Рішення № 24206256, 15.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5023/1275/12

вх. № 1275/12

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Лобов Р.М.

за участю представників сторін:

позивача - за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, довіреність №172/1 від 01.06.11р.;

відповідача - за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, довіреність №02-15/1-791 від 23.03.12р.;

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків

про визнання наявності певного права

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків

до Приватного Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Приватне Акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" у зобов'язанні, яке виникло на підставі договору про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року, кредитором, що прострочив, та визнати за Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" право на відстрочку виконання зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року на час прострочення Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" і звільнити Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" від сплати процентів у зобов'язанні за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року на час прострочення Публічного акціонерного товариства "Земельний банк". Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує невизнанням відповідачем прав позивача відповідно до положень ст. 613 ЦК України, таким чином, з огляду на положення ст. 613 ЦК України, відсутність у відповідача можливості прийняти від позивача виконання зобов'язання за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року цілком залежить від відповідача, що вказує на факт прострочення кредитора (відповідача) у даному зобов'язанні і що, у відповідності з положеннями ч. 2, 4 ст. 613 ЦК України, надає позивачу право відстрочити виконання зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року на час прострочення відповідача та звільняє позивача від сплати процентів за цей час.

Ухвалою суду від 15.03.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

30.03.12р. відповідач надав зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" заявою №357 від 8 грудня 2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.08 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

30.03.12р. відповідач надав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити, у зв`язку з тим, що вимоги позивача про зарахування однорідних вимог є неправомірними.

02.04.12р. позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом заборони Київському ВДВС ХУЮ здійснювати будь - які виконавчі дії із примусового стягнення з позивача боргу у розмірі 1159635,25 грн. у виконавчому провадженні №28283941, відкритому на виконання наказу господарського суду Харківської області №57/216-10 від 23.06.11р.

Ухвалою суду від 02.04.12р. прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" до Приватного Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" заявою №357 від 8 грудня 2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.08 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог для спільного розгляду з первісним позовом. Заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони Київському ВДВС ХУЮ здійснювати будь - які виконавчі дії із примусового стягнення з позивача боргу у розмірі 1159635,25 грн. у виконавчому провадженні №28283941, відкритому на виконання наказу господарського суду Харківської області №57/216-10 від 23.06.11р. залишено без розгляду.

17.04.12р. представник відповідача (за зустрічним позовом) надав відзив на позовну заяву, в якому вважає зустрічні позовні вимоги безпідставними, оскільки зазначений правочин є однорідним і діюче законодавство України не містить випадків його недопущення.

У судовому засіданні 23.04.2012 року було оголошено перерву до 25.04.2012 року.

07.05.12р. представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) надав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів, за межі встановлені ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 07.05.12р. клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) про продовження строку розгляду спору на 15 днів, за межі встановлені ст. 69 ГПК України задоволено, строк розгляду спору продовжено по 27.05.12р.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 15.05.12р. підтримав первісні позовні вимоги в повному обсязі, просить суд первісний позов задовольнити. Заперечував проти зустрічних позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 15.05.12р. заперечував проти первісного позову в повному обсязі, вважає первісні позовні вимоги необґрунтованими. Підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, просив суд зустрічний позов задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

11 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" (правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку), (далі - Банк, Позивач) та Акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння", (далі - боржник, Відповідач) укладено Договір № 78-08/К про надання кредитної лінії (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого (пункти 1.1. і 1.2.) Банк надає Відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2085000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового використання; залишок заборгованості к кінцю кожного місяця не повинен перевищувати 955000,0 грн.; кредит надавався строком з 11.09.2008 року по 09.09.2010 року на поповнення обігових коштів з можливістю отримання окремих траншів зі сплатою за користування кредитом 18 процентів річних. з суми заборгованості, яка є не більшою від 450000,0 грн і у розмірі 20,0 % річних з суми заборгованості, що перевищує 450000,00 грн.

Акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" було порушено умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними внаслідок чого, станом на 01.10.2010 року у Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" виникла заборгованість в сумі 1147920,04 грн., з якої за кредитними коштами - 1094000,0 грн., за відсотками за користування кредитом - 43879, 87 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа № 57/216-10 за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку) до Акціонерного товариста "Лізингова компанія "Сприяння" про стягнення 1147920,04 грн. заборгованості за Договором № 78-08/К про надання кредитної лінії. Рішенням господарського суду від 14.12.2010 року по справі №57/216-10 було задоволено позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.11р. по справі №57/216-10 за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м.Харків до Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків про стягнення 1147920,04 грн. касаційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 14.12.10р. залишено в силі.

