Постанова № 24206894, 11.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08»травня 2012 року Справа № 5021/1952/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Бабакова Л.М., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність № 57 від 26.01.2011 року

відповідача - ОСОБА_2 довіреність №133 від 03.11.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елга" (вх. № 786С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від "03" листопада 2011 р. по справі № 5021/1952/2011

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу Кримської електроенергетичної системи, м. Сімферополь АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елга", с. Пирогівка Шосткінського району Сумської області

про стягнення 2919,14 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.11.2011 р. (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елга" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу Кримської електроенергетичної системи пеню в сумі 119,14 грн. та штраф в сумі 2800,00 грн., 102,00 грн. витрат державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елга", не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні вимог Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу Кримської електроенергетичної системи, АР Крим відмовити.

Від Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу Кримської електроенергетичної системи, м. Сімферополь АР Крим 02.04.2012 р. через канцелярію надійшов відзив на апеляційну скаргу. В запереченні на апеляційну скаргу позивач не підтримує заявлені в апеляційній скарзі вимоги та просить рішення Сумського господарського суду від 03 листопада 2011 р. по справі № 5021/1952/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 03 квітня 2012 року сторони звернулись з узгодженим клопотанням про продовження строку розгляду апеляційної скарги по справі № 5021/1952/2011 на 15 днів та відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012р. строк розгляду справи продовжено та відкладено її розгляд на 08.05.2012р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом Сумської області, 15 червня 2010 року між позивачем у справі - Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу Кримської електроенергетичної системи, м. Сімферополь АР Крим та відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елга", с. Пирогівка Шосткінського району Сумської області було укладено договір № 144/09 від 15.06.2010 року на послуги з видалення твердих відходів.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується виконати, а Замовник -сплатити та прийняти послуги з видалення твердих відходів ( люмінесцентні лампи, автопокришки, свинцеві акумулятори, масла, електролітичні конденсатори та інше ), згідно специфікації ( додаток №1) погодженої сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.4.1 цього договору встановлено, що після отримання рахунку-фактури на послуги Замовник здійснює попередню оплату на банківський рахунок Виконавця у розмірі 30% від вартості послуг.

За наявними у справі матеріалами господарським судом з'ясовано, що позивачем була направлена заявка на виписку рахунку-фактури на послуги з видалення твердих відходів на суму 2707,71 грн.

Проте, відповідач не виконав належним чином вимоги вищевказаного договору, а саме - послуги не надав.

Під час розгляду справи по суті господарським судом встановлено, що позивачем 25.05.2011 року відповідачу була направлена претензія з вимогою сплатити зазначену суму.

У відповідь на претензію відповідач послався на те, що у нього анульовано ліцензію № 3613556 від 25.09.2007 року, що є форс-мажорними обставинами.

Судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у встановлений договором строк.

Відповідно до п. 9.1. договору, у випадку виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), сторони звільняються від відповідальності за невиконання умов договору.

Згідно п. 9.2. договору, сторона, для якої створилися умови, при яких неможливе виконання зобов'язань за договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна негайно не пізніше 5 календарних днів у письмовому виді сповістити іншу сторону про настання цих обставин. У випадку відсутності належного своєчасного повідомлення винна сторона не має права посилатися на наявність таких обставин і не звільняється від відповідальності за даним договором.

В силу положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Аналогічні положення містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5.3. договору, строк виконання робіт складає 20 календарних днів після отримання коштів.

Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони.

Заперечуючи проти зроблених судом висновків щодо задоволення позову відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що ТОВ «Елга» заявку №56/09 від 15.09.2010 р. на надання виписки рахунку -фактури на послуги по знищенню твердих відходів не отримувало, на думку відповідача позивач не має права вимагати виплат пені та штрафу із загальної вартості договору 40 000 грн., оскільки з цієї суми не перерахував передоплату -12 000 грн. на рахунок відповідача.

Однак вказані твердження не можуть бути підставами для скасування прийнятого у даній справі рішення в частині задоволення позову про стягнення пені та штрафу та не є належними доказами, оскільки не підтверджують ті обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з статей 43, 47 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

У процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами колегією суддів при повторному розгляді справи з'ясовано, що позивачем у даній справі була заявлена вимога про стягнення з відповідача пені з 15.09.2010 року по 29.10.2010 року в сумі 119,14 грн., а також штрафу у розмірі 2800,00 грн.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що за порушення термінів надання послуг виконавець сплачує замовникові пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості послуг за даним договором.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договір діє до повного виконання зобов'язань і взаєморозрахунків між сторонами.

Господарський суд перевіривши правильність розрахунку вимоги позивача в цій частині дійшов висновку, про її задоволення та стягнення з відповідача в пені 119,14 грн. та штрафу в сумі 2800,00 грн. за невиконання послуг.

Однак з даними висновками не може погодитись колегія суддів, оскільки при розгляді позовних вимог в цій частині господарським судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що заявка №56/09 від 15.09.2010 р. на надання виписки рахунку -фактури на послуги по знищенню твердих відходів та претензія про сплату пені та штрафу за невиконання зобов'язань, були надіслані відповідачу по справі 24.09.2010року, як зазначено в квитанції кур'єрської пошти (арк. спр. 63, том І ), тобто стягнення пені та штрафу повинні нараховуватися за 34 календарних дні фактично не виконаного зобов'язання.

Господарським судом неправомірно нараховано у сумі загальної вартості договору штраф, оскільки в договорі згідно з п.6.3 штраф нараховується за порушення термінів надання послуг та прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості послуг за даним договором. В даному випадку вартість послуг складає 2707 гривень 71 коп., а не 40 000, з якої веде розрахунок позивач, тому стягнено з відповідача пеню в сумі 92,06 грн., та штрафу 189,54 грн.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору було підписано додаткову угоду №304/09 від 20.10.2010 р. про розірвання даного договору, тобто відповідач повинен нести відповідальність за несвоєчасне невиконання послуг.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення пені та штрафу за не невиконання послуг в сумі 2919,14 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення, яким рішення господарського суду Сумської області скасувати в частині стягнення пені в сумі 27,08 та штрафу 2.610,46 грн. та в цій частині в позові відмовити. В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним здійснити перерозподіл судових витрат по справі пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на викладене та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 47, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елга" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2011р. по справі № 5021/1952/2011 скасувати в частині стягнення пені в сумі 27,08 грн., штрафу в сумі 2.610,46 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2011р. по справі № 5021/1952/2011залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу Кримської електроенергетичної системи, м. Сімферополь АР Крим ( 95034, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код 23451484 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елга" (юридична адреса: 41120, Сумська область, Шосткінський район, с. Пирогівка; пров. Річний, 6, а/с 96 код 14002505) судовий збір в сумі 727, 50 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписано 08.05.2012р.