Рішення № 24205535, 17.05.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/27/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.12 Справа № 5009/1337/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ-СЕРВІС" (43026, м. Луцьк, пр. Соборності, буд. 8, кв. 132)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РІСТ" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Червоноармійська, буд. 5)

про стягнення 19363,56 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги б/н від 02.04.2012 р., посвідчення № 229 від 04.01.2012 р.;

від відповідача: в судовому засіданні 26.04.2012 р. -ОСОБА_2, довіреність № 896 від 26.04.2012 р., паспорт серія НОМЕР_1 від 09.06.2010 р., в судовому засіданні 17.05.2012 р. -не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 09.04.2012 року звернувся позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "РІАЛ-СЕРВІС" з позовною заявою до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РІСТ" про стягнення 19363,56 грн., а саме 18000,00 грн. основного боргу, 103,56 грн. -3 % річних, 1260,00 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну оплату рахунку відповідно до умов договору , 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката, на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполучені № 201211 від 19.12.2011 р., ст.ст. 253, 525, 625, 901, 903, 909 ЦК України та ст. 307 ГК України.

Ухвалою суду від 11.04.2012 року порушено провадження у справі № 5009/1337/12, присвоєно номер провадження 18/27/12, судове засідання призначено на 26.04.2012 р. В судовому засіданні 26.04.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, представник відповідача визнав позов в частині стягнення основного боргу, в частині стягнення штрафних санкцій просив суд відмовити в задоволенні позову. Суд оголосив перерву в судовому засіданні на 17.05.2012 р. та зобов'язав сторін надати необхідні документи.

Судом в ухвалі про порушення провадження у справі від 11.04.2012 р. було допущено описку щодо суми стягнення боргу, на виправлення якої 26.04.2012 р. винесено відповідну ухвалу.

До початку судового засідання 17.05.2012 р. від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому ОСОБА_3 просив суд перенести судове засідання і надати йому достатньо часу для надання доказів.

У судовому засіданні 17.05.2012 р. представник позивача заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_3 наголосив, що вже вдруге приїздить із м. Луцька у м. Запоріжжя, тобто позивач несе витрати у зв'язку із відрядженнями свого адвоката; відповідач ігнорує звернення позивача, претензії, зволікає із оформленням акту звірки; відповідач не висловлює своїх заперечень стосовно предмету спору і в минулому засіданні визнав позов частково; відповідач недобросовісно користується своїми правами, оскільки зміна представника не є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, у судовому засіданні 17.05.2012 р. представник позивача надав суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 18000,00 грн. основного боргу, 102,08 грн. -3 % річних, 1242,00 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну оплату рахунку відповідно до умов договору , 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В якості представника відповідача в судове засідання 17.05.2012 р. прибула фізична особа, на підтвердження своїх повноважень надавши два оригінали довіреності б/н від 23.04.2012 р., вчиненої у місті Вільнянськ, на ім'я ОСОБА_3, (один з оригіналів залучений до матеріалів справи). Довіреність видана останньому на підставі паспорта серії НОМЕР_2, що виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області, але суд не допустив до участі у справі в якості представника відповідача зазначену фізичну особу, у зв'язку із відсутністю документу, що посвідчує його особу та на підставі якого видана довіреність ТОВ "НВП "Ріст".

Суд видалявся до нарадчої кімнати для вирішення заяви позивача про зміну позовних вимог та клопотання відповідача про перенесення розгляду справи. Після виходу суду із нарадчої кімнати, заява позивача про зміну позовних вимог відхилена, у зв'язку із тим, що позивачем не надано доказів направлення вказаної заяви відповідачу, що суперечить вимогам ст. 22 ГПК України. Отже судом розглядаються первісні позовні вимоги. Також, судом відхилено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 щодо перенесення розгляду справи, у зв'язку із тим, що судом було надано достатньо часу для надання відповідачем необхідних для вирішення спору документів та доказів, а також документів, які були витребувані судом. Відповідач не був позбавлений права і можливості висловити свою думку щодо даного спору письмово, додавши на її обґрунтування відповідні документальні докази, та надати її суду нарочно або за допомогою засобів поштового зв'язку. Зміна представника сторони не є достатньою підставою для відкладення розгляду спору. Таким чином, суд розцінив клопотання відповідача навмисним затягуванням судового розгляду справи, недобросовісним використанням своїх процесуальних прав та проявом неповаги до позивача.

