Постанова № 24208509, 29.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2012 р. Справа №2а-7963/11/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представників позивача -ОСОБА_1, довіреність № б/н від 18.11.11,

представника відповідача - не з'явився.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2011 №0006762301 та №0006752301.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.07.2011 відкрите провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.08.2011 призначено експертизу у справі та зупинено провадження у адміністративній справі №2а-7963/11/0170/13 до одержання результатів судово - економічної експертизи.

21.03.2012 поновлено провадження у адміністративній справі.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі

Представник відповідача у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"). Як зазначено у статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України (далі -ПК) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Як зазначено у статті 4 ПК податкове законодавство ґрунтується на принципах рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний берег" зареєстровано 07.04.1997 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, ідентифікаційний код юридичної особи -24695969.

Суд зазначає, що ТОВ "Південний берег" взято на податковий облік 16.04.1997, знаходиться на обліку в ДПІ в м. Сімферополі.

Предметом діяльності ТОВ "Південний берег", зокрема, є роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 16.05.2011 №1127/23-2, №1128/23-2, №1129/23-2 та наказу від 28.04.2011 №1426 працівниками Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2011, за результатами якої 10.06.2011 було складено акт №7752/23-2/24695969 (далі -Акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення:

1) п.5.1. та п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 3акону України "Про оподаткування прибутку підприємств", заниження податку на прибуток у сумі 465852,00 грн., 2010 рік в сумі - 243150,00 грн., 1 квартал 2011- 222702,00грн.;

2) п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищення податкового кредиту всього у сумі 372682,00 грн., червень 2010 в сумі 8167,00 грн., липень 2010- 4863,00 грн., серпень 2010- 45000,00 грн., жовтень 2010- 25167,00грн., грудень 2010- 111323,00грн., січень 2011- 59356,00 грн., лютий 2011- 62027,00грн., березень 2011- 56779,00 грн.;

3) п.п. 6.3.2 п.6.3. ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", встановлено заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 798,24 грн.;

4) п. 9 ст. 250 Податкового кодексу України, позивач не надав до ДПІ в м. Сімферополі заяви про відсутність у звітному році об'єкта екологічного податку, та не надав податкову декларацію у відповідності до ст. 250 "Порядок подання податкової звітності та сплати податку".

Підставою для таких висновків стало припущення посадових осіб ДПІ в м. Сімферополі про не проведення господарських операцій між ТОВ "Південний берег" та його контрагентами внаслідок нікчемності правочинів.

На підставі акту перевірки від 10.06.2011 №7752/23-2/24695969 винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0006762301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 526640,50 грн., у тому числі- за основним платежем у сумі 465852,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 60788,50 грн., а також податкове повідомлення - рішення від 24.06.2011 № 0006752301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 421315,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 372682,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 48633,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість до 01.01.2011 врегульовано Законами України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі -Закон 2181), "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб", тому суд застосовує їх норми під час надання оцінки правомірності дій позивача з формування податкового кредиту за червень 2010, липень 2010, серпень 2010, жовтень 2010, грудень 2010.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачалось ст. 7 Закону № 168.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачалось, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Як зазначалось судом вище, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 7752/23-2/24695969 від 10.06.2011, ґрунтуються на даних попередньої перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег", а саме:

-акт №4774/23-2/24695969 від 29.05.2009 про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року .

Між ТОВ "Південний берег" укладені договори на постачання товарів (побутової техніки, мультимедійної техніки, витратних матеріалів, тощо) від ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот", а саме:

-договір купівлі - продажу від 02.08. 2010 з ТОВ "Зеніт НВКП";

-договір поставки № 28/11-10 від 1.11.2010 з ПП "Ньютехнолоджі";

-договір поставки № 31/11-10 від 01.11.2010 з ПП"Аланар";

-господарський договір поставки № 0806-03 від 08.06.2010 з ТОВ "Півострів Пілот".

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Зеніт НВКП" встановлено, що відповідно до виписок банку та бухгалтерські проводки Д-т 631 К-т 311/1 сплачено на рахунок ТОВ "Зеніт НВКП"в серпні 2010 року 270000,00 грн., в жовтні 2010 року -151000,00 грн. Щодо платіжних доручень ТОВ "Південний берег" по взаємовідносинам з ТОВ "Зеніт НВКП" встановлено, що сплачено 421000,00 грн. Заборгованість по розрахункам між контрагентами відсутня. Відповідно до видаткових накладних за період з 02.08.2010 по 01.10.2010 на адресу ТОВ "Південний берег" відвантажено побутову техніку на загальну суму 421000 гривен. Ця операція знайшла своє відображення у бухгалтерському обліку по Дт рахунку 281 Кт рахунку 631 у сумі 350833,00 гривен, ПДВ по Дт рахунку 64 Кт рахунку 631 у сумі 70167,00 гривен. Товари отримані та оприбутковані підприємством.

Щодо взаємовідносин з ПП "Ньютехнолоджи" встановлено, що відповідно до виписок банку та бухгалтерські проводки Д-т 631 К-т 311/1, 311/2 сплачено на рахунок ПП "Ньютехнолоджі" у грудні 2010 у сумі 140000,00грн.. Відповідно видаткових накладних за 06.12.2010 на адресу ТОВ "Південний берег" відвантажено побутову техніку на загальну суму 249368,00грн..

