Постанова № 24208171, 13.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2012 р. № 2а-14370/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1, згідно довіреності,

за участю представника відповідача -ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Державне територіальне-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (надалі - ДТГО "Львівська залізниця") звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (надалі - СДПІ у м. Львові) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2011 року № 0001842301/23685 на суму 10741,00 грн., в тому числі за основним платежем 8592,80 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 2148,20 грн., та № 0001882301/23686 на суму 13426,38 грн., в тому числі за основним платежем 10741,10 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 2685,28 грн., прийнятих за наслідками позапланової виїзної перевірки з питань здійснення фінансово-господарських відносин з ПП "Бізнесгруп" за період з 01.01.2010 року по 01.09.2011 року, оформленої актом № 1390/23-2/01059900 від 09.11.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що в акті перевірки безпідставно зроблено висновки про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 8592,80 грн. та заниження податку на прибуток за 2010 рік у розмірі 10741,10 грн. (в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року в сумі 10741,10 грн.) у зв'язку з оформленням безтоварних операцій та не підтвердженням фактичного отримання товарів (робіт, послуг) від ПП "Бізнесгруп". ДТГО "Львівська залізниця" вважає, що не порушувало норм п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1 , 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", п.п. 5.1.2, 5.3.9 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки у підприємства наявні всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують дійсність та реальність господарських операцій з контрагентом ПП "Бізнесгруп", а також факт передачі товару, безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю позивача. При укладені та виконанні договору дотримані усі вимоги, встановлені законодавством. Зазначає, що встановивши, що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган повинен звернутися до суду про визнання такого правочину недійсним, тобто, нікчемність правочину встановлюється законом, а не актом податкової перевірки. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких ознак нікчемності правочину. Вказує на те, що несплата податку продавцем товару не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Повідомив про те, що, керуючись ст. 58 Конституції України, за порушення, вчинені у попередніх періодах та виявлені після дати набрання чинності Податковим кодексом України, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011 року. А спірні правопорушення було вчинено саме до 01.01.2011 року. В зв'язку з наведеним, спірні податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав усні та додаткові письмові пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченні від 25.01.2012 року, суть яких зводиться до наступного. Відповідно до положень ст. 228 ЦК України, нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок. Визнання нікчемного правочину недійсним, згідно ст. 215 ЦК України, не вимагається, оскільки такий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Зазначає, що орган податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням ч. 1 ст. 208 ГК України, або визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на ч. 1 ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України. Наголошує, що виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, кому нараховані податкові зобов'язання. Крім того, щодо відображення в обліку взаєморозрахунків із ПП "Бізнесгруп", зазначає, що посадовими особами ДТГО "Львівська залізниця" не надано до перевірки документів на фактичне здійснення господарських операцій із ПП "Бізнесгруп". Також, проведеною перевіркою встановлено неможливість ПП "Бізнесгруп" здійснювати фінансово-господарську діяльність через відсутність технічного персоналу, основних засобів, транспортних засобів, тощо. Отже, правочин між ПП "Бізнесгруп" та ДТГО "Львівська залізниця" містить ознаки нікчемності. В зв'язку з наведеним просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

СДПІ у м. Львові у період з 05.10.2011 року по 25.10.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ДТГО "Львівська залізниця" з питань здійснення фінансово-господарських відносин, зокрема, з ПП "Бізнесгруп" за період з 01.01.2010 року по 01.09.2011 року.

Дану перевірку було проведено на підставі наказів начальника СДПІ ВПП у м. Львові № 334 від 05.10.2011 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДТГО "Львівська залізниця" з метою виконання постанови старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 15.09.2011 року, та № 360 від 25.10.2011 року про продовження документальної позапланової виїзної перевірки ДТГО "Львівська залізниця".

За результатами такої перевірки та на підставі акта перевірки № 1390/23-2/01059900 від 09.11.2011 року відповідачем 29.11.2011 року було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001842301/23685, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10741,00 грн., в тому числі за основним платежем - 8592,80 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2148,20 грн. та № 0001882301/23686, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 13426,38 грн., в тому числі за основним платежем - 10741,10 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2685,28 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржувалися.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем в зв'язку із встановленням перевіркою порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями) та п. 58.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість липня и2010 року на 8592,80 грн. та знижено податок на прибуток за 2010 рік на 10741,10 грн.

