Постанова № 24208416, 26.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2012 року 11:56 № 2а-3550/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВМП «Мафесан Спацмонтаж»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києвапро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000822301 від 05.03.12р. Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 -довіреність № б/н від 01.02.2012р.Від відповідачане з'явився На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 26.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №000822301 від 05.03.12р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.12р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті на 13.04.12р.

У судовому засіданні 13.04.12р. оголошувалось перерву до 26.04.12р. у зв'язку із необхідністю отримання доказів по справі.

В судове засідання 26.04.12р. представник відповідача не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Суд з врахуванням вимог ст.. 128 КАС України розглядає справу за відсутності представника відповідача -суб'єкта владних повноважень.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені у позовні заяві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП «Мафесан Спацмонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства про здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельне управління 26»за період з 01.08.11р. по 30.09.11р. За результатами перевірки складено акт від 21.02.12р. за № 72/23-6/37144176 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 188.1 ст. 188, п198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість у перевіряє мий період на загальну суму 193 594,00грн. в тому числі за серпень 2011р. на суму 135 135,00грн. та за вересень 2011р. на суму 58 459,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва 05.03.12р. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000822301 яким позивачу збільшено суду зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 241 992,50грн. в тому числі 193 594,00грн. за основним платежем та 48 398,50грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Позивач з таким рішенням податкового органу не погоджується у зв'язку із чим звернувся до суду щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Статтею 198 Податкового кодексу України , визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З наявних матеріалів справи, зокрема копії акту перевірки, та пояснень учасників судового розгляду судом встановлено, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем у перевіряє мий період зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтуються на встановленні перевіркою нікчемності правочину укладеного позивачем з ТОВ «Будівельне управління 26»

Так зокрема між позивачем та ТОВ «Будівельне управління 26» укладено договір субпідряду від 28.07.11р.за № 8/м предметом якого є виконання останнім монтажу санітарно-технічних систем на об'єктах, копія вказаного договору наявна в матеріалах справи.

За вказаним договором ТОВ «Будівельне управління 26»було виписано податкові накладні, а саме : від 30.08.11р. за № 489 на загальну суму 15 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 2 500,00грн., від 31.08.11р. за № 490 на загальну суму 500 554,85грн. в тому числі ПДВ на суму 83 425,81грн., від 31.08.11р. за №491 на загальну суму 295 254,87грн. в тому числі ПДВ на суму 49 209,11грн., від 23.09.11р. за № 644 на загальну суму 102 190,48грн. в тому числі ПДВ на суму 17 031,75грн., від 26.09.11р. за №645 на загальну суму 80 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 13 333,33грн. та від 28.09.11р. за № 656 на загальну суму 168 562,00грн. в тому числі ПДВ на суму 28 093,67грн.

Також сторонами договору складено акти приймання виконаних будівельних робі від 31.08.11р. за №1 на загальну суму 15 000,00грн., від 31.08.11р. за №3 на загальну суму 295 254,67грн., від 31.08.11р. за №2 на загальну суму 500 554,85грн. та від 28.09.11р. на загальну суму 350 752,48грн.

Саме на підставі зазначеної вище документації позивачем у серпні-вересні 2011 року було сформовано податковий кредит в сумі 193 594,00грн.

Уся підтверджуюча бухгалтерська документація була предметом дослідження перевіряючи, однак не розцінена як первинна оскільки в силу висновків викладених Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва у акті від 02.12.2011р. за № 7974/7/07-020/36192653 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія 26», правочини укладені позивачем з даним контрагентом податковим органом визначені як нікчемні.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються саме на обставинах встановлених актом про неможливість проведення зустрічної звірки яким безпосередньо встановлено, що контрагент позивача, ТОВ «Будівельна компанія 26»було створене без мети зайняття підприємницькою діяльністю невідомими особами та відповідно усі укладені таким товариством правочини є нікчемними, що в свою чергу на переконання податкового органу підтверджується поясненнями директора ТОВ «Будівельна компанія 26»гр. Темченка А.С..

Саме у зв'язку із наведеними обставинами податковим органом зроблено висновки щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія 26», оцінюючи такі доводи відповідача суд приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах Цивільного кодексу України.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час правовідносин), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Натомість дана обставина відповідачем досліджена не була, будь яких доказів щодо наявності обвинувальних вироків ні стосовно контрагентів позивача ні стосовно контрагентів останніх за ланцюгом.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем правочини є господарським договором, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України.

Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України. Натомість доказів щодо вжиття передбачених законодавством заходів відповідачем не надано.

Також слід зауважити, що фіктивним відповідно до ст. 234 ЦК України є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена ні підставі формальних обставин, взято до уваги лише акти проведених перевірок та дані баз співставлення, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Так з метою встановлення настання реальних наслідків за правочинами укладеними саме між позивачем та ТОВ«Будівельна компанія 26»судом встановлено, за умовами вказаного договору останнім виконувались роботи по монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем на об'єктах підрядника.

Також судом встановлено, що укладені з ТОВ«Будівельна компанія 26»правочини є договорами субпідряду, при цьому передумовою укладення таких були договори Генерального підряду укладені позивачем з ПАТ «Київміськбуд-1»імені МП Загороднього»та ТОВ «ВБФ «МЖКбуд», що в свою чергу свідчить про виконання ТОВ«Будівельна компанія 26»свої обов'язків перед позивачем по договору 28.07.11р. за № 8/м, копії таких договорів та відповідно актів виконаних робіт наявні в матеріалах справи та в повній мірі досліджені судом, при цьому умовами договорів, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, підрядник(позивач) не позбавлений права залучати за власним вибором до виконання даного договору третіх осіб (субпідрядників).

Аналіз усіх наведених доказів та фактичних обставин справи дозволяє зробити висновки щодо реальності настання наслідків за укладеними між позивачем та ТОВ«Будівельна компанія 26», а тому надані до перевірки документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно належними підставами для формування податкового кредиту.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 000822301 від 05.03.12р. підлягає скасуванню.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 000822301 від 05.03.12р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.