Рішення № 24206229, 10.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р. Справа № 5023/1235/12

вх. № 1235/12

Суддя господарського суду Харківської області Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровий А.С.

за участю представників сторін:

прокурора - Тодуа М. Т., посвідчення № 53 від 06.02.2012 р.

1-го позивача - не з'явився

2-го позивача - ОСОБА_1, довіреність № 193/10 від 29.03.2012 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №157/1 від 29.02.2012 р.

розглянувши справу за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах державив особі Міністерства енергетики вугільної промисловості України, м. Київ, Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

про стягнення 680 788,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків про стягнення з відповідача на користь другого позивача заборгованості за спожитий природний газ в сумі 529 529,51 грн., пені в сумі 41 409,21 грн., інфляційних втрат в сумі 78 262,84 грн. та 3% річних в сумі 31 587,20 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 10/11-32 ТЕ-01, укладеним між Дочірньої компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії та відповідачем 22.10.2010 р. Прокурор також просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог, які знаходяться на його рахунках, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Перший позивач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 43, 66, 67, 94), в судове засідання свого повноважного представника не направив, витребуваних господарським судом документів до суду не надав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх заходів для належного повідомлення першого позивача про час та місце розгляду справи, суд, керуючись приписами ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

Представник другого позивача в судовому засіданні та у письмових поясненнях (вх. № 4470) позовні вимоги прокурора підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов (вх. № 3345) визнав основний борг в сумі 529 529,51 грн. та 31 587,20 грн. 3% річних. В частині стягнення інфляційних втрат та пені позовні вимоги визнав частково, вважаючи надані позивачем розрахунки невірними. На підтвердження своїх заперечень надав свій контррозрахунок, згідно з яким інфляційні втрати позивача складають 58 591,67 грн., а пеня дорівнює 35 332,86 грн. Також відповідач вважає, що позов прокурора фактично подано в інтересах самостійної особи у господарських відносинах, в яких не бере участі держава, тому позовні вимоги повинні бути залишені судом без розгляду.

Окрім того, відповідач звернувся до суду з клопотаннями (вх. №№ 3346, 3347) про зменшення суми пені на 90% та про надання відстрочки виконання рішення суду на десять місяців, посилаючись на скрутний фінансовий стан і на те, що ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" є стратегічним підприємством, основними контрагентами якого є населення та бюджетні організації, які в свою чергу, несвоєчасно сплачують заборгованість за спожиту теплову енергію. При цьому відшкодування різниці між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення у 2010-2011 р.р. з бюджету має відбутися лише наприкінці цього року, а до його отримання фінансовий стан підприємства не дозволяє сплатити залишок боргу за газ.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, другого позивача та відповідача, всебічно та повно вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва, що визначено в ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Тобто прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з позовними заявами, вимоги яких спрямовані на захист в суді інтересів держави, у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Необхідність захисту інтересів держави в особі Міністерства та Державної компанії покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органу місцевого самоврядування в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Відповідно до Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України № 382/2011 від 06.04.2011 р. Міненерговугілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні та реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є підприємством державної форми власності, яке створене відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 р. № 151/98, постанови Кабінету міністрів України від 25.05.1998 р. № 747, спільного наказу Держнафтогазпрому та НАК "Нафтогаз України" від 06.11.1998 р. № 68/234, та інших нормативних актів.

Статутом ДК "Газ України" та зазначеним вище Указом Президента України передбачено, що ДК "Газ України" виконує функції по забезпеченню природним газом всіх категорій споживачів України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що твердження відповідача у відзиві на позов про те, що Перший заступник прокурора міста Харкова не має повноважень на звернення з відповідною позовною заявою до господарського суду в інтересах окремого господарюючого суб'єкта ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії не може бути прийнято судом до уваги.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 22.10.2010 року між Дочірньої компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 10/11-32ТЕ-01 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з п. 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1561,0 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: в жовтні 216,0 тис.куб.м., в листопаді 600,0 тис.куб.м., в грудні 745,0 тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Тариф на транспортування газу магістральними та розподільчими трубопроводами становить - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 1 309,20 грн. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 2 043,661 20 грн., у тому числі ПДВ - 340 610,20 грн.

