Рішення № 24205756, 17.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.12 Справа№ 5015/1683/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(м. Львів)до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»(м. Львів)про:стягнення 3 161 (три тисячі сто шістдесят одна) грн. 91 коп. Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.Представники сторін:

Позивача:ОСОБА_1 -представник (довіреність № 502-5515/2 від 28.12.2011 р.)Відповідача:ОСОБА_2 -представник (довіреність № 223 від 14.12.2011 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 26.04.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1795 поступила позовна заява від Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»(м. Львів) про стягнення 3 161 (три тисячі сто шістдесят одна) грн. 91 коп.

Ухвалою суду від 27.04.2012 р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 17.05.2012 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.04.2012 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.04.2012 р. виконав частково, відзив на позовну заяву представив, позов заперечив повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.05.2012 р. до суду за вх. № 10557/12 від відповідача поступило клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Представник відповідача з матеріалами справи ознайомився 16.05.2012 р., що підтверджується підписом останнього на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи.

В судовому засіданні 17.05.2012 р. представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечив позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Зокрема, в обґрунтування свої заперечень щодо позову, представник відповідача зазначив, що працівники позивача самі зірвали пломби з лічильника після чого склали акт про порушення Правил користування електричною енергією № 025427 від 06.10.2011 р., а про засідання комісії позивача по розгляду зазначеного акту, котре відбулось 14.10.2011 р. його не повідомили.

Представник позивача таке твердження представника відповідача заперечив, зазначивши, що про дату та місця засідання комісії постачальника електроенергії з розгляду складеного акту про порушення № 025427 від 06.10.2011 р. зазначено в самому акті, котрий підписаний працівниками відповідача, а також відповідачу було скеровано рекомендованим листом від 07.10.2011 р. № 30-03711 лист-запрошення на засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією. 14.10.2011 р. комісією Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»за результатами розгляду акту № 025427 від 06.10.2011 р. про порушення Правил користування електричною енергією складено протокол № 262 по якому проведено нарахування в сумі 7 070 грн. 13 коп. Зазначений протокол комісії, розрахункові документи та рахунок до нього були направлені відповідачу 20.10.2011 р. рекомендованим листом № 30-03869. Протоколом засідання комісії Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»№ 262-А від 16.03.2012 р., у зв'язку з арифметичною помилкою при здійсненні нарахування недоврахованої електричної енергії, відповідачу виставлений рахунок на суму 3 161 грн. 91 коп. Станом на час розгляду справи, зазначений акт про порушення Правил користування електричною енергією та протоколи комісії Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»відповідачем не були оскаржені та у встановленому чинним законодавством порядку не скасовані.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

30.12.2008 р. між Відкритим акціонерним товариство «Львівобленерго»(перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго»згідно рішення загальних зборів акціонерів від 14.04.2011 р.) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»(відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 64144 з додатками (надалі -Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язався подавати електричну енергію відповідачу, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1).

Відповідно до п. 2.3.5. Договору, споживач (відповідач) зобов'язаний забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника (позивача) за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

Згідно з п. 4.2.3. Договору, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) вартість недоврахованої електроенергії, розраховану відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 р. за № 782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Відповідно до п. 4.4. Договору, у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законом передбачено застосування санкцій чи тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформляється двохсторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторони погодили, що уповноваженим представником сторони договору вважається також особа, яка перебуває у трудових відносинах зі стороною та є присутньою при здійсненні перевірки та/або складання двохстороннього акту порушень.

Як вбачається з п. 4 додатку № 11 до договору про постачання електричної енергії № 64144 від 30.12.2008 р. «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», споживач (відповідач) несе відповідальність за технічний стан ввідного пристрою закладу харчування і стан внутрішнього електрообладнання закладу харчування.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2011 р. представниками енергоінспекції ПАТ «Львівобленерго»(позивача), при проведенні перевірки, було встановлено відсутність пломб з відбитками тавр енергопостачальника, установлених в місцях, вказаних в акті про пломбування; самовільне підключення до електромережі після вимкнення, про що складено акт про порушення № 025427 (копію долучено до матеріалів справи).

Зазначений акт підписаний представниками відповідача із зауваженнями.

В п. 9 акту про порушення № 025427 від 06.10.2011 р. зазначено, що засідання комісії постачальника по розгляду акту відбудеться 14.10.2011 р. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 1, кімната № 1.

Окрім того, як стверджує позивач, 07.10.2011 р. відповідачу було скеровано рекомендованим листом № 30-03711 лист-запрошення на засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією до котрого було долучено акт порушень № 025427 від 06.10.2011 р., схему-додаток до акту, акт про пломбування та відповідальність за збереження пломб.

14.10.2011 р. комісією Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»за результатами розгляду акту № 025427 від 06.10.2011 р. про порушення Правил користування електричною енергією складено протокол № 262 (копію долучено до матеріалів справи) по якому проведено нарахування обсягу не облікованої електроенергії на суму 7 070 грн. 13 коп. Зазначений протокол комісії, розрахункові документи та рахунок до нього були направлені відповідачу 20.10.2011 р. рекомендованим листом № 30-03869 (копію долучено до матеріалів справи).

Протоколом засідання комісії Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»№ 262-А від 16.03.2012 р. (копію долучено до матеріалів справи), у зв'язку з арифметичною помилкою при здійсненні нарахування недоврахованої електричної енергії, відповідачу виставлений рахунок на суму 3 161 грн. 91 коп.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів оскарження акту про порушення Правил користування електричною енергією № 025427 від 06.10.2011 р. та протоколів комісії Львівських міських електромереж Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»№ 262 від 14.10.2011 р. та № 262-А від 16.03.2012 р., а також відповідачем не надано суду доказів скасування зазначеного акту та протоколів.

Станом на час розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем по донарахуванню недоврахованої спожитої електроенергії на суму 3 161 грн. 91 коп.

Відповідачем не представлено суду доказів погашення зазначеної заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 235 ГК України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГК України, у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГК України, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, рішення позивача щодо донарахування відповідачу 3 161 грн. 91 коп. вартості недоврахованої спожитої електроенергії, стягнення якої є предметом даного спору, є саме оперативно-господарською санкцією.

Згідно ст. 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Як вбачається з договору про постачання електричної енергії № 64144 від 30.12.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем, споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 р. за № 782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою (п. 4.2.3. Договору), тобто зазначеним договором передбачено застосування до споживача оперативно-господарські санкції у вигляді нарахування недоврахованої електричної енергії по акту про порушення правил користування електричною енергією, складеного з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Відповідач не представив суду доказів скасування такої оперативно-господарської санкції.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати боргу, який є предметом даного спору, не представив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не представив належних доказів своїх заперечень, не представив доказів сплати заборгованості, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»(м. Львів) про стягнення 3 161 (три тисячі сто шістдесят одна) грн. 91 коп. донарахованої вартості недоврахованої спожитої електроенергії обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення № 5425 від 18.04.2012 р. позивачем сплачено судовий збір на суму 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 235, 236, 237 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»(м. Львів) про стягнення 3 161 (три тисячі сто шістдесят одна) грн. 91 коп. донарахованої вартості спожитої електроенергії -задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»(вул. Б. Лепкого, 14, м. Львів, 79017; код ЄДРПОУ 06725046) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(вул. Козельницька, 3, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 00131587) -3 161 (три тисячі сто шістдесят одна) грн. 91 коп. донарахованої вартості спожитої електроенергії та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.