Постанова № 24208350, 08.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2012 року 12:48 № 2а-4077/12/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельний комплекс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвапроскасування податкового повідомлення-рішення № 0000122209 від 06.03.2012 р.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 8 від 20.02.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 9/9/10-109 від 05.03.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 08.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельний комплекс»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122209 від 06.03.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельний комплекс»було залишено без руху.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-4077/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08.05.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000122209 від 06.03.2012 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, та п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV зі змінами та доповненнями, щодо заниження ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 315 509 грн., в т.ч. в червні 2011 року у сумі 118 376 грн., у липні 2011 року в сумі 60 264 грн., у серпні 2011 року в сумі 136 869 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентом ТОВ «КУРАНТ», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договорів (субпідрядних договорів), виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями з відміткою банку та виписками з банку, а також контрагентом позивача ТОВ «КУРАНТ»суми податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, були визначені (задекларовані) для сплати до Державного бюджету, а отже збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеним контрагентом завдано не було.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, та п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV зі змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»було занижено суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету на суму 315 509 грн., в т.ч. в червні 2011 року у сумі 118 376 грн., у липні 2011 року в сумі 60 264 грн., у серпні 2011 року в сумі 136 869 грн.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що оскільки в момент вчинення правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «КУРАНТ», сторонами не було додержано вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України, то такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є недійсними, внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат та податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельний комплекс»по взаємовідносинах з ТОВ «КУРАНТ»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2011 року - серпень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт № 78/23-5/23702578 від 22.02.2012 р., в якому встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, та п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV зі змінами та доповненнями, щодо заниження ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 315 509 грн., в т.ч. в червні 2011 року у сумі 118 376 грн., у липні 2011 року в сумі 60 264 грн., у серпні 2011 року в сумі 136 869 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122209 від 06.03.2012 р., яким позивачу донараховано податок на додану вартість в загальному розмірі 364 793,00 грн. (в тому числі основний платіж 315 509,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 49 284,00 грн.).

Не погоджуючись із прийнятим Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням № 0000122209 від 06.03.2012 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000122209 від 06.03.2012 р., що оскаржується позивачем в даній адміністративній справі, податковий орган в Акті перевірки позивача № 78/23-5/23702578 від 22.02.2012 р. посилається здебільшого на те, що перевіркою контрагента позивача ТОВ «КУРАНТ»було встановлено незнаходження даного товариства за місцем реєстрації, та встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, та чисельність працюючих на підприємстві згідно Акта перевірки ТОВ «КУРАНТ»складає -1 особа.

Зважаючи на викладене, відповідачем в Акті перевірки позивача було зроблено висновок, що укладені між ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»та ТОВ «КУРАНТ»правочини щодо господарських операцій з виконання підрядних будівельних робіт, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними. На підставі зазначеного відповідачем було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із штрафними санкціями.

Однак, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 15 березня 2011 року між ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»(Підрядник) та ТОВ «КУРАНТ»(Субпідрядник) був укладений договір № 1 на виконання штукатурних робіт вапняком та цементно-вапняним розчином у приміщеннях будівлі при будівництві житлового-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Щорса, 44, секція № 3 в м. Києві.

ТОВ «КУРАНТ»в червні 2011 року виконало та передало роботи на суму 265 666,09 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-3) та Акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-2в).

ТОВ «КУРАНТ»в серпні 2011 року виконало та передало роботи на суму 317 356,52 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2011 р. (форма КБ-3) та Акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 р. (форма КБ-2в).

ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»повністю розрахувався з ТОВ «КУРАНТ»за виконані роботи про що свідчать копії платіжних доручень з відміткою банку про прийняття та банківські виписки, що містяться в матеріалах справи.

ТОВ «КУРАНТ»в свою чергу видав ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»належним чином оформлені податкові накладні № 10 від 30.06.2011 року та № 16 від 15.08.2011 року.

Так, суми ПДВ, які були підтверджені зазначеними податковими накладними, ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»віднесло до складу податкового кредиту за відповідний період.

Також, 02 серпня 2010 року між ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»(Підрядник) та ТОВ «КУРАНТ»(Субпідрядник) був укладений договір № 2. Предметом договору є: штукатурні роботи вапняним, цементним, цементно-вапняним розчином внутрішніх стін будівлі; малярні роботи (шпаклювання, фарбування стель, стін, труб, дверних блоків і т.п.) місць загального користування та оздоблювальні роботи в соціальних квартирах (малярні, влаштування підлоги з плитки, встановлення дверних блоків).