Щодо взаємовідносин з ПП "Аланар" встановлено, що відповідно до виписок банку та бухгалтерські проводки Д-т 631 К-т 311/1, 311/2 сплачено на рахунок ПП "Аланар"у грудні 2010 року 229600,00 грн.. Заборгованість по розрахункам відсутня. Згідно до видаткових накладних за період з 01.12.2010 по 10.12.2010 на адресу ТОВ "Південний берег" відвантажено побутову техніку на загальну суму 340050,00 грн.. Товари отримані та оприбутковані підприємством.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Півострів Пілот" встановлено, що відповідно до виписок банку та бухгалтерські проводки Д-т 631 К-т 311/1 сплачено на рахунок ТОВ "Півострів Пілот" 156705,00 грн. Заборгованість по розрахункам між контрагентами відсутня. Відповідно видаткових накладних за період з 01.06.2010 по 02.12.2010 на адресу ТОВ "Південний берег" відвантажено побутову техніку на загальну суму 176705,00 грн.. Ця операція знайшла своє відображення у бухгалтерському обліку по Дт рахунку 281 Кт рахунку 631 у сумі 130858,00 грн., ПДВ по Дт рахунку 64 Кт рахунку 631 у сумі 26117,00 грн.. Товари отримані та оприбутковані підприємством.

Таким чином, отримання товарів від ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" у червні 2010, липні 2010, серпні 2010, жовтні 2010, грудні 2010 підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Південний берег".

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість з 01.01.2011 врегульовано Податковим кодексом України (далі -ПК), тому суд застосовує його норми під час надання оцінки правомірності дій позивача з формування податкового кредиту січень 2011, лютий 2011, березень 2011.

Пунктом 14.1.181. ПК визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вказаним розділом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пунктом 198.1 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також пунктом 198.6. ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На момент здійснення господарських операцій, та на момент перевірки контрагентами позивача ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" були платниками податку на додану вартість, зареєстрованими відповідно до ст. 183 ПК України.

Відповідно до пункту 201.10. ПК податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 46.1. статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. У пункті 46.5 статті 46 ПК України зазначається, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до частини другої пункту 48.1 статті 48 ПК України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити податкової декларації - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно пункту 203.1. статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом статті 198 ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 4 статті 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення як змісту позовних вимог, так і меж оскарження актів індивідуальної дії, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у довідці від 15.04.2010 "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість"", вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суд зазначає, згідно підпункту 200.1. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно підпункту 14.1.179. ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

За підпунктом 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У підпункті 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 14.1.191 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За підпунктом 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата послуг відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Кодексу, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Судом встановлено, що між ТОВ "Південний берег" укладені договори на постачання товарів (побутової техніки, мультимедійної техніки, витратних матеріалів, тощо) від ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот".

Щодо взаємовідносин з ПП "Ньютехнолоджи" встановлено, що відповідно до виписок банку та бухгалтерські проводки Д-т 631 К-т 311/1, 311/2 сплачено на рахунок ПП "Ньютехнолоджі" у січні 2011 у сумі 465504,00 грн., у лютому 2011 у сумі 171948,00 грн., у березні 2011 у сумі 72189,00 грн.. Кредиторська заборгованість по розрахункам складає 148654,00 грн. Відповідно видаткових накладних за період з 04.01.2011 по 09.03.2011 на адресу ТОВ "Південний берег" відвантажено побутову техніку на загальну суму 748927,00грн.. Ця операція знайшла своє відображення у бухгалтерському обліку по Дт рахунку 281 Кт рахунку 631 у сумі 831913,00грн., ПДВ по Дт рахунку 64 Кт рахунку 631 у сумі 166382,00 грн.

Щодо взаємовідносин з ПП "Аланар" встановлено, що відповідно до виписок банку та бухгалтерські проводки Д-т 631 К-т 311/1, 311/2 сплачено на рахунок ПП "Аланар" у січні 2011 року 110450,00 грн., у лютому 2011 року 134834,00 грн., у березні 2011 року 185209,00 грн.. Заборгованість по розрахункам відсутня.

Згідно до видаткових накладних за період з 01.02.2011 по 01.03.2011 на адресу ТОВ "Південний берег" відвантажено побутову техніку на загальну суму 320043,00 грн.. Ця операція знайшла своє відображення у бухгалтерському обліку по Дт рахунку 281 Кт рахунку 631 у сумі 550077,00 грн., ПДВ по Дт рахунку 64 Кт рахунку 631 у сумі 110016,00 грн.. Товари отримані та оприбутковані підприємством.

Таким чином, отримання товарів від ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" у січні-березні 2011 підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Південний берег".

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ червень 2010, липень 2010, серпень 2010, жовтень 2010, грудень 2010, січень 2011, лютий 2011, березень 2011 сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот".

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Вивчивши надані позивачем документальні підтвердження судом не встановлено протиправність отримання податкової вигоди з боку ТОВ "Південний берег".

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі фінансові операції з виконання зазначених правочинів були визнані недійсними через їх нікчемність.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом з'ясовано, що жодний із правочинів до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Крім того податковий орган самостійно зазначає, що відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону про ПДВ, та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Посилання відповідача на частину1 статті 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагентів.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на податку на оподаткування прибутку підприємств.

Крім того, згідно висновку судово-економічної експертизи від 29.02.2012 №107/11 встановлено, що отримання товарів від ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" у червні 2010, липні 2010, серпні 2010, жовтні 2010, грудні 2010, січні-березні 2011 підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Південний берег". Обсяг валових витрат за червень 2010, липень 2010, серпень 2010, жовтень 2010, грудень 2010, січень-березень 2011 за угодами, укладеними з ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" сформований ТОВ "Південний берег" вірно та відповідно чинного законодавства. Обсяг податкового кредиту за червень 2010, липень 2010, серпень 2010, жовтень 2010, грудень 2010, січень-березень 2011 за угодами, укладеними з ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" сформований ТОВ "Південний берег" вірно та відповідає чинному законодавству.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0006762301 та №0006752301 є протиправними та підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.03.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАС України постанову складено 30.03.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0006762301 та №0006752301.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" судовий збір в розмірі 3,40 грн. та витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 9376,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.