Рішення № 24206143, 15.05.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.12 Справа № 5021/555/12.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар», смт. Степанівка, Сумського району Сумської області

про стягнення 206 715 грн. 86 коп.

СУДДЯ КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: адвокат ОСОБА_4. (довіреність б/н від 08.12.2011 р.)

від відповідача: не з'явився

При секретарі судового засідання Мелащенко І.М.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 63 800 грн. 00 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу № СМ/15-0007 від 29.03.2010 року, 40 185 грн. 63 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 77 827 грн. 23 коп. - сума 30 % річних за прострочення платежу, 12 143 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань, 12 760 грн. 00 коп. штрафу, 10 000 грн. 00 коп. адвокатських витрат, а також покласти на відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Відповідачем поданий відзив № 7/5-2 на позовну заяву, в якому він повідомив, що 26 квітня 2012 року платіжним дорученням № 655 ним було сплачено позивачеві суму основного боргу в розмірі 63 800 грн. 00 коп. Крім цього, відповідачем у відзиві зазначено, що відповідно до умов додаткової угоди від 16.11.2010 р. до договору купівлі-продажу № СМ/15-0007 від 29.03.2010 р. строк остаточного розрахунку за цим договором був встановлений 30.11.2011 р., через що позивачем невірно були розраховані суми пені, інфляційних збитків та 30 % річних, а також умовами цієї додаткової угоди був виключений пункт 8.4 вищевказаного договору, яким передбачалось нарахування штрафу. Оригінал вищезазначеної додаткової угоди від 16.11.2010 р. був досліджений в судовому засіданні.

Також у поданому до суду відзиві відповідач просить відповідно до ст. 83 ГПК України зменшити розмір неустойки, яку просить стягнути з нього позивач. Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. адвокатських витрат, відповідач вважає таку вимогу необґрунтованою, оскільки відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з послуг адвоката, у той час, як в даному випадку правову допомогу позивачеві було надано юридичною особою, і така юридична особа не є адвокатом у розумінні вищезазначеної правової норми.

Позивачем в судове засідання 15.05.2012 р. подана заява № 10/05-01 від 10.05.2010 р., в якій він, посилаючись на сплату в ході судового розгляду відповідачем суми основного боргу, просить провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості припинити, щодо решти позовних вимог - позивач наполягає на їх задоволенні.

Також позивачем подане додаткове письмове обґрунтування адвокатських витрат № 10/05-01 від 10.05.2012 р., в якому зазначено, що витрати позивача по оплаті юридичної допомоги згідно договору № 19-ТЕ від 16.01.2012 р. є адвокатськими послугами відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру».

Відповідачем додаткових документів до суду подано не було, в судове засідання його представник не з'явився, хоча про місце і час судового засідання він був повідомлений належним чином.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд-

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2010 року між ТОВ «Технік Енерджі» (позивачем у справі) та ТОВ «Хлібодар» (відповідачем у справі) був укладений договір № СМ/15-0007 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного договору ним визначалися умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п.2.1 укладеного договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару. Згідно із п. 2.2. даного договору всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного Договору.

Пункт 3.1. договору вказує, що товар може передаватися покупцю (відповідачу) партіями.

Відповідно до умов договору, додатків до нього та видаткових накладних, виписаних в період дії даного договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 222 000 грн. 00 коп.

Факт передачі товару ТОВ «Технік Енерджі» та його отримання відповідачем підтверджується наступними документами - видатковою накладною № СМ/15-0007 від 07.04.2010 р. довіреністю № 159 від 07.04.2010 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Пункт 5.1. даного договору зазначає, що покупець (відповідач) здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п. 2.4 та розділу 5 даного договору.

Пунктом 5.5. даного договору сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 10% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15 квітня 2010 року; 90% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15 листопада 2010 року.

У відповідності до вимог ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Позивачем зобов'язання за договором купівлі-продажу № СМ/15-0007 виконані належним чином, що підтверджено матеріалами справи та доведено в ході судового розгляду позивачем.

Відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання щодо порядку оплати товару належним чином не виконав (товар було оплачено частково на загальну суму 158 200,00 грн.), що призвело до виникнення заборгованості в сумі 63 800,00 грн. та змусило позивача звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Протягом судового розгляду даної справи відповідачем надані докази того, що 26 квітня 2012 року платіжним дорученням № 655 ним було сплачено позивачеві суму основного боргу в розмірі 63 800 грн. 00 коп. (оригінал відповідного платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Враховуючи, що сплата заборгованості відповідачем відбулась після порушення провадження у справі, суду надані докази такої сплати, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 40 185 грн. 63 коп. пені за несвоєчасні розрахунки, 77 827 грн. 23 коп. - суму 30 % річних за прострочення платежу, 12 143 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань, 12 760 грн. 00 коп. штрафу, 10 000 грн. 00 коп. адвокатських витрат.

Розглянувши вимоги позивача в частині стягнення 40 185 грн. 63 коп. пені, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 8.2 договору від 29.03.2010 р. встановлює, що за прострочення виконання зобов'язання покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити на користь продавця (позивача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна непогашена заборгованість за сумою пені за порушення строків оплати поставленої продукції станом на 06.04.2012 р. складає 40 185 грн. 63 коп. Розрахунок суми пені було здійснено позивачем за період з 16.11.2010р. по 06.04.2012р.

Однак, в ході судового розгляду відповідачем був наданий та досліджений в судовому засіданні оригінал Додаткової угоди від 16.11.2010 р. до договору № СМ/15-0007 від 29.03.2010 р. купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, пунктом 1 якої пункт 5.5 договору № СМ/15-0007 було змінено в частині зазначення строків оплати товару та встановлено кінцевий термін оплати товару 30 листопада 2011 року.

Вказана додаткова угода укладена з дотриманням вимог цивільного законодавства, скріплена підписами уповноважених осіб, тому має юридичну силу та створює правові наслідки для сторін, які її підписали.

Таким чином, суд робить висновок, що позивачем невірно обрано розрахунковий період для визнання суми пені з огляду на зміну строків виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, а тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасні розрахунки становить, за власним підрахунком суду, 7787,99грн. (розрахунковий період з 01.12.11р. по 06.04.2012р. з урахуванням часткової оплати суми основної заборгованості по періодам відповідно банківських виписок).

Розглянувши вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 12 143 грн. 80 коп. інфляційних збитків та 30% річних в сумі 77 827 грн. 23 коп., суд також дійшов висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Таким чином, суд робить висновок, що в цьому випадку позивачем також не враховані умови додаткової угоди від 16.11.2010р. до договору від 29.03.2010р. та невірно визначений строк, встановлений для розрахунку сум інфляційних збитків та 30% річних (перебіг строку починається з 01.12.2011р.).

Судом зроблено перерахунок вищезазначених сум з урахуванням періодів виникнення заборгованості та визначено суму інфляційних збитків, що підлягають стягненню з відповідача в розмірі 1154,80грн. та суму 30 % річних в розмірі 15259,73грн.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь штрафу в розмірі 12 760 грн. 00 коп., застосованого на підставі п. 8.4 договору № СМ/15-0007 від 29.03.2010 р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки пунктом 2 Додаткової угоди від 16.11.2010р. до договору № СМ/15-0007 від 29.03.2010 р. купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу положення цього договору щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару у випадку порушення умов такої оплати було виключене за спільною домовленістю сторін.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. 00 коп. адвокатських витрат згідно договору № 19-ТЕ від 16.01.2012 р., акту прийому-передачі документів від 16.01.2012р., акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 06.04.2012р., свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю №3310 від 24.04.2008р. та №3280 від 24.04.2008р., наказів по особовому складу ТОВ «Незалежна юридична компанія» №5 від 08.01.2008р. та №6 від 21.04.2011р., платіжного доручення №3716 від 04.04.2012р., господарський суд зазначає наступне.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат, зокрема, входить оплата послуг адвоката, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 від 14.12.2007р. «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З огляду на обставини даної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000,00 грн. слід зменшити до 2500,00 грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми неустойки, суд зазначає наступне:

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 7787,99грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем ні в клопотанні, ні в попередньому судовому засіданні не було наведено обставин, на підставі яких суд може зменшити розмір неустойки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар» (42300, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Центральна, 23-а; код ЄДРПОУ 32647035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-а; код ЄДРПОУ 35076670) 7787,99грн. пені, 1154,80грн. інфляційних збитків, 30% річних в сумі 15259,73грн., 2500,00грн. витрат по оплаті адвокатських послуг, 1759,98грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 63 800 грн. 00 коп. основного боргу - припинити.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.05.2012р.

СУДДЯ (підпис) КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.