень 2009 року у сумі (163506,00 грн.-30000,00 грн.)=133506,00 грн.

Згідно п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Застосовуючи зазначену норму суд не погоджується з думкою позивача про неправомірне зарахування грошових коштів сплачених у 2011 році на погашення податкового боргу травня 2009 року.

У зв'язку з чим суд відмовляє у задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2011 №0002711502 в решті нарахованої штрафної (фінансової) санкції..

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 03.05.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.05.2012.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби №0002711502 від 01.09.2011 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 6000,13 грн..

3.Стягнути на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" судовий збір у розмірі 5,18 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

4.В задоволені іншої частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.