Рішення № 24205467, 15.05.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2012 р. Справа № 5010/390/2012-з-15/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.,

при секретарі судового засідання Червак Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "В.І.В.", вул. Руська, 281"Б"/33, Першотравневий район, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013,

до відповідача: Яремчанської міської ради, вул. Свободи, 266, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500,

про визнання незаконним п. 17 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 30.12.2011 року № 164-8/2011, визнання за приватним підприємством "В.І.В" права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5650 га. по вул. Петраша у м. Яремче Івано-Франківської області для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 01.04.2012 року,

від відповідача представники не з"явилися,

встановив:

Приватне підприємство "В.І.В." звернулося в суд з позовною заявою до Яремчанської міської ради про визнання незаконним п. 17 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 30.12.2011 року № 164-8/2011, визнання за приватним підприємством "В.І.В" права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5650 га. по вул. Петраша у м. Яремче Івано-Франківської області для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення Яремчанської міської ради прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2012 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.04.2012 року.

Ухвалою суду від 26.04.2012 року відкладено розгляд справи на 15.05.2012 року.

Представник позивача, в судовому засіданні 15.05.2012 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається позивач є власником об'єктів нерухомості -майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" по вул. Петраша, 2 у м. Яремча. Просить визнати незаконним п. 17 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 30.12.2011 року № 164-8/2011, визнати за приватним підприємством "В.І.В" право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5650 га. по вул. Петраша у м. Яремча Івано-Франківської області для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони, та покласти на відповідача судові витрати.

Представник відповідача, в судове засідання 15.05.2012 року, повторно не з"явився. Натомість відповідачем направлено суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв"язку з неможливістю забезпечити явку представника, яке аргументовано тим, що представник відповідача перебуватиме у відпустці.

Клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки ухвалами суду від 05.04.2012 року та від 26.04.2012 року в судове засідання викликались представники сторін, а не начальник юридичного відділу міськвиконкому Кухарчук Т.А.

Беручи до уваги повторне невиконання відповідачем вимог зазначених ухвал, суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи безпідставним, тому в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Приватне підприємство "В.І.В", згідно договорів купівлі-продажу від 23.05.2006 року № 4883, від 02.06.2006 року № 2254, від 02.06.2006 року № 2257 та від 02.06.2006 року № 2260 є власником нежитлової будівлі -ресторану "Гуцульщина", площею 748,1 кв.м.; водоочисної споруди (хлораторна), площею 21,9 кв.м.; артезіанської свердловини, площею 25,9 кв.м.; електрогенераторної (трансформаторна), площею 33,8 кв.м.; колиби, площею 25,7 кв.м.; кондитерського цеху, площею 97,5 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, вул. Петраша Івана, 2 (вул. Дачна).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 20.03.2010 року ПП "В.І.В." належить літнє кафе загальною площею 171 кв.м., яке розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, вул. Петраша Івана, 2 (вул. Дачна).

ПП "В.І.В.", на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 23.11.2009 року № 3938 (земельна ділянка площею 0,3899 га., на вул. Петраша, 2 у м. Яремче, Івано-Франківської області) та від 22.12.2010 року № 3407 (земельні ділянки площею 0,5213 га. та 0,1080 га., які розташовані на вул. Петраша, 2 у м. Яремче, Івано-Франківської області), отримало державні акти про право власності на земельні ділянки від 24.11.2009 року № 020929800009, від 03.03.2011 року № 261100002000003 та від 03.03.2011 року № 261100002000004.

Згідно рішення Івано-Франківського облвиконкому від 04.01.1980 року № 7, будівля ресторану "Гуцульщина" є пам'яткою культурної спадщини з охоронним номером 416-м.

12.04.2007 року між відділом музейної роботи та охорони культурної спадщини головного управління туризму і культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації та приватним підприємством "В.І.В." укладено охоронний договір № 33 будівлі ресторану "Гуцульщина".

Додатком до охоронного договору є Паспорт об'єкта культурної спадщини, який розроблений у серпні 2005 року Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківської обласної державної адміністрації на замовлення попереднього власника будівлі. Пунктом 13 Паспорту об'єкта культурної спадщини передбачено, що територія об'єкта (пам'ятки) має площу 3,7 га. Опис меж території об'єкта передбачає, що з північної сторони пам'ятка межує з границею ріки Прут, з південної сторони межує з краєм дороги Яремча-Ворохта, з західної -з обривом ріки Прут, а зі східної -з стиком ріки Прут та автотрасою.

ПП "В.І.В." зверталося із заявами до Яремчанської міської ради від 08.09.2010 року та від 14.0.2011 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,5650 га. для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони по вул. Петраша у м. Яремче.

Яремчанською міською радою 30.12.2011 року прийнято рішення № 164-8/2011, п. 17 якого відмовлено ПП "В.І.В." у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5650 га. для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони по вул. Петраша.

