Рішення № 24206393, 11.05.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2012 р. Справа № 5024/199/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного агенства резерву України, м. Київ,

до Відкритого акціонерного товариства "Бериславський елеватор", м. Берислав Херсонської області

про зобов'язання виконати певні дії та стягнення штрафних санкцій в сумі 4538778 грн. 70 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - в засідання суду не прибув;

від відповідача - ОСОБА_1, представник, дов. № 63 від 20.04.2011 р.;

Державне агентство резерву України (позивач) звернулося до господарського суду з позовом про повернення матеріальних цінностей державного резерву та стягнення штрафних санкцій з відкритого акціонерного товариства "Бериславський елеватор" (відповідач) в розмірі 4 538 778 грн. 70 коп.

04.05.2012 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить зобов»язати відповідача повернути матеріальні цінності, а також стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 4255197,38 грн.

Позивач в судове засідання не з»явився, хоча належним чином у відповідності до ст.64 ГПК України був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у відзиві.

Враховуючи викладене, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним комітетом України по матеріальних резервах, правонаступником якого є позивач, та Відкритим акціонерним товариством «Бериславський елеватор» 29.09.1999 року укладено договір №юр-2зб/400-99 про відповідальне зберігання (далі -договір), предметом якого є зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Згідно пункту 2.1. договору позивач контролює зберігання, якісний та кількісний стан матеріальних цінностей державного резерву, які зберігаються на площах відповідального зберігача.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що зберігач зобов'язаний приймати матеріальні цінності до державного резерву, які закладаються на відповідальне зберігання, створити необхідні умови та забезпечити належне їх зберігання, самостійно проводити освіження та заміну матеріальних цінностей, надолужувати нестачі й втрати майна однойменними цінностями такої ж якості негайно після виявлення нестач і витрат.

Договір набуває чинності з часу його підписання і діє до видання Комітетом розпоряджень-нарядів на відпуск матеріальних цінностей державного резерву, що зберігаються в повному обсязі (розділ 9 договору).

Суд дійшов до висновку, що за своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є договором зберігання.

Відповідно до статі 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, і повернути її у схоронності.

Відповідно до статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей того самого роду та якості.

На виконання умов вказаного договору на відповідальне зберігання відповідачу за відповідними приймальними актами передано пшеницю 3-го, 4-го, 5-го, 6-го класу, а також жито групи "А", ячмінь 3 кл., просо 3 кл., соняшник.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статті 942 Цивільного Кодексу України).

Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву врегульовані Законом України "Про державний матеріальний резерв". Згідно статті 2 вказаного закону відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей.

Так, за пунктом 1 статті 12 Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

З викладених правових позицій, а також пункту 2.2. договору від 29 вересня 1999 року № Юр-2зб/400-99 вбачається, що зберігач зобов'язаний відшкодувати втрату, нестачу матеріальних цінностей з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості негайно після виявлення нестач і втрат.

Судом встановлено, що 15.07.2003 року головним спеціалістом Одеського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління Державного комітету державного матеріального резерву проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей держрезерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні на ВАТ «Бориславський елеватор», якою встановлено, що на підприємстві фактично станом на 15.07.2003 р. зерно держрезерву за даними бухгалтерського обліку на підприємстві ВАТ «Бориславський елеватор»відсутнє. 01.06.2005 року провідним спеціалістом Південного КРВ КРУ Держкомрезерву України була проведена перевірка наявності, кількісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача. Згідно акту перевірки було встановлено, що данні бухгалтерського обліку не відповідають фактичній наявності зерна держрезерву, а також має факт самовільного використання матеріальних цінностей. Вартість матеріальних цінностей державного резерву щодо яких було встановлено факт незабезпечення збереження становить 1786726,55 грн., а саме:

п/пНайменування матеріальних цінностейКількість, тоннВартість, грн..1Пшениця 3 кл.108,76114204,302Пшениця 4 кл.636,4636400,003Пшениця 5 кл.166,421161428,374Пшениця 6 кл.632,724518833,685Жито гр..А77,99138995,506Ячмінь 3 кл.39,34823608,807просо235,209164646,308соняшник80,381128609,60

В заяві про уточнення позовних вимог від 04.05.2012 року позивач просить зобов»язати відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності:

п/пНайменування матеріальних цінностейКількість, тонн1Пшениця 3 кл.108,7662Пшениця 4 кл.636,43Пшениця 5 кл.166,4214Пшениця 6 кл.510,0215Жито гр..А77,9916Ячмінь 3 кл.79,3857просо235,2098соняшник80,381

Судом встановлено, що:

- за розпорядженням (нарядом) №64/6-4 Державного комітету України з державного матеріального резерву від 18.03.2008 р. пшениця 6 класу у кількості 20,890 тонн переміщена до ДП "Ресурспостач" (т.1, а.с.79);

- за розпорядженням (нарядом) №0.64/17 Державного комітету України з державного матеріального резерву від 13.05.10 пшениця 6 класу у кількості 201,350 тонн переміщена до ДП "Новотроїцький елеватор" (т.1, а.с.81).