У судовому засіданні 17.05.2012 р. розгляд справи закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача при розгляді справи по суті здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу -програмно-апаратного комплексу "Оберіг" бази даних "Діловодство спеціалізованого суду".

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІАЛ-СЕРВІС" (надалі - позивач, виконавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РІСТ" (надалі -відповідач, замовник) 19.12.2011 р. уклали договір № 201211 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполучені (надалі -договір).

Згідно з п. 1.1. договору, предметом договору є відносини сторін, які з'являються при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, що пред'являються виконавцю замовником для транспортування, на підставі заявок замовника на перевезення вантажу автотранспортом.

Відповідно до п. 2.6. договору, замовник зобов'язаний в узгоджені сторонами строки сплатити рахунки виконавця.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціни по цьому договору встановлені в гривнях і по кожному конкретному перевезенню вказуються в наданій замовником заявці.

Платежі за виконані послуги відповідно до цього договору здійснюються шляхом банківського перерахування грошей на рахунок виконавця. Порядок та строки оплати узгоджуються в разовій заявці, яка направляється виконавцю перед конкретним перевезенням (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, кількість прийнятих (зданих) від замовника вантажів визначається кількістю місць, вказаних в товарно-транспортній накладній (CMR).

Цей договір діє до 31.12.2012 р. ( п. 9.5. договору).

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2011 р. відповідачем була надана позивачу заявка на перевезення вантажу № 19/12 за маршрутом: м. Нова Сажина -м. Вільнянськ, на загальну суму 18000,00 грн. Перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом з державним реєстраційним номером НОМЕР_3, на підставі товарно-супровідного документу -міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 003307 від 28.12.2011 р. Вантаж був отриманий відповідачем 12.01.2012 р., про що зазначено в 24 графі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 003307 від 28.12.2011 р.

Позивачем 16.01.2012 р. рекомендованим листом № 4302602653685 були направлені відповідачу (як передбачено заявкою на перевезення вантажу № 19/12 від 19.12.2011 р.): акт здачі-прийняття робіт № ЛВ-0000003 від 12.01.2012 р. на загальну суму 18000,00 грн.; рахунок-фактура № ЛВ-0000003 від 12.01.2012 р., на загальну суму 18000,00 грн.; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 003307 від 28.12.2011 р.. що підтверджується фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта»№ 4619 від 16.01.2012 р.

Згідно із довідкою Волинської дирекції УДППЗ «Укрпошта»№ 03-11/86 від 28.04.2012 р. рекомендований лист № 4302602653685 відповідачу вручено 19.01.2012 р.

Акт здачі-прийняття робіт № ЛВ-0000003 від 12.01.2012 р. на суму 18000,00 грн. підписаний і затверджений відповідачем без зауважень та повернутий позивачеві.

Ставка фрахту передбачена заявкою на перевезення вантажу № 19/12 від 19.12.2011 р. і підлягає оплаті протягом 5 банківських днів з часу отримання пакету документів для сплати.

Фрахт -винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом (пункт 14.1.260. ст. 14 Податкового кодексу України).

Проте, відповідач, в порушення умов договору, не сплатив фрахт в сумі 18000,00 грн. Позивачем 02.02.2012 р. було направлено відповідачу претензію з вимогою сплати заборгованості протягом 2 днів, з дня отримання претензії. Претензія отримана представником відповідача 07.02.2012 р., про що свідчіть повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач вказану претензію залишив без реагування та задоволення.

Заборгованість перед позивачем в розмірі 18000,00 грн. була визнана представником відповідача в судовому засіданні 26.04.2012 р., що відповідає вимогам ст.ст. 22, 78 ГПК України.

