Постанова № 24206647, 17.05.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.05.2012 р. справа №5009/86/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М.за участю представників сторін: від прокуратури: Пономарьов А.О. -за посв.,від позивача:не з'явився, від відповідача:ОСОБА_5 -за дов.,розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілайн", м. Бердянськ Запорізької областіна рішення господарського судуЗапорізької області від15.03.2012 року у справі№5009/86/12 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.)за позовомЗапорізького транспортного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Юнілайн" м. Бердянськ Запорізької областіпростягнення 36 259,14 грн. неустойки

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.03.2012р. у справі №5009/86/12 позовні вимоги Запорізького транспортного прокурора (далі -прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі -РВ ФДМУ по Запорізькій області) до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілайн" м. Бердянськ Запорізької області (далі -ТОВ "Юнілайн") про стягнення 36 259,14 грн. за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після припинення договору оренди на підставі ст. 785 ЦК України, нарахованої за період з 22.05.10р. по 05.12.2011р. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.03.12р.: т.2, а.с.26-28) - задоволено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності його представника (за наявності телеграми про перенесення слухання справи), чим порушено його процесуальні права.

Також апелянт наголошує на відсутності правових підстав для нарахування заявленої до стягнення неустойки до 13.07.11р., тобто до прийняття апеляційною інстанцією постанови по справі №21/175/10-10/5009/2488/11, оскільки до цієї дати спірний договір вважався продовженим.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що поза увагою суду першої інстанції залишено заяву відповідача про застосування позовної давності строком в 1 рік, викладену у відзиві на позов №55/40-юр від 07.02.12р.

У відзиві на апеляційну скаргу від 08.05.12р. прокурор просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Вищевказана правова позиція прокурора підтримана позивачем у відзиві на апеляційну скаргу від 10.05.12р.

Позивач не скористався процесуальним правом щодо участі свого повноважного представника в судовому засіданні, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.60).

Прокурор та представник відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника позивача.

Тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника позивача.

Представник відповідача під час судового засідання підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, в повному обсязі.

Прокурор висловився на підтримку заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 08.05.12р.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.12.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та ТОВ "Юнілайн" (орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", № 1757/д (надалі -Договір).

Згідно п.1.1. Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в перший поверх нежитлові приміщення (приміщення №1-4, 6, сходова клітина 5) загальною площею по внутрішньому обміру 113,23 кв.м відповідно до плану першого поверху будинку, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6, яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (балансоутримувач, третя особа по справі).

У відповідності до п.10.1. Договору останній укладено з 12.12.2005 року по 18.12.2006 року, тобто на 363 дні.

Пунктом 10.6. Договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну його умов протягом одного місця після закінчення його терміну дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором.

Докази, що протягом місяця після закінчення терміну дії договору, одна із сторін звернулася до іншої з заявою про припинення його дії в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, договір в силу приписів п.10.6. Договору було продовжено автоматично ще на 363 дні, тобто до 16.12.2007 року.

Протягом 2007 року сторони підписали до договору оренди договори про його зміни, а саме:

- 01.03.2007 року підписано договір про зміни № 1 до Договору, згідно якого сторони внесли зміни у розмір орендної плати;

- 23.08.2007 року підписано договір про зміни № 2 до Договору, згідно якого сторони виклали пункт 10.1. Договору у наступній редакції "Термін дії договору оренди продовжено до 18.12.2007 року, замість попередньої редакції (Цей договір укладено з 21.12.2005 року по 18.12.2006 року).

Доказів, що протягом місяця після закінчення терміну дії Договору (18.12.2007 року), одна із сторін звернулася до іншої з заявою про припинення його дії в матеріалах справи відсутні. За таких обставин Договір було продовжено на той самий строк (363 дні) на який він був укладений.

17.04.2008 року сторони підписали договір про зміни № 3 до Договору, згідно якого внесли зміни щодо порядку та зміни розміру орендної плати.

14.01.2009 року орендодавець (позивач) направив на адресу відповідача листа № 11-13-00187, яким повідомив про припинення терміну дії Договору та запропонував підписати акт приймання-передачі.