Виявлені порушення полягають у тому, що ДТГО "Львівська залізниця" неправомірно відобразило у податковому обліку понесені витрати на придбання ТМЦ (шліф стрічки та герметика клейового) у ПП "Бізнесгруп", яке знаходиться на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова, оскільки, за висновками відповідача, викладеними у акті перевірки ДТГО "Львівська залізниця", не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП "Бізнесгруп", а отже, йдеться про здійснення заздалегідь економічно не обґрунтованих та економічно не вигідних операцій, вчинених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

У акті зазначено, що в ході перевірки не доведено реальність операцій, не встановлено час здійснення операцій, місцезнаходження майна, що передавалось, наявність виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для виконання договору поставки, що свідчить про відсутність необхідних умов для проведення господарської діяльності.

За наслідками розгляду справи суд вважає висновки відповідача передчасними, не обґрунтованими та такими, що побудовані на припущеннях, виходячи з наступного.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку є будь-яка особа, яка:

- здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

- підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

- імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.7.5 ст.7 Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до норм п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-7 цієї статті.

Частиною 4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належить до складу валових витрат будь -які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем в особі відокремлених підрозділів ДТГО "Львівська залізниця" -Львівський завод залізобетонний конструкцій, відокремлений підрозділ Здолбунівський "Служби МПТ", відокремлений підрозділ Ужгородський "Служби МПТ" - укладено з ПП "Бізнесгруп" договори поставки шліф стрічки 7050*120 Р60 та герметика клейового.

Поставка вказаних ТМЦ здійснювалась протягом липня 2010 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-7-30015 від 30.07.2010 року та податковою накладною № 7300000012 від 30.07.2010 року на суму 1584,00 грн.; видатковою накладною № РН-7-28004 від 28.07.2010 року та податковою накладною № 7230000004 від 28.07.2010 року на суму 24986,40 грн.; видатковою накладною № РН-7-28005 від 28.07.2010 року та податковою накладною № 7230000005 від 28.07.2010 року на суму 24986,40 грн. Крім того, в матеріалах справи наявні копії банківських виписок від 30.07.2010 року, 03.08.2010 року та платіжних доручення № 547 від 03.08.2010 року, № 588 від 03.08.2010 року, на підставі яких можна зробити висновок про оплату отриманих ТМЦ покупцем.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було висловлено зауважень до оформлення первинних документів.

Крім того, факт товарності операції з поставки ПП "Бізнесгруп" ТМЦ додатково стверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур № 1607/4 від 16.07.2010 року, № 163 від 21.07.2010 року та № 145 від 14.07.2010 року з відмітками відповідного підрозділу про взяття ТМЦ на облік, актом про приймання матеріалів № 7-28004 від 01.08.2010 року, карткою погодження закупівель.

Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача про те, що ДТГО "Львівська залізниця" не представлено документів, які б свідчили про транспортування шліф стрічки та герметика клейового від ПП "Бізнесгруп", оскільки.

Представником позивача на вимогу суду було надано копію подорожного листа № 447387 на 28-29.07.2010 року, виданого ВП Рівненський відділ матеріально-технічного постачання" ДТГО "Львівська залізниця", на підтвердження поставки ТМЦ з Львова до Здолбунова, а також подорожного листа № 023765 та маршрутного листа на 27-28.07.2010 року, виданих ВП Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання ДТГО "Львівська залізниця", на підтвердження поставки зазначеного товару з Львова до Мукачева.

Крім того, суду надані письмові пояснення прийомоздавальника вантажу і багажу ОСОБА_3 про те, що він разом із водієм на підставі повноважних документів був скерований до Львова, де отримав у ПП "Бізнесгруп" за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 19/26, герметик клейовий, що в подальшому був доставлений у ВП Ужгородського відділу матеріально-технічного постачання" ДТГО "Львівська залізниця". Повноваження ОСОБА_3 на отримання герметика клейового наявні в матеріалах справи. Аналогічно суду надані письмові пояснення інженера НХТер-3 ОСОБА_4 про те, що вона разом із водієм на підставі повноважних документів була скерована до Львова, де отримала у ПП "Бізнесгруп" за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 19/26, герметик клейовий у кількості 1430 шт., що в подальшому був доставлений для потреб Здолбунівського залізничного вузла.

В матеріалах справи також наявна довідка ВП "Служба матеріально-технічного постачання" ДТГО "Львівська залізниця", згідно якої Службою отримано від ВП Рівненський відділ матеріально-технічного постачання" ДТГО "Львівська залізниця" та ВП Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання" ДТГО "Львівська залізниця" (постачальник ПП "Бізнесгруп") герметик клейовий відповідно 1436 шт. та 322 шт., який був відпущений структурним підрозділам Львівської залізниці.

Таким чином, в судовому засіданні підтверджено факт перевезення ТМЦ від ПП "Бізнесгруп"до ВП Ужгородський відділ матеріально-технічного постачання" ДТГО "Львівська залізниця" (Мукачево) та ВП Рівненський відділ матеріально-технічного постачання" ДТГО "Львівська залізниця" (Здолбунів) транспортом позивача.