Суд вважає, що вказане рішення Яремчанської міської ради є незаконним, та підлягає визнанню недійсним, а ПП "В.І.В." має право на складання проекту землеустрою, виходячи з нижчевикладеного.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави та порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначені главою 19 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності з ч.ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. У відповідності з ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності громадянам, юридичним особам, визначеним частиною другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача земельних ділянок комунальної форми власності повинна здійснюватись на конкурентних засадах, окрім випадків визначених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З наведено визначення слідує, що об'єкти нерухомості нерозривно пов'язані із земельною ділянкою на якій вони розташовані.

При цьому, згідно ст. 186 Цивільного кодексу України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 377 ЦК України та ст.ст. 120, 123, 124, 134 ЗК України реалізація належних позивачу прав власності на об'єкт нерухомості нерозривно пов'язане з використання необхідної для цього земельної ділянки.

У відповідності з ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Преамбулою Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Окрім цього, абз. 6 п. 5 та п. 11 охоронного договору також передбачено, що користувач зобов'язується утримувати територію пам'ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб.

Частинами 1, 3 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

У відповідності з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Державним науково-реставраційним управлінням управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації у 2009 році підготовлено план охоронної зони ресторану "Гуцульщина".

Вказана схема охоронної зони погоджена відділом охорони культурної спадщини та музейної роботи управління культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

За об'єктом культурної спадщини -рестораном "Гуцульщина" закріплена територія (охоронна зона), яка є необхідною для забезпечення належної експлуатації та збереження вказаної пам'ятки, в межах якої може здійснюватись виключно господарська діяльність ПП "В.І.В.", та пов'язана безпосередньо із функціонуванням вказаного об'єкта нерухомості, що узгоджено із органом охорони культурної спадщини.

Земельна ділянка, площею 1,5650 га по вул. Петраша у м. Яремча, знаходиться виключно в межах охоронної зони ресторану "Гуцульщина", є необхідною ПП "В.І.В." для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони.

Враховуючи викладене, суд вважає обгрунтованою позовну вимогу щодо визнання права ПП "В.І.В." на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно з ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою, і техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку.

З метою підготовки графічних матеріали, на яких було б зазначено бажане місце розташування та розмір пропонованої земельної ділянки, а також з метою визначення відповідності місця розташування запропонованої земельної ділянки вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою, і техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку, позивач звернувся до спеціалізованої ліцензованої землевпорядної організації ПП "Геодезцентр", яке здійснює свою діяльність на підставі ліцензії Держкомзему.

На замовлення ПП "В.І.В." виготовлено земельно-кадастровий план пропонованої земельної ділянки площею 1,5650 га. по вул. Петраша у м. Яремче.

Позивач у встановленому порядку звернувся до Яремчанської міської ради з клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційно-паркової зони.

ПП "В.І.В." виконано вимоги земельного законодавства щодо порядку отримання згоди на розробку проекту відведення пропонованої земельної ділянки, зокрема, подано відповідне клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення із зазначенням площі, місця розташування та цільового призначення земельної ділянки, а також надано належні графічні матеріали.

У відповідності з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Яремчанська міська рада, розглянувши звернення ПП "В.І.В." та відмовляючи в наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, повинна керуватись виключно невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою, і техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку.

Зі змісту оскаржуваного рішення, яким відмовлено в задоволенні клопотання позивача, вбачається, що воно прийняте без жодного належного правового обґрунтування та мотивованої відмови. Тому, оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням вимог ч.ч. 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2004 року № 677 "Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі, зокрема, судового рішення. Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування архітектури та охорони культурної спадщини.

Після одержання позитивного висновку, згідно ст. 123 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, яка в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земельної ділянки.

Оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог ч.ч. 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України, а право позивача на належне оформлення землекористування підлягає захисту шляхом визнання права на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо визнання незаконним п. 17 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 30.12.2011 року № 164-8/2011; визнання за приватним підприємством "В.І.В." права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5650 га на вул. Петраша у м. Яремча Івано-Франківської області для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 2146 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" ст.ст. 116, 120, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 181, 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "В.І.В." до Яремчанської міської ради про визнання незаконним п. 17 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 30.12.2011 року № 164-8/2011, визнання за приватним підприємством "В.І.В" права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5650 га. по вул. Петраша у м. Яремча Івано-Франківської області для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони задовольнити.

Визнати незаконним п. 17 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 30.12.2011 року № 164-8/2011.

Визнати за приватним підприємством "В.І.В.", вул. Руська, 281"Б"/33, Першотравневий район, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013, (ідентифікаційний код 34382694), право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5650 га на вул. Петраша у м. Яремча Івано-Франківської області для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони.

Стягнути з Яремчанської міської ради, вул. Свободи, 266, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500, (ідентифікаційний код 33309833), на користь Приватного підприємства "В.І.В.", вул. Руська, 281"Б"/33, Першотравневий район, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013, (ідентифікаційний код 34382694), 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.05.12

Суддя Деделюк Б. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Козло П. М. 21.05.12