В п. 3.1.1. договору сторони домовились про те, що ціна за 1000,0 куб.м. газу у відповідному періоді споживання газу встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни граничної ціни на газ та/або тарифів сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами з дати застосування цих цін (тарифів).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за газ проводиться відповідачем грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання передачі газу до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, другий позивач належним чином та у повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання та на підставі договору здійснив протягом жовтня 2010 року - грудня 2010 року постачання природного газу відповідачеві в обсязі 1 250,018 тис.куб.м. на загальну суму 1 636 523,57 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 17-19) і не спростовується відповідачем.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, розрахувався за поставлений природний газ на загальну суму 1 106 994,06 грн., у зв'язку з чим станом на 07.03.2012 р. у нього виникла заборгованість перед другим позивачем в сумі 529 529,51 грн., яка до теперішнього часу не сплачена.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги викладені вище обставини та враховуючи те, що відповідач заборгованості не сплатив і не спростував, суд визнає вимоги прокурора про стягнення з відповідача 529 529,51 грн. основного боргу обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті прокурор нарахував відповідачеві 3% річних в сумі 31 587,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 78 262,84 грн.

Нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, визнається відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 31 587,20 грн. 3% річних також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 78 262,84 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наданого до суду позивачем розрахунку інфляційних втрат (а.с. 27-28), втрати від інфляції позивач нарахував, починаючи з листопада 2010 р. по січень 2012 р., тобто, з того місяця, за який було поставлено відповідачу природний газ.

Однак відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції встановлюється саме за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача з приводу того, що лише починаючи з місяця, наступного за рахунковим, позивач має право розраховувати борг з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що заборгованість у відповідача виникає вже у місяці здійснення поставки газу, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони передбачили такий порядок проведення розрахунків. Перша оплата у розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі актів приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 1.3 додатку № 1 до договору сторони передбачили порядок визначення планованих місячних обсягів постачання газу. Так, плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ ДК "Укртрансгаз" на відповідний місяць поставки.

Однак, прокурор та сторони не надали суду доказів визначення запланованих місячних обсягів постачання газу від вартості яких відповідач повинен був розраховувати суми поточних платежів за газ.

Враховуючи викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача виникає з моменту настання строку остаточного розрахунку за фактично спожитий газ, тобто з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 58 591,67 грн. В стягненні решти інфляційних втрат в сумі 19 671,17 грн. суд вважає необхідним відмовити.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п. 7.3.1 договору сторонами узгоджено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 4.1 даного договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п. 9.3 договору сторони домовилися, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи і наданий позивачем розрахунок, суд з`ясував, що позивач здійснив невірний розрахунок пені з таких підстав.

Згідно з розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви (а.с. 27-28), нарахування пені здійснено за період з 16.08.2011 р. по 16.02.2012 р., тоді як позовна заява надійшла до господарського суду Харківської області 07.03.2012 р. Таким чином, відповідно до умов договору вірним періодом, протягом якого позивач має право нараховувати пеню, є період з 07.09.2011 р. по 07.03.2012 р.

З огляду на викладене, судом відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору зроблено перерахунок пені за період з 07.09.2011 р. по 07.03.2012 р., вірний розмір якої дорівнює 35 332,86 грн. В частині стягнення пені в сумі 6 076,35 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, враховуючи фактичні обставини справи, а також те, що ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання бюджетної сфери в 9 районах Харківської області, частини лікарень та інших медичних установ в місті Харкові, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, та відповідно до ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 90%. За таких обставин вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 533,29 грн.

Розглянувши клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог, які знаходяться на його рахунках, суд вважає, що воно має бути залишено без задоволення, оскільки прокурором не було надано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За результатами розгляду клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення суду строком на десять місяців, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідач в судовому засіданні та у клопотанні зазначає, що наприкінці 2012 р. очікується відшкодування різниці між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення у 2010-2011 р.р. від бюджету, тому до його отримання фінансовий стан підприємства не дозволяє йому сплатити залишок боргу за газ.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, залежно від обставин справи, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи обставини, що ускладнюють виконання рішення, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про можливість відстрочення виконання рішення суду строком на вісім місяців. Саме цей строк, з урахуванням викладених відповідачем у клопотанні підстав, суд вважає достатнім для надання можливості відповідачу виконати рішення суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки. За таких обставин, судовий збір в розмірі 13 222,35 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 193, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 32, 33, 42, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Першого заступника прокурора міста Харкова про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про надання відстрочки виконання рішення суду на десять місяців задовольнити частково. Надати відстрочку виконання рішення на вісім місяців.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, рахунок № 260383013582 у філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31555944) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" в особі Харківської філії (61037, м. Харків, пр. Московський, 199 літ. Д-5, рахунок № 260063013323 у філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 33886752) 529 529,51 грн. заборгованості за природний газ, 3 533,29 грн. пені, 58 591,67 грн. інфляційних втрат та 31 587,20 грн. 3% річних.

Надати відстрочку виконання рішення на вісім місяців до 10.01.2013 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, рахунок № 260383013582 у філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31555944) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 судовий збір ГС Х/о, п. 1) 13 222,35 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.05.2012 р.

Суддя Макаренко О.В.