Суд ухвалою від 03.05.2012 року зобов»язував позивача надати пояснення, яким чином відображено в позові та чи вплинуло на вартість матеріальних цінностей списання за актами підробки зерна (сушка, очистка). Позивач відповідних пояснень суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до вимог Інструкції «Про порядок ведення обліку та оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на підприємствах хлібопродуктів системи Міністерства заготівель СРСР та порядок зниження ціни і реалізації хлібопродуктів та олієнасіння, що не відповідають встановленим кондиціям або нормам якості», затвердженої Наказом Міністерства заготівель СРСР №55 від 15.02.1978 р. -позивачем не враховано кількість зерна, яка підлягає списанню як природні втрати зерна та втрати зерна внаслідок вжиття відповідачем заходів щодо забезпечення стану стійкого зберігання зерна та його відвантаження, які підтверджуються актами зачисток, затвердженими Херсонською обласною Державною хлібною інспецією. Вищевказані акти за поясненнями відповідача направлялись позивачу (т.1 а.с.83-137).

Пунктами 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 року № 57-96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" передбачено, що Держкомрезерв України та його територіальні органи здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться (далі - відповідальні зберігачі). За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів (абзац 2 пункту 4 статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та абз. 3 п. 12 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого Постановою КМУ N 1129 від 08.10.1997 року.)

У відповідності до статей 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про повернення до державного резерву матеріальних цінностей підлягають частковому задоволенню:

п/пНайменування матеріальних цінностейКількість, тонн1Пшениця 3 кл.108,7662Пшениця 4 кл.636,43Пшениця 5 кл.166,4214Пшениця 6 кл.287,7815Жито гр..А77,9916Ячмінь 3 кл.79,3857просо235,2098соняшник80,381

Згідно до п. 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 4255197,38 грн., з яких 100% штраф в розмірі 1518009,20 грн. та пеня в сумі 2737188,18 грн.

Відповідач просить застосувати строки позовної давності щодо стягнення штрафу, вважає, що факт самовільного використання зерна було виявлено позивачем 16.06.2001 року і строк позовної давності сплив 17.12.2001 р.; відповідачем здійснено контррозрахунок пені за період з 15.07.2003 р. по 27.01.2012 р. і визнається пеня в сумі 1045213,76 грн.

Суд не погоджується з розрахунками пені, наведеними позивачем в уточненні позовних вимог, оскільки вони зроблені за кожним актом перевірки і неправильно визначені періоди нарахування пені за першим актом від 16.06.2001 року з 16.06.2001 по 27.04.2012 р.; за другим актом від 15.07.2003 р. з 15.07.2003 р. по 27.04.2012 р. Із розрахунку вбачається подвійне нарахування пені.

Враховуючи викладене, задоволенню підлягає сума пені, наведена в розрахунку відповідача за період з 15.07.2003 р. по 27.01.2012р. в сумі 1045213,76 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 1048744,94 грн. за актом перевірки від 16.06.2001 року та штраф в сумі 469264,26 грн. за актом перевірки від 15.07.2003 року. Щодо стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Позивач дізнався про порушення свого права під час перевірки, що підтверджується актом від 16.06.2001 року.

Відповідно до приписів ст.72 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Згідно ст.72 ЦК УРСР скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи викладене, вимога щодо стягнення з відповідача суми штрафу за актом перевірки від 16.06.2001 року задоволенню не підлягає у зв»язку із закінченням строків позовної давності.

Задоволенню підлягає сума штрафу в розмірі 469264,26 грн. за актом перевірки від 15.07.2003 року. Позовні вимоги щодо її стягнення є доведеними, обґрунтованими.

З огляду на неявку представника позивача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З відповідача на підставі ст..49 ГПК України стягується судовий збір, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2.Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Бериславський елеватор»повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких встановлено факт незабезпечення збереження, а саме:

п/пНайменування матеріальних цінностейКількість, тонн1Пшениця 3 кл.108,7662Пшениця 4 кл.636,43Пшениця 5 кл.166,4214Пшениця 6 кл.287,7815Жито гр..А77,9916Ячмінь 3 кл.79,3857просо235,2098соняшник80,381

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бериславський елеватор»(74300, м. Берислав Херсонської області вул. 1 Травня, 300) на користь Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28) штраф в сумі 469264,26 грн., пеню в сумі 1045213,76 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бериславський елеватор»(74300, м. Берислав Херсонської області вул.. 1 Травня, 300) в доход державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 37959779, рахунок 31210206700002, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код 03500045; стягувач ДПІ у м. Херсоні) судовий збір в розмірі 31362,56 грн.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 23.05.2012 р.