Рішення № 24205657, 15.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.12 Справа№ 5015/1588/12

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю М'ясопереробне підприємство «Інтеркомерс», Львівська обл.., смт. Куликів

про стягнення 19380,52 грн.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2-адвокат, ОСОБА_1

від відповідача -не з'явився

Представникам позивача роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України).

Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Суть спору:

Позов заявлено Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробне підприємство «Інтеркомерс»про стягнення коштів в розмірі 19380,52 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.04.2012р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.05.2012р. Зобов'язано Позивача подати у судове засідання довідку спеціаліста №17/10/08 від 17.10.2008 року; висновок експерта-оцінювача ОСОБА_3; акт огляду пошкоджених воріт; закупівельний акт; накладну на придбання нових воріт; акт виконання робіт № 03/2009-03-11 від 11.03.20009 р.; розрахункову квитанцію по оплаті вартості воріт та робіт по їх монтажу. Відповідача -подати відзив на позовну заяву; докази погашення боргу; докази статусу юридичної особи.

Позивачем явку представників в засідання судове засідання забезпечено, позовні вимоги підтримано.

Відповідачем явку представника в засідання судове засідання не забезпечено, хоча його належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи про що посвідчує повідомлення про вручення №8230001750539.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Судом з'ясовано:

17 жовтня 2008 року стався страховий випадок з транспортним засобом „Volkswagen-MAN", власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю М'ясопереробне підприємство „Інтеркомерс", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував гр. ОСОБА_4 житель АДРЕСА_1.

Вищезгаданим транспортним засобом було скоєно дорожньо-транспортну пригоду в м. Ужгород по вул. Швабська, 3 (власник будівлі - ОСОБА_1 М.) при заїзді в складське приміщення супермаркету „Сільпо", внаслідок чого було пошкоджено належне ФОП ОСОБА_1 майно -автоматичні підйомні ворота. Вартість воріт разом з доставкою, демонтажем старих воріт та установкою нових коштує 44250-00 грн.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області водія ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Враховуючи те, що частину збитків (в розмірі страхового відшкодування) було повернуто ФОП ОСОБА_1 страховиком -НАСК „Оранта" на виконання Наказу Львівського апеляційного господарського суду (Постанова ВГС України від 19.10.2011 р. справа №3/191(10) про стягнення суми), частина збитків у розмірі 18989-80 грн. підлягає стягненню з ТзОВ М'ясопереробне підприємство «Інтеркомерс»як із Власника транспортного засобу -володільця джерела підвищеної небезпеки.

Обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки, законодавством покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Нормою ч. 2 ст. 1187 ЦК передбачено, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є "особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла транспортним засобом в силу виконання своїх трудових обов'язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки.

В силу ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

У справі № 3/191(10) ВГС України 19.10.2011 р. ухвалено Постанову, якою залишені в силі рішення першої та апеляційної інстанцій по даній справі. Вищезазначеними рішеннями господарських судів встановлено наступні факти: нанесення матеріальної шкоди джерелом підвищеної небезпеки -автомобілем „Volkswagen-MAN" майну ФОП ОСОБА_1; власником джерела підвищеної небезпеки автомобіля „Volkswagen-MAN" є Товариство з обмеженою відповідальністю М'ясопереробне підприємство „Інтеркомерс".

Згідно ст.222 ГК України, ст. 6 ГК України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. До претензії, зокрема, додаються документи, що підтверджують вимоги заявника.

23 січня 2012 року ФОП ОСОБА_1 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробне підприємство „Інтеркомерс" було направлено вимогу-претензію про стягнення коштів 18989-80 грн.(нанесеної шкоди), але Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти в добровільному порядку на розрахунковий рахунок Позивача не перерахував.

В процесі розгляду справи, ознайомившись з додатково представленими позивачем на вимогу суду документами, а також проаналізувавши рішення судів у справі № 3/191(10), а саме: Постанову ВГС України 19.10.2011 р., якою залишено в силі рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2011 року та Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 суд констатує, що вищезазначеними рішеннями господарських судів встановлено наступні обставини справи.

17.10.2008 року внаслідок ДТП, яка трапилась на вулиці Швабська,3 в м. Ужгород за участю автомобіля „Фольцваген -Ман" д.н.з. НОМЕР_1, який належить ТзОВ „Мясопереробне підприємство „Інтеркомерс", та яким керував водій підприємства ОСОБА_5 було пошкоджено майно -автоматичні підйомні ворота, що належали фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. Вищезазначені обставини засвідчуються постановою Жовківського районного суду Львівської області, яка була оглянута судом під час розгляду справи № 3/191(10)та при винесенні остаточного рішення по даній справі.

Відповідач проти встановлених господарськими судами по справі №3/191(10) фактів не заперечував.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Відтак, вищезазначеними рішеннями доведено наступні обставини справи: факт виникнення ДТП за участю автомобіля „Фольцваген -Манн" , нанесення матеріальної шкоди джерелом підвищеної небезпеки -автомобілем „Volkswagen-MAN" майну ФОП ОСОБА_1; власником джерела підвищеної небезпеки автомобіля „Volkswagen-MAN" є Товариство з обмеженою відповідальністю М'ясопереробне підприємство „Інтеркомерс"; факт доведеності вини працівника Відповідача -водія ОСОБА_5 у виникненні ДТП

Окремо оглянувши документи, які стосуються визначення розміру нанесеної матеріальної шкоди: довідку спеціаліста №17/10/08 від 17.10.2008 року; висновок експерта-оцінювача ОСОБА_3; акт огляду пошкоджених воріт; закупівельний акт; накладну на придбання нових воріт; акт виконання робіт № 03/2009-03-11 від 11.03.20009 р.; розрахункову квитанцію по оплаті вартості воріт та робіт по їх монтажу, суд приходить до висновку, що розмір суми коштів, які підлягають стягненню з Відповідача, становить 18989,80 грн..

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані 3% річних у розмірі -63,99 грн., та пеню в розмірі -326,73 грн., однак суд вважає дану вимогу Позивача такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд дійшов висновку про відсутність прострочення зобов'язання відповідачем, що в свою чергу унеможливлює застосування господарсько-правової відповідальності, встановленої ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробне підприємство „Інтеркомерс" (80362, Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Львівська, 35, код ЄДРПОУ 22363909) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (88000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 18989,80 грн. шкоди, 1577 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішення законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Рішення оформлене і підписане 22.05.2012р.

Суддя Станько Л.Л.