Відповідно до п.1.2 даного договору, роботи проводяться на об'єкті будівництва: «Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення та паркінгом на перетині проспекту Науки, 80 та вул. Адмірала Ушакова, 71 у Голосіївському районі м. Києва.

ТОВ «КУРАНТ»в червні 2011 року виконало та передало роботи на суму 273 277,37 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-3) та Акт № 12 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-2в).

ТОВ «КУРАНТ»в червні 2011 року виконало та передало роботи на суму 20 641,19 грн., про що свідчить Акт № 13 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-2в).

Також, ТОВ «КУРАНТ»в липні 2011 року виконало та передало роботи на суму 175 761,60 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011 р. (форма КБ-3) та Акт № 14 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 р. (форма КБ-2в).

ТОВ «КУРАНТ»в серпні 2011 року виконало та передало роботи на суму 259 007,00 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 р. (форма КБ-3) та Акт № 15 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 р. (форма КБ-2в).

ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»повністю розрахувався з ТОВ «КУРАНТ»за виконані роботи про що свідчать копії платіжних доручень з відміткою банку про прийняття та банківські виписки, що містяться в матеріалах справи.

ТОВ «КУРАНТ»в свою чергу видав ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»належним чином оформлені податкові накладні № 17 від 31.08.2011 р., № 14 від 29.07.2011 р. та № 11 від 30.06.2011 р.

Так, суми ПДВ, які були підтверджені зазначеними податковими накладними, ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»віднесло до складу податкового кредиту за відповідний період.

Також, 04 травня 2011 року між ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»(Підрядник) та ТОВ «КУРАНТ»(Субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 3. Предметом договору є: внутрішні штукатурні роботи, малярні роботи, облицювальні роботи стін плиткою та роботи по влаштуванню підлоги з плитки місць загального користування у відповідності до умов договору. Роботи проводились на об'єкті: Житловий будинок № 9 та об'єкти соціально-побутового призначення комплексного благоустрою території для загальних потреб у 2-му мікрорайоні житлового масиву Позняки в Дарницькому районі.

ТОВ «КУРАНТ»в червні 2011 року виконало та передало роботи на суму 69 912,73 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-3) та Акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-2в).

ТОВ «КУРАНТ»в серпні 2011 року виконало та передало роботи на суму 83 760,18 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2011 р. (форма КБ-3) та Акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 р. (форма КБ-2в).

ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»повністю розрахувався з ТОВ «КУРАНТ»за виконані роботи про що свідчать копії платіжних доручень з відміткою банку про прийняття та банківські виписки, що містяться в матеріалах справи.

ТОВ «КУРАНТ»в свою чергу видав ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»належним чином оформлені податкові накладні № 19 від 31.08.2011 р., № 13 від 30.06.2011 р.

Так, суми ПДВ, які були підтверджені зазначеними податковими накладними, ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»віднесло до складу податкового кредиту за відповідний період.

Крім того, 23 травня 2011 року між ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»(Підрядник) та ТОВ «КУРАНТ»(Субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 4. Предметом договору є: внутрішні штукатурні роботи, малярні роботи, облицювальні роботи стін плиткою та роботи по влаштуванню підлоги з плитки місць загального користування у відповідності до умов договору. Роботи проводились на об'єкті: Дитячий садок на ділянці № 14 «Осокорки-Північні»в 6-му мікрорайоні Дарницького району н. Києва.

ТОВ «КУРАНТ»в червні 2011 року виконало та передало роботи на суму 80 757,47 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-3) та Акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-2в).

ТОВ «КУРАНТ»в липні 2011 року виконало та передало роботи на суму 185 820,00 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2011 р. (форма КБ-3) та Акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2011 р. (форма КБ-2в).

ТОВ «КУРАНТ»в серпні 2011 року виконало та передало роботи на суму 161 091,36 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2011 р. (форма КБ-3) та Акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 р. (форма КБ-2в).

ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»повністю розрахувався з ТОВ «КУРАНТ»за виконані роботи про що свідчать копії платіжних доручень з відміткою банку про прийняття та банківські виписки, що містяться в матеріалах справи.