11.03.2009 року орендодавець знов направив відповідачу листа за № 11-13-01310, яким повідомив, що Договір припинив свою дію та направив для підписання акти приймання-передачі, які лишилися не підписаними.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року по справі №21/175/10-10/5009/2488/11 (т.1, а.с.25-29), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.10.11р. т.1, а.с.а.с.20-24) скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2011 року; позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя задоволено; зобов'язано ТОВ "Юнілайн" повернути Державному підприємству "Бердянський морський торговельний порт" орендоване майно, а саме: вбудовані в перший поверх нежитлові приміщення ( приміщення №1-4,6, сходова клітина 5) загальною площею 113,23 кв.м., що розташовані за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького,6 шляхом підписання акту приймання-передачі; стягнуто з ТОВ "Юнілайн" на користь державного бюджету неустойку за період з 19.12.2008 р. по 21.05.2010 р. в розмірі 36669,52 грн.

Повернення вищевказаного майна відбулося лише 05.12.2011р., про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.30, т.2).

За таких обставин, прокурор звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення 36 259,14 грн. неустойки за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після припинення договору оренди на підставі ст. 785 ЦК України, нарахованої за період з 22.05.10р. по 05.12.2011р. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.03.12р.: т.2, а.с.26-28).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, договір оренди №1757/д від 21.12.2005р. припинив свою дію 15.12.2008р.; по-друге, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого приміщення після припинення договору оренди з нього підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної орендної плати на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог законним і обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі по тексту - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 18 цього Закону орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма міститься і у ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Факт припинення спірних орендних правовідносин 15.12.2008р. є преюдиціальним у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в контексті наданої до матеріалів справи постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року по справі №21/175/10-10/5009/2488/11 (т.1, а.с.25-29).

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із повернення орендованого майна відповідно до п.п.2.5, 5.8 договору оренди №1757/д від 21.12.2005р.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Господарським судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що орендар продовжував користуватись орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, отже у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача неустойку за несвоєчасне повернення орендованого приміщення.

З огляду на те, що порушення відповідачем зобов'язання з повернення майна орендодавцю відповідно до п.п.2.5, 5.8 договору оренди №1757/д від 21.12.2005р. мало місце до 05.12.11р. (дата фактичного повернення майна з оренди), а постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року по справі №21/175/10-10/5009/2488/11 стягнуто неустойку за період з 19.12.2008 р. по 21.05.2010 р. в розмірі 36669,52 грн., вимоги позивача в даній справі про стягнення неустойки в розмірі 36259,14 грн. за період з 22.05.10р. по 05.12.11р. судом першої інстанції правомірно задоволені, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Твердження відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування заявленої до стягнення неустойки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Довід апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало в розгляді справи за відсутності представника відповідача та відмови в задоволенні викладеного в телеграмі клопотання щодо відкладення розгляду справи, до уваги судовою колегією не приймається, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження поважності причин неможливості направлення у судове засідання суду першої інстанції свого повноважного представника, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вказане клопотання відповідача.

Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності строком в 1 рік, викладену у відзиві на позов №55/40-юр від 07.02.12р., то судова колегія зазначає про те, що позивач звернувся в межах строку позовної давності, який становить 3 роки. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 року по справі №40/117.

Доводи відповідача про те, що орендоване приміщення було їм повернуто не 05.12.2011р., а 27.10.2011р., до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки п.2.5 договору оренди №1757/д від 21.12.2005р. встановлено, що у разі припинення цього договору орендоване майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу (за вказівкою орендодавця) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.

Як вбачається з акту приймання-передачі (т.1, а.с.60), РВ ФДМУ по Запорізькій області цей акт був підписаний 05.12.2011р., а тому з цієї дати приміщення вважається повернутим.

Що стосується заперечень відповідача про те, що 28.10.2011р. між ним та позивачем укладено інший договір оренди, то, як було встановлено судом як першої, так і апеляційної інстанції, то такий договір було укладено на оренду іншого приміщення, ніж те, що орендує відповідач за договором оренди №1757/д від 21.12.2005р.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2012р. у справі №5009/86/12 є законним, обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2012р. у справі №5009/86/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілайн", м. Бердянськ Запорізької області - без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 7 прим.

1,2.прокуратурі

3. позивачу

4. відповідачу

5. у справу

6 ДАГС

7. ГСЗО