Рішення № 24205680, 14.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.12 Справа№ 5015/774/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівські автобусні заводи", м.Київ

до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівська міська рада, м.Львів

про: cтягнення 8 635 185,6 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.07.12р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 23.01.12р.)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (довіреність № 1.7 вих.-115 від 12.12.2011р.)

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Львівські автобусні заводи" (м.Київ) до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 (м.Львів) про стягнення 8 635 185,6 грн., з яких: 8 053 461,00 грн. -основний борг, 370 459,21 грн. -інфляційні втрати та 211 265,45 грн. -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язку по оплаті отриманого товару згідно договору №17/12/10 від 14.12.2010 р.

Ухвалою суду від 29.02.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.03.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 13.03.2012 р., від 26.03.2012 р., від 12.04.2012 р. та від 27.04.2012 р.

Ухвалою суду від 27.04.2012 р. було продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 10.05.2012 р. оголошувалась перерва до 14.05.2012 р.

Ухвалою суду від 27.04.2012 р. суд відхилив клопотання відповідача від 12.04.2012 р. (вх. № 7967/12) про залучення Львівської міської ради до участі у справі в якості відповідача.

Враховуючи те, що укладенню договору №17/12/10 від 14.12.2010 р. передувала ухвала Львівської міської ради від 12.08.2010 р. №3861, згідно якої на 18 сесії 15-го скликання Львівською міською радою було прийнято рішення про здійснення у 2010 р. запозичення до міського бюджету у формі відкриття кредитної лінії та укладення кредитного договору у фінансовій установі з метою придбання автобусів у кількості 92 од. та тролейбусів у кількості 60 од. для підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу (шляхом поповнення статутного фонду Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 для придбання автобусів та тролейбусів), суд залучив Львівську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

23.04.2012 р. від позивача поступила заява (вх. № 8732/12) про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 10 253 461,00 грн. заборгованості, 895 587,73 грн. інфляційних втрат, 450 512,38 грн. -3% річних та 1 089 822,83 грн. пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2012 р., просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву з документальним і нормативним обгрунтуванням своїх доводів не надав, усно проти позовних вимог заперечив з мотивів незабезпечення Львівською міською радою достатнього обсягу коштів для виконання умов договору №17/12/10, 10.05.2012 р. подав заяву (вх. №10043/12) про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені за період з 01.01.2011 р. по 26.04.2011 р. та повторно 14.05.2012 р. представником позивача подано заяву про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, поступила заява (вх. №10047/12 від 10.05.2012 р.) про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14.12.2010 р. між ТзОВ „Львівські автомобільні заводи" (продавець) та Львівським комунальним автотранспортним підприємством №1 (покупець) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 17/12/10, відповідно до умов якого продавець взяв на себе зобов'язання здійснити поставку та передати у власність покупця рухомий склад міського пасажирського транспорту (автобуси та тролейбуси) - далі Громадські ТЗ- в загальній кількості 152 одиниці (марка та кількість вказані у Специфікації Додаток № 1) на загальну суму 275 00 00,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату (п.1.1. договору).

Поставки транспортних засобів здійснюються згідно графіка поставок, який додатково підписується сторонами по факту отримання коштів продавцем і є невід'ємною частиною цього договору. Кожна партія Громадських ТЗ визначається специфікацією. (п.п.1.6, 1.7 договору).

Згідно п.2.2. договору, розрахунки повинні були проводитись у вигляді попередньої оплати.

Відповідно п.3.5. договору датою поставки громадського ТЗ є дата підписання акту приймання-передачі.

У відповідності до п. 5.1.1. договору, продавець зобов'язується поставляти громадський ТЗ належної якості на умовах та встроки попередньо погоджені сторонами та визначені у даному договорі.

Умовами договору передбачено, що продавець здійснює поставку Громадського ТЗ, зазначеного в Специфікації, на умовах -EX№ - Львів згідно Правил тлумачення термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року.

Додатком №4 до договору від 14.12.2010 р. сторонами узгоджено графік оплат Громадських ТЗ.

На виконання вказаного договору, 17.12.2010 р. позивач передав у власність відповідача 15 автобусів марки ЛАЗ-А191 та 1 автобус марки ЛАЗ А152 загальною вартістю 24 440 00,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 17 грудня 2010р.

11.03.2011 р. відповідач з метою часткового виконання умов договору в якості оплати поставленого товару згідно акту приймання-передачі від 17 грудня 2010р. перерахував позивачу грошову суму у розмірі 4 680 000,00 грн.; 22.07.2011 р. -786 539,00 грн. та 10 920 000,00 грн.

30.12.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання -передачі ще одного тролейбуса Е183 вартістю 2 200 000,00 грн.

Свої зобов'зання в частині оплати вартості отриманого товару відповідач не виконав належно, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 10 253 461,00 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2012 р. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 14.12.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 10 920 000,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати товару, позивач на підставі п. 6.3 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 089 822,83 грн. пені за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р.

У відповідності до п. 6.3 договору, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивачем та третьою особою заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з 01.01.2011 р. по 23.04.2011 р., не підлягають задоволенню.

У стягненні решти пені суд відмовляє з огляду на те, що згідно п.2.2. договору, розрахунки повинні були проводитись у вигляді попередньої оплати, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені є безпідставними.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунками 3% річних у розмірі 450 512,38 грн. та інфляційних втрат в сумі 895 587,73 грн., наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заперечення відповідачем позовних вимог з з мотивів незабезпечення Львівською міською радою достатнього обсягу коштів для виконання умов договору №17/12/10 є безпідставним, оскільки зобов'язаною стороною у спірних правовідносинах, що виникли на підставі договору №17/12/10 від 14.12.2010 р., є Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 -покупець за договором.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприєства № 1 (79066, м.Львів, вул. Грунтова, 1-Б, ідентифікаційний код 23884071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівські автобусні заводи" (03124, м.Київ, бульвар І.Лепсе, 6, ідентифікаційний код 33894928) 10 253 461,00 грн. заборгованості, 895 587,73 грн. інфляційних втрат, 450 512,38 грн. -3% річних, 64 380,00 грн. судового збору.

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 21.05.2012 р.

Суддя Король М.Р.