Також як вбачається з матеріалів справи Акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння» звернулось до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" з заявою №357 від 08.12.10р., яку отримано ПАТ "Земельний банк" 09.12.10р. за вх. №02-14/4545, в якій зазначило, що з метою припинення своїх договірних зобов'язань за укладеними з ПАТ «Земельний банк» кредитними договорами, на підставі ст. 601 ЦК України, 3 вересня 2010 року та 17 вересня 2010 року АТ «Лізингова компанія «Сприяння» провело зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 5081058,75 грн. про що надіслало відповідачу відповідні заяви. А отже зазначеною заявою Акціонерне товариство «Лізингова компанія «Сприяння» сповіщає, що ним проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, якими є: - з одного боку, вимоги ПАТ «ЗЕМБАНК» до Акціонерного товариства «Лізингова компанія «Сприяння», що виникли у останнього на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 12.02.2007 року, № 68-08/К від 21.08.2008 року, № 78-08/К від 11.09.2008 року та № 79-08/К від 19.09.2008 року; - а з іншого боку, вимоги Акціонерного товариства «Лізингова компанія «Сприяння» до ПАТ «Земельний банк» в сумі 5081058,75 грн., що виникли внаслідок передання: - ОСОБА_3 права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 3793,10 ЄВРО, що за офіційним курсом НБУ на 03.09.2010 року складає 38399,07 грн. (1012,34 грн. за 100 ЄВРО), які розміщуються на депозитному рахунку №26356017612, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Новорічний мегаприбуток» № 165вд/09-СВ від 06.08.2009р.; в сумі 54850,19 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 03.09.2010 року складає 433195,83 грн. (789,78 грн. за 100 доларів США), які розміщені на депозитному рахунку №26357027612, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Сучасний Відпочинок» № 164вд/09-СВ від 06.08.2009р.; в сумі 669699,45 гривень, які розміщені на депозитному рахунку №26356017612, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу «Літній стандарт» № 189д/09-ЛС від 08.09.2009р.; - ОСОБА_4 права розпорядження залишком грошових коштів на депозитному рахунку № 26353013050, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу від 22.02.2008 року № Д-3050-3/980 в сумі 2577662,00 гривень та на депозитному рахунку № 26354023050, відкритому в ПАТ «ЗЕМБАНК» згідно договору строкового банківського вкладу від 21.09.2009 року № Д-3050-6/840 в сумі 172000,00 долари США, який за курсом НБУ на 17.09.2010 року склав 1362 102,40 грн. (курс НБУ 7,9192 грн. за 1 долар США). Таким чином, АТ «Лізингова компанія «Сприяння» вважає, що заборгованість перед ПАТ «Земельний банк» у Акціонерного товариства «ЛК «Сприяння» відсутня.

Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" у відповідь на заяву №357 від 08.12.10р. Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння» направило лист, в якому повідомило, що дії АТ «Лізингова компанія «Сприяння»» щодо проведення одностороннього зарахування зустрічних однорідних вимог з ПАТ «Земельний банк» - неправомірні. Та вказало, що із змісту повідомлення вбачається, що у якості об'єктів взаємозаліку розглядаються заборгованість АТ «Лізингова компанія «Сприяння»» за кредитними договорами з ПАТ «Земельний банк» і набуті АТ «Лізингова компанія «Сприяння»» за невідомими ПАТ «Земельний банк» підставами (відповідні документи на адресу ПАТ «Земельний банк» не надані) права майнових вимог до банку. ПАТ «Земельний банк» не погоджується із проведенням АТ «Лізингова компанія «Сприяння»» заліку зустрічних однорідних вимог з огляду на те, що з 2 серпня 2010 р. НБУ відкликав у ПАТ «Земельний банк» банківську ліцензію. Таким чином, згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України із зазначеного часу банк втратив повну правоздатність. Нинішній обсяг правоздатності співпадає з передбаченим обсягом правоздатності ліквідатора банку, який регламентовано ст. ст. 92 - 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність». А тому «Лізингова компанія «Сприяння» не може здійснити залік зустрічних однорідних вимог з контрагентом, який не має повного обсягу правоздатності лише на підставі ст. 601 ЦК України, а повинне при цьому керуватися спеціальним законом - Законом України «Про банки і банківську діяльність». Також, ПАТ «Земельний банк» повідомило, що на час звернення АТ «Лізингова компанія «Сприяння» з заявою щодо заліку зустрічних однорідних вимог ліквідаційну масу не створено та задоволення вимог кредиторів 1 - 3 черги не здійснено. Лише після задоволення вимог кредиторів 1 - 3 черги та при надходженні доказів уступок прав вимог банк може розглянути зазначену пропозицію. А тому на час звернення АТ «Лізингова компанія «Сприяння» з заявою щодо заліку зустрічних однорідних вимог такі дії є суперечливими, неаргументованими та такими, що суперечать моральним засадам суспільства (намагання отримати матеріальне благо ігноруючи права і інтереси інших осіб приоритетних черг). Також банк повідомив про необхідність виконання АТ «Лізингова компанія «Сприяння» вимог за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «Земельний банк» у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом просить суд визнати Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" у зобов'язанні, яке виникло на підставі договору про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року, кредитором, що прострочив, та визнати за Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" право на відстрочку виконання зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року на час прострочення Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" і звільнити Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" від сплати процентів у зобов'язанні за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року на час прострочення Публічного акціонерного товариства "Земельний банк". Свої вимоги обґрунтовує, тим що відповідач порушив його право оскільки не зарахував зустрічні однорідні вимоги. Посилається на ст. 602, 613 ЦК України.