ТОВ «КУРАНТ»в свою чергу видав ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»належним чином оформлені податкові накладні № 18 від 31.08.2011 р., № 15 від 29.07.2011 р., № 12 від 30.06.2011 р.

Так, суми ПДВ, які були підтверджені зазначеними податковими накладними, ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»віднесло до складу податкового кредиту за відповідний період.

На момент проведення перевірки заборгованість між підприємствами була відсутня, що підтверджується Актом перевірки та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як зазначено в самому Акті перевірки, ТОВ «КУРАНТ»мало і до теперішнього часу має діюче свідоцтво платника ПДВ, про що також зазначено на офіційному сайті ДПА України, що відповідно надавало йому право на складання податкових накладних.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, видані на адресу позивача податкові накладні ТОВ «КУРАНТ»повністю відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, Договори, які були укладені позивачем з ТОВ «КУРАНТ»щодо виконання підрядних будівельних робіт, були укладені сторонами з дотриманням вимог, які були передбачені законодавством України на момент здійснення таких правочинів, зокрема позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, був відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за яким підтверджується відповідними договорами, податковими накладними, актами здачі виконаних робіт, платіжними дорученнями з відміткою банку та виписками з банку, а також контрагентом позивача ТОВ «КУРАНТ»суми податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, були визначені (задекларовані) для сплати до Державного бюджету, а отже збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеним контрагентом завдано не було.

Суд також не може погодитися із посиланнями відповідача в Акті перевірки на незнаходження контрагента ТОВ «КУРАНТ»за місцем реєстрації, як на підставу висновку щодо нікчемності правочинів із позивачем, оскільки, як було зазначено вище, всі первині та бухгалтерські документи: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки, що засвідчують здійснення господарської діяльності, були надані позивачем до перевірки, та крім того з матеріалів справи вбачається що на час проведення перевірки позивача, його контрагент ТОВ «КУРАНТ»був належним чином зареєстрований, внесений до ЄДР, здійснював господарську діяльність, подавав податкову звітність та вів переписку з податковим органом.

Так, в Акті перевірки позивача, контролюючий орган зазначає, що при здійснені правочинів між позивачем та ТОВ «КУРАНТ», сторонами не було додержано вимог ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України, а отже такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, та відповідно є недійсними (нікчемними), внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

З огляду на вказане, суд зазначає, що Акт перевірки являється документом, який фіксує законність здійснення господарських операцій суб'єктами господарювання, однак не є нормативно-правовим документом і не несе юридичних наслідків.

Відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання, які встановлені в Акті перевірки, визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати, на думку суду, підставою для визнання угоди між позивачем та ТОВ «КУРАНТ»з ознаками нікчемності.

Отже, враховуючи надані позивачем до матеріалів справи документи (докази), та проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд не може погодитися із такими висновками податкового органу щодо недійсності (нікчемності) правочинів між «Ремонтно-будівельний комплекс»та ТОВ «КУРАНТ», оскільки сторонами були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем.

Крім того, як видно з податкової звітності контрагента позивача ТОВ «КУРАНТ», що наявна в матеріалах справи, останнім було в повній мірі визначено податкові зобов'язання по правовідносинах із ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»для сплати до Державного бюджету, а отже збитків Державному бюджету внаслідок даних правовідносин позивача із зазначеним контрагентом завдано не було.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Доказів, щодо наявності в ТОВ «КУРАНТ»податкової заборгованості перед Державним бюджетом в розрізі позивача - відповідачем до матеріалів справи надано також не було.

Крім того, в якості обґрунтування відповідача правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд не може прийняти до уваги посилання контролюючого органу на відсутність будь-якої інформації по контрагенту позивача ТОВ «КУРАНТ» про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, та чисельність працюючих на підприємстві згідно Акта перевірки ТОВ «КУРАНТ», що складає -1 особу.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, контролюючим (податковим) органом було внесено зміни до Акта перевірки контрагента позивача ТОВ «КУРАНТ»№ 1604/23-3/24081782 від 14.12.2011 р., та у листі № 17422/10/23-3-11 від 28.12.2011 р. (копія якого міститься в матеріалах справи), зазначено: «Щодо зауважень, стосовно висновків вказаних в п.2.1 та п. 2.8 розділу 2 Акта перевірки, повідомляємо що у Акті допущена технічна помилка, у зв'язку з чим, зазначені пункти слід викласти в наступних редакціях:

- п. 2.1 «Перевірка проводилась 08.12.2011 року.»;

- п.2.8 «Чисельність працюючих, згідно поданих ТОВ «КУРАНТ»податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податків і сум утриманих з них податку за формою 1ДФ від 18.07.2011 р. № 321434 та від 10.10.2011 р. № 9008373251 складає за червень 2011 року за штатом - 4 особи, за договорами цивільно-правового характеру - 15 осіб, за липень 2011 року за штатом - 3 особи за договорами цивільно-правового характеру - 3 особи, за серпень 2011 року за штатом - 3 особи, за договорами цивільно-правового характеру - 12 осіб.».

