Рішення № 24206100, 21.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2012 р.Справа № 5017/987/2012

за позовом: Одеської міської ради;

до відповідача: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

про стягнення 1700 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 особисто.

Від третьої особи: ОСОБА_2 за довіреністю від 21.03.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Одеська міська рада (далі по тексту -ОМР), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту -ФОП ОСОБА_1) 1700 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 5017/987/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2012р. до справи №5017/987/2012 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту -Департамент).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, письмової позиції щодо позову не надав.

Представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі з підстав викладених у відзиві ( вх. №11904/2012).

Представник третьої особи, заявлені позивачем позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в письмових поясненнях ( вх. №11317/2012, вх. № 15540/2012)

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

09.02.2010 р. між територіальною громадою м. Одеси в особі ОМР, від імені якої діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (Договір), нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за №178.

Відповідно до п.1.1 Договору Покупець купив індивідуальне майно комунальної власності у вигляді нежитлових приміщень підвалу розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отрадна, 6, загальною площею 107,6 кв.м. (Об'єкт купівлі-прдажу).

10.02.2010 р. було складено та підписано акт приймання-передачі приміщення, за яким ФОП ОСОБА_1 прийняла, а ОМР передала нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 107,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 р. «Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради»№ 273-VI було змінено найменування Представництва на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до положення «Про Департамент комунальної власності Одеської міської ради», яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VI Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Відповідно до п. 5.4.7 Договору, Покупець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі оформити з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації охоронну документацію на користування об'єктом купівлі-продажу та у цей же строк повідомити Продавця і надати докази виконання цього зобов'язання.

09.12.2010 р. Департамент звернувся із запитом від 09.12.2010 р. № 01-13/7899 до Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації з проханням повідомити, чи було оформлено охоронну документацію з ФОП ОСОБА_1 після зміни форми користування.

Листом від 29.12.10 р. № 01-13/5779 Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації повідомило Департамент , що між Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ФОП ОСОБА_1 не було оформлено охоронну документацію на користування об'єктом купівлі-прдажу.

Відповідно до п. 6.3 договору купівлі-продажу, за неналежне виконання чи невиконання Покупцем зобов'язань за цим договором, зазначених в п.п 5.4.5, 5.4.7, 5.4.8 Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1700 грн.

Як зазначає Позивач, у зв'язку з порушення Відповідачем прийнятих на себе за Договором зобов'язань, 01.12.2011 р. Департамент направив на адресу ФОП ОСОБА_1 претензію від № 01-15/1939, в якій запропонував у 20-ти денний строк сплатити штраф у сумі 1700 грн. та надати до Департаменту копії відповідних документів, які підтверджують виконання умов, передбачених п. 5.4.7 договору купівлі-продажу.

Як зазначає, Відповідач, ним було подано до Департаменту лист від 29.12.2011р. який у Департаменті зареєстровано за вх. №01-14/8/8405, в якому він просив продовжити строк на виконання претензії №01-14/8/8405 від 01.12.2011р.

13.02.2012р. між ФОП ОСОБА_1 та Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини №04-02/444ЛС, який Відповідачем було подано до Департаменту 22.02.2012р. згідно заяви від 22.02.2012р.

У зв'язку з порушенням Відповідачем зобов'язань по договору купівлі - продажу від 09.02.2010р. та відмовою у добровільному порядку сплатити заборгованість, Позивач для захисту своїх порушених прав звернувся з позовною заявою до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 09.02.2010р., відповідно до п. 5.4.7 якого, Покупець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі оформити з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації охоронну документацію на користування об'єктом купівлі-продажу та у цей же строк повідомити Продавця і надати докази виконання цього зобов'язання.

Акт приймання-передачі приміщення було складено та підписано 10.02.2010р.(а.с.14), що не заперечується сторонами, отже Відповідач повинен був виконати вимоги викладені в п. 5.4.7 Договору в строк до 10.03.2010р.

З наявних матеріалів справи, зокрема, з листа Департамента № 01-13/7899 від 09.12.2010 р. (а.с. 15-16), листа Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 29.12.10 р. № 01-13/5779 (а.с.17) вбачається, що Відповідачем взяті на себе зобов'язання у передбачений договором строк не виконано.

В матеріалах справи наявний охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини №04-02/444ЛС який був укладений між ФОП ОСОБА_1 та Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації лише 13.02.2012р.

Отже суд доходить висновку, що Відповідачем прийняті на себе за договором зобов'язання в повному обсязі не виконані в частині оформлення з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації охоронну документацію на користування об'єктом купівлі-продажу в строк передбачений п. 5.4.7 Договору купівлі-продажу від 09.02.2010р.

Також суд не приймає до уваги заперечень відповідач щодо того, що між ним та Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації 14.10.2009р. укладався охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 07-10/И-2009р. та ФОП ОСОБА_1 зверталося до Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації з проханням укласти додаткову угоду до охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 07-10/И-2009р. від 14.10.2009р.

Оскільки судом встановлено, що зазначений вище охоронний договір було укладено на виконання Договору оренди № 18/54 від 28.08.2009 р. нежитлових приміщень підвалу розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отрадна, 6, загальною площею 107,6 кв.м. укладеного між Представництвом комунальної власності Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1.

Зі змісту Договору оренди № 18/54 від 28.08.2009 р., зокрема, п. 7.11. вбачається що зазначений договір припинив свою дію у зв'язку з продажем нежитлових приміщень підвалу розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отрадна, 6, загальною площею 107,6 кв.м. за участю Орендаря у 09.02.2010 р.

В свою чергу п. 2 охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини № 07-10/И-2009 від 14.10.2009 р. передбачено термін дії, який рівний терміну дії Договору оренди № 18/54 від 28.08.2009р.

Матеріалами справи встановлено, що сторони у п. 6.3 Договору купівлі-продажу від 09.02.2010р. погодили, що у разі неналежного виконання чи невиконання Покупцем зобов'язань за Договором, зазначених, зокрема, в п. 5.4.7 Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1700 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1700 грн. відповідно до п. 5.4.7 повністю підтверджена матеріалами справи, обґрунтована та законна, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні Позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (65012, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691) 1700 грн. штрафу, 1609,50 грн. - судового збору.

Повне рішення складено 23.05.2012р.

Суддя Цісельський О.В.