Заперечення відповідача за первісним позовом грунтуються на тому, що позивач ототожнює різні поняття щодо зарахування зустрічних позовних вимог та прийняття зобов'язань, що не є тотожним у відповідності до ст. 599, 601 ЦК України. Зазначає, що виконання зобов'язань взагалі не мало місця, а тому посилання позивача на прострочку прийняття зобов'язань є необґрунтованим.

Надаючи правову кваліфікацію первісним позовним вимогам, повно та всебічно дослідивши докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Нормами ст. 1 ГПК України передбачено, що позивач звертається до суду за захистом своїх порушених або оспорюванних прав і охоронюваних законом інтересів.

В матеріалах справи не міститься доказів щодо звернення до суду позивача з заявою про відстрочку виконання рішення суду по справі № 57/216-10.

Відповідно до ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Також як вбачається з матеріалів справи позивачем в обґрунтування порушення або оспорювання його прав відповідачем не надано доказів.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач просить суд визнати право на відстрочку виконання зобов'язання за договором про надання кредитної лінії №78-08/к від 11.09.2008 року, але ж правового обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми діючого законодавства не надає.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача є доведення ним факту порушення відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів позивача. Також позивач повинен довести те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено, що відповідач порушив права або охоронювані законом інтереси позивача також не доведено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" у зобов'язанні, яке виникло на підставі договору про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року, кредитором, що прострочив, та визнання за Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" право на відстрочку виконання зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року на час прострочення Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" і звільнення Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" від сплати процентів у зобов'язанні за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року на час прострочення Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" необґрунтовані та такі що не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічної позовної заяви ПАТ "Земельний банк" до Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Сприяння» про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Приватним акціонерним товариством «Лізингова компанія «Сприяння» про припинення зобов`язань боржника за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.08 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №357 від 8 грудня 2010 р. то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи зустрічні позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що односторонній правочин №357 від 8 грудня 2010 р. у відповідності до ст. 203,215 ЦК України є недійсним, оскільки він суперечить Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Заперечення відповідача за зустрічним позовом ґрунтуються на тому, що діюче законодавство не містить випадків недопущення зарахування зустрічних однорідних вимог, вважає зустрічні позовні вимоги необґрунтованими. Також, ПАТ "Земельний банк" було надано до зустрічної позовної заяви Постанову Правління НБУ №375 від 30.07.2010р. "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (арк. спр. 71) з 02.08.2010р.

Надаючи правову кваліфікацію зустрічним позовним вимогам, повно та всебічно дослідивши докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 202 Цивільного кодексу України перередбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ( ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні положення містить Господарський кодекс України. Так, відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Банк знаходиться на стадії ліквідації і в ньому відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відтак, названий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону. Частиною 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вимоги за зобов'язаннями банку, які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. В ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" законодавець визначив порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, який передбачає складення акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; тільки після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку і у ліквідатора з'являється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку встановленому ст. 96 "Про банки і банківську діяльність", тобто лише у визначеній законодавцем певній черговості.

Також, Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.11.2011 №01-06/1642/2011, на доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" було доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема те, що у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" (постанови Верховного Суду України від 03.10.2011 N 27/292-10; від 03.10.2011р. № 27/291-10; від 10.10.2011р. № 57/216-10; від 24.10.2011р. № 16/041-10).

Пунктом 5 ОСОБА_5 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.01.12р. щодо однакового застосування судом касаційної інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах звернуто увагу судів на те, що статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема у випадках, встановлених договором або законом (пункт п'ятий статті 602 ЦК України. Відповідно до статей 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість і порядок погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (зокрема, кредиту та банківського вкладу; постанови від 24 жовтня 2011 року N3-112гс11; від 3 жовтня 2011 року N 3-86гс11).

Як вбачається з матеріалів справи договором купівлі-продажу майнових прав від 03.09.2010 року було передано Приватному акціонерному товариству "Лізингова компанія "Сприяння" майнові права 4 черги у відповідності до ст.96 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Вищевказане підтверджує неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, з посиланням на статтю 602 Цивільного кодексу України, оскільки це призвело б до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого статтею 96 "Про банки і банківську діяльність".

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги Постанову пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", в якій зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК ( 435-15 ) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відтак, виходячи з аналізу положень глави 16 (Ліквідація банків) Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд приходить до висновку, що названим Законом передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст.ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що односторонній правочин №357 від 08.12.2010 року суперечить положенням ст.96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсним одностороннього правочину №357 від 08.12.2010 року вчиненого Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором укладеним з Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.08р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог обґрунтовані, правомірні та такі, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 91, 93, 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 15,16, 202, 203, 215, 509, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4,12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" заявою №357 від 8 грудня 2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором укладеним з Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.08 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (61022, м. Харків, вул. Чубаря, 3/5, код ЄДРПОУ 24347487, р/р 2600781935168 в ПАТ "Банк "Грант" , МФО 351607) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, код ЄДРПОУ 19358721, к/р 32002179600 в Управлінні НБУ в Харківській області) судовий збір у розмірі 1073,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.05.12р.

Суддя Добреля Н.С.