З наведеного вище, судом вбачається, що в період здійснення правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «КУРАНТ», в останнього були наявні необхідні трудові ресурси для виконання субпідрядних (будівельних) робіт, передбачених у вказаних договорах.

Також, суд не може взяти до уваги в якості обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, посилання відповідача в Акті перевірки на взаємовідносини ТОВ «КУРАНТ» з контрагентами ТОВ «Укрінвестбудцентр»та ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо»(третій ланцюг взаємовідносин), з якими тільки ТОВ «КУРАНТ»укладав та мав господарські відносини, однак з якими позивач жодних угод не укладав та відносин не мав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, а також не заперечувалося представником відповідача, в позивача взагалі були відсутні правовідносини з ТОВ «Укрінвестбудцентр»та ТОВ «Рекламна агенція «Слон і Мо», а висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства були зроблені відповідачем виключно з аналізу правовідносин позивача саме з ТОВ «КУРАНТ».

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «КУРАНТ», а також не було надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «КУРАНТ»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Отже, суд вважає безпідставним посилання податкового органу на порушення позивачем ч.1, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234 Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів із ТОВ «КУРАНТ», оскільки жодних належних доказів, які б підтверджували відсутність настання реальних наслідків за такими правочинами, укладення первинних документів (податкових накладних) не вповноваженими особами, не зареєстрування контрагента платником ПДВ, відсутність його в ЄДР, чи наявності вироку відносно посадових осіб контрагента -відповідачем до справи надано не було.

Так само відповідачем не було надано суду доказів завдання збитків Державному бюджету внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «КУРАНТ», оскільки, як зазначалося вище, та не заперечувалося представником податкового органу, - контрагентом позивача ТОВ «КУРАНТ»суми податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, Були в повному обсязі визначені (задекларовані) для сплати до Державного бюджету.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом ТОВ «КУРАНТ», останній не був визнаний банкрутом, знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був зареєстрований платником податку на додану вартість, а також задекларував податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи ТОВ «КУРАНТ»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «КУРАНТ»не було вироку суду щодо посадових осіб даного контрагента, та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем, та крім того, відповідачем не було допустимими доказами доведено суду завдання шкоди Державному бюджету внаслідок правовідносин позивача із зазначеним контрагентом.

Крім того, що також підтверджується наявними матеріалами справи, в подальшому ТОВ «Ремонтно-будівельний комплекс»прийняті від ТОВ «КУРАНТ»роботи передав безпосереднім Замовникам, про що свідчать зокрема наступні документи:

- Договір № 103 від 05.03.2010 р. на виконання штукатурних робіт вапняком та цементно-вапняним розчином у приміщеннях будівлі при будівництві житлового-офісного комплекс) з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Щорса, 44, секція № 3 в м. Києві, з додатковими угодами, довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), Актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в).

- Договір поставки № 104 від 05.03.2010 р., з додатковими угодами та відповідними видатковими накладними;

- Акти про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15 серпня 2011 р. та 25 червня 2011 р., Акт № 00000987 здачі-приймання робіт від 15.08.2011 р. та Акт № 00000753 здачі-приймання робіт від 25.06.2011 р.;

- відповідні податкові накладні та банківські виписки.

Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «КУРАНТ»(отримання субпідрядних будівельних робіт), що в подальшому були передані позивачем замовнику на виконання відповідних договорів із останнім, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача із ТОВ «КУРАНТ», в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що були виписані зазначеним контрагентом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000122209 від 06.03.2012 р. - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000122209 від 06.03.2012 р.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000122209 від 06.03.2012 р.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судових дебатах позивач не наголошував на вимозі щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000122209 від 06.03.2012 р.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 11.05.2012 р.