Факт використання шліф стрічки у власній господарській діяльності відокремленими підрозділами ДТГО "Львівська залізниця" підтверджується копією листа директора Львівського заводу залізобетонних конструкцій від 21.02.2012 року № 207 на заявку столярного цеху заводу № 1243 від 10.07.20101 року про необхідність придбання шліфувальної стрічки, а також, виробничо-матеріальними звітами столярного цеху за січень, квітень, листопад, грудень 2011 року, копіями відповідних вимог відокремлених підрозділів ДТГО "Львівська залізниця" № 5, №6 від серпня 2010 року, № 5 та №6 від жовтня 2010 року, №1 та №6 від січня 2011 року тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 5.2 вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.п. 6.1, 6.2 Порядку, у висновку акта зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Водночас, висновки податкового органу щодо безтоварності операцій з ПП "Бізнесгруп" базуються на акті № 266/23-2/30828601 від 20.10.2011 року про неможливість проведення звірки контрагента по взаєморозрахунках з ДТГО "Львівська залізниця" за липень 2010 року, в якому жодним чином не відображені господарські операції, не досліджено первинні господарські документи, а зазначено лише про відсутність ПП "Бізнесгруп" за місцем знаходження в жовтні 2011 року та перевірено податкову звітність з податку на прибуток за 2009 рік, І квартал 2010 року.

Таким чином, відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, керувався лише припущеннями щодо безтоварності операцій, відображених в акті від 09.11.2011 року, а тому прийшов до хибних висновків щодо нікчемності вчинюваних правочинів.

Натомість, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу ст. ст. 69-70 КАС України.

Судом при вирішенні спору враховано, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Бізнесгруп" анульовано 15.09.2010 року, тобто вже після здійснення операцій з ДТГО "Львівська залізниця". Крім того, наявним в матеріалах справи актуальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стверджується, що станом на 21.03.2012 року місцезнаходженням ПП "Бізнесгруп" є м. Львів, вул. Володимира Великого, 19/26; запис в ЄДР про відсутність підприємства за місцезнаходженням відсутній.

Суд зазначає, що факт неподання ПП "Бізнесгруп" податкових декларацій за червень-липень 2010 року, що стверджено актом про неможливість проведення звірки контрагента ПП "Бізнес груп" по взаєморозрахунках з ДТГО "Львівська залізниця" за липень 2010 року, а також факт несплати ПП "Бізнесгруп" своїх податкових зобов'язань за вказаний період не може бути підставою для донарахування його контрагенту податків, застосування штрафних санкцій, оскільки згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб.

Твердження відповідача про те, що господарські операції між ДТГО "Львівська залізниця" та ПП "Бізнес груп" є безтоварними і відповідно до ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України є такими, що не спричинили реального настання юридичних наслідків, а отже, є нікчемними і не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю, є безпідставними та необґрунтованими. В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент здійснення господарських операцій вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що могло би бути підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, на зауваження відповідача про те, що договори між контрагентами не укладалися, суд зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Тому, відсутність письмово укладеного договору не може бути підставою для визнання нікчемним такого правочину.

Крім того, статтею 179 Господарського кодексу України визначені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, відповідно до частини сьомої якої господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з частинами другою-четвертою цієї статті господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Статтею 215 ЦК України виділяються два види недійсності правочинів: нікчемні (ті, які є недійсними в силу закону) та оспорювані. У Цивільному кодексу України міститься вичерпний перелік нікчемних правочинів. Оспорювані ж правочини визнаються недійсними за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Слід також зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного між ДТГО "Львівська залізниця" та ПП "Бізнесгруп", в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб ДТГО "Львівська залізниця" та ПП "Бізнесгруп" до відповідальності.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ПП "Бізнесгруп" укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджується належними та допустимими доказами.

Відтак, беручи до уваги положення Закону України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем правомірно сформовані валові витрати по операціях з ПП "Бізнесгруп", та, відповідно, правомірно сформовано податковий кредит липня 2010 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними рішення СДПІ в м. Львові про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8592,80 грн. та податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10741,10 грн.

А, відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2685,28 грн. та 2148,20 грн. відповідно, на підставі ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Звідси, позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0001842301/23685 на суму 10741,00 грн., в тому числі за основним платежем 8592,80 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 2148,20 грн. та № 0001882301/23686 на суму 13426,38 грн., в тому числі за основним платежем 10741,10 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 2685,28 грн. - скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 242,24 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 29.11.2011 року № 0001842301/23685 та № 0001882301/23686.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (ЄДРПОУ 01059900) 242,24 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16.04.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.