Оцінивши надані докази, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18000,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору - є договір.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18 000,00 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 103,56 грн. 3 % річних за період з 25.01.2012 р. до 04.04.2012 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведений позивачем розрахунок 3 % річних у сумі 103,56 грн. з 25.01.2012 р. до 04.04.2012 р. є невірними (позивачем невірно зазначений період стягнення та кількість днів прострочення). Отримавши документи 19.01.2012 р., які є підставою для сплати фрахту, відповідач мав п'ять банківських днів для вчасного розрахунку до 26.01.2012 р., тобто позивач невірно визначив дату прострочення, тому розрахунок здійснював виходячи із 70 днів прострочення, замість 69. При перерахунку судом суми 3 % річних, отримана сума у розмірі 101,80 грн., таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних задовольняються судом частково, а саме у розмірі: 101,80 грн., в іншій частині: 1,76 грн. суд відмовляє в задоволенні позову.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 1260,00 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну оплату рахунку відповідно до умов договору (неустойка) за період з 25.01.2012 р. до 04.04.2012 р.

Сторони у п. 4.3. договору обумовили, що в разі порушення узгоджених строків оплати замовник виплачує виконавцю неустойку у розмірі 0,1 % від суми фрахту за кожен день прострочення в оплаті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 ЦК України).

Виходячи із системного аналізу діючого законодавства України та умов пункту 4.3 договору, суд дійшов висновку, що сторони договору в якості неустойки передбачили саме пеню.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 343 Господарського кодексу України визначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Чинне законодавство надає сторонам договорів право встановлювати неустойку в договорі та одночасно обмежує розмір неустойки. Позивач, в даному випадку, трактує норми ЦК України та ГК України, як такі що скасовують це обмеження, не враховуючи при цьому положень ст. 343 ГК України.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України та здійснивши системний аналіз норм права, що регулюють відповідальність за неналежне виконання господарських зобов'язань, суд дійшов висновку, що сторонами передбачено відповідальність у вигляді саме пені як різновиду неустойки, та вона є обмеженою у розмірі і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (постанова ВСУ від 07.11.2011 р. у справі 5002-2/5109-2010; постанова ВСУ від 24.10.2011 р. у справі 25/187).

Наданий позивачем розрахунок суми неустойки є невірним, оскільки перевищений розмір подвійної облікової ставки НБУ та невірно визначений період стягнення та кількість днів прострочення виконання зобов'язання відповідачем. Перерахувавши заявлену до стягнення суму неустойки, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення із відповідача неустойки у сумі 1260,00 грн. за період з 25.01.2012 р. до 04.04.2012 р. підлягає частковому задоволенню -в розмірі 525,98 грн., в іншій частині стягнення неустойки, а саме: 734,02 грн. суд відмовляє в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 10 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/78 від 04.03.1998 р. (зі змінами), витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В якості доказу оплати позивачем витрат на послуги адвоката у даній справі на суму 3000,00 грн., позивачем надане: платіжне доручення № 1123 від 10.05.2012 р. на суму 3000,00 грн., рахунок № 1-2012 від 24.04.2012 р., договір б/н про надання правової допомоги від 02.04.2012 р., укладений ТОВ "РІАЛ-СЕРВІС" та адвокатом ОСОБА_1 (згідно договору, адвокат здійснює представництво довірителя у справі про стягнення із ТОВ "Науково-виробниче підприємство "РІСТ" заборгованості за договором міжнародного перевезення вантажу). Надані документальні доказі підтверджують факт сплати позивачем 3000,00 грн. за послуги, надані адвокатом у даній справі. Таким чином, судом покладаються на відповідача витрати, сплачені позивачем на оплату послуг адвоката, пропорційно задоволеним позовним вимогам -2886,01 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, відповідно до статті 49 ГПК України, покладається на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РІСТ" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Червоноармійська, будинок 5, код ЄДРПОУ 25221038, р/р 26000976713053 ПАО "ПУМБ" м. Запоріжжя, МФО 313623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ-СЕРВІС" (43026, м.Луцьк, пр. Соборності, буд. 8, кв. 132, код ЄДРПОУ 34745445, р/р 26007055401480 в ВРГУ КБ "Приватбанк" м. Луцьк, МФО 303440) 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч грн.) основного боргу, 101,80 грн. (сто одну грн. 80 коп.) 3 % річних, 525,98 грн. (п'ятсот двадцять п'ять грн. 98 коп.) неустойки, 1548,34 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок вісім грн. 34 коп.) судового збору та 2886,01 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість грн. 01 коп.) витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

3. В іншій частині позову -відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 22.05.2012 р.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 22.05.2012 р.